Постанова

від 05.09.2012 по справі 2а/0270/3839/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

05 вересня 2012 р. Справа № 2а/0270/3839/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Вівсяної Інни Василівни

позивача, представників позивача: Смірнова П.І., Чоловського О.М.

представників відповідача: Кузевич Т.В., Власюк О.Ф., Бричок О.В., Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енергія ЛТД"

до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної Податкової Служби

про: визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енергія ЛТД" (далі - ТОВ «Енергія ЛТД») до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної Податкової Служби (далі - Жмеринська ОДПІ) про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані рішення податкового органу є протиправними, оскільки ґрунтуються на безпідставних висновках про вчинення підприємством правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

На думку позивача, безпідставними та необгрунтованими є твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року при виконанні договорів поставки електротехнічних матеріалів, кабельно-провідникової продукції та тари із трьома контрагентами, у зв'язку з тим, що зазначені господарські договори не спричиняють реального настання правових наслідків виходячи із положень ст. 626, ст. 629 та ст. 655 ЦК України, тобто не було реальної передачі товару, у зв'язку з чим порушено положення п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України та ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств».

Жмеринською ОДПІ зроблено хибний, на думку позивача, висновок про нереальність здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Енергія ЛТД» в період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія» АРН-технологія» та ТОВ «Інжбуд груп» з трьох підстав: 1) із-за відсутності документів, що підтверджують рух товару від продавця до перевізника і до покупця, а також документів, що підтверджують їх прийняття, оприбуткування та відвантаження (товарно-транспортні накладні, дорожні листи, сертифікати); 2) із-за відсутності сертифікату відповідності на силовий кабель марки А2XЗУ, як частини поставленого товару згідно видаткових та податкових накладних; 3) із-за наявності інформації з ГВПМ Вінницької ОДПІ про відсутність за юридичною та фактичною адресою описаних вище контрагентів на даний час.

В спростування таких висновків податкового органу позивач зазначає про наявність всіх належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по відповідним угодам. Відповідність даних документів вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку вказує на їх юридичну силу та доказовість, а також відсутність підстав для неврахування їх як доказів дійсності укладення та виконання угод.

Відтак позивач вважає, що висновки відповідача повністю спростовуються первинними документами підприємства, які підтверджують фактичну наявність товару, послуг та його використання у господарській діяльності.

Податковий орган не визнає здійснені позивачем витрати як такі, що не підтверджені товарно-транспортними накладними, дорожніми листами, сертифікатами. Також, правочини поставки товарів (робіт, послуг) укладені ТОВ «Енергія ЛТД» із ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія» АРН-технологія» та ТОВ «Інжбуд груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із положень ст. ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України.

04.09.2012 року на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, яка мотивована тим, що після проведення планової перевірки, в ході адміністративного оскарження, Жмеринською ОДПІ у зв'язку з арифметичною помилкою внесено зміни до Акту перевірки, що відображено в однойменному письмовому документі від 15.06.2012 року. Фактично на підставі змін до Акту перевірки від 15.06.2012 року Жмеринською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000152201.

Повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ №0000152201 від 15.06.2012 року ТОВ фірма «Енергія ЛТД» не отримувало поштою, а отримало лише копію корінця зазначеного податкового повідомлення-рішення після проведення судового засідання 29.08.2012 року в адміністративній справі №2а/0270/3839/12.

Таким чином, в заяві про уточнення позовних вимог позивач просить:

1. Визнати дії Жмеринської ОДПІ щодо визнання нікчемними договорів між ТОВ «Енергія ЛТД» та ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія» АРН-технологія» та ТОВ «Інжбуд груп» - протиправними.

2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ №0000102201 від 18.05.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2322833 грн. із штрафними санкціями в сумі 39919 грн.

3. Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ №00001112201 від 18.05.2012 року та №0000152201 від 15.06.2012 року щодо збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість вцілому.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтованість висновків податкового органу. Окрім того, відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Жмеринською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енергія ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., за наслідками якої складено Акт перевірки від 27.04.2012 року №401/22/20107183 (далі - Акт перевірки).

Як зазначено в Акті, перевіркою встановлено, що ТОВ «Енергія ЛТД» в перевіряємий період здійснювало операції з придбання кабелів, устаткування для прокладання ліній електро та телекомунікацій, паливно-мастильних та будівельних матеріалів.

При проведенні перевірки встановлені порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ТОВ «Енергія ЛТД» за рахунок формування витрат по придбанню кабелю - провідникової продукції, а саме ізольованих проводів та кабелю, обладнання та матеріалів для мереж зв'язку без наявності всіх первинних та інших документів, які б підтверджували факт отримання товарів від постачальників: ТОВ «Інжбуд Груп», ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія «АРН технологія», обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Так, в Акті зазначено, що для перевірки не надано: товарно-транспортних накладних, які є складовою частиною перевізних документів, що відповідно до розділу 1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 року №363 (із змінами та доповненнями) є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Енергія ЛТД» мало взаємовідносини з ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», код за ЄДРПОУ 33388119 м. Одеса, на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Згідно даних АІС РПП, ІАС системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів стан платника в момент здійснення операцій «9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

ТОВ «Енергія ЛТД» (покупець) уклало договір від 02.03.2010 р. №3/45-1 з ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь» (постачальник) на постачання кабельно-провідникової продукції, обладнання та матеріалів для мереж зв'язку. Оплата здійснювалась по безготівковому розрахунку, шляхом оплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника.

Податковий орган прийшов до висновку, що договір постачання кабельно-провідникової продукції, обладнання та матеріалів для мереж зв'язку від 02.03.2010 р. №3/45-1, укладеного між ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь» та ТОВ «Енергія ЛТД», не спричиняють реального настання правових наслідків виходячи із положень ст. ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України.

В ході перевірки на підприємство було надано запит №3618/10/22-011 від 03.04.2012 р. про надання ксерокопії документів, по взаємовідносинах з ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», а саме договорів, платіжних доручень (виписок банку), видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів та інших документів, пов'язаних з отриманням, транспортуванням та зберіганням ТМЦ. На запит були надані ксерокопії документів, а саме: договір, виписки банку, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, інших документів надано не було.

Таким чином перевіркою не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь» до ТОВ «Енергія ЛТД» в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі, документів, що засвідчують транспортування товарів, сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

Згідно наданих первинних документів складського, матеріального, бухгалтерського та фінансового обліку, ТОВ «Енергія ЛТД» перевіркою встановлено відсутність факту придбання товарів, наявність формально складених, але не достовірних документів, які не підтверджують фактичне придбання товарів, здійснено тільки документообіг, такі суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування.

Також, в ході перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Енергія ЛТД» з ТОВ «Торгово-комерційна компанія «АРН Технологія», код 35608910, знаходиться на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Згідно даних АІС РПП, ІАС Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів стан платника в момент здійснення операції «8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

ТОВ «Енергія ЛТД» 12.05.2010 року було придбано кабель ААблнг 3*120, оплату проведено по безготівковому розрахунку шляхом оплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника.

До перевірки не надано інших документів, які підтверджують факт отримання товару від ТОВ «Торгово-комерційна компанія «АРН Технологія», а саме: актів прийому - передачі товарів, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність. В зв'язку з відсутністю вказаних документів, перевіркою не встановлено факту передачі товарів від зазначеного вище контрагенту до ТОВ «Енергія ЛТД».

Згідно наданих первинних документів складського, матеріального, бухгалтерського та фінансового обліку, ТОВ «Енергія ЛТД» перевіркою встановлено відсутність факту придбання товарів, наявність формально складених, але не достовірних документів, які не підтверджують фактичне придбання товарів, здійснено тільки документообіг, такі суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування, чим завищено витрати на придбання в сумі 80600 грн. за 2 квартал 2010 р.

Крім того, при проведені перевірки встановлено, що ТОВ «Енергія ЛТД» мало взаємовідносини з ТОВ «Інжбуд Груп», код за ЄДРПОУ 37334659, яке знаходиться на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва. Згідно даних АІС РПП, ІАС Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів стан платника в момент здійснення операцій «10» запит на встановлення місцезнаходженням (місцепроживання).

ТОВ «Енергія ЛТД» (покупець) уклало договір від 02.09.2011 року №09/02/11-1 з ТОВ «Інжбуд Груп» (постачальник) на постачання електротехнічних матеріалів, кабельно-провідникової продукції, тари та договір від 03.10.2011 року №10/03/11-1 з ТОВ «Інжбуд Груп» (постачальник) код за ЄДРПОУ 37334659 на постачання електричного устаткування. Оплату ТОВ «Інжбуд Груп» проведено по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника.

