Рішення

від 10.09.2012 по справі 5020-791/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року справа № 5020-791/2012

за позовом Приватного підприємства "Жантіль" (вул. Токарева, буд. 3-3, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 37110042)

До Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Санда» (99003, м. Севастополь, вул. Толстого, будинок 8, квартира 15, ідентиф. код 20752274)

про визнання недійсним внесення змін до договору оренди та звільнення приміщення

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПП "Жантіль") - Мартюк Т.В., довіреність № 2 від 17.04.2012;

Відповідач (ФКМ СМР) - Бекетова Н.С., представник, довіреність від 09.08.2012;

Відповідач (ТОВ "ВКФ "Санда") - Стародубцев Д.С., довіреність від 25.06.2012; Борисова Ю.Л. - директор, протокол зборів № 3 від 16.09.1998.

Суть спору:

Приватне підприємством «Жантиль»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди та звільнення приміщення відповідачем (ТОВ «ВКФ «Санда»).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з боку відповідачів при укладенні протоколу узгодження змін до Договору оренди стосовно продовження строку оренди нерухомого майна -нежитлових приміщень магазину, площею 149,4 кв.м за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 43. Також означений протокол не відповідає змісту рішення господарського суду міста Севастополя по справі №5020-1576/2011 від 03.11.2011, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.

Ухвалою від 12.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду судом.

У ході розгляду справи відповідач (ФКМ СМР) представив відзив на позовну заяву, зазначивши, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, враховуючи те, що спірний договір оренди нерухомого майна вважається продовженим та діючим в силу п. 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», підстави для його розірвання відсутні (т.1, арк.с. 87-88).

У ході розгляду справи відповідач ТОВ «ВКФ «Санда»надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що з вимогами, заявленими у позовній заяві не погоджуються в повному обсязі, з огляду на те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, він обґрунтував позов неналежними нормами матеріального права та просив у позові відмовити.

У судовому засіданні 10.09.2012 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, вказаних в ньому.

Представники відповідачів (ФКМ СМР та ТОВ «ВКФ «Санда») проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд -

встановив:

18.03.2005 між Управлінням майном Севастопольської міської державної адміністрації - Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Санда» -Орендар, було укладено договір оренди № 51-05, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення першого та підвального поверху, загальною площею 279,20 кв.м, що розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 43.

Відповідно до п. 2.3 Договору, повернення орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу. Передача майна орендарем орендодавцю засвідчується актом приймання-передачі майна, який підписується представниками сторін.

Орендар зобов'язаний, зокрема, повернути орендоване майно при припиненні дії Договору в належному стані з урахування його зносу (п. 4.12 Договору).

Сторонами встановлено строк дії договору - з моменту підписання до 29.09.2006 (п. 7.1 Договору).

Дія договору оренди припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку оренди, передбаченого у договорі.

20.03.2006 між сторонами було укладено Протокол від 20.03.2006 узгодження змін до Договору оренди від 18.03.2005 №51-05, яким було вказано площу орендованого нежитлового приміщення (270,80 кв.м. заміст 279,20 кв.м) (т.2, арк.с. 10).

Протоколом узгодження змін від 01.12.2006 до Договору оренди від 18.03.2005 №51-05 було викладено п. 7.1 Договору наступним чином -Договір діє з моменту підписання акту приймання-передачі майна, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору строком до 29.09.2011 (т. 2, арк.с. 12).

21.02.2007 між Територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та ТОВ «ВКФ «Санда»була укладена нова редакція договору №51-05 (т.1, арк.с. 17-18), за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення магазину загальною площею 270,80 кв.м з двома ганками, розташовані в підвалі і на першому поверсі житлового будинку лі. «А», які складаються з приміщень: ХХ-19, ХХ-20, ХХ-34, та з 1-3 по 1-6, що знаходяться за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, будинок 43 з метою використання під магазин - кафетерій, склад.

Повернення орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто в стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу. Передача майна орендарем та приймання його орендодавцем посвідчується актом прийому-передачі, що підписується представниками сторін (п. 2.5 Договору).

Відповідно до положень п. 4.12 орендар зобов'язується повернути орендоване майно при припиненні дії Договору в належному стані з урахуванням зносу.

