Постанова

від 19.09.2012 по справі 2а/1270/6841/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6841/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача: Мосіної Л.О. (довіреність № 06/932 від 02.04.2012),

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області до Комунального підприємства «Теплогорець» про стягнення заборгованості з недоїмки та пені у сумі 2964,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області до Комунального підприємства «Теплогорець», у якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з недоїмки за період з 19.07.2010 по 31.12.2010 в сумі 2562,46 грн. та пені з 01.01.2006 по 30.06.2012 в сумі 401,68 грн., а всього 2964,14 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у порушення ст.47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та п.п.4.12, 4.13, 4.14 Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженої постановою Правління Фонду СНВ України від 12.07.2007 № 36, КП «Теплогорець» страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань не перерахувало, заборгованість, яка виникла станом на 19.07.2010, залишилася не погашеною та складає 2964,14 грн. (недоїмка за період з 19.07.2010 по 31.12.2010 в сумі 2562,46 грн. та пеня з 01.01.2006 по 30.06.2012 в сумі 401,68 грн.).

Наявність вказаної заборгованості підтверджено актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 138 від 24.07.2012.

На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до такого.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що КП «Теплогорець» є юридичною особою і зареєстровано у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові (далі - відділення Фонду) за реєстраційним номером 1210000313.

Позивачем з 20.07.2012 по 24.07.2012 проведено перевірку КП «Теплогорець» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України за період з 01.02.2003 по 30.06.2012, за результатами проведення якої складено акт № 138 від 24.07.2012 (а.с.13-15).

Як зазначено в акті № 138 від 27.07.2012, перевіркою встановлено, що на рахунок Фонду в зазначеному періоді перераховано страхових внесків у сумі 14775,07 грн. Заборгованість за платником страхових внесків склала 3116,01 грн., в тому числі недоїмка 2562,46 грн., сума страхових внесків, строк сплати яких не настав 553,55 грн. Виявлені факти порушення сплати страхових внесків, за що нараховано пені у сумі 401,68 грн.

Таким чином з акта перевірки вбачається, що недоїмка попереднього періоду складає 2562,46 грн., нарахована по даному акту перевірки пеня - 401,68 грн.

Вирішуючи справу по суті заявлених вимог суд виходить з такого.

З 01.01.2011 набрав чинності № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як страхувальника, недоїмки попереднього періоду та нарахованої у 2012 році пені на заборгованість по страховим внескам до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.

Згідно п.п.8.1 п.8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.

Відповідно до ч.2 ст.45 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка була чинною та підлягала застосуванню до 1 січня 2011 року, роботодавець як страхувальник зобов'язаний був своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.

Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, регламентовано, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 2562,46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, суд вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків була передбачена ст.52 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Частиною 2 статті 52 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Законом України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено стягнення пені, розрахунок якої визначено п.п.5.1 та 5.2 п.5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134.

З 01.01.2011 - дня набрання чинності Законом України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.49 та ст.52 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключено, а відтак, з цього часу не передбачена відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у вигляді нарахування та стягнення контролюючим органом пені.

Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з абз.4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30.05 2001 р. № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз.7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційний положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п.22 ст.92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність. Зазначенні питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

На час прийняття позивачем рішення про нарахування пені, що відображено в акті перевірки та виконання якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не існувало.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, позивач - суб'єкт владних повноважень, відповідно до акта перевірки № 138 від 24.07.2012 нарахував КП «Теплогорець» пеню, яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої актом перевірки від 24.07.2012, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 19 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області до Комунального підприємства «Теплогорець» про стягнення заборгованості з недоїмки та пені у сумі 2964,14 грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплогорець» (місцезнаходження: 94091, Луганська область, м. Стаханов, м. Ірміно, вул. Л. Чайкіної, 25, ідентифікаційний код 31349078) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області (місцезнаходження: 94005, Луганська область, м. Стаханов, вул. Леніна, 23, р/р № 37173412001264 МФО 804013 в ГУДКС у Луганській області, ідентифікаційний код 25926968) недоїмку зі сплати страхових внесків за період з 19.07.2010 по 31.12.2010 в сумі 2562,46 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві гривні сорок шість копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 21 вересня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова