Рішення

від 05.09.2012 по справі 2189-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.2012Справа №5002-23/2189-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіотіс», м. Керч

До відповідача Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник», м. Керч

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь

про стягнення 77 000,00 грн.

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

Від позивача - Осокін О.А., директор, протокол зборів № 2 від 10.02.2000р.;

Від відповідача - Лозовський С.А., довіреність № б/н від 01.06.2012р., представник;

Від третьої особи - Губарєва С.А., довіреність № 123-Д від 30.12.2011р., представник;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіотіс» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» про стягнення завданої шкоди у вигляді неотриманих доходів в розмірі 77 000,00 грн.

Ухвалою від 07.07.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Ухвалою від 19.07.2012р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд майна Автономної Республіки Крим, (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015).

В судовому засіданні 19.07.2012р. представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначає, що ніяких неправомірних дій у відношенні позивача ним не здійснено, оскільки строк дії договору оренди сплив 18.03.2012р.

31.07.2012р. представник позивача надав письмові пояснення до позовних вимог, вважає, що договір оренди продовжив свою дію внаслідок відсутності повідомлень за три місяці до спливу строку дії договору.

09.08.2012р. від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до винесення Севастопольським апеляційним господарським судом постанови у справі №5002-4/6172-2008. Позивач зазначає, предметом спору у згаданій справі є строк оренди нерухомого майна, але документального обґрунтування заявленого позивач суду не представив, у зв'язку із чим вирішення даного питання судом відкладалося.

Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки воно не підтверджено доказами наявності апеляційної скарги у справі №5002-4/6172-2008 та прийняття її до провадження. Крім того, у даній справі суд не дає оцінку договору оренди нерухомого майна, а визначає наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував, за мотивами, викладеними у відзиві на позов.

Представник третіх осіб у судове засідання з'явився, проти позову усно заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд

Встановив :

Позивач зазначає, що Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2008 року встановлений термін дії договору оренди індивідуально визначеного майна - будівель №54, 56, 65, 266 загальною площею 633,0 кв. м і споруди "Мінна стінка" площею 40,0кв.м, розміщених за адресою: м. Керч, Керч-фортеця, Кримської республіканської установи, що знаходиться на балансі Кримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник", п'ять років з 18 березня 2008 року.

Мета використання майна - використання під складування морепродуктів і риболовецького устаткування.

Позивач вважає, що термін цього договору визначений до 18 березня 2013 року. Орендодавцем за цим договором є Фонд майна АРК, балансоутримувачем є Кримська республіканська установа "Керченський історико-культурний заповідник".

Доступ до орендованих приміщень орендареві і вивезення риби можливе тільки через єдині ворота охорона Кримської республіканської установи, що охороняється працівниками Кримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник".

19 квітня 2012 року і з 21 по 25 квітня 2012 року в'їзд до приймального пункту риби автотранспорту ТОВ "Галіотіс" на територію Кримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник" був закритий. Позивач вважає, що ці неправомірні дії відповідача привели до спричинення збитків підприємству у вигляді упущеної вигоди.

Випущено із ставникових неводів в живому виді 19 квітня 2012 року 1500 кг хамси азовської, 21 квітня 2012 року - 2500 кг; 22 квітня 2012 року - 2300кг; 23 квітня 2012 року 1800 кг, 24 квітня 2012 року - 3200 кг, 25 квітня 2012 року - 4100 кг. А усього на реалізацію не попало за цей період 15400 кг риби за ціною 5 грн. за 1 кг на суму 77000,00грн.

Вищезазначену суму позивач просить стягнути з відповідача у якості збитків.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За нормами ст. 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З аналізу викладених норм законодавства, суд доходить до висновку, що збитки являють собою встановлені законом наслідки порушення зобов'язання, під яким, в свою чергу, на підставі ст.509 Цивільного кодексу України, розуміється правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення та розмір збитків, заподіяних відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як випливає з підстави позову, позивач обґрунтовує спричинення збитків недопуском його представників на територію Кримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник", де знаходяться приміщення, що були орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіотіс».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, обмеження на безперешкодний прохід і проїзд транспорту на територію фортеці «Керч» через ворота на Ак-Бурун і міст у форт Тотлебен були введені на підставі наказу Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» №10 від 26.01.2011р. у зв'язку із аварійним станом вищевказаних об'єктів, про що було вирішено повідомити позивача.

20.04.2011р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіотіс» Осокиним О.А. було представлено в канцелярію КРУ "Керченський історико-культурний заповідник" список працівників підприємства для оформлення пропусків. У оформленні пропуску на територію фортеці "Керч" було відмовлено 5 особам з 7 заявлених, оскільки перед подачею цих відомостей в Керченський прикордонний загін, при звірянні з Управлінням Пенсійного фонду України в м. Керчі і ДПІ в м. Керчі було встановлено, що Осокин Д.А., Осокин С.А., Осокин А.З, Оногла С.В. і Ясиньский В.І. в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіотіс» станом на березень-квітень 2012 року не перебували, а територія фортеці "Керч" є зоною прикордонного контролю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено представникам позивача у доступі на територію Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник».

Крім того, суд критично ставиться до наданих позивачем актів (а.с.31-36), якими він підтверджує кількість випущеної риби, оскільки вони не містять усіх необхідних реквізитів для такого роду актів, а саме не скріплені печатками та не містять посилання на нормативні акти, на підставі яких вони складені.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки:

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна і бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного України від 30.05.2006р. у справі №42/266 - 6/492).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, про недоведеність наявності складу цивільного правопорушення, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Повне рішення складено 10.09.2012р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя І.О. Доброрез