Постанова

від 10.07.2012 по справі 2а-6984/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 липня 2012 року 13 год. 39 хв. № 2а-6984/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Литовки Ю.А., Плавана О.О., представника відповідача Кожем'яко М.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "М-Студія" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 10 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 травня 2012 року надійшов позов приватного підприємства "М-Студія" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11 травня 2012 року № 0001202280 та № 0001212280 (також далі за текстом - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 177857,00 грн., а також за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 139018,25 грн.

Ухвалою суду від 24 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 10 липня 2012 року. Пояснив, що оскаржувані рішення складені відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у ході перевірки відповідачем встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат сум коштів, сплачених за договорами на проведення рекламної кампанії.

Згідно зі ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 10 липня 2012 року судом здійснено заміну відповідача - держаної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період з 14 березня 2012 року по 18 квітня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2012 року № 68/1-22-80-33053143 про результати документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки) .

Відповідно до висновку акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1) підпункту 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 177856,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - у розмірі 117947,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - у розмірі 9175,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - у розмірі 55470,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - у розмірі 59909,00 грн.;

2) підпункту 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) у загальному розмірі 123431,00 грн., у тому числі за: січень 2011 року - у розмірі 3194,00 грн., лютий 2011 року - у розмірі 15959,00 грн., березень 2011 року - у розмірі 1677,00 грн., квітень 2011 року - у розмірі 33911,00 грн., травень 2011 року - у розмірі 3095,00 грн., червень 2011 року - у розмірі 3250,00 грн., липень 2011 року - у розмірі 4806,00 грн., серпень 2011 року - у розмірі 3224,00 грн., вересень 2011 року - у розмірі 30605,00 грн., жовтень 2011 року - у розмірі 17197,00 грн., листопад 2011 року - у розмірі 4217,00 грн., грудень 2011 року - у розмірі 2296,00 грн.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень № 28/04-2012 від 28 квітня 2012 року, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 10 травня 2012 року № 2111/10/22-811 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки, 11 травня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення, а саме рішення № 0001202280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 177856,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також рішення № 0001212280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 123431,00 грн. за основним платежем та у розмірі 15587,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з викладеним в акті перевірки висновком відповідача щодо заниження позивачем сум податку на прибуток приватних підприємств та ПДВ, а також правомірністю складання оскаржуваних рішень, виходячи з наступних обставин та аналізу наявних у матеріалах справи документів.

Так, згідно з п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

В акті перевірки зазначено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Аутдор Медіа" (також далі за текстом - ТОВ "Аутдор Медіа") укладено договори на проведення рекламних кампаній від 02 серпня 2010 року № 02/08-10 та від 01 вересня 2011 року № 0109 (також далі за текстом - договори на проведення рекламних кампаній) , за умовами яких ТОВ "Аутдор Медіа" зобов'язане протягом строку дії договорів професійно і якісно проводити рекламну кампанію для позивача на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а позивач зобов'язується вчасно та у повному обсязі оплачувати роботи та послуги ТОВ "Аутдор Медіа" відповідно до умов договорів.

Згідно з підпунктами 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1, підпункту 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п.п. 138.10-138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати на збут включають, зокрема, такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

З аналізу викладених норм вбачається, що платник податку має право включити до складу інших витрат витрати на рекламу товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.

При цьому, для підтвердження понесених витрат важливо мати обґрунтоване документальне підтвердження зв'язку витрат на проведення рекламних заходів з господарською діяльністю підприємства, які при відповідному підтвердженні можуть бути віднесені на витрати щодо збуту продукції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Тобто, метою здійснення реклами є розповсюдження інформації про товар для сприяння реалізації (продажу) цього товару.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки позивачем надано зразки реклами, що розміщувалась на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць та доріг. Також надано перелік договорів оренди нежитлових приміщень для розташування магазинів позивача.

У ході перевірки з'ясовано, що на замовлення позивача ТОВ "Аутдор Медіа" розмістило на вказаних поверхнях рекламу товару із вказівкою адрес магазинів позивача, які не відповідають адресам магазинів позивача, зазначеним у договорах оренди нежитлових приміщень, на підставі чого відповідач зробив висновок про не пов'язаність надання позивачу послуг по розміщенню реклами ТОВ "Аутдор Медіа" з його діяльністю та наданням таких послуг третім особам.

За переконанням суду, твердження представників позивача про те, що зазначення в рекламі інших ніж у договорах оренди нежитлових приміщень адрес магазинів позивача є наслідком того, що товари, які рекламуються, реалізуються як позивачем, так й іншими особами за договорами комісії, не спростовують встановлений відповідачем факт безпідставності формування валових витрат за рахунок сплати коштів за надання ТОВ "Аутдор Медіа" послуг з розміщення реклами.

До того ж, реалізація продукції із залученням третіх осіб на договірній основі є самостійним видом правовідносин, який, у даному випадку, не впливає на порядок формування валових витрат за договорами на проведення рекламної кампанії.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення підпункту 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України безпідставно завищено податковий кредит у загальному розмірі 123431,00 грн.

Зокрема, при аналізі бази даних АІС "Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України", а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з ПДВ) встановлено розбіжності у задекларованих сумах ПДВ за лютий 2011 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Призма Альфа" (також далі за текстом - ТОВ "Призма Альфа") за лютий 2011 року зменшено податкові зобов'язання у розмірі 11353,93 грн., однак позивачем не відкориговано податковий кредит у розмірі 11353,93 грн.

У ході перевірки до ТОВ "Призма Альфа" направлено запит від 29 березня 2012 року щодо документального підтвердження вказаним товариством взаємовідносин з позивачем за перевіряємий період, у результаті чого від ТОВ "Призма Альфа" отримано копії первинних документів, у тому числі копії розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31 січня 2012 року № 213 на суму ПДВ у розмірі 11353,93 грн. При цьому у даних бухгалтерського обліку позивача відображено повернення передоплати, проте не відображено зменшення податкового кредиту за лютий 2011 року у розмірі 11353,93 грн.

Згідно з абзацом 1 п. 192.1, підпунктом 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З аналізу викладеного вбачається, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми коштів, сплачених за договорами на проведення рекламної кампанії, у зв'язку з чим сума ПДВ, сплачена в ціні наданих послуг за вказаними договорами не може бути віднесена до складу податкового кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надали.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "М-Студія" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "М-Студія" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування повністю податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 травня 2012 року № 0001202280, яким позивачу (ідентифікаційний код 33053143) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у загальному розмірі 177857,00 грн. (Сто сімдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 00 копійок) та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 травня 2012 року № 0001212280, яким позивачу (ідентифікаційний код 33053143) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у загальному розмірі 139018,25 грн. (Сто тридцять дев'ять тисяч вісімнадцять гривень двадцять п'ять копійок) у частині заниження податку на додану вартість у розмірі 112078,00 грн. (Сто дванадцять тисяч сімдесят вісім гривень 00 копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 16 липня 2012 року