Ухвала

від 12.09.2012 по справі 2а-1006/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1006/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собків Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз»до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про скасування рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз»пред'явило позов до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва, в якому, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва №0009112303 та №0009122303 від 15.12.2011, а також визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва по визнанню нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Енергосоюз»та ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»у період з 06.06.2011 по 29.06.2011 та протягом липня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0009112303 від 15.12.2011, №0009122303 від 15.12.2011.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.11.2011 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Енергосоюз»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва складено Акт № 2460/23-03/31172103 (далі Акт перевірки № 2460), яким, зокрема, встановлено порушення пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на 433725 грн. та зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за червень 2011 року на суму 3675 грн.

18.11.2011 за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Енергосоюз»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 2461/2303/31172103 (далі Акт перевірки №2461), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 914160 грн.

15.12.2011 на підставі вищевказаних актів перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0009112303, яким у зв'язку з порушенням пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 433725 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.; №0009122303, яким у зв'язку з порушенням пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 917835 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 458918 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»було укладено договір про надання послуг №Е06/01 від 03.06.2011 (далі Договір), на підставі якого ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»надало позивачу послуги з перевірки якості товару, розфасовки та перефасовки товару, з надання консультацій, охорони товару, здачі товару на склад замовника, діагностики товару, погрузки та розгрузки товару, обслуговування товару, збору необхідних документів, маркетингових досліджень, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та податковими накладними. За результатами відповідних господарських операцій з ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»позивачем сформовано податковий кредит у червні 2011 року у розмірі 437400 грн. та у липні 2011 року у розмірі 914160 грн.

Водночас з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Енергосоюз»пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у червні та липні 2011 року стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок надходження до податкового органу матеріалів перевірки ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп». В ході даної перевірки зроблено висновок від 08.09.2011 №4761/5 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та складено акт незнаходження за юридичною адресою АДРЕСА_1, і 31.08.2011 опитано директора ОСОБА_6, яка пояснила, що непричетна до діяльності підприємства. Дані матеріали зареєстровано в КОЗП ГВПМ ДШ у Голосіївському р-ні м.Києва за №272 від 31.08.2011 року та передано до СВ ПМ ДПІ у Голосіївському р-ні м.Києва для прийняття рішення згідно ст. 97 КПК України за ознаками складу злочину ст. 205 КК України , оскільки, документи для перевірки підприємством не надано, а декларацію з податку на додану вартість від 28.07.2011 № 209976 за травень 2011 року згідно бази даних «Бест Звіт»підписувала ОСОБА_6.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених ПК України та Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 (далі Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу . У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності) .

Окрім цього у Листі ДПА від 02.04.2007р. №6448/7/23-5017 зазначається, що при отриманні достатніх доказів необхідно довести, що операція була безтоварна, внаслідок чого встановлюється відсутність першого виробника чи імпортера, несплату до бюджету ПДВ, нарахованого на вартість такого товару чи послуги в ланцюжках поставки. Або ж відбувалася нелегітимна поставка товару чи послуг (не облікованої виробником готової продукції чи послуг, контрабандних товарів тощо), внаслідок чого також не було надходження ПДВ до бюджету.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Таким чином, суми податку на додану вартість у розмірі 437400 грн. та 914160грн., віднесені ТОВ «Енергосоюз»до податкового кредиту у червні та липні 2011 року відповідно на підставі господарських операцій з ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»підтверджуються податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Також, колегія суддів зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За таких умов, посилання відповідача на результати перевірки ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп», зроблені на підставі висновку від 08.09.2011 №4761/5 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва є безпідставними, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, викладених у висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.09.2011 №4761/5.

Судом першої інстанції встановлено, що Договір між ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»та ТОВ «Енергосоюз»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»та ТОВ «Енергосоюз»умислу на укладення вказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України .

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Актах перевірок № 2460 та №2461 висновок ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про порушення ТОВ «Енергосоюз»пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0008792302 від 05.12.2011 безпідставним та неправомірним.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.