Ухвала

від 16.11.2015 по справі 2а/0270/3839/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Київ К/9991/77214/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Чоловського О.М., Смірнова П.І.

відповідача Янушкевича А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (правонаступника Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі №2а/0270/3839/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Енергія ЛТД»

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, визнання та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ Вінницької області ДПС від 18.05.2012 №0000112201 та від 15.06.2012 №0000152201 повністю та податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 №0000102201 в частині збільшення суми податкового зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2322833 грн. за основним платежем та 39919 грн. за штрафними санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на правонаступника Жмеринську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт перевірки від 27.04.2012 №401/22/20107183.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України внаслідок формування витрат за операціями придбання кабельно-провідникової продукції, а саме ізольованих проводів та кабелю, обладнання та матеріалів для мереж зв'язку без наявності всіх первинних та інших документів, які б підтверджували факт отримання товарів від постачальників: ТОВ «Інжбуд Груп», ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія «АРН технологія», обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, ст. ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення рішення: №0000102201 від 18.05.2012, яким п збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств +2354272,00 грн. та застосовано 39919,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (всього визначено грошового зобов'язання 2394191,00 грн.); №0000112201 від 18.05.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ +2246947,00 грн. та застосовано 561737,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (всього визначено грошового зобов'язання 2808684,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження, скарги платника залишені без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 №0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 94851,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 23713,00 грн.

Предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ №0000102201 від 18.05.2012 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2322833 грн. та штрафних санкцій в сумі 39919 грн., в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення не оскаржується, та податкові повідомлення-рішення №00001112201 від 18.05.2012 та №0000152201 від 15.06.2012 щодо збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість повністю.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач здійснював діяльність із надання послуг по будівництву та монтажу зовнішніх та внутрішніх мереж, електропостачання та будівництво підстанцій, прокладання телекомунікацій, на підставі ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності та відповідно до укладених договорів підряду, умовами яких було передбачено надання послуг як із матеріалів замовника так і з придбаних матеріалів, вартість яких включається до вартості об?єкта будівництва.

Для забезпечення виконання умов укладених договорів підряду, позивачем у періоді, що перевірявся, здійснено придбання кабельно-провідникової продукції та електротехнічних матеріалів за договорами поставки укладеними із ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія «АРН-технологія», ТОВ «Інжбуд груп», умовами яких було передбачено поставку товару поставщиком (продавцем) за його рахунок на будівельний майданчик позивача.

Реальність зазначених господарських операцій підтверджують відповідні первинні документи, зокрема, договори поставки та специфікації, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення. Використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності підтверджується договорами підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, актами прийому-передачі обладнання, актами прийому-передачі виконаних робіт, відомостями ресурсів до актів виконаних робіт, платіжними відомостями.

З огляду на встановлене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія «АРН-технологія», ТОВ «Інжбуд груп» з придбання ТМЦ, та правомірне формування за їх наслідками, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, податкового кредиту з ПДВ, та валових витрат підприємства.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи, були надані до перевірки, та досліджені судом.

Виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на формування валових витрат, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, які були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність о правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун