Постанова

від 12.09.2012 по справі 30/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2012 № 30/10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Сухового В.Г.

при секретарі Гончарук І.В.

За участю представників:

Від позивача: Тащева А.М. (дов. № 669 від 14.02.12р.);

Від відповідача: Кантор Р.В. (директор);

Хмельницький О.М. (дов. б/н від 03.02.2012)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробнича та рекламно - комерційна фірма «ЕРПЕК»

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2012р.

у справі № 30/10 (головуючий суддя - Ващенко Т.М., судді: Івченко А.М., Спичак О.М.)

за позовом Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «Татарка» Шевченківської районної у місті Києві ради (далі - КП «Житлово - експлуатаційна контора «Татарка» Шевченківської районної у місті Києві ради)

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробнича та рекламно - комерційна фірма «ЕРПЕК» (далі - ТОВ науково - виробнича та рекламно - комерційна фірма «ЕРПЕК»)

про стягнення 12407,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.04.2012р. у справі №30/10 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича та рекламно-комерційна фірма "ЕРПЕК" на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченківської районної у місті Києві ради основний борг у розмірі 8 733, 02 грн., 3 % річних у розмірі 8, 41 грн., інфляційні втрати у розмірі 19, 28 грн. та судовий збір; в решті частини позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2012р. у справі №30/10 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Скаржник наголошує на тому, що Договір, на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, він не підписував та ніколи не був з ним ознайомлений, а тому всі посилання на текст цього Договору є безпідставними.

Також, у розрахунку заборгованості, відсутня інформація щодо Платіжного доручення №147 від 25.12.2008 року, згідно якого відповідач перерахував позивачу за експлуатаційні витрати 4529,02 грн. та Платіжне доручення № 151 від 10.12.2007 року, згідно якого відповідач перерахував за експлуатаційні втрати 375,79 грн.

Крім того, судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому факту, що відповідачем неодноразово було направлено відповідні листи та скарги на адресу позивача щодо безпідставного підвищення тарифів та з вимогами їх обґрунтування, (скарга від 19.06.2009р. вхідний №261, лист від 04.09.09р. вх. № 364 у додатках) відповіді на які так і не отримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти викладених у ній доводів та вважає їх недоведеними, посилаючись на те, що відповідач свої договорні зобов'язання щодо відшкодування позивачу витрат за отримані експлуатаційні послуги виконує неналежним чином і тим самим порушує умови Договору та норми чинного законодавства.

Ухвалою від 05.06.2012 було призначено справу до розгляду на 27.06.2012р.

В судове засідання 27.06.2012 представники сторін не з'явилися, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.08.2012.

В судове засідання 22.08.2012 представники відповідача з'явилися, представник позивача не з'явився, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.09.2012.

В судовому засіданні 05.09.2012, в порядку приписів ст..77 ГПК України, було оголошено перерву до 12.09.2012.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 введено до складу судової колегії замість судді Рябухи В.І. суддю Сухового В.Г.

В судове засідання 12.09.2012 представника сторін зявилися, але вимоги ухвал суду від 27.06.2012 та 22.08.2012 не виконали.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовною заявою Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченківської районної у місті Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича та рекламно-комерційна фірма "ЕРПЕК" про стягнення заборгованості за спожиті відповідачем експлуатаційні послуги по утриманню будинку за Договором про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна № 73 від 01.04.07. в розмірі 12 407,95 грн. (сума основного боргу -10 411,35 грн., інфляційні втрати -1 546,52 грн. та 3 % річних -450,08 грн.).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов зазначеного вище Договору не виконав свої зобов'язання перед позивачем по відшкодуванню наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги та просить відмовити у позові, в зв'язку з його необґрунтованістю.

В уточненнях позовних вимог (вих. № 664 від 01.02.2012р.), а також в запереченнях по відзиву (вих. № 670 від 15.02.2012р.) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 933,26 грн. (10 411,35 грн. - основний борг, 34,16 грн. - інфляційні втрати, 10,25 грн. - 3 % річних).

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченківської районної у місті Києві ради (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРПЕК" (власник (орендар) було укладено Договір № 73 від 01.04.07 про відшкодування власником (орендарем) виконавцю експлуатаційних витрат по утриманню нерухомого майна (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 12, а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник (орендар) відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі - експлуатаційні витрати).

Власник (орендар) володіє приміщенням загальною площею 296,30 кв. м, яке розміщене в підвалі вказаної вище будівлі.

Власник (орендар) зобов'язався до 20-го числа поточного місяця перераховувати грошові кошти на рахунок Виконавця за утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, у вигляді відшкодування експлуатаційних витрат, відшкодування за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж будівлі пропорційно займаній площі приміщення (п. 2.2.4 Договору).

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено право виконавця стягнути з власника (орендаря) у встановленому порядку прострочену заборгованість по платежах, обумовлених в умовах цього договору.

У відповідності до розділу 4 Договору власник (орендар) відшкодовує виконавцю експлуатаційні витрати на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території щомісячно, у 10-тиденний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених Виконавцем.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що у випадку зміни витрат на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території, а також тарифу на аварійне та технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, в період дії договору сплата власником (орендарем) платежів, обумовлених договором, здійснюється на підставі рахунків, виставлених виконавцем.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.03.08. включно та у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Договір має Додаток № 1, що є його невід'ємною частиною та являє собою розрахунок місячної суми договору (п.п. 6.1., 6.2., 6.5 Договору).

В матеріалах справи відсутні докази припинення або розірвання спірного Договору, тому останній є чинним.

Позивач наголошує на тому, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за Договором № 73 від 01.04.07, в частині відшкодування витрат позивача по утриманню будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 12 та прибудинкової території пропорційно до займаної відповідачем площі в цій будівлі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 10 411, 35 грн.

Позивач вказує, що 23.06.11. він звернувся до відповідача з претензією вих. № 586 від 21.06.11. про сплату заборгованості за Договором, відповіді відповідач на вказану претензію не надав та заборгованість не погасив у добровільному порядку.

Відповідно до ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спірний Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем у період з вересня 2007 року до липня 2011 року надані послуги з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території, а також аварійного та технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж на загальну суму 32 538, 86 грн.

В свою чергу, відповідачем здійснена часткова оплата отриманих за Договором №73 від 01.04.07. послуг на суму 22 127, 52 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування до позовних вимог позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Умовами Договору встановлений обов'язок власника (орендаря) відшкодовувати виконавцю експлуатаційні витрати на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території щомісячно, у 10-тиденний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених виконавцем.

Тобто, у разі невиконання відповідачем зобов'язання щодо відшкодування вартості експлуатаційних витрат у встановлений договором строк, починаючи з 21-го числа кожного місяця, у нього виникає заборгованість за кожний поточний місяць.

Судом першої інстанції встановлено, що позовна заява Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченківської районної у місті Києві ради подана до Господарського суду м. Києва 09.12.11., а тому, враховуючи положення ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за період з жовтня 2007 року до 09.12.08р. спливла.

Нормами ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що враховуючи сплив позовної давності для захисту свого порушеного права, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2007 року до 09.12.2008року, що становить 1 678, 33 грн., не підлягають задоволенню.

За таких обставин, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за період в межах трирічного строку від дня звернення позивача до Господарського суду м. Києва, а саме, з 09.12.08. до 09.12.11., що становить 8 733, 02 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В силу положень ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи вищезазначене, колегія cуддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції перерахунком, в зв'язку з врахуванням положень ст. 266 Цивільного кодексу України та частковим задоволенням 3 % річних у розмірі 8, 41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 19,28 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним не було порушено умови Договору.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, оскільки 01.04.2007 року за № 73 відповідачем в особі директора - Кантора Р.В. підписано та скріплено мокрою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича та рекламно-комерційна фірма «ЕРПЕК» два договори: Договір про відшкодування власником(орендарем) витрат по утримуванню та обслуговуванню нерухомого майна та Договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників.

Крім того, підтвердженням сплати за спірним Договором є також, копії виписок з банку про розмежування сплати по Договорах, які знаходяться в матеріалах справи.

У відповідь на скаргу від 19.06.2009р. вих. № 261 позивачем, у зв'язку зі зміною нормативних витрат на утримання будинків та прибудинкових територій, розмір відшкодування експлуатаційних витрат було перераховано з 01.10.2007 року і з 01.08.2008 року та надано відповідачу додатки до Договору, хоча за умовами пункту 4.7. Договору сплата власником (орендарем) платежів здійснюється на підставі рахунків виконавця, і не потребує додаткового погодження сторін і зміни умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2012р. у справі №30/10 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2012р. у справі №30/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробнича та рекламно - комерційна фірма «ЕРПЕК» - без задоволення.

2.Матеріали справи № 30/10 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Суховий В.Г.

20.09.12 (відправлено)