Постанова

від 10.09.2012 по справі 2а-6087/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2012 року 14:46 № 2а-6087/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВАРС ГРУП" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 травня 2012 року (відповідно до поштової відмітки на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРС ГРУП" (далі по тексту -позивач, ТОВ "ВАРС ГРУП") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року №0000282304.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2012 року позовну заяву ТОВ "ВАРС ГРУП" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 21 травня 2012 року.

Позивач усунув недоліки позовної заяви у спосіб, встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6087/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 травня 2012 року.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 28 травня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

22 серпня 2012 року до суду надійшла заява представника позивача про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.

23 серпня (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подано заперечення на адміністративний позов.

30 серпня 2012 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18 січня 2012 року №0000282304 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ВАРС ГРУП" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 061 318,00 грн., в тому числі за основним платежем -849 054,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -212 264,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 29 грудня 2011 року №2625/23-04/36799982 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВАРС ГРУП" (код ЄДРПОУ 36799982) щодо перевірки взаємовідносин з підприємствами ПП Бізнес-Нафта" (код ЄДРПОУ 37526023) за період липень - серпень 2011 року та ТОВ "Компанія Тегра" (код ЄДРПОУ 37288388) за період липень -вересень 2011 року (далі по тексту -Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 849 054,00 грн., в тому числі за липень 2011 року -434 832,00 грн., серпень 2011 року -202 056,00 грн., вересень 2011 року -212 166,00 грн. та завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 849 054,00 грн., в тому числі за липень 2011 року -434 832,00 грн., серпень 2011 року -202 056,00 грн., вересень 2011 року -212 166,00 грн.

Зазначені порушення відповідач мотивує нікчемністю правочинів, укладених між ТОВ "ВАРС ГРУП" та його контрагентами -ПП "Бізнес-Нафта", ТОВ "Компанія Тегра", оскільки останні здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та мають ознаки фіктивності.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: визнаючи нікчемними правочини, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень; податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що виписані підприємствами зі статусом платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ "ВАРС ГРУП", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції ; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку .

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ВАРС ГРУП" та його контрагентами - ПП Бізнес-Нафта", ТОВ "Компанія Тегра", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 01 грудня 2010 року між ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупець) та ТОВ "Компанія Тегра" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №01/12/10, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, за якістю і ціною, згідно до умов договору.

01 лютого 2011 року між ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупець) та ТОВ "Компанія Тегра" (продавець) укладено договір №01/02/11, відповідно до якого продавець постачає покупцю товар в асортименті на умовах самовивозу або транспортом наданим продавцем, а покупець в послідуючому компенсує транспортні витрати.

Згідно договору укладеного між ТОВ "ВАРС ГРУП" (замовник) та ТОВ "Компанія Тегра" (виконавець) 01 березня 2011 року про виконання транспортних послуг №01-03/11, виконавець своєчасно надає замовникові необхідний автотранспорт з водієм і засобом зв'язку, а замовник оплачує надані послуги відповідно до умов договору.

01 лютого 2011 року між ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупець) та ТОВ "Компанія Тегра" (продавець) укладено договір №01/02/11, відповідно до якого продавець постачає покупцю товар в асортименті на умовах самовивозу або транспортом наданим продавцем, а покупець в послідуючому компенсує транспортні витрати.

ТОВ "Компанія Тегра" виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані липнем -вереснем 2011 року, на загальну суму 1 904 059,60 грн., у тому числі податок на додану вартість -317 343,26 грн.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з рахунками-фактурами та видатковими накладними ТОВ "Компанія Тегра" поставляло ТОВ "ВАРС ГРУП" товари, а саме: бензин А-95, бензин А-92, бензин А-76, дизельне паливо, кишеньки для книг, книжкові формуляри, поличні роздільники "Г"-подібні тощо, а також надавало транспортні послуги.

11 квітня 2011 року між ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупець) та ПП "Бізнес-Нафта" (постачальник) укладено договір №041102, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, за якістю і ціною, згідно до умов договору.

ПП "Бізнес-Нафта" виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані липнем та серпнем 2011 року, на загальну суму 3 190 262,38 грн., у тому числі податок на додану вартість -531 710,39 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують виписки банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно видаткових накладних ПП "Бізнес-Нафта" (постачальник) поставив ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупцю) замовлений товар, а саме: бензин А-95, бензин А-92, бензин А-76, дизельне паливо тощо.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-вересень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Бізнес-Нафта" та ТОВ "Компанія Тегра", у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). ,

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність отримання та використання позивачем товарів, наданих послуг та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основним видом діяльності ТОВ "ВАРС ГРУП" є оптова торгівля паливом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що придбані у ПП "Бізнес-Нафта" та ТОВ "Компанія Тегра" товари реалізовано позивачем у подальшому на адресу третіх осіб, зокрема, ТОВ "Ігвол", ТОВ "Торговий Дім "Нафтотрейд", Приватна фірма "Джі ай Компані", ТОВ "Аксіома", ТОВ "Видавництво "Знання", ТОВ "Агро Ойл", ПП "Бізнес-Нафта", Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка.

На підтвердження реальності спірних операцій та використання їх у господарській діяльності позивач надав в матеріали справи наступні докази: копії видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, виписок банку.

Позивачем також надано в матеріали справи договір відповідального зберігання від 28 січня 2011 року №4 відповідно до якого, ТОВ "ВАРС ГРУП" (поклажодавець) передавав Концерну "Техвоєнсервіс" в особі філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" (зберігач) на зберігання майно, а саме: бензин А-95, бензин А-92, дизельне паливо, відповідно до Переліку майна, що передається на відповідальне зберігання. Послуги зі зберігання нафтопродуктів в складських приміщеннях поклажодавця виконані в повному обсязі у визначені строки та оплачені відповідно до умов договору, що підтверджується актами надання послуг, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що товари у ПП "Бізнес-Нафта" та ТОВ "Компанія Тегра" придбавались позивачем з метою подальшої реалізації третім особам, відтак, є такими, що безпосередньо використані у господарській діяльності ТОВ "ВАРС ГРУП".

Доказів на підтвердження того, що ПП "Бізнес-Нафта" та ТОВ "Компанія Тегра" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємствами-постачальниками, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та його постачальниками, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Слід зазначити, що посилання відповідача на те, що операції з реалізації товарів на адресу ПП "Бізнес-Нафта" є нікчемними також не знайшли свого підтвердження, оскільки судом встановлено, що реальність здійснення зазначених операцій підтверджується відповідними доказами.

Суд не бере до уваги висновки акта перевірки щодо того, що податкова накладна видана ТОВ "ВАРС ГРУП" за липень 2011 року не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки сума грошового зобов'язання визначалась без урахування цього порушення.

Разом з тим, на думку суду, позивач не зміг довести, що транспортні послуги, які надавались ТОВ "Компанія Тегра" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та придбавались для використання у господарській діяльності, оскільки наданий позивачем у матеріали справи договір про виконання транспортних послуг не містить інформації про те, які саме транспортні послуги надавались, в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не зазначено, які саме товари транспортувались, куди та з якою метою.

Крім того, позивач не зміг пояснити яким чином транспортні послуги використано ним у господарській діяльності, а надані суду докази не дають змоги встановити реальність надання транспортних послуг.

За таких підстав вбачається, що сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Тегра" в частині придбання транспортних послуг у розмірі 19 560,00 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту неправомірно, а тому висновки Акта перевірки у цій частині є обґрунтованими, а збільшення суми грошового зобов'язання на суму 19 560,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (25% суми визначеного податкового зобов'язання) на суму 4 890,00 грн. (всього 24 450,00 грн.) є правомірним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18 січня 2012 року №0000282304 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 036 868,00 грн. (1 061 318,00 грн. (загальна сума грошового зобов'язання, визначена відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року №0000282304) -24 450,00 грн.).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ВАРС ГРУП" підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРС ГРУП" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 18 січня 2012 року №0000282304 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 036 868,00 грн. у тому числі за основним платежем -829 494,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -207 374,00 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРС ГРУП" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 901,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот одна гривня п'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко