Постанова

від 19.09.2012 по справі 2а/2570/2534/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/2534/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-злато" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

08.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно-злато" (далі - ТОВ "Зерно-злато") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2012 року № 0002632320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 141783,00 грн. за основним платежем та 70892,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ "Зерно-злато" мало господарські взаємовідносини з контрагентом ПП "Матрікс". Так, між ТОВ "Зерно-злато" та ПП "Матрікс" укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу від 01.03.2012 року № 07,03 про поставку нітроамофоски. Реальність виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором купівлі-продажу, специфікацією до договору, видатковою накладною, податковою накладною, рахунком на оплату, оборотно-сольдовою відомістю. Позивач у відповідності до прав, наданих п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, відніс суми ПДВ, сплаченого у ціні послуг від контрагента в розмірі 141783,33 грн., до податкового кредиту. Отже, суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Матрікс" позивачем правомірно включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за березень 2012 року. Представник позивача вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.07.2012 року № 1183/22/35030044, про фіктивність ПП "Матрікс" неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки відомості щодо відсутності ПП "Матрікс" за своїм місцезнаходженням та відомості з баз даних податкових органів не можуть підтвердити або спростувати реальність здійснення господарських зобов'язань по правовідносинах та не впливають на формування грошових зобов'язань та податкового кредиту позивача. Реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ПП "Матрікс" підтверджується належним чином оформленими первинними документами. А тому, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2012 року ПДВ в розмірі 141783,33 грн. За таких обставин представник позивача вважає податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року № 0002632320 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Зерно-злато" щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за березень 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ПП "Матрікс", за результатами якої складено акт перевірки від 03.07.2012 року № 1183/22/35030044. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 141783,33 грн., в т.ч. за березень 2012 року в сумі 141783,33 грн. У зв'язку з вказаними порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року № 0002632320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 141783,00 грн. за основним платежем та 70892,00 грн. за штрафними санкціями. Також представник відповідача вказує на те, що від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва листом від 25.06.2012 року № 3409/7/22-210 отримано акт від 21.06.2012 року № 1463/22-222-31989368 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Матрікс" (код за ЄДРПОУ 31989368) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за березень-квітень 2012 року». На підставі вказаного акта ДПІ у м. Чернігові прийшла до висновку про наявність ознак фіктивності та про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності ПП "Матрікс" у березні-квітні 2012 року. Обставини, викладені в акті від 21.06.2012 року № 1463/22-222-31989368 свідчать про відсутність у ПП "Матрікс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а, отже, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами. Тому представники відповідача вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ "Зерно-злато" (ідентифікаційний код-35030044) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.04.2007 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Чернігові з 13.04.2007 року за № 9041 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 580351, довідкою про взяття на облік платника податків від 13.04.2007 року № 483/10/29-017 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 072284 (а.с. 48,49,50).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 18.06.2012 року № 1398, наказу ДПІ у м. Чернігові від 18.06.2012 року № 1413 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України працівником ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Зерно-злато" щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за березень 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ПП "Матрікс", за результатами якої складено акт перевірки від 03.07.2012 року № 1183/22/35030044 (а.с. 11-26,67,68).

В акті перевірки від 03.07.2012 року № 1183/22/35030044 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 141783,33 грн., в т.ч. за березень 2012 року в сумі 141783,33 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року № 0002632320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 141783,00 грн. за основним платежем та 70892,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 10).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ "Зерно-злато" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин тощо, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.08.2012 року та Статутом ТОВ "Зерно-злато" (а.с. 29-47,94-95).

Судом встановлено, що в березні 2012 року ТОВ "Зерно-злато" здійснювало фінансово-господарську діяльність з контрагентом ПП "Матрікс" (код ЄДРПОУ - 31989368).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, між ТОВ "Зерно-злато" та ПП "Матрікс" укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу від 01.03.2012 року № 07,03, відповідно до якого ПП "Матрікс" зобов'язується передати у власність ТОВ "Зерно-злато" відповідно Специфікацій до договору, які є його невід'ємною частиною, а ТОВ "Зерно-злато" зобов'язується прийняти товар (нітроамофоски) та сплатити за нього грошову суму в розмірі та порядку, що передбачені Специфікаціями до даного договору (а.с. 87-90,93).

У Специфікації від 01.03.2012 року зазначено, що за договором від 01.03.2012 року № 07,03 передається товар - нітроаммофоска 16:16:16 (Україна) в кількості 181 тонна на загальну суму 850700,00 грн., в т.ч. ПДВ 141783,33 грн. (а.с. 93).

Сторони домовились, що товар передається ТОВ "Зерно-злато" на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу. Передача товару покупцеві здійснюється на складі ТОВ "Зерно-злато", що розташований за адресою: Україна, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Смолин.

Договір підписано директорами ТОВ "Зерно-злато" і ПП "Матрікс" та скріплено печатками.

На виконання вказаного договору сторонами оформлювались первинні документи, а саме:

- видаткова накладна від 30.03.2012 року № 514 на суму 850700,00 грн., в т.ч. ПДВ 141783,33 грн. (а.с. 28);

- податкова накладна від 30.03.2012 року № 149 на суму 850700,00 грн., в т.ч. ПДВ 141783,33 грн. (а.с. 27).

Відповідно до вказаного договору ПП "Матрікс" 31.03.2012 року доставила власним (або найнятим) автотранспортом до с. Максим Козелецького району 160 тон нітроамофоски і розвантажила її на склад, який належить СВК «Мрія» (а.с. 91-92,105,106,107,108,109).

Після розвантаження директор поставив печатку ТОВ "Зерно-злато" на екземплярі видаткової накладної, який належав продавцю, зробив напис: «Отримав», та розписався. Після цього, згідно з умовами договору, вантаж перейшов у власність ТОВ «Зерно-Злато» та в подальшому був використаний у виробництві (внесений у грунт при посіві зернових та олійних культур).

Решту нітроамофоски (21 тону) було вивантажено на склад в с. Смолин, який належить ФОП Компанець М.П. (а.с. 101).

В бухгалтерському обліку господарська операція з поставки нітроамофоски ТОВ "Зерно-злато" була відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 209 за березень 2012 р. (а.с. 102).

Договір від 01.03.2012 року № 07,03 виконано сторонами в повному обсязі, проведено розрахунки, сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 110).

Сума податку на додану вартість в розмірі 141783,33 грн. по зазначеній податковій накладній ТОВ "Зерно-злато" включено до податкового кредиту відповідного періоду, що відображено в податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначене добриво (нітроамофоска) ТОВ "Зерно-злато" використало безпосередньо у виробництві підприємства, а саме при вирощуванні врожаю.

Так, в листі про надання інформації Головного управління статистики у Чернігівській області від 04.09.2012 року № 46/02-2-08 зазначено, що згідно державного статистичного спостереження ф.№4-сг (річна) «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року» по ТОВ "Зерно-злато" посівні площі склали: всього 615 га, в т.ч. пшениця яра-250 га, ячмінь-55 га, соняшник на зерно-310 га (а.с. 100).

Також використання добрива (нітроамофоски) в господарській діяльності ТОВ "Зерно-злато" підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 209 за березень 2012 р. та квітень 2012 року, а також актом списання № СпТ-004.04 від 03.04.2012 року (а.с. 102,103,104).

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/): ПП "Матрікс", код ЄДРПОУ - 31989368, індивідуальний податковий номер - 319893626530, номер свідоцтва платника ПДВ- 35603574, дата анулювання свідоцтво - 13.07.2012 року

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП "Матрікс" податковий орган посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 21.06.2012 року № 1463/22-222-31989368 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Матрікс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за березень-квітень 2012 року, відповідно до якого встановлено відсутність у ПП "Матрікс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, не встановлено фактичне місцезнаходження ПП "Матрікс" (а.с. 71-79).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарських операцій. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Зерно-злато" з ПП "Матрікс".

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товару, невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковою накладною. Податкова накладна відповідає вимогам Податкового кодексу України та відображає зміст господарської операцій, в результаті якої вона складена (а.с. 27).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаній податковій накладній.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 141783,00 грн. є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року № 0002632320 прийнято ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2126,75 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2126,75 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 03.08.2012 року № 3655 та квитанцією (а.с. 4,5).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2126,75 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 19.07.2012 року № 0002632320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-злато" судовий збір в розмірі 2126,75 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.