Рішення

від 13.09.2012 по справі 5006/16/55/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.12 р. Справа № 5006/16/55/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Осадчої А.М.,

судді Стукаленко К.І.,

судді Уханьової О.О.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «БВР - Ресурс» м.Луганськ

до відповідача: Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» м.Шахтарськ Донецька область

про стягнення заборгованості в сумі 14238грн.00коп., суми договірної санкції в розмірі 39154грн.50коп., 3% річних в сумі 321грн.82коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

у судовому засіданні 30.08.2012року оголошувалась перерва до 13.09.2012року о 11год.00хв., представники сторін повідомлені про час та місце судового засідання внаслідок підписання повідомлення про оголошення перерви від 30.08.2012року

СУТЬ СПРАВИ:

10.05.2012року Приватного підприємства «БВР - Ресурс» м.Луганськ (далі - ПП «БВР - Ресурс») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» м.Шахтарськ Донецька область (далі - ДП «ДРШФ») з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 14238грн.00коп., суми договірної санкції в розмірі 39154грн.50коп., 3% річних в сумі 321грн.82коп., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №98 від 01.12.2010року позивачем згідно акту від 12.07.2011року виконані вибухові роботи у вибоях шахти «Постніковська -2» на суму 14238грн.00коп., відповідач згідно п. 3.2 договору повинен був сплатити вартість робіт з відстроченням платежу в 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, але вартість робіт у порушення вимог п.3.2 договору не сплачена, заборгованість складає 14238грн.00коп., що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права. Крім того, позивач просить стягнути суму договірної санкції в розмірі 39154грн.50коп., можливість нарахування якої передбачена сторонами у п. 4.4 договору, та 3% річних в сумі 321грн.82коп. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. (далі - ЦК України).

Ухвалою від 11.05.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ«Укрспецсервіс» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/55/2012.

У письмових поясненнях №25 від 07.06.2012року позивач зазначив, що сторони у п.4.4 договору передбачили сплату договірної санкції в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки згідно ч.2 ст. 546 ЦК України, що не є тотожним пені.

У письмових поясненнях №25 від 07.06.2012року позивач зазначив, що вартість робіт окремим документом сторонами не узгоджувалась, позивач звертався до відповідача з листами, в яких була визначена вартість робіт в залежності від кількості вибухів та кількості шпурів.

На підтвердження зазначених у позові та письмових поясненнях обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №98 від 01.12.2010року, акту виконаних робіт від 12.07.2011року, акту звірки взаємних розрахунків від 16.09.2011року, претензії №09 від 16.02.212 -13:22, реєстру рекомендованої кореспонденції та повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.02.2012року, листа №117 від 31.03.2011року, договору уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року, додаткової угоди №1 від 14.09.2011року до договору уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року, листа №445 від 02.09.2011року - 15:03, №503 від 16.09.2011року від 16.09.2011року, доказів направлення даних листів; листа ТОВ «Хімпатент» №189 від 31.07.2012року, дозвілу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки №177.07.30-14.11.0, паспорту буровибухових робіт у забої, режиму проведення робіт.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 16, 526, 530, 546, 610 - 612, 625 ЦК України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву №1/01-269 від 27.08.2012року, в якому не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі виходячи з того, що позивач, уклав договір уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року виключно на суму заборгованості в розмірі 14 238грн.00коп., лист позивача №445 від 02.09.2011року отримано відповідачем 14.12.2011року та зареєстровано у журналі вхідної кореспонденції підприємства за №204; лист позивача №503 від 16.09.2011року від 16.09.2011року про розірвання договору уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року відповідачем не отримувався, про що свідчить відсутність реєстрації даного листа у журналі вхідної кореспонденції відповідача; оскільки директора підприємств, між якими укладений договір уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року є родичами, підприємства зареєстровані на одній юридичній адресі відповідно угода між ними є сумнівною; строк дії договору підряду №98 від 01.12.2010року згідно п. 6.1 - до 31.12.2011року, однак підрядник припинив роботи у липні 2011року, не повідомивши про цей факт замовника, але за відсутності узгодженої між сторонами ціни договору замовник не має можливості вимагати стягнення штрафних санкцій; договір підряду №98 від 01.12.2010року є нікчемним, так як до нього позивачем не були додані правовстановлюючі документи, ліцензія на ведення вибухових робіт, узгодження з підряду №98 від 01.12.2010року з МНС.

Відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: наказу №3/к від 25.03.2011р., наказу №63/к від 01.12.2010року, Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Постніковська -2» ДП «ДРШФ».

У запереченнях на відзив №26 від 28.08.2012року позивач зазначає, що ТОВ «Хімпатент» листом №189 від 31.07.2012року повідомив відповідача про факт розірвання договору уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року та зазначив, що заборгованість відповідача перед ТОВ «Хімпатент» відсутня; законодавчо не обмежено право укладати договори між підприємствами, директора яких є родичами; згідно з вимогами Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» такий вид діяльності , як ведення вибухових робіт - не ліцензується, відповідно ст. 15 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» - вибухові роботи проводяться на підставі дозволу, який видається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, позивач має такий дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки №177.07.30-14.11.0; при проведенні вибухових робіт у шахтних умовах узгодження органів МНВ не вимагається; позивачем був розроблений та узгоджений з відповідачем паспорт буровибухових робіт у забої та режим проведення робіт.

Розпорядженням в.о. голови суду від 04.07.2012року враховуючи складність справи, значний обсяг обставин, що підлягають з'ясуванню під час вирішення спору керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Донецької області від 27.12.2010року (зі змінами) для розгляду справи № 5006/16/74/2012 призначено судову колегію у складі : головуючий суддя Осадча А.М., судді Сич Ю.В., Уханьова О.О.

Розпорядженням заступника голови суду від 14.08.2012року в зв'язку з знаходженням судді Сич.Ю.В. на лікарняному, змінено склад судової колегії, зокрема, суддя Сич Ю.В. замінена суддею Стукаленко К.І.

У судовому засіданні 30.08.2012року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

У судовому засіданні 30.08.2012року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 30.08.2012року оголошувалась перерва до 13.09.2012року о 11год.00хв., представники сторін повідомлені про час та місце судового засідання шляхом підписання повідомлення про оголошення перерви від 30.08.2012року, яке міститься у матеріалах справи. У судове засідання 13.09.2012року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши представлені позивачем в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

01.12.2010року між ОП «Шахта «Постніковська -2» ДП «ДРШФ»(Замовник) та ПП «БВР - Ресурс» укладено договір підряду №98, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядчик виконує виробництво вибухових робіт при проведенні очисних та підготовчих забоїв для Замовника, з урахуванням всіх вимог, передбачених нормативними документами. (п.1.1 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печатки підприємств без застереження про складання протоколу розбіжностей до договору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строк дії договору встановлено сторонами у п.6.1 договору, зокрема, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011року.

Вартість руйнування одного мета кубічного горної маси в твердому тілі з'ясовується для кожної виработки окремо, на підставі калькуляційного розрахунку, який є невід'ємною частиною даного договору.(п.3.3 договору).

Сторонами у справі не додані докази у підтвердження підписання до кожної виработки окремо калькуляційних розрахунків, згідно яких повинна вираховуватись вартість виконаних робіт.

Згідно письмових пояснень №25 від 07.06.2012року позивач зазначив, що вартість робіт окремим документом сторонами не узгоджувалась, позивач звертався до відповідача з листами, в яких була визначена вартість робіт в залежності від кількості вибухів та кількості шпурів, зокрема, з листом №117 від 31.03.2011року (арк. справи 48).

Прийняті на себе зобов'язання за договором були виконані, факт виконання робіт відповідачем не заперечуються, що підтверджується, зокрема, актом виконаних робіт від 12.07.2011року, підписаним сторонами без зауважень. Крім того, з акту звірки взаєморозрахунків від 16.09.2011року, який також підписано сторонами без зауважень, виходить, що сторонами умови договору підряду №98 від 01.12.2010року систематично виконувались протягом грудня 2010року - липня 2011року в частині виконання робіт Підрядником та оплати їх вартості Замовником.

Відповідно фактичні дії сторін по виконанню умов договору свідчать про те, що договір був укладений. А визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Дана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 р. у справі №7/221-09.

Заперечення відповідача щодо нікчемності спірного договору не приймаються судом, так як нікчемними є правочини, якщо їх недійсність його прямо встановлена законом (частина перша статті 219 ЦК України, частина перша статті 220 ЦК України, частина перша статті 224 ЦК України тощо), відповідно нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не довів наявність підстав для визнання правочину (договору підряду №98 від 01.12.2010року) нікчемним за вищезазначеними нормами ЦК України.

Доказів визнання у судовому порядку спірного договору недійсним, зокрема, внаслідок, за ствердженням відповідача, відсутності у позивача ліцензії на виконання даного виду робіт, відповідного узгодження з МНС, відповідачем також суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що між сторонами у справі укладений договір підряду №98 від 01.12.2010року, строк дії якого було встановлено сторонами до 31.12.2011року.

У комплекс робіт, що виконуються Підрядником входить: транспортування ВМ від складів ВМ до території колоствольного двору шахти, зарядження та вибух шпурових зарядів.(п.1.2 договору).

Обов'язки Підрядника при проведенні робіт передбачені сторонами у п.2.1 договору, зокрема, вибухові роботи виконувати у встановлений режимами ВР час, у суворій відповідності з паспортами, розробленими керівником ВР та узгодженими з Замовником.

До матеріалів справи долучені дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки №177.07.30-14.11.0, строк дії якого встановлений до 16.01.2012року, розроблений та узгоджений з відповідачем паспорт буровибухових робіт у забої та режим проведення робіт.

Згідно п. 3.1 договору здача та приймання виконаних робіт здійснюється сторонами в день виконання вибухових робіт шліхом підписання акту виконаних робіт.

12.07.2011року між ВП «Шахта «Постніковська -2» ДП «ДРШФ»(Замовник) та ПП «БВР - Ресурс(Підрядник) підписано акт виконаних робіт відповідно до договору підряду №98 від 01.12.2010року, згідно якого встановлено, що у період з 02.07.2011року по 12.07.2011року Підрядником для замовника виконано підривні роботи у вибоях ВП «Шахта «Постніковська -2» у кількості 3-х разів в повному обсязі, вартість робіт складає 14238грн.00коп.(арк. справи10).

Зазначений акт містить посилання на договір №98 від 01.12.2010року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті, на підставі умов вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Сторонами у справі не оспорювались зазначені факти.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами вищезазначений акт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №98 від 01.12.2010року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

На підставі п. 1.3 договору Замовник приймає та сплачує виконані Підрядником роботи на умовах, передбачених даним договором, згідно акту виконаних робіт.

Оплата за виконані вибухові роботи здійснюється Замовником з відстрочкою платежу 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.(п.3.2 договору).

З огляду на встановлену дату підписання акту приймання - передачі виконаних робіт 12.07.2011року, кінцевий строк оплати за виконані роботи за актом - не пізніше 22.12.2011року.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №09 від 16.02.2012року, в якій просить сплатити суму заборгованості. Дана претензія - вимога направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням 17.02.2012року та отримана уповноваженим представником відповідача 21.02.2012року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.(арк. справи 41, 42).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості 14238грн.00коп.не сплатив.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення статті 33 ГПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання умов договору в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, зокрема, в сумі 14238грн.00коп.

Факт наявності заборгованості в сумі 14238грн.00коп. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 16.09.2011року, який підписаний сторонами у справі без заперечень.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512, ст.514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

02.09.2011року між ТОВ «Хімпатент» та ПП «БВР - Ресурс» укладений договір уступки права вимоги №207 на суму заборгованості відповідача на підставі умов договору підряду №98 від 01.12.2010року в розмірі 14 238грн.00коп.

Листом №445 від 02.09.2011року позивач повідомив відповідача про факт укладання договору. Докази направлення вказаного листа наявні в матеріалах справи. Факт отримання листа відповідачем не заперечується.

Договір уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року на суму заборгованості в розмірі 14 238грн.00коп. додатковою угодою №1 від 14.09.2011року розірвано.

Листом №503 від 16.09.2011року позивач повідомив відповідача про розірвання договору уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року. Докази направлення вказаного листа наявні в матеріалах справи. Посилання відповідача, що даний лист він не отримував, спростовуються фактом підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 16.09.2011року, який був визначений додатком до даного листа.

Крім того, відповідач вказує, що у його бухгалтерському обліку сума заборгованості в розмірі 14 238грн.00коп. обліковується перед ТОВ «Хімпатент» на підставі договору уступки права вимоги №207 від 02.09.2011року.

Відповідно, відповідач визнає факт наявності вказаної заборгованості.

За наявності первісних документів на підтвердження виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем, факт її облікування у бухгалтерському обліку відповідача перед іншим підприємством внаслідок неотримання вказаного листа не є первісним.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду №98 від 01.12.2010року, тоді як, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення оплати суми 14238грн.00коп., відповідно, відповідачем оплата заборгованості здійснена не була, суд вважає, що відповідачем в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних ремонтних робіт у встановленому договором порядку.

Виходячи з того, що позов в частині стягнення суми основної заборгованості повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14238грн.00коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення суми договірної санкції в розмірі 39154грн.50коп. суд зазначає наступне.

У п.4.4 договору зазначено, що відповідно до ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України сторони передбачили, в якості забезпечення виконання зобов'язання за даним договором, за прострочення оплати або строків виконання робіт встановити договірну санкцію у вигляді 1% від суми заборгованості (вартість неоплачених робіт/ вартість робіт, строк виконання яких прострочено) за кожний день прострочення.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Водночас, ч.2 зазначеної статті передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що до засобів забезпечення, які сторони можуть передбачити в самому договорі належать так зване "резервування права власності", випадки виконання боржником зобов'язання, пов'язаного із внесенням певної грошової суми на депозит третьої особи при укладанні таких договорів як купівля-продаж, цесія, оренда, довірче управління тощо, а також використання в договорі можливостей, що закладені диспозитивними нормами ЦК України.

Втім, зі змісту п.4.4 договору вбачається, що передбачені сторонами вид відповідальності за прострочення оплати або строків виконання робіт у вигляді 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, за своєю правовою природою не є, договірною санкцією, можливість застосування якої передбачена ч.2 ст.546 ЦК України.

В той же час, обчислення суми санкцій у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочення, свідчить про те, що передбачений сторонами засіб забезпечення виконання зобов'язання в світлі приписів ст. 546, 549 ЦК України є неустойкою, а саме, пенею.

За таких обставин та з огляду на невірне визначення позивачем правової природи стягуваних санкцій, до позовних вимог про стягнення суми договірної санкції в розмірі 39154грн.50коп. суд застосовує правові норми, що регулюють порядок стягнення пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вже зазначалось, умовами п. 4.4 договору передбачено, що за прострочення оплати або строків виконання робіт сторонами встановлено договірну санкцію у вигляді 1% від суми заборгованості (вартість неоплачених робіт/ вартість робіт, строк виконання яких прострочено) за кожний день прострочення, що за своєю правовою природою є пенею.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені.

Одночасно щодо розміру стягуваної пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних зі стягненням пені та застосуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (постанова ВСУ від 07.11.2011 у справі №5002-2/5109-2010).

Таким чином, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині обмеження пені розміром, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" розрахунок суми пені на суму заборгованості у розмірі 14238грн.00коп. за шість місяців починаючи з 23.07.2011р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1118грн.56коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити, так як ці вимоги заявлені безпідставно.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 321грн.82коп., такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609грн.50коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 469грн.79коп., в решті судові витрати покладаються на позивача.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір"за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи з того, то мінімальна заробітна плата встановлена станом на 1 січня 2012р. ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік"у місячному розмірі 1 073грн., розмір судового збору за подання до господарського суду даної позовної заяви дорівнює 1 609 грн. 50коп.

У зв'язку із внесенням при зверненні з позовом судового збору в сумі 1641грн.00коп.(платіжне доручення №87 від 24.04.2012року), тобто, в більшому розмірі ніж встановлено законом, зайво сплачена сума судового збору у розмірі 31грн.50 коп. підлягає поверненню позивачу на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «БВР - Ресурс» м.Луганськ до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» м.Шахтарськ Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 14238грн.00коп., суми договірної санкції в розмірі 39154грн.50коп., 3% річних в сумі 321грн.82коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» м.Шахтарськ Донецька область (86200, Донецька обл., м.Шахтарськ, вул.Капустіна, буд. 100, ідентифікаційний код 36061246) на користь Приватного підприємства «БВР - Ресурс» м.Луганськ (91011, м.Луганськ, вул.Газєти Луганської Правди, буд.86-А, кімната 1, ідентифікаційний код 32690803) заборгованість в сумі 14238грн.00коп., пеню у розмірі 1118грн.56коп., 3% річних в сумі 321грн.82коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 469грн.79коп.

Повернути приватному підприємству «БВР - Ресурс» м.Луганськ (91011, м.Луганськ, вул.Газєти Луганської Правди, буд.86-А, кімната 1, ідентифікаційний код 32690803) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31грн.50коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 13.09.2012року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14.09.2012року.

Головуючий суддя Осадча А.М.

Суддя Стукаленко К.І.

Суддя Уханьова О.О.