Постанова

від 04.09.2012 по справі 40/5005/9554/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2012 року Справа № 40/5005/9554/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Крутовських В.І. -доповідач ,

суддів : Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від впозивача: Лябах І.Ю. представник, довіреність №б/н від 28.11.11;

від позивача: Ткаченко А.Г. представник, довіреність №б/н від 28.11.11;

від відповідача: Григорчук В.А. представник, довіреність №б/н від 06.08.12;

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" та приватного підприємства "Максігруп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р . у справі №40/5005/9554/2011

за позовом приватного підприємства "Максігруп", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 184 083 грн. 00 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Максігруп" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс", в якому просить зобов'язати відповідача повернути позивачеві усі орендовані технічні засоби по договору №14 від 12.05.2009 року, а саме: будівельні люльки №071563, 071555, 071556, 071554, стягнути заборгованість в розмірі 184 083 грн. 00 коп. та судові витрати. Крім того, позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача на суму заявленого позову у розмірі 346 385 грн. 56 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що за договором оренди №14 від 12.05.2009 року відповідачу були передані в платне користування чотири люльки будівельні на строк дії договору до 31.12.2009 року. За період з травня 2009 року по серпень 2010 року відповідачу було виставлено рахунки на суму 154 600 грн., а оплачено останнім всього 23 700 грн., відтак борг складає 130 900 грн., а спірні будівельні люльки йому до даного часу не повернуті.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. у справі № 40/5005/9554/2011 (суддя Красота О.І.) позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" на користь приватного підприємства "Максігруп" 130 900 грн. 00 коп. - боргу, 871 грн. 47 коп. - 3% річних, 909 грн. 74 коп. -інфляційних витрат, 39 324 грн. 00 коп. -штрафу 1 720 грн. 05 коп. - державного мита, 131 грн. 49 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; врешті позовних вимог відмовлено; повернуто приватному підприємству "Максігруп" з державного бюджету України зайво сплачені грошові кошти державного мита у сумі 376 грн. 83 коп., сплачені останнім відповідно до платіжного доручення №304 від 08.07.2010 року.

Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі та припинити провадження по справі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. у справі №40/5005/9554/2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Приватне підприємство "Максігруп" м. Харків також, неп огодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в поверненні орендованого майна, стягнення річних та інфляційних витрат у меншому розмірі, посилаючись на необґрунтованість відмови у задоволенні вимог про повернення орендованого майна та стягнення річних та інфляційних витрат шляхом зменшення строку прострочки (замість 13 місяців стягнуто за 81 день).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.211р. у справі №40/5005/9554/2011 апеляційну скаргу приватного підприємства "Максігруп" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

05.05.2009 року фізична особа -підприємець Кочкіна І.В. (орендодавець) та приватне підприємство «Максігруп»(Орендар) заключили договір оренди обладнання № 04-09/05 предметом оренди якого є чотири будівельні люльки №071554, №071555, №071556, №071563, яки прийняти прийняті орендарем згідно до акту приймання передачі 05.05.2009 року.

Відповідно до ст. 761 ЦК України передача в найм є актом розпорядження, тому наймодавцем має право бути як власник речі так і особа, якій належать майнові права.

На підставі вищезазначеного, 12.05.2009 року між приватним підприємством «Максігруп»(Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Оствінд-Стройсервіс»(Орендар) було укладено договір №14 (далі - договір), за умовами якого Орендодавець (позивач у справі) передає, а Орендар (відповідач у справі) приймає у строкове платне користування люльки будівельні у кількості 4 шт., оплачує користування і своєчасно повертає орендовані техзасоби.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.4 договору, орендодавець передає орендарю технічні засоби у справному стані за актом прийому-передачі із зазначенням переліку обладнання, технічних характеристик і технічного стану. Техзасоби надаються в оренду на строк 6 (шість) місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Термін оренди техзасобів може бути продовжений письмово за згодою орендодавця. Орендар зобов'язаний зробити установку і технічне опосвідчення техзасобу самостійно.

Відповідно до пункту 2.9 договору, орендар повертає орендодавцеві техзасоби в справному стані за актом прийому-передачі.

Вартість оренди техзасобів за одну одиницю в місяць складає 3 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 500 грн. Орендар оплачує оренду техзасобів на умовах 100% передоплати за 1 (один) місяць протягом 3 (трьох) банківських днів згідно виставлених рахунків після початку чергового місячного періоду, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Щомісяця складається акт виконаних робіт (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Остаточна плата, відповідно до п. 3.3 договору провадиться після підписання Акту виконаних робіт.

Згідно пункту 3.4 договору, у разі закінчення дії цього договору орендна плата проводиться Орендарем по день фактичної здачі техзасобів.

Пунктом 6.1 договору, сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі техзасобів в оренду і діє до 31 грудня 2009 року.

Згідно пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно статті 174 Господарського кодексу України господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору 13.05.2009 року і 18.05.2009 року позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно: три люльки будівельні №071563, №071555, №071556 в справному стані і в повній комплектації і №071554 -некомплектну (а.с.17-20).

Люльку будівельну №71554 від 27.05.2009 року було передано згідно акту приймання-передачі, в якому сторони відобразили, що вказана люлька некомплектна, оскільки відсутні: трос стальний 100 м, кабель 4-х жильний -100 м, роз'єми електричні -3 шт, жисики для тросів -35 шт. (а.с. 20).

16.04.2010 року у зв`язку з невиконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором щодо оплати за користування орендованими техзасобами, позивач направив відповідачу лист-вимогу за вих. №10 про стягнення заборгованості у сумі 67 360 грн., яку позивач вимагав сплатити протягом п'яти банківських днів (а.с. 65).

Вказана вимога була отримана відповідачем 19.05.2010 року (а.с. 66), але останнім грошові кошти сплачені не були, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом.

Позивач у позові вказує на те, що за період з травня 2009 року по серпень 2010 року відповідачу було виставлено рахунки на суму 154 600 грн., а сплачено останнім всього 23 700 грн., відтак борг складає 130 900 грн., спірні люльки йому до даного часу не повернуті.

Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем на виконання умов п. 3.3 договору було підписано акти виконаних робіт №МГ0000001 від 29.05.2009 року на суму 5 300 грн., МГ-0000002 від 30.06.2009 року на суму 12 000 грн., МГ-0000003 від 31.07.2009 року на суму 12 400 грн., та МГ-0000004 від 31.08.2009 року на суму 12 400 грн. (а.с.21-24).

Крім того, при підписанні вказаних актів виконаних робіт, відповідач при наявності некомплектної люльки №071554 заперечень чи вимог про доукомплектацію останньої з цього приводу позивачу не направляв.

Останні Акти виконаних робіт починаючи з № МГ-0000005 від 30.092009 року на суму 12 000 грн. - по № МГ-00013/2 від 31.08.2010 року на суму 9 300 грн. відповідачем не підписувались та відповідно за рахунками не сплачувались (том 1 а.с. 25-27, 31-39).

З огляду на викладене вбачається, що рахунки (а.с.40-56) та акти виконаних робіт за оренду техзасобів, виставлялись та виписувались позивачем за період починаючи з 29.05.2009 року по 01.09.2010 року, при дії договору до 31 грудня 2009 року.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З урахуванням того, що позивач виставляв рахунки та виписував акти виконаних робіт за період починаючи з 29.05.2009 року по 01.09.2010 року, то він фактично погодився з тим, що договір оренди почав діяти на новий строк, на який був раніше встановлений договором.

Таким чином, строк дії договору у відповідності до вимог п. 6.1 договору, складається для кожного окремого техзасобу відповідно до акту прийому-передачі, а саме: №071563 на 232 дні (з 13.05.2009 по 31.12.2009 року), №071555 на 232 дні (з 13.05.2009 по 31.12.2009 року), №071556 на 227 днів (з 18.05.2009 по 31.12.2009 року), №071554 на 218 днів (з 27.05.2009 по 31.12.2009 року) з продовженням дії договору на по кожному техзасобу на той же строк у відповідності до приписів ст. 764 ЦК України, тобто: №071563 на 232 дні (з 01.01.2010 по 21.08.2010 року), №071555 на 232 дні (з 01.01.2010 по 21.08.2010 року), №071556 на 227 днів (з 01.01.2010 по 16.08.2010 року), №071554 на 218 днів (з 01.01.2010 року по 07.08.2010 року) у разі відсутності додаткових заперечень від позивача, строк дії договору продовжується додатково на визначений термін, №071563 на 232 дні (з 22.08.2010 по 11.04.2011 року), №071555 на 232 дні (з 22.08.2010 по 11.04.2011 року), №071556 на 227 днів (з 17.08.2010 по 01.04.2011року), №071554 на 218 днів (з 08.08.2010 по 14.03.2011 року) орендодавець в місячний термін після закінчення строку дії договору направив стороні повідомлення про відмову у продовжені дії договору на новий строк, яка була отримана відповідачем 25.05.2010 року, припинення дії договору слід вважати з моменту отримання даної відмови, тобто з 25.05.2010 року.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2010 року та просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з травня 2009 року по серпень 2010 року (в період дії договору), яка відповідачем не була сплачена, наявними є правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 130 900 грн. 00 коп.

Крім того, у відповідності до умов п.6.3 договору, необхідною умовою припинення договору є здійснення взаємних розрахунків сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, повернення наймодавцеві речі по договору найму, можливе лише у разі припинення договору найму.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приватне підприємство "Максігруп" м. Харків, оскаржуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. по справі №40/5005/9554/2011 в частині стягнення інфляційних витрат та річних у меншому розмірі, посилається на те, що прострочення виконання зобов'язання складає 13 місяців (з серпня 2009р. по 01.09.2010 рік), тому судом першої інстанції необґрунтовано нараховано інфляційні та річні за 81 день за період з 01.09.2010р. по 21.11.2010р.

