Рішення

від 11.09.2012 по справі 5024/2232/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р. Справа № 5024/2232/2011 Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватної фірми "Агроінвест", м. Херсон

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком Сервіс"

про розірвання договору та витребування майна

за участю прокурора -Федоренко О.Б., який вступив у розгляд справи для захисту інтересів держави за заявою заступника прокурора Херсонської області

представників сторін:

від позивача -Власова Л.В. дов. б/н від 26.10.2011р., представник;

від відповідача -не прибув.

Приватна фірма "Агроінвест" (позивач) звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком Сервіс" (відповідач), в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2009р. цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. Декабристів,49. та витребувати з володіння ТОВ "Рентком Сервіс" цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. Декабристів,49.

30 листопада 2011 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (а.с.90), клопотання про повернення позовної заяви (а.с.94), клопотання про залучення до участі у справі третьої особи (а.с.122), клопотання про призначення експертизи (а.с.123), клопотання про витребування доказів (а.с.125).

07.12.2011 р. до суду надійшла заява про вступ у справу від Заступника прокурора Херсонської області.

Ухвалою суду від 28.12.2011 р. провадження по справі було зупинено та призначено судову оціночну експертизу.

01.02.2012 року позивач звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно ТОВ «Рентком Сервіс»- на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Херсон, вул.Декабристів, 49.

29 серпня 2012 року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло Повідомлення №3288/3123/23 від 15.08.2012 р. та матеріали справи №5024/2232/2011 без експертного висновку.

Позивач 04.09.2012р. надав суду клопотання, в якому просить перенести розгляд справи на інший час та клопотання про застосування наслідків недійсності правочину.

Клопотання про відкладення розгляду справи суд залишив без задоволення, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи, передбачених ст.69 ГПК України.

Представник позивача, який прибув в судове засідання, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоч був належним чином повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника ухвали суду від 30.08.2012 р., який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.. Ухвала про поновлення провадження по справі та призначення судового засідання на 11.09.2012 р. повернулась до суду з відміткою поштового відділення: «за зазначеною адресою не проживає».

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.19 Інформаційного листа від 13.08.08р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України", "… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.02р. № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

09.07.2009 року господарським судом Херсонської області було винесено рішення по справі №7/125-09, яким задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Красень" та стягнуто на його користь з відповідача - Приватної фірми "Агроінвест"

8 000 000,00 грн.

Постановою господарського суду Херсонської області від 20.08.2009р. по справі № 17/17-Б-09 ПФ "Агроінвест" визнано банкрутом, на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Менчака В.В., визнано грошові вимоги ЗАТ "Красень" до боржника в сумі 8025312,5 грн., зобов'язано ліквідатора боржника здійснити заходи передбачені ст.ст. 22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" та надати до суду звіт та ліквідаційний баланс.

23 жовтня 2009 року між Приватною фірмою «Агроінвест»в особі ліквідатора банкрута -арбітражного керуючого Менчака В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентком Сервіс»було укладено Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (далі -договір), розташованого за адресою: Херсонська область, м.Херсон, вул. Декабристів, 49.

Позивач з посиланням на п.2 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.92 ЦК України просить визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, м.Херсон, вул.Декабристів, 49, оскільки вважає, що арбітражний керуючий Менчак В.В. не мав права діяти від імені ПФ «Агроінвест», він не є уповноваженим органом юридичної особи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р., яка залишена без змін постановою ВГСУ від 01.02.2011 р., по справі № 17/17-Б-09 постанова господарського суду Херсонської області від 20.08.2009 р. скасована, справа передана для розгляду до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.08.2011 р. /суддя Ситюк В.Г./ провадження по справі № 17/17-Б-09 припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. по справі № 17/17-Б-09 ухвала господарського суду Херсонської області від 03.08.2011 р. залишена без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011р. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 03.08.2011 р. по справі №17/17-Б-09 залишено без змін.

Оцінюючи вищевказані судові рішення за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з іншими доказами стосовно спірного питання, суд бере до уваги, що згідно ст. 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, а витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб -підприємців з відомостями про Менчака В.В. як керівника Приватної фірми «Агроінвест»відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Згідно листа відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Херсонської міської ради №01-2599 від 11.09.2012 р. станом на 23.10.2009 р. керівником Приватної фірми «Агроінвест»був Менчак В.В. відповідно до Постанови господарського суду Херсонської області від 20.08.2009 р. Відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р. по справі №17/17-Б-09 запис щодо призначення Менчака В.В. керівником ПФ «Агроінвест»скасовано 29.04.2011 р.

Безпосередньо недійсність правочинів встановлена, серед інших норм, положеннями статей 215 та 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу, статтею 203 передбачено фактичні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатнх дітей.

В даному випадку позивач вказує, що договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (далі -договір), розташованого за адресою: Херсонська область, м.Херсон, вул..Декабристів, 49, - не відповідає положенням частини 2 статті 203 ЦК України, а сама особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Безпосередньо поняття та характеристики цивільної дієздатності юридичної особи наведені в статті 92 ЦК України, за якою юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Поряд з цим, статтею 241 того ж кодексу передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щод представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Такий висновок також кореспондується з правовою позицією Верховного суду України, висловленою в пункті 42 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року. Судом також зазначено, що це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 року.

В даному випадку не має місце перевищення повноважень, а навпаки, враховуючи те, що Постанову Господарського суду Херсонської області від 20.08.2009 р. по справі №17/17-Б-09, на підставі якої діяв Менчак В.В. було скасовано, - Менчак В.В. діяв взагалі без належних на то повноважень від імені товариства.

За таких обставин Менчак В.В. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому не мав права укладати договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (далі -договір), розташованого за адресою: Херсонська область, м.Херсон, вул.Декабристів, 49, у зв'язку з чим договір є недійсним на підставі частини 2 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до п.18 Роз'яснення Вищого арбітражного суду №02-5/111 від 12.03.1999р. чинне законодавство не виключає права позивача об'єднати в одній позовній заяві вимоги про визнання угоди недійсною з вимогою повернути одержане за цією угодою в натурі або про відшкодування у грошах. У цьому випадку відповідач має право подати зустрічний позов про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього.

Суд звертає увагу сторін на конкуренцію між реституцією та віндикацією при визнанні правочинів недійсними. На відміну від норм ч.1 ст.216 ЦК України -норми глави 29 ЦК України є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема, з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (віндикація)

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Суд звертає увагу сторін, що ст.330 ЦК України чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення одного правочину і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту було б визнання правочину недійсним. Якби набувач, який набув майно за недійсним право чином, надалі відчужив таке майна іншій особі, потрібно звертатися з віндікаційним позовом.

Матеріалами справи підтверджується право власності позивача на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Херсон, вул.Декабристів, 49, - договір купівлі-продажу від 16.01.2009 р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Красень»(продавець) та Приватною фірмою «Агроінвест»(покупець).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що майно позивача вибуло з його володіння за судовим рішенням, яке скасовано, тобто поза його волею, а отже правові підстави знаходження майна у відповідача відсутні, тому майно повинно бути витребувано на користь законного власника.

З метою захисту майнового права позивача, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, - суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Суд відхиляє подані відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про повернення позовної заяви, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, клопотання про витребування доказів у зв'язку з їх необґрунтованістю.

01.02.2012 року позивач звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно ТОВ «Рентком Сервіс»- на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Херсон, вул.Декабристів, 49. Щодо клопотання позивача про застосування заходів до забезпечення позову, суд залишає його без задоволення, врахувавши наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.

Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України.

Клопотання позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати, ймовірність зникнення майна.

Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

При зверненні до суду 31.10.2011 р. з двома вимогами немайнового характеру позивач квитанцією №199265 від 31.10.2011 р. сплатив 25500,00 грн. державного мита та квитанцією №199267 від 31.10.2011 р. сплатив 236,00 грн. в якості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суд дійшов висновку щодо повернення позивачу з державного бюджету зайво сплачених судових витрат в розмірі 25330,00 грн. та, враховуючи викладене, стягує з відповідача 406,00 грн. судового збору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі зазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2009 р. цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м.Херсон, вул..Декабристів, 49 на земельній ділянці площею 5082,23 кв.м., яка перебуває у постійному користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею ш1-ХС №000259 ЧІЧ-1, згідно даних, наведених в Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майна, виданий Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 22.10.2009 р. за №24215491, укладеним між ПФ «Агроінвест»та ТОВ «Рентком Сервіс».

3. Витребувати з володіння ТОВ «Рентком Сервіс»цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Херсон, вул..Декабристів, 49 на земельній ділянці площею 5082,23 кв.м., на користь ПФ «Агроінвест».

4. Повернути Приватній фірмі «Агроінвест»(код ЄДРПОУ 30570741) з державного бюджету 25330,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентком Сервіс»(81300, Львівська область, м.Мостиська, вул..Полуботка, 5, код ЄДРПОУ 36671517) на користь Приватної фірми «Агроінвест»(73000, м.Херсон, вул..21 Січня, 31/34, кв.1, код ЄДРПОУ 30570741) 406,00 грн. судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.09.2012 р.

Суддя В.В.Людоговська