Ухвала

від 21.11.2013 по справі 2а-6984/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6984/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "М-Студія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "М-Студія" до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне підприємство "М-Студія" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2012 року № 0001202280 та № 0001212280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Приватне підприємство "М-Студія" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі міста Києва у період з 14 березня 2012 року по 18 квітня 2012 року проведено перевірку Приватного підприємства "М-Студія".

За результатами перевірки складено Акт від 25 квітня 2012 року № 68/1-22-80-33053143 про результати документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) підпункту 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 177856,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - у розмірі 117947,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - у розмірі 9175,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - у розмірі 55470,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - у розмірі 59909,00 грн.; 2) підпункту 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 123431,00 грн., у тому числі за: січень 2011 року - у розмірі 3194,00 грн., лютий 2011 року - у розмірі 15959,00 грн., березень 2011 року - у розмірі 1677,00 грн., квітень 2011 року - у розмірі 33911,00 грн., травень 2011 року - у розмірі 3095,00 грн., червень 2011 року - у розмірі 3250,00 грн., липень 2011 року - у розмірі 4806,00 грн., серпень 2011 року - у розмірі 3224,00 грн., вересень 2011 року - у розмірі 30605,00 грн., жовтень 2011 року - у розмірі 17197,00 грн., листопад 2011 року - у розмірі 4217,00 грн., грудень 2011 року - у розмірі 2296,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, 11 травня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001202280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 177856,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0001212280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 123431,00 грн. за основним платежем та у розмірі 15587,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно абз. г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Як вбачається матеріалів справи, а саме: з «Аналізу витрат» ПП "М-Студія" за І квартал 2011 року, протягом вказаного періоду позивач мав право віднести до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг), рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток на суму 5 917 157,00 грн.

Разом з тим, як підтверджується даними рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток, фактично до складу валових витрат віднесено за І квартал 2011 року суму в розмірі 5 188 671,00 грн.

Колегія суддів вказує, що правомірність формування валових витрат ПП «М-Студія» на придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи (договорами, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними).

Отже, позивачем не завищено, а навпаки занижено валові витрати за 1 квартал 2011 року на загальну суму 728 486,00 грн., що не відповідає встановленому відповідачем порушенню положень Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що висновок Акту перевірки про завищення позивачем у 1 кварталі 2011 року валових витрат у розмірі 471 787,50 грн. не підтверджується фактичними даними.

Також, з матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_3 та ПП «М-Студія» 01 січня 2011 року укладено Ліцензійний договір № 1, згідно якого останній отримав невиключну ліцензію (невиключні права) на використання Торговельної марки щодо усіх товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві на знак для товарів та послуг України від 15 лютого 2006 року № 58801 на словесну торговельну марку, що складається з словесної частини та зображення «Welfare».

Крім того, на підставі Договору комісії № 11-03-1 від 01 березня 2011 року, укладеного між позивачем та фізичною особою-підприєжмцем ОСОБА_4, остання реалізовувала на території України товар (взуття, сумки та супровідні товари), що належить Приватному підприємству "М-Студія" на праві власності.

Таким чином, колегія суддів вказує, що взуття «Welfare», яке рекламувалося на елементах зовнішньої реклами, продавалось саме позивачем, в тому числі, і через комісіонерів.

Вказаний висновок підтверджується Наказом Державної податкової адміністрації від 15 лютого 2012 року № 123, яким затверджено «Узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат», де роз'яснено, яким чином маркетингові та рекламні послуги відносяться до витрат підприємства, та зазначено, що рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що платник податку має право включити до складу інших витрат витрати на рекламу стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач має право на використання торговельного знаку «Welfare», а тому очевидним є зв'язок понесених витрат позивача на рекламу у своїй господарській діяльності.

Також, матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ "Аутдор Медіа" укладено Договори на проведення рекламних кампаній від 02 серпня 2010 року № 02/08-10 та від 01 вересня 2011 року № 0109, за умовами яких, ТОВ "Аутдор Медіа" зобов'язане протягом строку дії договорів професійно і якісно проводити рекламну кампанію для позивача на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а позивач зобов'язується вчасно та у повному обсязі оплачувати роботи та послуги ТОВ "Аутдор Медіа" відповідно до умов договорів.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що на замовлення позивача ТОВ "Аутдор Медіа" розмістило на вказаних поверхнях рекламу товару із вказівкою адрес магазинів позивача.

Однак, вищевказані адреси не відповідають адресам магазинів, вказаним у договорах оренди нежитлових приміщень, на підставі чого відповідач зробив висновок про непов'язаність надання позивачу послуг по розміщенню реклами ТОВ "Аутдор Медіа" з його діяльністю та наданням таких послуг третім особам.

Колегія суддів вказує, що позивач отримував від ТОВ "Аутдор Медіа" послуги з проведення рекламних компаній, а тому, у відповідності до положень абз. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, мав право віднести суми податку до податкового кредиту.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року № 0001202280 та № 0001212280 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "М-Студія" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Приватного підприємства "М-Студія" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року № 0001202280 та від 11 травня 2012 року № 0001212280 Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.