Колегією апеляційного господарського суду при перевірці розрахунку інфляційних витрат позивача встановлено, що в розрахунку неправильно вказано величини індексів інфляції за 2009-2010 роки, тому в частині стягнення суми інфляційних витрат, які стягнуто з відповідача судом першої інстанції, вимоги позивача в апеляційній скарзі необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання (сплати орендної плати) має місце, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 9 604 грн. 84 коп., однак враховуючи, що індекс інфляції у період з травня по грудень 2009 року, вказаний позивачем, не відповідає дійсності, то інфляційні витрати підлягають задоволенню у розмірі 909 грн. 74 коп.

Рішення суду першої інстанції в цій частині обґрунтовано та не підлягає скасуванню.

В частині стягнення річних суд першої інстанції припустився помилки, оскільки з матеріалів справи вбачається порушення з боку відповідача строку сплати річних за 13 місяців, а не за 81 день, як вказано в рішенні господарського суду. Крім того, господарським судом стягнуто з відповідача річні за період, який не заявлявся в позовних вимогах. Тому в частині стягнення річних апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача необхідно стягнути 4 254 грн., а рішення господарського суду Дніпропетровської області скасуванню.

Окрім того, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, за вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За несвоєчасну оплату оренди п. 3.5. договору передбачено штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Розмір штрафу (пені) за період вказаний позивачем, складає суму у розмірі 39 324 грн. 00 коп., яка підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на майно Відповідача на суму заявленого позову у розмірі 346 385 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та навести суду обґрунтування належним чином доведене необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини, встановлення яких необхідно для вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Стосовно пояснень Відповідача, в яких останній просив визнати договір №14 про оренду люльок будівельних від 12.05.2009 року, укладений між позивачем та відповідачем, недійсним, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того, відповідач у відповідності до вимог ст.. 22 ГПК України, має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

З огляду на вищезазначене, особа права чи охоронюванні законом інтереси якої порушено, може звернутися до суду з відповідним позовом (про визнання договору недійсним), а при знаходженні у суді порушеної справи, має право звернутись до початку розгляду господарським судом справи по суті з зустрічний позовом з тими ж вимогами, якщо ці вимоги пов`язані з первісним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням господарського суду Дніпропетровської області в частині відмови йому в задоволенні по зобов'язанню товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс", м. Дніпропетровськ повернути приватному підприємству "Максігруп", м. Харків будівельні люльки №071563, 071555, 071556, 071554, посилаючись на те, що згідно ст.. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Оскільки жодна із сторін не ставила питання про припинення договору №14 від 12.05.2009р., позивач вважає його продовженим до 31.12.2010 року. Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду 25.11.2010р. з позовною заявою про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно після закінчення строку оренди.

У ході розгляду апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс", м. Дніпропетровськ та приватного підприємства "Максігруп", м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. по справі №40/5005/9554/2011, товариство з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання договору №14 від 12.05.2009р. недійсним, а приватне підприємство "Максігруп", м. Харків із зустрічним позовом про розірвання вказаного договору. Провадження у розгляді апеляційних скарг у справі №40/5005/9554/2011 було зупинено до розгляду спору в господарському суді Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області, залишеним без змін Харківським апеляційним господарським судом, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" про визнання договору №14 від 12.05.2009р.недійсним відмовлено. А зустрічний позов приватного підприємства "Максігруп»про розірвання вказаного вище договору задоволено.

Оскільки договір №14 від 12.05.2009р. розірвано, доказів повернення позивачу орендованого майна відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс"в судове засідання не надав, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу будівельні люльки №071563, 071555, 071556, 071554, які знаходяться в оренді у відповідача за договором №14 від 12.05.2009р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" м. Дніпропетровськ задоволенню не підлягає. .а апеляційна скарга приватного підприємства "Максігруп»підлягає частковому задоволенню в частині повернення орендованого майна та стягненню річних.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. пдлягає скасуванню в частині стягнення річних та повернення відповідачем орендованого майна.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Максігруп»м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. у справі № 40/5005/9554/2011 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" (49086, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 31177929) повернути приватному підприємству "Максігруп»(61204, м. Харків, пр.. Перемоги, 68, корп..В, кВ. 44, код ЄДРПОУ 36371134) будівельні люльки №071563, 071555, 071556, 071554.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" (49086, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 31177929) на користь приватного підприємства "Максігруп»(61204, м. Харків, пр. Перемоги, 68, корп. В, кв. 44, код ЄДРПОУ 36371134) 130 900 грн. боргу, 4 254 грн. річних, 909 грн. 74 коп. інфляційних витрат, 39 324 грн. штрафу, 3000 грн. 21 коп. судового збору, 225 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

В іншій частині позову відмовити. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути приватному підприємству "Максігруп»(61204, м. Харків, пр.. Перемоги, 68, корп. В, кв. 44, код ЄДРПОУ 36371134) з державного бюджету зайво сплачений судовий збір у сумі 331 грн. 86 коп., перерахованих платіжним дорученням №304 від 08.07.2010р.»

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" (49086, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 31177929) на користь приватного підприємства "Максігруп»(61204, м. Харків, пр. Перемоги, 68, корп. В, кв. 44, код ЄДРПОУ 36371134) 1 319 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко