Постанова

від 17.08.2012 по справі 18/5009/7888/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2012 р. справа №18/5009/7888/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:Криворучко О.Г., представник за дов. №1 від 10.01.12р. від відповідача 1: не з»явився від відповідача 2:не з»явився від третьої особи не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012р. у справі№ 18/5009/7888/11 (суддя Носівець В.В.) за позовомДержавного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м.Запоріжжя до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Дніпра" м.Запоріжжя Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном м. Київ провизнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області №1004 від 06.12.2010р., визнання недійсним договору №2699/д оренди державного нерухомого майна та зобов'язання ТОВ "Зірка Дніпра" повернути державне нерухоме майно Державному підприємству "Запорізький титано-магнієвий комбінат". ВСТАНОВИВ:

13.12.2011 року до господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з позовною заявою до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Дніпра", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном про визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 1004 від 06.12.2010 р., визнання недійсним договору № 2699/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" від 07.12.2010 р. та зобов'язання ТОВ "Зірка Дніпра" повернути державне нерухоме майно Державному підприємству "Запорізький титано-магнієвий комбінат". (а.с.4-12).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.05.2012р. провадження у справі в частині визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 1004 від 06.12.2010 р. "Про укладання договору оренди державного нерухомого майна" припинено, в частині визнання недійсним договору № 2699/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" від 07.12.2010 р. та зобов'язання ТОВ "Зірка Дніпра" повернути державне нерухоме майно, а саме: групи інвентарних об'єктів, загальною площею 223,14 кв.м., розміщених за адресою: м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, автомагістраль району вулиці Лівобережна, у складі: дебаркадер "Д-237", інв. № 728545, площею 88,31 кв.м.; літній будинок, інв. № 433395, площею 15,6 кв.м.; літній будинок, інв. № 433396, площею 34,06 кв.м; господарча будівля, інв. № 100071, площею 85,17 кв.м., відповідно до планів групи інвентарних об'єктів, Державному підприємству "Запорізький титано-магнієвий комбінат" -в позові відмовлено (т.2 а.с.26-30).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача стосовно визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 1004 від 06.12.2010 р. "Про укладання договору оренди державного нерухомого майна" не можуть розглядатися в порядку господарського судочинства, а тому провадження у справі повинно бути припинено на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Стосовно інших позовних вимог про визнання спірного договору недійсним та зобов»язання повернути державне нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки результати проведеного відповідачем 1 конкурсу щодо передачі спірного державного майна в оренду не скасовані та не визнані недійсними на час вирішення даного спору, позивач не є стороною спірного договору та не є органом державної влади для застосування до його вимог правил статті 207 ГК України, немає підстав для їх задоволення.

Позивач, Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м. Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що вказане рішення вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню та просив рішення господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.(т.2 а.с.34-38).

19.06.2012 р. до Донецького апеляційного господарського суду апелянтом були надіслані доповнення до апеляційної скарги, з урахування отримання тексту рішення, в якому позивач зазначив, що не згоден з рішенням суду першої інстанції та наполягає на його скасуванні з огляду на наступне (т.2 а.с.47-51).

Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції неодноразово зазначав, що проведення конкурсу пройшло з порушенням діючого законодавства, але при вирішенні справи цей факт не було враховано.

Крім того, апелянт не згоден з висновком суду першої інстанції з приводу припинення провадження по справі в частині визнання недійним наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 1004 від 06.12.2010 р., та ґрунтує свої доводи на тому, що суд неправильно застосував роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (із змінами) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", ігноруючи п. 5 цього ж роз'яснення.

На думку апелянта, Регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, здійснення їм повноважень орендодавця державного майна - це одне з повноважень регіонального відділення, проте вказане рішення не містить норми про те, що виступаючи орендодавцем державного майна фонд перестає бути державним органом і діє лише як орендодавець, та з огляду на це позивач має право звертатись до суду із позовом про визнання акту державного органу недійсним.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства, коли необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні клопотання про відкладення та про зупинення провадження по справі, які були обґрунтованими та документально підтвердженими.

16.07.2012 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізької області, в якому зазначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізької області вважає рішення суду першої інстанції правомірним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права (т.2 аю.с.62-64)

Від третьої особи -Державного агентства України з управління державними правами та майном до апеляційного суду 16.07.2012 р. надійшли пояснення у справі від 09.07.2012р. № 20/1-2-207, в яких вказано, що: ДП "ЗТМК" звернулося з листом від 13.10.2009 р. до Міністерства промислової політики України щодо передачі в оренду нерухомого майна, розміщеного в районі міської набережної, загальною площею 233,14 кв.м., що знаходиться на балансі ДП "ЗТМК", за адресою: місто Запоріжжя, Прибережна магістраль, район вулиці Лівобережної (далі - нерухоме майно). Листом від 09.11.2009 р. Міністерство промислової політики надало дозвіл на передачу в оренду нерухомого майна. У зв'язку з тим, що станом на листопад місяць 2010 року договір на оренду вищезазначеного майна укладений не був листом від 29.11.2010 р. Міністерство промислової політики України відкликало своє погодження, надане листом від 09.11.2009 р.

