Постанова

від 24.09.2019 по справі 2а-6984/12/2670

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-6984/12/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Данилишин В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства М-Студія на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства М-Студія до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, в якому просив скасувати податкові повідомленні-рішення від 11.05.2012 № 0001202280 та № 0001212280.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2012 року відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ПП М-Студія .

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що під час перевірки контролюючому органу надано всі необхідні документи, що підтверджують суму валових витрат та податкового кредиту, а господарські операції з ТОВ Аутдор Медіа по договорам на проведення рекламних кампаній реально відбулись, є економічно вигідними та призвели до реальної зміни майнового стану сторін.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, в суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що висновки податкового органу за наслідками проведеної перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат документально не спростовані.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року апеляційну скаргу ПП М-Студія задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ПП М-Студія задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року №0001202280 та від 11 травня 2012 року №0001212280 ДПІ в Голосіївському районі м.Києва ДПС. Постановою Верховного Суду від 18 червня 2019 року касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сторони, будучі повідомлені про день, час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 14 березня 2012 року по 18 квітня 2012 року посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2012 року №68/1-22-80-33053143 (а.с.21 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема: пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 177856,00 грн; пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 123431,00 грн.

На підставі названого акта перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС 11 травня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення №0001202280 (а.с.19 т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 177856,00 грн за основним платежем та в розмірі 1,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0001212280 (а.с.20 т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 123431,00 грн за основним платежем та в розмірі 15587,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми коштів, сплачених за договорами на проведення рекламної кампанії, у зв`язку з чим сума ПДВ, сплачена в ціні наданих послуг за укладеними договорам не може бути віднесена до складу податкового кредиту.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п.138.2 ст.138 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Аутдор Медіа .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ПП М-Студія 01 січня 2011 року укладено Ліцензійний договір № 1 (а.с.84 т.1), за умовами якого останній отримав невиключну ліцензію (невиключні права) на використання Торговельної марки щодо усіх товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві на знак для товарів та послуг України від 15 лютого 2006 року № 58801 на словесну торговельну марку, що складається з словесної частини та зображення Welfare .

На підставі Договору комісії № 11-03-1 від 01 березня 2011 року(а.с.80 т.1), укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , остання реалізовувала на території України товар (взуття, сумки та супровідні товари), що належить ПП М-Студія на праві власності.

Між позивачем та ТОВ Аутдор Медіа укладено Договори на проведення рекламних кампаній від 02 серпня 2010 року № 02/08-10 (а.с.98 т.1) та від 01 вересня 2011 року № 0109 (а.с.108 т.1), за умовами яких, ТОВ Аутдор Медіа зобов`язане протягом строку дії договорів професійно і якісно проводити рекламну кампанію для позивача на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а позивач зобов`язується вчасно та у повному обсязі оплачувати роботи та послуги ТОВ Аутдор Медіа відповідно до умов договорів.

В той же час, з матеріалів справи не вбачається фактичного виконання контрагентом позивача послуг з проведення рекламних кампаній, зокрема, не підтверджується факт дотримання умов договорів від 02 серпня 2010 року № 02/08-10 та від 01 вересня 2011 року №0109 в частині прийняття від замовника рекламних матеріалів (п.3.2.1 договорів), розміщення рекламних матеріалів відповідно до додатку до договорів (п.3.2.2 договорів), надання замовникові фото звітів про розміщення реклами (п.3.2.5 договорів), надання виконавцю якісно виконаного контрольного макету (п.3.4.1 договорів), передача виконавцеві рекламних матеріалів (п.3.4.2 договору).

В матеріалах справи відсутні докази проведення розрахунків між позивачем та ТОВ Аутдор Медіа за рекламну кампанію згідно договорів від 02 серпня 2010 року № 02/08-10 та від 01 вересня 2011 року №0109, які б свідчили про реальні зміни майнового стану сторін.

Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Верховний Суд, скасовуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року в даній справі, зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ Аутдор Медіа , а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні робіт (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом; у ході розгляду справи позивач не подав будь-яких звітів, складенням яких оформлювався результат надання рекламних послуг, не представив жодних документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей Товариства.

З метою з`ясування всіх обставин справи та надання позивачу можливості підтвердити реальне виконання умов договорів від 02 серпня 2010 року № 02/08-10 та від 01 вересня 2011 року №0109 суд апеляційної інстанції намагався забезпечити явку представника позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції шляхом здійснення направлень повісток на поштову адресу, зазначену позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі, а також на поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснюючи телефонограми на номери засобів зв`язку позивача, що містяться в матеріалах справи, вказані в ЄДРПОУ та наявні в загальнодоступних засобах масової інформації (мережі інтернет), однак конверти із поштовими відправленнями повертались до суду не врученими із відміткою ВПЗ ф.20 за зазначеною адресою не розшукано організація не зареєстрована (а.с.66, 78 т.4), а при спробі передати телефонограму абонент не відповідав, про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка (а.с.69 т.4). Інформацію про розгляд справи 24 вересня 2019 року о 15:20 разом із повісткою-повідомленням також було розміщено 11 вересня 2019 року на офіційному веб-порталі Шостого апеляційного адміністративного суду (а.с.75-76 т.4).

В той же час, ч.1 ст.131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Наданими позивачем документами не розкрито зміст та обсяг наданих його контрагентом послуг по проведенню рекламної кампанії за умовами договорів від 02 серпня 2010 року № 02/08-10 та від 01 вересня 2011 року №0109.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагентів, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в наданих позивачем документах зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об`ємів та напрямків, за якими вони проводились, осіб, які надавали послуги по організації та проведенню рекламної кампанії, розробки та надання макетів, їх прийняття, розміщення рекламних матеріалів, надання замовникові фото звітів про розміщення реклами, надання виконавцю якісно виконаного контрольного макету, передача виконавцеві рекламних матеріалів, кількість відпрацьованих годин, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Враховуючи зазначене вище, об`єми задекларованих операцій, кількість наданих послуг у сукупності із встановленими судом фактами, наявні підстави для обґрунтованого висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та ТОВ Аутдор Медіа .

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку врахування витрат при проведенні господарських операцій та формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі №807/2202/15 (876/7243/16), який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів фактичного виконання щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку по операціям з ТОВ Аутдор Медіа , з огляду на наявність сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом за договорами від 02 серпня 2010 року № 02/08-10 та від 01 вересня 2011 року №0109 і при винесенні 11 травня 2012 року податкових повідомлень-рішень №0001202280 та №0001212280 контролюючий орган діяв обґрунтовано, на підставі, у спосіб та в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог законодавства, що свідчить про відсутність підстав для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства М-Студія - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2012 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний постанови виготовлено 27 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма