Постанова

від 04.09.2012 по справі 5011-62/1265-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. Справа № 5011-62/1265-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЯценко О.В. суддівКорсака В.А., (доповідач у справі ) Данилової Т.Б. розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 21.03.2012р. Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. у справі№ 5011-62/1265-2012 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, 2. Київського оптико-механічного технікуму доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-ЛД" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Закритого акціонерного товариства "Київ-Код", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД-Інтернешнл", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "СМИ", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авгур Плюс", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "НАК Плюс", 6. Дочірнього підприємства "ЛД-Україна" провитребування майна та визнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивача-1Мадяна С.П.

- позивача-2Бобошко В.М. - відповідачане з'явився - третьої особи-1не з'явився - третьої особи-2не з'явився - третьої особи-3не з'явився - третьої особи-4Тарасюк А.В. - третьої особи-5не з'явився - третьої особи-6не з'явився - прокуратуриСавицька О.В.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Київського оптико-механічного технікуму звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Будінвест-ЛД" про:

- визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на нежилі приміщення з № 1 по № 20 (групи приміщень № ), № І, з №1 по № 18 (групи приміщень № 2) загальною площею 614,7 кв.м, вартістю 2052000 грн., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Аніщенка, буд. 6 (літера А);

- витребування з володіння ТОВ "Будінвест-ЛД" у власність держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України вказаних нежилих приміщень.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 388 Цивільного кодексу України обґрунтовані вибуттям майна, що є державною власністю, поза волею власника, в зв'язку з прийняттям неправомірного судового рішення.

У поясненнях Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України підтримало позовні вимоги, просило їх задовольнити вказуючи на те, що судове рішення за яким за ЗАТ "Київ -Код" у 2007 р. було визнано право власності на спірне майно, яке ним в подальшому було відчужене, скасоване, тобто є незаконним, а відтак, в поряду статті 388 Цивільного кодексу України власник майна має право на витребування його та повернення державі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.02.2012 р. залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору га стороні відповідача ЗАТ "Київ-Код", ТОВ "ЛД-Інтернешнл", ТОВ "СМИ", ТОВ "Авгур Плюс", ТОВ НАК Плюс" та Дочірнє підприємство "ЛД-Україна".

У відзиві на позовну ТОВ "Будівест -ЛД" у задоволенні позову просило відмовити вказуючи на законність набуття ним права власності на спірне майно згідно договору купівлі -продажу від 12.0.2010 р., укладеного з ТОВ "Авгур -Плюс" на виконання судового рішення господарського суду м. Києва від 08.09.2010 р. по справі № 48/456, що свідчить про неможливість застосування статті 388 Цивільного кодексу України, в силу частини 2 вказаної норми.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2012 р. ( Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. (судді: Вербицька О.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що в даному випадку майно було набуте відповідачем в порядку виконання судового рішення від 08.09.2010 р. господарського суду м. Києва у справі № 48/456, шляхом підписання договору купівлі-продажу від 12.10.2010 р., що у відповідності до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України унеможливлює витребування майна у добросовісного набувача.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на залишення судами поза увагою того, що судове рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007 р. у справі № 2-1416/07 яким за ЗАТ "Київ - Код" було визнано право власності на спірне майно, яке ним в подальшому було відчужено, скасоване та є незаконним, що свідчить про безпідставність набуття ЗАТ "Київ -Код" права власності на майно, а відтак і незаконність подальший дій щодо спірного нерухомого майна. Крім того, прокурор не погодився з висновком судів щодо набуття відповідачем майна в порядку виконання судового рішення, вказавши на залишення судами поза увагою норм Закону України "Про виконавче провадження" та порядок здійснення звернення на майно.

У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ "Будінвест-ЛД" не погоджується із доводами скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

04.09.2012 на адресу суду надійшли клопотання ТОВ "Авгур Плюс", ТОВ "Будінвест-ЛД" про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду у зв'язку з неможливістю участі їх представників у судовому засіданні.

Дані клопотання колегією суддів відхилено, оскільки заявники були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги і в них було достатньо часу для вирішення питання щодо забезпечення явки у судове засідання своїх представників, враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 111 8 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що явка у судове засідання обов'язковою не визнавалась. При цьому, строк розгляду спору може бути продовжений лише за умови наявності виняткових випадків, з урахуванням особливостей розгляду спору, і є правом суду.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 03.09.2012р. склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: Яценко О.В. -головуючий, судді Корсак В.А., Данилова Т.Б. для розгляду справи №5011-62/1265-2012 господарського суду міста Києва.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.1994 р. між Київським оптико-механічним технікумом (орендодавець) та ЗАТ "Київ-Код" (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в орендне користування строком до 01.12.2019 р. нежилі приміщення на першому поверсі будівлі технікуму, яка знаходиться по вул. Аніщенка, 6 у м. Києві.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007 р. у справі № 2-1416/07 за позовом Суржанської Наталії Іванівни до Семенової Ольги Вікторівни, ЗАТ "Київ-Код" про визнання недійсним договору оренди та за зустрічним позовом ЗАТ "Київ-Код" до Суржанської Наталії Іванівни, Семенової Ольги Вікторівни про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії - у первісному позові було відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено та визнано за ЗАТ "Київ-Код" право власності на нежиле приміщення загальною площею 688,7 кв.м, яке розташовано на першому поверсі будівлі (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Аніщенка, 6.

30.07.2008 р. ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області рішення від 22.06.2007р. Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-1416/07 скасовано, справу передано на новий розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.03.2010 р. у справі № 2-1416/07 позовну заяву ЗАТ "Київ-Код" до Суржанської Наталії Іванівни, Семенової Ольги Вікторівни про визнання права власності та зобов'язання до вчинення дій залишено без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у період після прийняття неправомірного рішення до моменту його скасування, а саме 26.10.2007 р. між ЗАТ "Київ-Код" (продавець) та ДП "ЛД-Україна" (покупець) було підписано біржовий контракт купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав нерухоме майно, що становить лот 1, а саме нежилі приміщення площею 688,7 кв. м по вул. Аніщенка, 6 у м. Києві за кінцевою продажною ціною 1700000 грн., в тому числі, ПДВ 283333,34 грн.

31.10.2007 р. ДП "ЛД-Україна" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. було видано свідоцтво, яким посвідчено, що вказане вище нерухоме майно належить на праві власності ДП "ЛД-Україна" внаслідок його придбання у ЗАТ "Київ-Код", що володіло нерухомим майном на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007р. у справі № 2-1416/07.

Рішенням від 10.12.2007 р. господарського суду міста Києва у справі № 30/484 за позовом ДП "ЛД-Україна" до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності позивача на об'єкт нерухомого майна по вул. Аніщенка, 6 в м. Києві на підставі свідоцтва про продаж з прилюдних торгів від 31.07.2007 р.

11.06.2008 р. ТОВ "ЛД-Інтернешнл" Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення по вул. Аніщенка, 6 у м. Києві.

02.07.2008 р. між ТОВ "ЛД-Інтернешнл" (продавець) та ТОВ "СМИ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до умов якого спріне майно було продане ТОВ "СМИ".

В подальшому, 19.03.2009 р. між ТОВ "НАК Плюс" (покупець) та ТОВ "СМИ" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого спірне майно було продане ТОВ "НАК Плюс".

Крім того, судами було встановлено, що 19.03.2009 р. між ТОВ "НАК Плюс" (іпотекодавець) та ТОВ "Авгур плюс" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики № 60/0/13-09 від 19.03.2009 р. іпотекодавцем передано іпотекодержателю нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень № 1), № І, № 1 по № 18 (групи приміщень № 2) по вул. Аніщенка, буд.6 у м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. у справі № 48/456 за позовом ТОВ "Авгур плюс" до ТОВ "Нак плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ "Будінвест-ЛД" до ТОВ "Авгур плюс" про зобов'язання укласти договір - позов ТОВ "Авгур плюс" задоволено частково, а саме:

- в рахунок погашення заборгованості ТОВ "НАК Плюс" перед ТОВ "Авгур плюс" за договором позики №60/0/13-09 від 19.03.2009р. в сумі 1784156,07 грн. звернено стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №65 від 19.03.2009р., а саме нежилі приміщення (в літері А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Аніщенка, буд. 6, а саме нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), № І, з № 1 по 18 (групи приміщень №2), загальною площею 614,7 кв. м. шляхом продажу іпотекодержателем - ТОВ "Авгур плюс", в порядку, передбаченому ст.38 Закону України "Про іпотеку", за ціною не менше 1710000 грн., а також ПДВ -342 000 грн., всього 2052000 грн.;

- позовні вимоги ТОВ "Будінвест-ЛД" - задоволено повністю: зобов'язано ТОВ "Авгур плюс" продати ТОВ "Будінвест -ЛД" нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 65 від 19.03.2009 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крижановською В.П., за реєстровим номером 65, зокрема: нежилі приміщення (в літері А), що знаходяться за адресою: м .Київ, вул. Аніщенка, буд.6, а саме нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень № 1), № І, з № 1 по № 18 (групи приміщень № 2), загальною площею 614,7 кв.м, шляхом укладення договору купівлі-продажу на умовах, що узгоджені сторонами в попередньому договорі від 27.07.2010р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікольською-Пукас А.В. за реєстровим номером 2318.