06.12.2010 р. РФ ФДМУ по Запорізькій області було видано наказ № 1004, яким ТОВ "Зірка Дніпра" було визнано переможцем конкурсу на право оренди нерухомого майна; станом на 06.12.2010 р. Мінпромполітики, як орган управління майном позивача, не давало дозволу на передачу відповідного майна в оренду.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідачі та третя особа у судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте не скористувалися наданим їм правом участі у господарському засіданні. Втім, явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі №18/5009/7888/11 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі №18/5009/7888/11 підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Спірним в даній справі є вирішення питання щодо правомірності видання наказу про укладання договору оренди державного нерухомого майна та укладання договору оренди державного нерухомого майна.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992р. № 2269-ХП (далі -Закон № 2269).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Після реорганізації, шляхом перетворення Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" стало правонаступником Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", що підтверджується статутом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", затвердженим наказом Мінпромполітики України № 577 від 15.11.2010 р.(т.1, а.с. 25-37).

Наказом Фонду державного майна України № 2008 від 18.12.2009 р. регіональним відділенням і представництвам наказано з 1 січня 2010 р. виключно шляхом видання відповідних наказів приймати рішення про укладання договорів оренди у випадках, передбачених законодавством -із зазначенням у кожному наказі об'єкта оренди, балансоутримувача, органу, до сфери управління якого належить орендоване майно, орендаря, строку дії договору; зміну терміну дії договорів оренди -із зазначенням у кожному наказі номеру і дати договору оренди, номеру і дати наказу, яким було прийнято рішення про укладання договору оренди, нового терміну дії договору оренди (т. 2 а.с.23)

Регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, що створюється фондом державного майна і йому підпорядковується. Основні завдання регіонального відділення, його права та обов»язки визначені у Положенні про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №412, яке було діючим на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»регіональне відділення здійснює повноваження орендодавця державного майна.

У відповідності до абзацу 7 до п. 8 Положення начальник відділення видає у межах своєї компетенції накази, організує і контролює їх виконання.

Наказом РВ ФДМУ по Запорізький області № 1004 від 06.12.2010 р. "Про укладання договору оренди державного нерухомого майна" передбачено: укласти договір оренди державного нерухомого майна, яке належить до сфери управління Міністерства промислової політики України -групи інвентарних об'єктів загальною площею 223,14 кв.м., розміщених за адресою: м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, автомагістраль району вулиці Лівобережна, що знаходяться на балансі КП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" у складі: дебаркадер "Д-237", інв. № 728245, площею 88,31 кв.м.; літній будинок, інв. № 433395, площею 15,6 кв.м.; літній будинок, інв. № 433396, площею 34,06 кв.м.; господарча будівля, інв. № 100071, площею 85,17 кв.м. з ТОВ "Зірка Дніпра" строком на 2 роки 364 дні.

Як зазначено в самому наказі № 1004 від 06.12.2010 р. "Про укладання договору оренди державного нерухомого майна", його видано з посиланням на наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 29.10.2010 р. № 846 та наказ ФДМУ від 18.12.2009 р. № 2008, враховуючи згоду Міністерства промислової політики України на передачу в оренду державного нерухомого майна (лист від 09.11.2009р. № 10/6-2-1660), на підставі протоколу засідання конкурсної комісії на право оренди державного майна від 02.12.2010р.

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано та не спростовано апелянтом, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 29.10.2010 р. № 846 стосується повноважень особи, яка підписала наказ № 1004 від 06.12.2010 р., а наказ ФДМУ № 2008 від 18.12.2009 р. стосується конкретизації дій щодо оформлення результатів засідання конкурсної комісії на право оренди державного майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (надалі -відповідач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Зірка Дніпра" (надалі -відповідач 2) 07.12.2010 р. уклали договір № 2699/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (надалі -договір) (т. 1 а.с.13-18).

Позивач вважає, що Наказ №1004 видано, а Договір оренди №2699/д укладено з порушенням низки норм діючого законодавства, а тому звернувся до суду з позовом про визнання вказаного правочину та акту недійсними.

В частині визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 1004 від 06.12.2010 р. "Про укладання договору оренди державного нерухомого майна" провадження у справі припинено з підстави непідвідомчості вимоги господарському суду.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає даний висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»господарській спір підвідомчий господарському суду, зокрема за таких умов:

- участь у спорі суб»єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і. по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність в законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, справа про визнання недійсним акта буде підвідомчою господарському суду в тому випадку, коли суб»єктний склад учасників відповідатиме ст.1 ГПК України, а правовідносини, які породжують, змінюють або припиняють оспорюваний акт, мають господарський характер.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник спір у зв'язку з наявністю або відсутністю права на укладення договору оренди, шляхом оскарження Наказу №1004 від 06.12.2010 р. "Про укладання договору оренди державного нерухомого майна", а тому спір про визнання недійсним оскаржуваного наказу підлягає розгляду у господарських судах.

Крім того, Відповідач - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області діє у даному випадку не як суб'єкт владних повноважень, а як орендодавець цього майна (як передбачено п.3 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України), що в свою чергу виключає наявність у даному випадку публічно-правових відносин.

Варто зазначити, що судом першої інстанції помилково застосований пункт 6.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. №02-5/35 (із змінами) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів», з огляду на те, що наказ Відповідача-1 прирівняний до «листів, інформацій, які надсилаються іншими органами на адресу підпорядкованих їм структур та ін. з приводу конкретних ситуацій».

В даному випадку, наказ РВ ФДМУ по Запорізький області № 1004 від 06.12.2010 р. "Про укладання договору оренди державного нерухомого майна" -це акт ненормативного характеру, який породжує права та обов»язки тільки у того суб»єкта, якому він адресований.

Згідно пункту 5 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 (із змінами) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів», господарські суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках коли чинним законодавством України передбачено право суб'єкта підприємницької діяльності чи іншої юридичної особи оскаржити акт державного чи іншого органу, їх посадових осіб за підпорядкованістю, підприємство, установа, організація вправі на власний розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи про звернення до господарського суду з заявою про визнання акта недійсним.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного питання неправильно застосовані норми процесуального права в частині припинення провадження, а відтак підстав для застосування в даному випадку п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не було.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов»язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв»язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.

Враховуючи викладене та те, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який його видав, недоведеністю порушення у зв»язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства позивача, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення вимоги про визнання його недійсним відсутні.

Обґрунтовуючи недійсність спірного договору, позивач зазначав, що він укладений на підставі наказу, який не відповідає нормам законодавства України, оскільки був порушений порядок проведення конкурсу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтвердив, що результати проведеного відповідачем 1 конкурсу щодо передачі спірного державного майна в оренду не скасовані та не визнані недійсними на час вирішення даного спору, отже посилання на такі обставини є безпідставними.

Крім того, позивач при обґрунтуванні вимоги про визнання недійсним спірного договору посилався на приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Статті 203, 215 ЦК України передбачають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та підстави недійсності правочину.

Жодна з підстав визнання недійсним спірного правочину позивачем не наведена, окрім того, що останній не був згоден з результатами проведеного конкурсу. Спір з цього приводу, зі слів апелянта, є предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. Проте, апелянтом не надано ані суду першої інстанції ані апеляційної інстанції доказів у підтвердження визнання результатів проведеного конкурсу недійсними.

Згідно статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Позивач не є стороною договору та не є органом державної влади для застосування до його вимог правил статті 207 ГК України.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про визнання спірного договору недійсним.

Як свідчать матеріали справи та правильно встановлено господарським судом, вимога про повернення спірного майна є похідною від попередніх вимог та ґрунтується на приписах ст. 216 ЦК України.

Позивачем не обґрунтовано та не доведено: у зв'язку із чим спірне майно має бути повернуто саме йому як балансоутримувачу, а не державі -як власнику; які права або інтереси його як балансоутримувача спірного майна порушені, оспорені або не визнані відповідачами. Крім того, судом першої інстанції встановлено та не спростовано апелянтом, що фактично майно не передано відповідачеві 2 в оренду; позивач чинить перешкоди у користуванні орендованим майном, що стало підставою для звернення орендаря до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні спірним державним майном -справа № 19/5009/995/11-22/5009/6515/11, за наслідками розгляду якої позовні вимоги ТОВ «Зірка Дніпра»до ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»м.Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача РВ ФДМУ по Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні майном та зобов»язання вчинити дії були задоволені у повному обсязі. Рішення набрало законної сили згідно постанови Донецького апеляційного господарської суду від 15.02.2012р. (т. 1 а.с.138-145).

Стосовно доводів апелянта щодо порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про зупинення провадження у даній справі та відкладання розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 24.05.2012р. звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи №08/2750/12 в порядку адміністративного судочинства про визнання неправомірними дій щодо порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна та передання в оренду державного нерухомого майна (т. 2 а.с.9).

Суд першої інстанції відхилив зазначене клопотання, зазначивши про це в судовому рішенні з посиланням на те, що позивачем не обґрунтовано у клопотанні пов»язаність справ.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень абзацу другого ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Стосовно відхилення судом клопотання позивача про відкладення справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду відповідно до вимог ст.77 ГПК України, питання про яке вирішується залежно від конкретних обставин справи.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На час вирішення даного спору у суді першої та апеляційної інстанції, обставини, на які посилається позивач, не підтверджені належними та допустимими доказами, як то передбачено приписами ГПК України.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, оскаржуване рішення прийнято частково з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в цій частині воно підлягає скасуванню, в решті -залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі №18/5009/7888/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі №18/5009/7888/11 в частини припинення провадження у справі про визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 1004 від 06.12.2010 р. -скасувати

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Дніпра" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном про визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 1004 від 06.12.2010 р. -відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012р. у справі №18/5009/7888/11 залишити без змін.

Повернути Державному підприємству "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536грн.50коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.7 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3,4 -відповідачу; 5 -третьої особи; 6 -ДАГС; 7-ГС Запоріз. обл.