Постанова

від 08.12.2008 по справі 2-а-129/2008

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                               Справа № 2 а- 129 / 2008р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

“08“ грудня 2008 року                  Братський районний суд

                                                        Миколаївської області

у складі: головуючої – судді Кірімової О.М.

 при секретарі:                        Москаленко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні с-ща Братське справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до

Управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області  

Про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та визнання неправомірними дії відповідача щодо перерахунку   недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги "Діти війни"

встановив:

ОСОБА_1

.

. звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області, в якому просить поновити пропущений нею строк для звернення до адміністративного суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо перерахунку   недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги "Діти війни" та зобов»язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну допомогу з січня 2006 року по вересень 2008 рік  на загальну суму 3602 грн. 70 коп.

                 Свої вимоги мотивує тим, що вона відповідно  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” належить до соціальної групи “діти війни”, так як народився

ІНФОРМАЦІЯ_1

 року, а тому має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст.6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання  щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, в період 2006-2007 роках позивачу така допомога не виплачувалась, в 2008 році – тільки 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість належних 30% мінімальної пенсії за віком або прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В результаті  утворилась заборгованість невиплаченої допомоги в сумі 3602 грн. 70 коп.

                   Так як вона не обізнана була в законодавстві, а про порушене право позивачу стало відомо лише тепер, просила суд визнати поважним та поновити пропущений нею строк для звернення до адміністративного суду.

                   До початку  судового засідання позивач надала суду заяву в якій підтримала заявлені вимоги в повному обсязі та просила  справу розгляну в її відсутність та просила суд стягнути з відповідача недоплачену допомогу, як дитині війни,  станом  по 01 грудня 2008 року. ( а.с.10, 21).

         Представник відповідача до початку судового засідання надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу в її відсутність та направила на адресу суду заперечення проти позову, де зазначає, що відповідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено лише процентне значення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни” (30% мінімальної пенсії за віком). Однак, до теперішнього часу законодавчо не врегульований розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким встановлено статус “діти війни”.

        Застосовувати ж Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, як нормативний акт, що встановлює мінімальну пенсію за віком для обчислення підвищення пенсій “ дітям війни” не має законодавчого підгрунтя, оскільки ч.3 ст.28 вказаного Закону чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 ст.28 цього Закону та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. До того ж підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду.  

           Відповідно до ч.2 ст.72 Закону України “Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування” кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і згідно ч.3 ст.73 вказаного закону забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим законом.

            В силу ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107- У1 від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому до пенсії позивачу  виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                     На підставі наведенного вважає дії управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області не можна вважати протиправними, оскільки не допущено прямого порушення законодавства.  

                     Просила суд повністю відмовити позивачу  в задоволенні позовних вимог.

           Вивчивши матеріали справи,  всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги,  об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач

ІНФОРМАЦІЯ_1

 року народження, а тому відповідно до статті 1 Закону України № 2195 – ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни, що також підтверджується копією посвідчення (а.с.7).

         Відповідач не заперечував того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а тому згідно ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, така обставина не підлягає доказуванню в суді.

        Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються  всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         При цьому ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим  частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт  для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст. 28  „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

        Так, відповідно до ст.. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена Законом.

       Згідно  ст.. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 09.07.2007 року дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком.

         Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов”язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов”язань, судом не приймається до уваги.

             Ст.. ст. 77, 110 Закону України № 3235 – ІV від 20.12.2005 року „Про державний бюджет України на 2006 рік”, та п.12 ст.71 Закону України № 489-V від 19.12.06 року „Про державний бюджет України на 2006 рік”, призупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” також призупинено дію ст. 6 вищезазначеного Закону.

             Однак виходячи з того, що 09 липня 2007 року Конституційний Суд України прийняв рішення по справі про соціальні гарантії громадян та відповідно до ст. 152 Конституції України визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 – ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни”, та п.3 ст.71 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 року визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

            Вказане рішення Конституційного Суду України також передбачає, що громадяни, які недоотримали виплати внаслідок їх неконституційного скасування або обмеження, мають право звернутися до суду для відновлення своїх прав у разі, якщо держава добровільно  не забезпечить їм належних компенсацій відповідно до цього рішення.

Таким чином, з 09 липня 2007 року норма ст.6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни”  про підвищення пенсії дітям війни на 30 % підлягає виконанню. При цьому суд зазначає, що відшкодування недоплачених коштів повинно проводитись тільки з дати прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 09 липня 2007 року

.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

           Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений: з 1 січня — 380 грн., з 1квітня — 406 грн., з 1 жовтня — 411 грн. При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ст.28 Закону України “Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн.

Відповідно до ст.. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Таким чином, суд вважає, що

ОСОБА_1

.

. має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком: з 09.07.07р. (прийнято рішення Конституційного суду України)

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється  з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Законні права

ОСОБА_1

.

 було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні їй, як дитині війни, виплати, повідомлено не було, тому про факт порушення прав позивачці стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 9 липня 2007 року, а тому суд вважає за можливе задовольнити її виомги в частині поновлення пропущеного нею строку для звернення до адміністративного суду .

Згідно ст.100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

 Оскільки ст. 77 Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 111 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни”, тому підстав визнання, що відповідач діяв незаконно, немає.

Однак, суд вважає, що дії Управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області  щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії, є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України “Про соціальний статус дітей війни”, згідно якого

ОСОБА_1

.

 має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В силу ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107- У1 від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому до пенсії позивачу  виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зазначене знайшло своє підтвердження в судовому засіданні

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій, чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладні в позовній заяві доводи позивача є частково обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню  частково.

Керуючись ст.ст. 9-12, 15, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року від 09 липня 2007 року, Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд

постановив

:

             Адміністративний позов

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та визнання неправомірності дій відповідача щодо перерахунку   недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги "Діти війни -  задовольнити частково.

ОСОБА_1

 поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області  щодо відмови у перерахунку підвищення до пенсії особам що мають статус «діти війни» - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області здійснити

ОСОБА_1

 нарахування та виплату надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 09 липня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

             В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Постанову може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду Одеського апеляційного округу через Братський районний суд Миколаївської області протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, що має бути поданою протягом десяти днів з дня  проголошення постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її оскарження, уразі подання апеляційної скарги – відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Братського

районного суду:                                                                                     О.М. Кірімова