06.10.2010 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 48/456, виданого 21.09.2010р. господарським судом міста Києва про зобов'язання ТОВ "Авгур Плюс" продати ТОВ "Будінвест-ЛД" нерухоме майно; зобов'язано ТОВ "Авгур Плюс" добровільно виконати виконавчий документ в строк до 13.10.2010 р.

12.10.2010 р. між ТОВ "Авгур Плюс" (продавець) та ТОВ "Будінвест-ЛД" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до вимог пункту 1 даного договору продавець продає, а покупець приймає у власність і зобов'язується оплатити на умовах, передбачених цим договором, нерухоме майно, яким є нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Аніщенка, 6, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 20 (групи приміщень № 1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень № 2) загальною площею 614,7 кв.м.

28.10.2010 р. між ТОВ "Авгур Плюс" та ТОВ "Будінвест-ЛД" за участю ТОВ "НАК Плюс" було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 12.10.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на спірні нежилі приміщення та витребування з володіння ТОВ "Будінвест-ЛД" у власність держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України частини 4 статті 41 Конституції України та статей 317, 319 та 321 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції встановили, що майно було набуте ТОВ "Будінвест-ЛД" в порядку виконання судового рішення від 08.09.2010р. господарського суду м. Києва у справі № 48/456, яке виконано шляхом підписання договору купівлі-продажу від 12.10.2010р., що у відповідності до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України унеможливлює витребування майна у добросовісного набувача.

Колегія вважає що зазначені висновки зроблені з порушенням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Судами попередніх інстанцій не враховано вимоги статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до статтею 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, навіть при наявності судових рішення щодо виконання цих угод, відбувалось поза волею та без участи власника.

Відмовивши в позові позивачу суди попередніх інстанції не зазначили, з якого моменту та на який правовій підставі, з огляду на вимоги статті 346 Цивільного кодексу України, відбулося припинення права власності держави на спірне майно.

Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правових відносин), право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Ця норма не передбачала раніше, і на даний час не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли після прийняття незаконного судового рішення майно вибуло із володіння власника та в подальшому було декілька разів відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

На наявність права власника на майно не впливає та обставина, що спірне майно було предметом судового розгляду щодо виконання угод відчуження цього майна укладених іншими особами, оскільки дійсний власник, право власності якого не припинено, не був а ні стороною цих угод, а ні учасником судового розгляду щодо виконання цих угод.

Таким чином суди попередніх інстанцій помилково застосували до цих відносин вимоги частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України, пославшись на виконання судового рішення Господарського суду м. Києва у справі № 48/456, яке виконано шляхом підписання договору купівлі-продажу від 12.10.2010р. В даному випадку дійсний власник не був стороною цієї угоди та учасником цього судового процесу. Крім того, в межах цього судового процесу не відбувалось примусове вилучення майна у дійсного власника с подальшим продажем його в порядку виконання судового рішення. Також не приймалось ніяких судових рішень щодо припинення його права власності на підставах, передбачених статтею 346 Цивільного кодексу України.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі в зв'язку із прийняттям незаконного судового рішення, це майно може бути витребувано власником шляхом подання віндикаційного позову на підставі зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно. Така правова позиція викладена Верховним судом України у Постанові від 17 жовтня 2011 року у справі № 5002-8\5447-2010.

Також слід зазначити, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності.

Статтею 346 Цивільного кодексу України не передбачено припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, у тому числі при наявності судового рішення щодо зобов'язання укласти одну з таких угод, що відбувалось без участи та поза межами волі дійсного власника.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, 4-х поверхова навчальна будівля по вул. Аніщенка 6 в м. Києві перебуває на балансі Київського оптико-механічного технікуму (код ЄДРПОУ: 21610754, орган державного управління: Міністерство освіти і науки). (т.1 а.с.54-55).

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 391 цього кодексу передбачено що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статей 392 та 388 зазначеного кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Власник має право витребувати своє майно у тому числі від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

На підставі викладеного позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Київського оптико-механічного технікуму підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами. Строк позовної давності прокурором не порушено.

Відповідно до п. 2 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Судами попередніх інстанцій при розгляді цього спору до встановлених правових відносин було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкових рішень. З огляду на викладене та оскільки по справі не вимагається збирати або додатково перевіряти і оцінювати докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2012р. у справі №5011-62/1265-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати право власності держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул.Аніщенка, буд.6 (літ. А) (нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по 18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,70 кв.м, вартістю 2 052 000, 00 грн.

Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД»у власність держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул.Аніщенка, буд.6 (літ. А) (нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по 18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,70 кв.м, вартістю 2 052 000, 00 грн.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя О.В. Яценко

С у д д і В.А. Корсак

Т.Б. Данилова