Зазначені вище договори з ТОВ «Інжбуд груп», відповідно до Акту не спричиняють реального настання правових наслідків виходячи із положень ст. ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України.

В ході перевірки на підприємство було надано запит №3618/10/22-011 від 03.04.2012 р. про надання ксерокопії документів по взаємовідносинах з ТОВ «Інжбуд Груп». На запит були надані ксерокопії документів, а саме договора, виписки банку, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, протоколи приймально-здавальних випробувань від виробника «ООО Нексанс Рус.» на отриману від ТОВ «Інжбуд Груп» продукцію.

З метою підтвердження сертифікатів відповідності Російської Федерації, наданих ТОВ «Інжбуд Груп» та протоколів випробувань «ООО Нексанс Рус» на поставлену ТОВ «Енергія ЛТД» продукцію та перевірки законності вказаних сертифікатів відповідності ГВПМ податковим органом було направлено запит на ДП «Вінницястандартметрологія» №7701/10/07-33-02 від 19.04.2012 р. та отримано відповідь №929/110 від 26.04.2012 р. в якій повідомлено, що відповідно до «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», затвердженого наказом Держспоживстандарту України №28 від 01.02.2005 р. зі змінами та доповненнями в період з 01.10.2011 р. по 01.01.2012 р. силовий кабель марки А2ХЗУ, підлягав обов'язковій сертифікації.

Також, отримано інформацію від ГВПМ Вінницької ОДПІ в якій зазначено, що співробітниками ГВПМ було здійснено виїзд до м. Києва з метою встановлення місцезнаходження, вручення запиту та опитування посадових осіб ТОВ «Інжбуд Груп». Встановлено, що за юридичною та фактичною адресою ТОВ «Інжбуд Груп» знаходиться багатоповерховий житловий будинок. Виробничі, складські та офісні приміщення ТОВ «Інжбуд Груп» за вказаною адресою відсутні, підприємство за вказаною адресою ніколи не знаходилось.

Крім того, Жмеринською ОДПІ отримано від ДПІ у Подільському районі м. Києва інформацію про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Інжбуд Груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, перевіркою не вустановлено факту передачі товарів від ТОВ «Інжбуд Груп» до ТОВ «Енергія ЛТД» в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі, документів, що засвідчують транспортування товарів, сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

З огляду на вищевикладене, правочини поставки товарів укладені ТОВ «Енергія ЛТД» із ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія» АРН-технологія» та ТОВ «Інжбуд Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, виходячи із положень ст. ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України.

Враховуючи зазначене, ТОВ «Енергія ЛТД» не має правових підстав для відображення даних господарських операцій в податковому обліку. А відтак, ТОВ «Енергія ЛТД» безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів в сумі 2354272,00 грн.

Разом з тим, перевіряючі в Акті роблять висновок про порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 2246947,00 грн.,

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: №0000102201 від 18 травня 2012 року, яким підприємству збільшено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств +2354272,00 грн. та застосовано 39919,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (всього визначено грошового зобов'язання 2394191,00 грн.); №0000112201 від 18 травня 2012 року, яким підприємству збільшено до сплати суму грошового зобов'язання з ПДВ +2246947,00 грн. та застосовано 561737,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (всього визначено грошового зобов'язання 2808684,00 грн.).

09.07.2012 року Державна податкова служба у Вінницькій області прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги, де зазначила, що Жмеринською ОДПІ відповідно до змін внесених до Акту перевірки та неправлених ТОВ "Енергія ЛТД" листом від 15.06.2012 р. №6672/10/22-008 у зв'язку із встановленням арифметичної помилки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 р. №0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 94851,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 23713,00 грн., яке направлене платнику поштою 18.06.2012 року.

Таким чином, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ №0000102201 від 18.05.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2322833 грн. із штрафними санкціями в сумі 39919 грн. В іншій частині дане податкове повідомлення-рішення не оскаржується та на день розгляду справи зобов"язання сплачено до бюджету. Дана обставина не заперечувалась і представниками відповідача. При цьому, позовними вимогами є - визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001112201 від 18.05.2012 року та №0000152201 від 15.06.2012 року щодо збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість вцілому.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті, якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і оплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; в разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про падання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З аналізу даної норми вбачається, що органи державної податкової служби при перевірці встановлюють порушення законодавства, а саме податкового.

Одним із аргументів відповідача, висловлені в акті перевірці та запереченнях на позов є те, що угоди (правочини) укладені позивачем із вищевказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із положень ст. ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України.

З даного приводу суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (стаття 20) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990р. (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, висновки про діяльність підприємства, яка не спричиняє реального настання правових наслідків та нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, суд враховує також правову позицію сформовану у даних спорах Вищим адміністративним судом України.

Так, у Інформаційному листі від 2 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас у Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, в спростування тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, для огляду в судовому засіданні, долучено до матеріалів справи низку наступних документів: договора, акти виконаних робіт, документи про оплату.

Акти виконаних робіт підтверджують використання отриманого від контрагентів товару в подальшій господаській діяльності, а саме відповідно договорів підряду позивач здійснював із застосуванням отриманого матеріалу будівельно-монтажні роботи. Крім того, вказані акти мають всі необхідні реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дата та місце складання документу, назви підприємств, що склали документ, назва документа, назва послуги, вартість послуги та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

За придбані товари та отримані послуги позивачем проведено розрахунки з постачальниками. Тобто відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача.

Разом з тим, аргументами відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства слугувала інформація інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічної звірки, дані ІАС "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів"- стан платника "не знаходження за юридичною адресою". Відтак, податковий орган не визнає здійснені позивачем витрати як такі, що не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами.

З даного приводу слід зазначити, що на момент укладання договорів поставки ТМЦ у 2009-2011 роках вказані суб'єкти господарювання знаходились за місцем реєстрації, а відсутність у них складських та інших приміщень, може свідчити про здійснення ними посередницької діяльності у торгівлі матеріалами.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року №1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно із Акта перевірки, в період здійснення господарських операцій контрагенти ТОВ «Енергія ЛТД», які здійснювали поставку товару, мали чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не були позбавлені прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Щодо твердження відповідача про необхідність наявності товарно-транспортної накладної в якості первинного документу, наявність якого свідчить про отримання послуг з перевезення, суд зазначає наступне.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Тобто, вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами Автотранспортною інспекцією, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення вантажів здійснюється на основі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування товарно-транспортної накладної, які за своєю суттю можуть бути однією із рекомендованих форм договору перевезення. Правила діють в тій частині, яка не суперечить даному Закону, а відтак, відсутність товарно-транспортної накладної не є порушенням Закону, а відповідно відсутність товарно-транспортної накладної не є порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Пунктами 198.1 статті 198 ПК України, а також п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР "Про ПДВ", який втратив чинність з 01.01.2011 року, визначено, що право на податковий кредит виникає у випадку здійснення операції придбання товарів на території України та пов'язано з однієї з подій, яка настане раніше - оплата товарів або їх отримання; не підлягає включенню в суму податкового кредиту сума податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними або оформлених з порушеннями вимог.

Неправильно оформлених податкових та видаткових накладних або відсутність таких під час перевірки не встановлено.

Таким чином, як валові витрати так і податковий кредит в даному випадку були сформовані позивачем правомірно. Податковий кредит складався із сум податку, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 року №0000112201 та від 15.06.2012 року №0000152201 скасувати повністю, а податкове повідомлення рішення від 18.05.2012 року №0000102201 скасувати в частині збільшення суми податкового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 322 833 грн. за основним платижем, 39 919 грн. - за штрафними санкціями.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Жмеринської ОДПІ щодо визнання нікчемними договорів між ТОВ «Енергія ЛТД»та ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія»АРН-технологія» та ТОВ «Інжбуд груп», то суд зазначає наступне.

Результатом оскаржуваних позивачем дій стало прийняття відповідачем рішень у формі податкових повідомлень-рішень. При оскарженні такого рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення. Вказане свідчить про те, що скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при його прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований не в повній мірі, відтак підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача слід стягнути 2 146,00 гривень судового збору за майновими вимогами.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної Податкової Служби від 18.05.2012 року №0000112201 та від 15.06.2012 року №0000152201 повністю, та податкове повідомлення рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної Податкової Служби від 18.05.2012 року №0000102201 в частині збільшення суми податкового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 322 833 грн. за основним платижем, 39 919 грн. - за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енергія ЛТД" сплачений судовий збір у розмірі 2 146 грн. шляхом безспірного їх списання органами Державної казначейської служби із розрахункових рахунків Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної Податкової Служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна