Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а-7480/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7480/12/2670 (у 7-ми томау) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Енергіястрой»до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Енергіястрой»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0001212302 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, яким приватному підприємству «Енергіястрой»(ідентифікаційний код 32684082) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 3468485,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0001222302 державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, яким приватному підприємству «Енергіястрой»(ідентифікаційний код 32684082) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 3366295,00 грн.; а також присудити на користь ПП «Енергіястрой»(ідентифікаційний код 32684082) сплачений ним судовий збір у розмірі 2146,00 грн. із Державного бюджету України

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем у період з 18.04.2012 по 24.04.2012 проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 28.04.2012 № 790/23-222-32684082 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне управління 26», ТОВ «Збутпроект-1»за весь період діяльності.

Згідно з висновками вищезазначеного акту перевіркою встановлені порушення позивачем:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальному розмірі 3366295,00 грн., у тому числі: за II-III квартали 2011 року - у розмірі 1128972,00 грн.; за II-IV квартали 2011 року - у розмірі 3366295,00 грн.;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту у загальному розмірі 2774789,00 грн., у результаті чого встановлено заниження ПДВ у загальному розмірі 2774789,00 грн., у тому числі: за липень 2011 року - у розмірі 278733,00 грн.; за серпень 2011 року - у розмірі 72243,00 грн.; за вересень 2011 року -у розмірі 271752,00 грн.; за жовтень 2011 року - у розмірі 527888,00 грн.; за листопад 2011 року - у розмірі 858872,00 грн.; за грудень 2011 року - у розмірі 480323,00 грн.; за січень 2012 року - у розмірі 147285,00 грн.; за лютий 2012 року - у розмірі 137693,00 грн.

Перевірку проведено на підставі виданих відповідачем наказу від 18.04.2012 № 330 та направлення від 18.04.2012 № 455, відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень від 08.05.2012 № 08/05-1, за результатами розгляду яких відповідачем надано позивачу відповідь від 16.05.2012 № 3454/10/22-210 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки, 18.05.2012 відповідачем складено оскаржувані рішення, а саме: № 0001212302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «ПДВ»у розмірі 2774789,00 грн. за основним платежем та у розмірі 693696,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001222302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 3366295,00 грн. за основним платежем.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню..

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «Будівельне управління 26»та ТОВ «Збутпроект-1»є фіктивними підприємствами та угоди між ними і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Будівельне управління 26»та ТОВ «Збутпроект-1» на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні (податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, копії договорів, банківські виписки, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Будівельне управління 26»та ТОВ «Збутпроект-1», що підтверджують факт реального виконання умов договорів.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Будівельне управління 26», ТОВ «Збутпроект-1» договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості укладених ТОВ «Будівельне управління 26»та ТОВ «Збутпроект-1» з позивачем договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень № 0001212302 та № 0001222302 від 18.05.2012.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012 -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.