Договір діє з моменту підписання акту прийому-передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору строком до 29.09.2011 (п. 7.1 Договору).

Відповідно до пункту 7.5 Договору, його дія припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку оренди, передбаченого договором.

21.02.2007 сторонами було укладено акт прийому-передачі орендованого майна, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 43.

Протоколом узгодження змін від 18.09.2007 до договору оренди №51-05 від 21.02.2007 були внесені змини до п. 1.1 Договору, із вказанням площі орендованих приміщень -149,4 кв.м. (заміст 270,80 кв.м) (т.2, арк.с. 14).

11.03.2008 сторонами було укладено Додатковий договір до Договору оренди нерухомого майна №51-05 за реєстровим №571 від 21.02.2007, яким сторонами було внесено певні змини, а саме, у п. 1.1 Договору було визначено характеристику об'єкта оренди наступним чином - нежилі приміщення магазину загальною площею 149,40 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ. «А», які складаються з приміщень 3-16 та знаходяться за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 43, що будуть використовуватися під магазин -кафетерій.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.11.2011 у справі №5020-1576/2011 за позовом Приватного підприємства "Жантіль" до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання укладеним договору оренди комунального майна, позов було задоволено повністю, визнано укладеним між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Приватним підприємством «Жантиль»договір оренди комунального майна -нежитлових приміщень магазину загальною площею 149,4 кв.м., що складається з приміщень: I-3, I-4, I-5, I-6, I-7, I-8, I-9, I-10, I-11, I-12, I-13, I-14, I-15, I-16 та розташовані у житловому будинку № 43 по проспекту Жовтневої революції в місті Севастополі, на умовах, визначених в редакції договору, поданого Приватним підприємством "Жантіль". Зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради передати Приватному підприємству "Жантіль" комунальне майно - нежитлові приміщення магазину загальною площею 149,4 кв.м., що складається з приміщень: I-3, I-4, I-5, I-6, I-7, I-8, I-9, I-10, I-11, I-12, I-13, I-14, I-15, I-16, що розташоване в житловому будинку № 43 по проспекту Жовтневої революції в м.Севастополі, протягом шести календарних днів з дати набрання рішенням законної сили.

21.11.2011 Господарським судом міста Севастополя був виданий наказ на примусове виконання судового рішення в частині зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради передати Приватному підприємству "Жантіль" комунальне нерухоме майно.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.06.2011 у справі №5020471/2011 за позовом Заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 31 531,72 грн, розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно, позов було задоволено повністю: було розірвано договір оренди нерухомого майна №51-05, укладений 21.02.2007 між Територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради від імені якої діяв Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" у семиденний термін після набрання рішенням законної сили, звільнити нежитлові приміщення, загальною площею 149,4 кв.м, які знаходяться на першому поверсі житлового будинку (літ.А), розташованого за адресою: місто Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 43, та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, враховуючи порушення істотних договору оренди відповідачем в частині внесення орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 у справі №5020-471/2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 01.06.2011 було залишено без змін.

Постановою господарського суду України від 11.12.2011 у справі №5020-471/2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 та рішення Господарського суду міста Севастополя від 01.06.2011 було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.1, арк.с. 63).

Ухвалою від 03.03.2012 Господарського суду міста Севастополя по справі №5020-471/2011-54/2012 за позовом Заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 31 531,72 грн, розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно, провадження у справі в частині вимог щодо, розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно було припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відмова прокурора від позову в цій частині вимог обґрунтована закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна № 51-05 від 21.02.2007 та відсутністю необхідності підтримання вимог про розірвання договору оренди і повернення об'єкту оренди з підстав несвоєчасного внесення орендної плати.

Згідно з довідкою Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 21.12.2011 №01-15/4328, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Санда»подані документи на оформлення договірних відносин на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 43 (149,4 кв.м) (т.1, а.с. 82).

12.04.2012 ТОВ ВКФ «Санда»звернулося до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з проханням укласти договір оренди (т.1, арк.с. 80).

Листом від 15.05.2012 за №0315/2046 Севастопольська міська Рада повідомила, що міською комісією по оренді комунального майна (протокол №4-12) від 04.05.2012 було прийнято рішення про продовження (поновлення) договору оренди з ТОВ «ВКФ «Санда»на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: пр. Жовтневої Революції, 43 (149,4 кв.м.) до 31.12.2012 (т.1, арк.с. 81).

Протоколом від 10.05.2012 узгодження змін до договору оренди №51-05 від 21.02.2007 сторонами внесено зміні до п. 7.1 Договору про те, що Договір діє до 31.12.2012 (т.2, арк.с. 22).

Таким чином, судом встановлено, що після набрання законної сили рішенням від 03.11.2011 по справі №5020-1576/2011, яким було визнано укладеним між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Приватним підприємством «Жантиль»договір оренди комунального майна -нежитлових приміщень магазину загальною площею 149,4 кв.м., міською комісією з оренди комунального майна від 04.05.2012 було прийнято рішення, оформлене протоколом №4-12 від 04.05.2012, про продовження (поновлення) договору оренди з ТОВ "ПКФ "Санда" на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: проспект Жовтневої Революції, 43 до 31.12.2012.

Порушення вимог діючого законодавства з боку відповідачів в частині укладення протоколу узгодження змін від 10.05.2012 до договору оренди №51-05 від 21.02.2007, яким продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2012, а також те, що означений протокол узгодження змін суперечить рішенню Господарського суду міста Севастополя від 03.11.2011 по справі №5020-1576/2011, яке набрало законної сили, і стало підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійною угоди про внесення змін до договору оренди, якою строк дії договору продовжений до 31.12.2012 та зобов'язання ТОВ «ПКФ «Санда»повернути спірне нерухоме майно орендодавцю.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати з судового рішення тільки у випадках, встановлених законодавством, під час розгляду справи позивач повинен довести належними та допустимими доказами наявність його права, за захистом якого він звернувся, на момент звернення з відповідним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно із статтею 291 Господарського кодексу України та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна №51-01 від 21.02.2007 припинив свою дію 29.09.2011 у зв'язку із закінченням строку його дії.

Означене підтверджується, зокрема, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.03.2012 про припинення провадження у справі №5020-471/2011-54/2012 за позовом Заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 31 531,72 грн, розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно. У мотивувальній частині якої зазначено про те, що відмова прокурора від позову в частині вимог про розірвання договору оренди обґрунтована закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна №51-05 від 21.02.2007.

Листом від 07.10.2011 № 01-15/3321 Фонд комунального майна повідомив ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Санда" про те, що 29.09.2011 договір оренди № 51-05 від 21.02.2007 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. В цьому ж листі пропонується передати орендоване приміщення по акту прийому-передачі (том 2 а.с.6).

Можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Отже, в контексті статті 284 Цивільного кодексу України, про припинення договору оренди будь-якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин (наведена правова позиція викладенав постанові ВГСУ від 17.02.2011 - справа №36/154)

Таким чином, договір оренди № 51-05 від 21.02.2007, укладений між Фондом комунального майна та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Санда", припив свою дію в силу положень закону, умов самого договору та повідомлення орендодавця на закінчення орендних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, всупереч вимогам закону та договору ТОВ «ВКФ «Санда»не повернув Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради нерухоме майно -об'єкт оренди після закінчення строку дії договору.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя у справі №5020-1576/2011 від 03.11.2011 було визнано укладеним договір оренди спірного нерухомого майна між позивачем та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради строком на 2 роки 364 днів, зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради передати нерухоме майно позивачу протягом 6 календарних днів (т.1, арк.с. 16-24).

Означене рішення не було скасованим, набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребують доказуванню факти, встановленні в рішенні господарського суду міста Севастополя від 03.11.2011 у справі №5020-1576/2011 та в ухвалі від 03.03.2012 у справі 471/2011-54/2012.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною конституційною нормою узгоджується стаття 11 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 № 3018-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями), згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Постановою державного виконавця від 17.05.2012 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Севастополя по справі 5020-1576/2011 від 21.11.2011 в частині зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради передати приватному підприємству «Жантиль»комунальне майно -нежитлові приміщення магазину площею 149,4 кв.м. в житловому будинку №43 по проспекту Жовтневої Революції у місті Севастополі (т.1, арк.с. 27).

Однак, Фондом комунального майна СМР рішення суду не було виконано, спірні приміщення не були передані відповідачу у встановленому порядку.

Всупереч положенням, викладеним у судовому рішенні від 03.11.2011 по справі №5020-1576/2011 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та ТОВ «ВКФ «Санда»був укладений Протокол від 10.05.2012 узгодження змін до договору оренди №51-05 від 21.02.2007 (т.2, арк.с. 22), яким продовжено строк дії договору оренди №51-05 до 31.12.2012, що припинився 29.09.2011.

Порушення інтересів позивача -ПП «Жантіль», орендаря за договором оренди нерухомого майна, визнаного укладеним рішенням суду по справі 5020-1576/2011 від 03.11.2011 стало підставою для звернення його до суду за їх захистом, шляхом визнання Протоколу від 10.05.2012 узгодження змін до договору оренди №51-05 від 21.02.2007 недійсним та зобов'язання ТОВ «ВКФ «Санда»повернути нерухоме майно Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Так само, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів (абзац перший частини другої статті 20 Господарського кодексу України).

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України , способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Постановою № 9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначене, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину .

Судом встановлено порушення прав позивача, як орендаря означеного майна, яке виразилося в неможливості використовувати об'єкт оренди згідно з умовами договору, що був визнаний діючим судовим рішенням, тому звернення його з відповідним позовом суд вважає обґрунтованим, а обраний спосіб захисту порушеного права, таким, що відповідає положенням статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для визнання недійсним спірного правочину у зв`язку невідповідністю його вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу , іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Невідповідність вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам законодавства суд вбачає в недитриманні Фондом комунального майна СМС вимог статті 124 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України та неприйнятті до уваги, під час укладення спірного правочину, чинного рішення суду про визнання укладеним договору оренди відносно обєкту по просп. Окт. Революції, 43, з іншим орендарем.

Порушення вимог законодавства суд також вбачає в недотриманні плоложень статтей 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 291 Господарського кодексу України та прийняття рішення про продовження дії договору майже через 8 місяців після закінчення його дії в силу положень закону, умов самого договору та волевиявлення самого рендодавця.

Наслідком дій Фонду комунального майна щодо укладення спірного правочину з`явилось порушення положень статті 765 Цивільного кодексу України, згідно з якою наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Доказів передачі об`єкта оренди, визначеного в рішенні суду у справі № 5020-1576/2011, орендареві - ПП «Жантіль», суду не представлено.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності суд звертає увагу на частину 2 статті 215 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статті 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В даному випадку договір оренди № 51-05 від 21.02.2007 було нотаріально посвідчено, однак дії, спрямовані на продовження його строку оформлені в простій письмовій формі, що є порушенням наведених вище вимог законодавства.

З огляду на таке суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору про внесення змін в договір оренди, оформлений Протоколом від 10.05.2012 узгодження змін до договору оренди №51-05 від 21.02.2007 (том 2 арк.с. 22) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним , відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України ).

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з негаторним позовом, підставою якого є обставини, що підтверджують право позивача на користування майном, а також вчинення відповідачами дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права. Умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправності дій відповідачів.

Згідно з частиною першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи відсутність підстав для утримання спірного нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Санда», враховуючи припинення дії договору оренди №51-05, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача (ТОВ «ВКФ «Санда») звільнити спірне нерухоме майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд:

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про внесення змін в договір оренди комунального майна - вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 149,4 кв.м. (№3-№16), розташованого на першому поверсі будинку літер «А»№ 43 по проспекту Октябрьської революці в м.Севастополі (оформлений Протоколом від 10.05.2012 узгодження змін до Договору оренди №51-05 від 21.02.2007), укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Санда» .

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Санда» (99003, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Толстого, будинок 8, квартира 15, ідентифікаційний код 20752274) звільнити комунальне майно -вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 149,4 кв.м. (№3-№16), розташоване на першому поверсі літер «А»в житловому будинку № 43 по проспекту Октябрьської революці в м.Севастополі та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Санда» (99003, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Толстого, будинок 8, квартира 15, ідентифікаційний код 20752274) та Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) солідарно на користь Приватного підприємства "Жантіль" (вул. Токарева, буд. 3-3, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 37110042) судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк