Постанова

від 12.09.2012 по справі 5011-51/1489-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2012 № 5011-51/1489-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Чуприні І.В.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 12.09.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 (дата підписання - 25.06.2012),

у справі № 5011-51/1489-2012 (головуючий суддя: Пригунова А.Б., судді: Ломака В.С., Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європолімер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ»

про стягнення 221 360, 00 грн,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європолімер» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» про стягнення 221 360, 00 грн.

Під час розгляду справи по суті позивачем в порядку ст. 22 ГПК України була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 164 000, 00 грн, 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення - 54 592, 00 грн та 54 592, 00 грн - пені (а.с. 83-84).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-51/1489-2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європолімер» основний борг у розмірі 164 000, 00 грн, 54 592, 00 грн - 0,2% річних, пеню - 11 168, 40 грн та 4 595, 21 грн - судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач посилається на те, що надана позивачем специфікація не відноситься до договору поставки № 105-пє від 06.10.2011, що підтверджується вказівкою на інший договір (№ 104-пэ), а тому строк оплати товару, вказаний у наданій суду специфікації не відноситься до правовідносин, які виникли на підставі договору поставки № 105- пэ, у зв'язку з чим відповідач не порушуючи зобов'язання за договором періодично здійснював оплату за поставлений товар.

Також заявник вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що позивач двічі в своїх розрахунках використовував один і той же вид неустойки, що суперечить законодавству оскільки, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. В позовній заяві позивач просить стягнути пеню в розмірі 0,2% та 0,2% від суми за кожен день прострочення, що і є пенею, тобто ототожнював штраф та пеню.

Згідно відмітки інформаційно - статистичного відділу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 проведено автоматичний розподіл справи № 5011-51/1489-2012 та передано її на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Рудченко С.Г. (доповідач), судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 у зв'язку з припиненням повноважень судді Поляк О.І. та обранням її на посаду судді Вищого господарського суду України було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Поляк О.І. призначено суддю Синицю О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 27.08.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 враховуючи перебування судді Синиці О.Ф. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-51/1489-2012 колегію суддів у складі: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів: Кропивної Л.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європолімер» (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» (покупець/відповідач) було укладено договір поставки № 105т- ПЭ від 06.10.2011, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором (а.с. 15-17).

Відповідно до п. 2.2. договору орієнтовна загальна вартість товару, що поставляється складає 5 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається у специфікаціях.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору оплата здійснюється у національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Умова оплати - вартість партії товару 100% передплата, якщо інші умови не визначені в специфікації.

Як встановлено п.п 9.1., 9.2. договору у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує за кожен день прострочення пеню у розмірі 0, 2 % від вартості неоплаченого товару. Відповідно до ст. 625 цивільного кодексу України у разі прострочення відповідачем оплати товару, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0, 2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

У відповідності до специфікації № 1 від 06.10.2010, яка є невід'ємною частиною договору, оплата вартості товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів з дня відвантаження товару за видатковою накладною № 636 від 06.10.2011. Вартість товару у разі оплати його відповідачем після спливу 30 календарних днів з відвантаження товару становитиме 344 000, 00 грн (а.с. 18).

На виконання умов договору та на підставі специфікації позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 338 000, 00 грн, що підтверджується накладною № 636 від 06.10.2011 (а.с. 19).

Вказана накладна підписана повноважною особою відповідача, що підтверджується довіреністю № 153 від 06.10.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 22).

06.10.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Європолімер» виставило відповідачу рахунок на оплату вартості товару на суму 338 000, 00 грн (а.с. 21).

Як зазначає позивач, відповідачем 27.10.2011, 09.11.2011, 06.12.2011 та 23.12.2011 був частково оплачений товар на суму 180 000, 00 грн.

20.01.2012 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» з претензією від 19.01.2012, в якій просив сплатити заборгованість за отриманий товар та санкцій на загальну суму 216 112, 00 грн (а.с. 26-28), яка останнім була залишена без відповіді та виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути заборгованість у сумі 164 000, 00 грн, 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення у сумі 54 592, 00 грн та пеню у розмірі 54 592, 00 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено вище, факт поставки та отримання товару підтверджується видатковою накладною, підписаною повноважним представником відповідача, згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на ненастання строку виконання грошового зобов'язання за договором, колегією суддів відхиляється, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 06 жовтня 2011 року між TOB «Європолімер» та TOB «Корпорація УБТ» було укладено договір поставки № 105- ПЭ та підписано Специфікацію № 1 до нього.

Проте, в Специфікаціїї № 1 до вищезазначеного договору, а також в документах, що виготовлялися пізніше (рахунок фактура, накладна) було допущено технічну помилку, а саме: замість Специфікація № 1 до договору № 105- ПЭ, було зазначено Специфікація № 1 до договору № 104- ПЭ, про що свідчить той факт, що крім договору №105-пз від 06 жовтня 2011 року між сторонами не укладалося жодних інших договорів і, відповідно, специфікацій до нього.

Відповідачем в судовому засіданні була надана копія договору №104- ПЭ від 05.10.2011, укладеного TOB «Європолімер» з зовсім іншим контрагентом, а саме з фізичною особою-підприємцем Парфьоновим Юрієм Анатолійовичем.

Умовами договору № 105т-ПЭ від 06.10.2011 встановлено обов'язок відповідача здійснити оплату вартості товару не пізніше, ніж через 30 календарних днів з дня відвантаження товару за видатковою накладною № 636 від 06.10.2011, тобто, не пізніше 06.11.2011.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений термін відповідачем сплачено лише 10 000, 00 (27.10.2011).

За таких обставин, дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність доказів сплати грошових коштів за отриманий товар, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 164 000, 00 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судова колегія, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, перевірила розрахунок суду першої інстанції та дійшла висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовним вимог в частині стягнення з відповідача 11 168, 40 грн пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Між тим, дослідивши умови договору поставки та доводи позовної заяви (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), судова колегія вважає безпідставним стягнення 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення у сумі 54 592, 00 грн, оскільки з умов п. 9.2 договору поставки не вбачається, що між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо розміру процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, оскільки позивачем було визначено до стягнення саме 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення, що є правовою природою пені, яка відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а не розмір процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що останнім двічі було заявлено до стягнення пеню, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення у сумі 54 592, 00 грн.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 у справі № 5011-51/1489-2012 - частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-51/1489-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-51/1489-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 8, кв. 11, код ЄДРПОУ 32310078), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європолімер» (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Саранська, 95, код ЄДРПОУ 33474972) основний борг у розмірі 164 000, 00 грн, пеню у розмірі 11 168, 40 грн та 3 503, 37 грн судового збору.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 8, кв. 11, код ЄДРПОУ 32310078) в доход Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 84, 01 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європолімер» (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Саранська, 95, код ЄДРПОУ 33474972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 8, кв. 11, код ЄДРПОУ 32310078) 459, 15 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

8. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Рудченко С.Г.

Судді Мальченко А.О.

Кропивна Л.В.