Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а-6087/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6087/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варс Груп" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Варс Груп»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000282304, видане 18.01.2012 року заступником голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, заступником начальника ДПІ у Святошинському районі м. Києва Дзюбенко Л.І.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з купівлі -продажу нафтопродуктів, що підтверджується договорами купівлі -продажу, видатковими та податковими накладними, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбаного товару підтверджена виписками з банку та копіями платіжних доручень, усі первинні документи були видані зареєстрованим на час їх виписки суб'єктами господарської діяльності - платниками податку на додану вартість, придбані у своїх контрагентів товари реалізовано позивачем у подальшому третім особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, рахунків -фактур, виписок банку, а тому висновок контролюючого органу в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 036 868,00 грн. є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Варс Груп», ідентифікаційний код -36799982, зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.01.2011 року.

На підставі направлення від 15.12.2011 року № 3578/23-04, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва посадовими особами контролюючого органу було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин з підприємствами ПП «Бізнес -Нафта»за період липень -серпень 2011 року та ТОВ «Компанія Тегра»за період: липень -вересень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 29 грудня 2011 року №2625/23-04/36799982 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВАРС ГРУП" (код ЄДРПОУ 36799982) щодо перевірки взаємовідносин з підприємствами ПП «Бізнес-Нафта" (код ЄДРПОУ 37526023) за період липень - серпень 2011 року та ТОВ "Компанія Тегра" (код ЄДРПОУ 37288388) за період липень - вересень 2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 849 054,00 грн., в тому числі за липень 2011 року -434 832,00 грн., серпень 2011 року -202 056,00 грн., вересень 2011 року -212 166,00 грн. та завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 849 054,00 грн., в тому числі за липень 2011 року -434 832,00 грн., серпень 2011 року -202 056,00 грн., вересень 2011 року -212 166,00 грн.

Зазначені порушення відповідач мотивує нікчемністю правочинів, укладених між ТОВ "ВАРС ГРУП" та його контрагентами -ПП "Бізнес-Нафта", ТОВ "Компанія Тегра", оскільки останні здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та мають ознаки фіктивності.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року №0000282304, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яким ТОВ "ВАРС ГРУП" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 061 318,00 грн., в тому числі за основним платежем -849 054,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -212 264,00 грн.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем та його контрагентами -ПП «Бізнес - Нафта»та ТОВ «Компанія Тегра»та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 9 Закону України №996 первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01 грудня 2010 року між ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупець) та ТОВ "Компанія Тегра" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №01/12/10, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, за якістю і ціною, згідно до умов договору.

01 лютого 2011 року між ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупець) та ТОВ "Компанія Тегра" (продавець) укладено договір №01/02/11, відповідно до якого продавець постачає покупцю товар в асортименті на умовах самовивозу або транспортом наданим продавцем, а покупець в послідуючому компенсує транспортні витрати.

Згідно договору укладеного між ТОВ "ВАРС ГРУП" (замовник) та ТОВ "Компанія Тегра" (виконавець) 01 березня 2011 року про виконання транспортних послуг №01-03/11, виконавець своєчасно надає замовникові необхідний автотранспорт з водієм і засобом зв'язку, а замовник оплачує надані послуги відповідно до умов договору.

01 лютого 2011 року між ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупець) та ТОВ "Компанія Тегра" (продавець) укладено договір №01/02/11, відповідно до якого продавець постачає покупцю товар в асортименті на умовах самовивозу або транспортом наданим продавцем, а покупець в послідуючому компенсує транспортні витрати.

ТОВ "Компанія Тегра" виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані липнем - вереснем 2011 року, на загальну суму 1 904 059,60 грн., у тому числі податок на додану вартість -317 343,26 грн.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з рахунками-фактурами та видатковими накладними ТОВ "Компанія Тегра" поставляло ТОВ "ВАРС ГРУП" товари, а саме: бензин А-95, бензин А-92, бензин А-76, дизельне паливо, кишеньки для книг, книжкові формуляри, поличні роздільники "Г"-подібні тощо, а також надавало транспортні послуги.

11 квітня 2011 року між ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупець) та ПП "Бізнес-Нафта" (постачальник) укладено договір №041102, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, за якістю і ціною, згідно до умов договору.

ПП "Бізнес-Нафта" виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані липнем та серпнем 2011 року, на загальну суму 3 190 262,38 грн., у тому числі податок на додану вартість -531 710,39 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують виписки банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно видаткових накладних ПП "Бізнес-Нафта" (постачальник) поставив ТОВ "ВАРС ГРУП" (покупцю) замовлений товар, а саме: бензин А-95, бензин А-92, бензин А-76, дизельне паливо тощо.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Так, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентами позивача та скріплені печатками.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно було встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстроване як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Інформація про анулювання вказаного свідоцтва станом на момент розгляду даної справи відсутня.

Судом першої інстанції також правомірно встановлено, що придбані у ПП "Бізнес-Нафта" та ТОВ "Компанія Тегра" товари реалізовано позивачем у подальшому на адресу третіх осіб, зокрема, ТОВ "Ігвол", ТОВ "Торговий Дім "Нафтотрейд", Приватна фірма "Джі ай Компані", ТОВ "Аксіома", ТОВ "Видавництво "Знання", ТОВ "Агро Ойл", ПП "Бізнес-Нафта", Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка.

На підтвердження реальності спірних операцій та використання їх у господарській діяльності позивач надав в матеріали справи наступні докази: копії видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, виписок банку.

Позивачем також надано в матеріали справи договір відповідального зберігання від 28 січня 2011 року №4 відповідно до якого, ТОВ "ВАРС ГРУП" (поклажодавець) передавав Концерну "Техвоєнсервіс" в особі філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" (зберігач) на зберігання майно, а саме: бензин А-95, бензин А-92, дизельне паливо, відповідно до Переліку майна, що передається на відповідальне зберігання. Послуги зі зберігання нафтопродуктів в складських приміщеннях поклажодавця виконані в повному обсязі у визначені строки та оплачені відповідно до умов договору, що підтверджується актами надання послуг, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі -продажу плівки поліетиленової з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було зазначено раніше, відповідачем не оспорювався факт перебування контрагента позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців на момент вчинення спірної господарської операції.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між фактом придбання товару та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Враховую чи те, що з апеляційною скаргою до суду звернулась Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, підстави для оцінки правомірності збільшення суми грошового зобов'язання на суму 19 560,00 та застосування штрафних санкцій на суму 4 890,00 грн. у суду апеляційної інстанції відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -22.01.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.