Ухвала

від 02.12.2015 по справі 2а-1006/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/61394/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Латишевої Л.П.,

представника відповідача Вершиніна К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 по справі №2а-1006/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.12.2011 №0009112303, від 15.12.2011 №0009122303.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби 02.10.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.11.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7 пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на 433725,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 25.11.2011 №2460/23-03/31172103 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 №0009112303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану у розмірі 433726,00грн., в тому числі за основним платежем - 433725,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00грн.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз» щодо підтвердження відомосте від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегаполіс-Груп» за липень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 914160,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 28.11.2011 №2461/2303/31172103 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 №0009122303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1376753,00грн., в тому числі за основним платежем - 917835,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 458918,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно відображено в складі податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегаполіс-Груп» з огляду на те, що господарські операція не мали реального характеру.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на підтвердження сум податку на додану вартість у розмірі 437400,00грн. та 914160,00грн., віднесені позивачем до податкового кредиту у червні та липні 2011 року за господарськими операціями Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегаполіс-Груп», податковими накладними.

Проте, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не перевірено реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з контрагентом, відповідних обставин справи на підставі належних та допустимих доказів не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Разом з тим, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до нього внесено запис від 24.07.2014 за №13551170015006383 про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз» (ідентифікаційний код 31172103).

За змістом статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, припинення підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз», яке було позивачем у даній справі, є підставою для закриття провадження у справі та скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 157, статтями 160, 210, 211, 220, 221, 223, 228, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 по справі №2а-1006/12/2670 скасувати.

Провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв