Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2а-15544/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/39256/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

Секретар судового

засідання Шульга А.Є.

за участю представників:

позивача -ОСОБА_3

третьої особи -Господарський суд міста Києва -Князьков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача господарського суду міста Києва та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування рішення

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 р. позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Київської міської ради та визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 26.02.2010 р. № 74/3512 в частині передання господарському суду міста Києва земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2012 р. адміністративний позов залишено без розгляду з мотивів пропуску позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 р. скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, справу направлено до місцевого суду для продовження розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позову без розгляду.

Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечує, оскаржувану ухвалу вважає обґрунтованою та законною, просить залишити її без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням Київської міської ради від 26.02.2010 р. №74/3512 господарському суду м. Києва надано у постійне користування земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до листа Всеукраїнської мережі «ЛІГА ЗАКОН»від 07.03.2012 р. №155 вказане рішення на офіційному сайті Київради та у системі «ЛІГА ЗАКОН»було представлено 20.07.2010 р.

З адміністративним позовом про скасування рішення Київради від 26.02.2010 р. №74/3512, який обґрунтований тим, що на земельній ділянці переданій господарському суду міста Києва у користування, розташований належний позивачу гаражний бокс, останній звернувся 28.10.2011 р.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції послався на дату оприлюднення оскаржуваного рішення та те, що з наявних у справі листів та реєстраційних карток, де йшлося про надання інформації щодо перспектив забудови на земельній ділянці по АДРЕСА_1, вирішення спірних питань землекористування по АДРЕСА_1, позивач мав дізнатись у лютому 2011 р. про порушення своїх прав, інтересів.

Натомість скасовуючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції вказав, що лише з листа Головного управління земельних ресурсів КМДА №08-549/12447 від 29.04.2011 р. позивачу достовірно стало відомо, що до складу земель за адресою АДРЕСА_1, переданих господарському суду міста Києва, входить земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу гаражний бокс, що свідчить про подання позову з дотримання строків звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлені судом першої інстанції обставини, коли позивач мав дізнатись про порушення своїх прав є початком перебігу строку звернення до суду, тоді як встановлена судом апеляційної інстанції дата, коли позивач дізнався про їх порушення не спростовує висновку суду першої інстанції та не змінює перебігу строку звернення до суду, який вже розпочався.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За викладеного судова колегія вважає, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні ч. 2 ст. 99 ГПК України, що потягло необґрунтоване скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої з дотриманням норм процесуального закону та є підставою для скасування судового рішення апеляційної інстанції і залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року скасувати, а ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді В.Ф. Мороз

О.Є. Донець

А.О. Логвиненко