Рішення

від 13.09.2012 по справі 12/5007/795/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" вересня 2012 р. Справа № 12/5007/795/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуць С.В. - дов. від 19.12.11р. ( в с/з від 06.09.12 р. та 10.09.12 р.);

від відповідача: Лисенко А.С. - дов. від 06.08.12р.

від третьої особи: Величко С.Г. (в с/з від 06.09.12р. та 10.09.12р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська дорожно-будівельна колона" (с.Зарічани Житомирського району)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Величко Сергія Григоровича (м. Житомир)

про стягнення 32266,85 грн.

В судовому засіданні від 06.09.2012 р. оголошувалась перерва до 16:00 год 10.09.2012 р.; в судовому засіданні від 10.09.2012 р. оголошувалась перерва до 14:30 год. 13.09.2012 р.

За клопотанням представника відповідача від 10.09.2012 р., в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, судом продовжено строк розгляду спору.

Позивачем - ПАТ "Страхова група "ТАС" подано позов до відповідача - ТзОВ "Житомирська дорожно - будівельна колона" про стягнення 32266,85грн.

Присутній в судових засіданнях від 06.09.12 та 10.09.12 р. представник позивача позов підтримав .

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила з підстав, вказаних у відзиві від 06.08.2012 р. (а.с. 82, 83) та письмових поясненнях від 06.09.12 (а.с. 116, 117).

Величко С.Г. (третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача), в судових засіданнях, в яких він приймав участь проти позову заперечив. Письмового відзиву не подав. Підтвердив факт самовільного використання автомобіля в особистих цілях.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2009 р. в смт. Черняхові по вул. Леніна,12 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "КрАЗ-6510" д.н. АМ 0886 АК, що належить ТзОВ "Житомирське ДБК", яким керував працівник відповідача Величко С.Г., та автомобіля "Мазда-2", д.н. АМ 8610 АМ, що належить , та яким керував Ханецький Б.С.

Згідно довідки ВДАІ (а.с. 14, 15) та постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 05.06.2009 р. ( а.с. 20) ДТП відбулась внаслідок порушення Величко С.Г. Правил дорожнього руху України, а саме: при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю, що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Мазда-2" д.н. АМ8610АТ(а.с. 20).

Внаслідок ДТП автомобілю "Мазда-2" завдано технічних пошкоджень. Згідно Звіту № 928 від 01.06.2009 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 32266,85 грн.

Автомобіль "Мазда-2" д.н. АМ 8610 АМ був застрахований ЗАТ "Страхова група "ТАС" за договором № ДКТЗ/21/44/48 № А012805 від 09.10.2008 (а.с. 6). Одним із страхових випадків за вказаним договором було "пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП".

За фактом ДТП, ЗАТ "Страхова група "ТАС" згідно заяви страхувальника (а.с.7-14) та відповідно до умов договору страхування, платіжним дорученням № 23740 від 14.07.2009 р. сплатило кошти в сумі 32266,85 грн. (а.с. 60).

14.10.2010 р. на адресу ТОВ "Житомирська ДБК" було направлено претензію № Г.26.0.0/237 про відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП в порядку регресу.

18.08.10 на адресу ТОВ "Житомирська ДБК" направлено інформаційний лист про стан регресної справи (а.с. 53-56).

Як вказав позивач, відповідачем страхове відшкодування не сплачено, будь-яка відповідь на адресу позивача не надходила.

Згідно позовної заяви, підставою звернення позивача до суду є приписи ст.ст. 993, 1172, 1188, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що працівник позивача Величко С. Г. на дату скоєння ДТП не був при виконанні трудових обов'язків, що, на його думку, підтверджується табелем обліку робочого часу за квітень 2009 р. та відсутністю у водія дорожнього (маршрутного листа) на цей день.

Виїзд автомобілів з території підприємства в 2009 р. здійснювався лише за наявності у водія подорожнього листа, який мав бути виписаний головним механіком Топольницьким І.О., на підставі розпоряджень директора товариства.

Відповідач вказав, що Величко С.Г. заволодів автомобілем самовільно та неправомірно для використання в особистих цілях. Факт неправомірного заволодіння автомобілем підтверджується і наказом № 16 від 27.07.2010 р. про притягнення головного механіка підприємства Топольницького І.О., за наслідками службової перевірки по факту надходження від страхової компанії регресної вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП до дисциплінарної відповідальності (а.с. 121, 122).

Зазначено, що відповідач не був поінформований про ДТП, внаслідок чого його неправомірно було позбавлено права своєчасно захисти свої майнові інтереси.

До правоохоронних органів з приводу самовільного заволодіння водієм транспортним засобом підприєсмтво також не зверталось, оскільки про факт ДТП дізналось лише в липні 2010 р.

Вважає, що ТОВ "Житомирська ДБК" є неналежним відповідачем, оскільки на підставі ч. 3 ст 1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом та завдала шкоди діяльністю при його використанні, зберіганні чи утриманні, зобов'язана відшкодуати її на загальних підставах.

Відповідач наголосив, що у відповіді на претензію в 2010 р. про вказані обставини було повідомлено позивача, однак доказів направлення відповіді надати не може за їх відсутності (а.с. 82, 83, 116, 117).

В заперечення, зазначеного відповідачем, позивач вказав, що:

- ТОВ "Житомирська ДБК" не надало доказів звернення до правовохоронних органів щодо незаконного заволодіння автомобілем КрАЗ з боку Величко С.Г.;

- Величко С.Г. притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП. В тому разі, якщо б Величко керував автомобілем незаконно, він мав бути притягнутий до відповідальності і за ст. 126 КУпАП, за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, що, на думку позивача, дає підстави вважає, що на момент ДТП У Величко С.Г. були всі необхідні для керування документи;

- відшкодування шкоди, завданої працівниками підприємства регламентовано ст.ст. 130, 134 КЗпП України (а.с. 114, 115).

Величко С.Г., як третя особа, в судових засіданнях, в яких він приймав участь, проти позову заперечив. Вказав, що до 29.04.2009 р. автомобіль КрАЗ знаходився в ремонті. Ремонт автомобіля проводився ним особисто. 29.04.2009 р. він прибув на роботу з метою використання автомобіля в особистих цілях і наряду з цим перевірити його роботу після ремонту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Згідно матеріалів справи, 14.07.2009 р. ЗАТ "Стахова група "ТАС" , яке змінило свою назву на ПАТ "Стахова група "ТАС" здійснило стахове відшкодування згідно договору страхування в сумі 32266,85 грн.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами і доповненями) передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль КрАЗ-6510, державний номер АМ0886АК, яким під час вчинення ДТП керував Величко С.Г. (3-я особа), належить ТОВ "Житомирська ДБК".

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями наказів по ТзОВ "Житомирська ДБК" Величко С.Г. на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді водія 3 класу.

З постанови Корольовського районного суду м. Житомира по справі № 3-1928/09 від 05.06.2009 р. вбачається, що Величко С.Г. визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (а.с. 20).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що на момент вчинення ДТП Величко С.Г. не виконував свої трудові обов'язки, з огляду на таке.

По-перше: третя особа - Величко С.Г. підтвердив факт, що незважаючи на те що у нього був вихідний день він з власної ініціативи та з дозволу головного механіка вийшов на роботу з метою перевірки робочого стану автомобіля після здійсненого ним ремонту автомобіля;

- по-друге: докази, надані в підтвердження відсутності у водія подорожнього листа суд не розцінює як належні, оскільки при оформлені ДТП, а також при притягненні Величко С.Г. до адміністративної відповідальності не зазначалось про факт відсутності в останнього документів, які надають йому право на керування. З постанови Корольовського районного суду м. Житомира по справі № 3-1928/09 від 05.06.2009 р. не вбачається, що Величко С.Г. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП за керування ТЗ без відповідних документів.

Також суд звертає увагу на те, що наказом відповідача № 16 від 27.07.2010 р. оголошено догану головному механіку Топольницькому І.О., оскільки встановлено, що внаслідок неналежного виконання ним своїх трудових обов'язків було допущено самовільне використання Величком С.Г. належного відповідачу транспортного засобу. При цьому Величко С.Г. попросив у Топольницького І.О. автомобіль КРАЗ-6510, який перебував на ремонті для обкатки.

Зазначене свідчить, що третя особа скористалась належним відповідачу транспортним засобом за відома і з дозволу відповідальних осіб відповідача.

Суд звертає увагу на те, що головного механіка Топольницького І.О. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності 27.07.2010 р., лише після того, як страхова компанія звернулася до відповідача з претензією про відшкодування страхової виплати в регресному порядку. При цьому представник позивача пояснює зазначену обставину тим, що про факт ДТП за участю, належного відповідачу транспортного засобу, яким керував Величко С.Г., стало відомо відповідачу саме з моменту отримання претензії від страхової компанії;

- по-третє: про факт обізнаності відповідача про ДТП вказує присутність заступника директора Гриневича В.В. при оцінці вартості майнової шкоди, про що свідчить його особистий підпис у протоколі огляду дорожнього тарнспортного засобу (а.с. 38, 39), що є додатком до Звіту про оцінку вартості майнової шкоди;

- по-четверте: суд критично оцінює, наявні в матеріалах справи, заяву Величка С.Г. від 28.04.2009 р. про надання відгулу 29.04.2009 р. (а.с. 99) та відповідного наказу відповідача від 28.04.2009 р., як докази у справі (а.с. 100), оскільки зазначені матеріали є внутрішніми документами відповідача і перевірити їх достовірність та час виготовлення не вбачається можливим;

- по п'яте: в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача в правоохоронні органи із заявою про незаконне заволодіння автомобілем КрАЗ або застосування до водія Величко С.Г. дисциплінарного стягнення.

Виходячи з того, що Величко С.Г. перебував у трудових відносинах з відповідачем, автомобіль КрАЗ був закріплений за Величко С.Г., до 29.04.2009 р. Величко С.Г. здійснював ремонт автомобіля, а 29.04.2009 р. мав намір перевірити результат здійсненого ремонту наряду з використанням в особистих цілях, тому суд вважає, що шкода, яка стала наслідком ДТП, завдана Величко С.Г. під час виконання ним свої трудових обов'язків, що відповідно до норм ст. 1172 ЦК України є підставою для відшкодування ТОВ "Житомирська ДБК".

До того ж, суд враховує, що відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Положеннями Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Так, виходячи з вищевикладених обставин, суд вважає, що особою, відповідальною за завдану автомобілю "Мазда-2", державний номер АМ8610АТ шкоду, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська ДБК", працівником якого на момент ДТП був Величко С.Г.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська дорожно-будівельна колона" (12440, с.Зарічани Житомирського району, Житомирської області, вул. Цюрупи,4, код 03580083)

на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код 30115243)

- 32266,82 грн. страхового відшкодування;

- 1609,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.09.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2- позивачу (рек. із зв. повід.)

3- відповідачу (рек.)

4- третя особа - Величко Сергій Григорович (м. Житомир, вул. Космонавтів, 44, кв. 29) ( рек. з повід.)