Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а/0270/3839/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3839/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Смірнов П.І., законний представник

позивача - Чоловський О.М., представник на підставі довіреності

відповідача - Бричок О.В., Власюк О.Ф., Терепа С.В., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія ЛТД" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Енергія ЛТД» у серпні 2012 року звернулось до суду з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання дій Жмеринської ОДПІ протиправними, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102201 від 18.05.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2322833 грн. із штрафними санкціями в сумі 39919 грн. та визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001112201 від 18.05.2012 року та №0000152201 від 15.06.2012 року щодо збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість у цілому.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 року №0000112201 та від 15.06.2012 року №0000152201, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 року №0000102201 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 322 833 грн. за основним платежем, 39 919 грн. - за штрафними санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в позові відмовити. Апелянт вважає, що прийнята постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що згідно наданих первинних документів складського, матеріального, бухгалтерського та фінансового обліку ТОВ фірми «Енергія ЛТД», під час перевірки встановлено відсутність факту придбання товарів, наявність формально складених, але не достовірних документів, які не підтверджують фактичне придбання товарів, здійснено тільки документообіг, такі суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заперечення на апеляційну скаргу та просили відмовити в її задоволенні.

Представники відповідача просили задоволити вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції обставини справи полягають у наступному.

Жмеринською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енергія ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 27.04.2012 року №401/22/20107183 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено, що ТОВ «Енергія ЛТД» за перевіряємий період здійснювало операції з придбання кабелів, устаткування для прокладання ліній електро- та телекомунікацій, паливно-мастильних та будівельних матеріалів.

При проведенні перевірки встановлені порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ТОВ "Енергія ЛТД" за рахунок формування витрат по придбанню кабелю-провідникової продукції, а саме ізольованих проводів та кабелю, обладнання та матеріалів для мереж зв'язку без наявності всіх первинних та інших документів, які б підтверджували факт отримання товарів від постачальників: ТОВ «Інжбуд Груп», ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія «АРН технологія», обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Так, в акті перевірки зазначено, що для перевірки не надано: товарно-транспортних накладних, які є складовою частиною перевізних документів, що відповідно до розділу 1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 року №363 (із змінами та доповненнями) є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як зазначає податковий орган під час перевірки перевіряючими не встановлено факту передачі товару від контрагентів до позивача, а тому правочини поставки товарів укладені ТОВ «Енергія ЛТД» із ТОВ "Центр нових будівельних технологій «Юпітер-Південь», ТОВ «Торгово-комерційна компанія» АРН-технологія» та ТОВ «Інжбуд Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, виходячи із положень ст. ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України. Тому, враховуючи зазначене, ТОВ «Енергія ЛТД» не має правових підстав для відображення даних господарських операцій в податковому обліку. А відтак, ТОВ «Енергія ЛТД» безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів в сумі 2354272,00 грн.

Разом з тим, перевіряючі в акті перевірки роблять висновок про порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 2246947,00 грн.,

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: №0000102201 від 18 травня 2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2394191,00 грн., в т. ч. за основним платежем 2354272,00 грн. та 39919,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000112201 від 18 травня 2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах на загальну суму 2808684,00 грн., в т.ч. за основним платежем 2246947,00 грн. та 561737,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

09.07.2012 року Державна податкова служба у Вінницькій області прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги, де зазначила, що Жмеринською ОДПІ відповідно до змін внесених до акту перевірки та направлених ТОВ "Енергія ЛТД" листом від 15.06.2012 р. №6672/10/22-008 у зв'язку із встановленням арифметичної помилки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 р. №0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 94851,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 23713,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 року №0000112201 та від 15.06.2012 року №0000152201 підлягають скасуванню повністю, а податкове повідомлення рішення від 18.05.2012 року №0000102201 скасуванню в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 322 833 грн. за основним платежем, 39 919 грн. - за штрафними санкціями.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Також вказано, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано наступні документи: договір підряду №П3/Е-101926/НЮ від 16.08.2010 року, акт №6 приймання виконання будівельних робіт за серпень 2010 року, акти приймання виконання будівельних робіт за серпень 2010 року, договір підряду №19/08-2011 від 19.08.2011 р., договір підряду №18/08-2011 від 26.08.2011р., акти приймання виконання робіт за жовтень, листопад, грудень 2011 р., договір №39 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.10.2011 р., акти приймання виконання робіт за грудень 2011 р., договір №17 від 19.11.2011 р. та додаткова угода №1 до вказаного договору, акт приймання виконання будівельних робіт за грудень 2011 р., договір поставки №1/10/05 від 10.05.2010 р. та специфікація №1 до даного договору, договір поставки №3/45-1 від 02.03.2010 р., договір поставки №09/02/11-1 від 02.09.2011, договір поставки №10/03/11-1 від 03.10.2011 р.

Таким чином, акти виконаних робіт підтверджують використання отриманого від контрагентів товару в подальшій господарській діяльності, а саме відповідно договорів підряду позивач здійснював із застосуванням отриманого матеріалу будівельно-монтажні роботи.

За придбані товари та отримані послуги позивачем проведено розрахунки з постачальниками. Тобто відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача.

Аргументами відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства слугувала інформація інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічної звірки, дані ІАС "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів"- стан платника "не знаходження за юридичною адресою". Тому, податковий орган не визнає здійснені позивачем витрати як такі, що не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами.

З даного приводу суд першої інстанції зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстації, що на момент укладання договорів поставки ТМЦ у 2009-2011 роках вказані суб'єкти господарювання знаходились за місцем реєстрації, а відсутність у них складських та інших приміщень, може свідчити про здійснення ними посередницької діяльності у торгівлі матеріалами.

В інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2009 року №1112/11/13-10 зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно із акта перевірки, в період здійснення господарських операцій контрагенти ТОВ "Енергія ЛТД", які здійснювали поставку товару, мали чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не були позбавлені прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Стосовно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції погоджується з наступними висновками суду першої інстанції.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Тобто, вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами Автотранспортною інспекцією, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення вантажів здійснюється на основі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування товарно-транспортної накладної, які за своєю суттю можуть бути однією із рекомендованих форм договору перевезення. Правила діють в тій частині, яка не суперечить даному Закону, а відтак, відсутність товарно-транспортної накладної не є порушенням Закону, а відповідно відсутність товарно-транспортної накладної не є порушення норм податкового законодавства.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За їх відсутності в останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Пунктами 198.1 статті 198 ПК України, а також п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР "Про ПДВ", (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що право на податковий кредит виникає у випадку здійснення операції придбання товарів на території України та пов'язано з однієї з подій, яка настане раніше - оплата товарів або їх отримання; не підлягає включенню в суму податкового кредиту сума податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними або оформлених з порушеннями вимог.

Неправильно оформлених податкових та видаткових накладних або відсутність таких під час перевірки не встановлено.

Таким чином, як валові витрати так і податковий кредит в даному випадку були сформовані позивачем правомірно. Податковий кредит складався із сум податку, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з аналізу норм ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) не вбачається, що податкові органи наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Таким чином, органи Державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання. Крім того, висновки про діяльність підприємства, яка не спричиняє реального настання правових наслідків та нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та постанову про закриття кримінальної справи від 31.10.2012 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000112201 від 18.05.2012 року та №0000152201 від 15.06.2012 року, та скасував податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 18.05.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 322 833 грн. за основним платежем, 39 919 грн. - за штрафними санкціями.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 листопада 2012 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.