Постанова

від 18.09.2012 по справі 12/91-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 12/91-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Б. Дроботової -головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно); відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно); відповідача прокуроране з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно); Томчук М.О., посв. № 000606 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Тюльпан" на постанову Дніпропетровького апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року у справі№ 12/91-09 господарського судуДніпропетровської області за позовомПриватного підприємства "Тюльпан" до - Приватного підприємства "Укрмолпоставка"; - Дніпродзержинської міської ради за участюПрокуратури Дніпровського району м.Дніпродзержинська пророзірвання попереднього договору оренди та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тюльпан" звернулося до господарського суду з позовом про розірвання попереднього договору оренди від 01.12.2008 року, укладеного з Приватним підприємством "Укрмолпоставка", та визнання за ним без додаткових актів введення в експлуатацію права власності на об'єкти нерухомого майна -магазину продовольчих товарів за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14: магазин продовольчих товарів (літ. А-1), що складається з: І поверх: - приміщення № 1-1 торговельний зал площею 168,6 кв.м.; приміщення № 1-2 коридор площею 13,6 кв.м.; приміщення № 1-3 кладова площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-4 санвузол площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-5 вбиральня площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-6 підсобне приміщення (прибудова літ. А-1) площею 52,5 кв.м.; приміщення № 1-7 щитова площею 3,0 кв.м.; приміщення № 1-8 кімната прийому їжі площею 3,8 кв.м.; приміщення № 1-9 кабінет площею 8,9 кв.м.; (усього по магазину: 254,6 кв.м.); склад (літ. Г-1) складається з: приміщення № 1-1 склад площею 10,5 кв.м. (усього по складу Г-1: 10,5кв.м.); навіс (літ. а-1); навіс (літ. а1-1); ганок; ганок; огорожа (літ. № 1); ворота (літ. № 2).

Позивач зазначає, що, відмовляючись від укладення основного договору оренди з підстав відсутності у позивача усіх правовстановлюючих та реєстраційних документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14, відповідач тим самим заперечує право власності позивача, що, відтак, підлягає захисту відповідно до приписів статей 328, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України шляхом прийняття судового рішення як правовстановлюючого документу та підстави для подальшої реєстрації права власності (в тому числі на споруджені позивачем об'єкти самочинного будівництва) без процедури введення в експлуатацію.

Відповідач Приватне підприємство "Укрмолпоставка" позов визнав; залучений відповідач Дніпропетровська міська рада заперечує проти позову за відсутності згоди на зведення будівель та перебудову існуючих споруд.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2009 року (суддя Жукова Л.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; розірвано попередній договір оренди від 01.12.2008 року, укладений з Приватним підприємством "Укрмолпоставка", визнано за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна -магазину продовольчих товарів за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14: магазин продовольчих товарів (літ. А-1), що складається з: І поверх: - приміщення № 1-1 торговельний зал площею 168,6 кв.м.; приміщення № 1-2 коридор площею 13,6 кв.м.; приміщення № 1-3 кладова площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-4 санвузол площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-5 вбиральня площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-6 підсобне приміщення (прибудова літ. А-1) площею 52,5 кв.м.; приміщення № 1-7 щитова площею 3,0 кв.м.; приміщення № 1-8 кімната прийому їжі площею 3,8 кв.м.; приміщення № 1-9 кабінет площею 8,9 кв.м.; (усього по магазину: 254,6 кв.м.); склад (літ. Г-1) складається з: приміщення № 1-1 склад площею 10,5 кв.м. (усього по складу Г-1: 10,5кв.м.); навіс (літ. а-1); навіс (літ. а1-1); ганок; ганок; огорожа (літ. № 1); ворота (літ. № 2) без додаткових актів введення в експлуатацію; стягнуто з відповідача на користь позивача 1332,89 грн. судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року (судді: Дмитренко А.К. -головуючий, Прокопенко А.Є., Чоха Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; у позові відмовлено.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняту постанову, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Скаргу вмотивовано порушенням та неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 376 та 377 Цивільного кодексу України; скаржник вважає, що не надано оцінки доводам та доказам позивача, не спростовано висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, викладені у постанові висновки не відповідають наявним матеріалам справи.

Відповідачі не надали відзив на касаційну скаргу; сторони не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 01.12.2008 року Приватним підприємством "Тюльпан" та Приватним підприємством "Укрмолпоставка" було укладено попередній договір оренди нерухомого майна -магазину продовольчих товарів з прибудовою, складу, розташованих за адресою м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14, за пунктом 1.1 якого сторони зобов'язувалися у термін до 15.06.2009 року укласти договір оренди нерухомого майна.

09.02.2009 року, 20.02.2009 року, 02.03.2009 року позивач направляв відповідачу пропозиції про укладення основного договору, від яких відповідач 20.03.2009 року відмовився, вказавши, що позивач не є власником спірного майна та не може передавати його в оренду, у позивача відсутні документи, що посвідчують реєстрацію права власності на предмет попереднього договору у повному обсязі.

Також місцевий господарський суд встановив, що, зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2007 року, витягу з державного реєстру правочинів від 01.11.2007 року № 4884556, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.11.2007 року № 16729780 вбачається, що позивач є власником магазину продовольчих товарів розташованих за адресою м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14.

10.12.2008 року позивач отримав в ОКП "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт на магазин продовольчих товарів за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14, яким визначено перелік та склад об'єктів, магазину продовольчих товарів за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14, а саме:

- магазин продовольчих товарів (літ. А-1) усього площею 254,6 кв.м., який складається з:

І поверх: приміщення № 1-1 торговельний зал площею 168,6 кв.м.; приміщення № 1-2 коридор,площею 13,6 кв.м.; приміщення № 1-3 кладова площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-4 санвузол площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-5 вбиральна, площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-6 підсобне приміщення (прибудова літ. А"-1) площею 52,5 кв.м.; приміщення № 1-7 щитова площею 3,0 кв.м.; приміщення № 1-8 кімната прийому їжі площею 3,8 кв.м.; приміщення № 1-9 кабінет площею 8,9 кв.м.; склад (літ. Г-1) усього площею 10,5 кв.м., який складається з приміщення № 1-1 склад площею 10,5 кв.м.; навіс (літ. а-1); навіс (літ. а 1 -1); огорожа (літ. № 1); ворота (літ. № 2), визначені як самовільно збудовані.

На підтвердження дотримання будівельних норм та правил надано технічний висновок за результатами обстеження будівельних конструкцій споруди за адресою м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14, виконаний Державним проектним інститутом "Дніпродержинськцивільпроект" (ліцензія АБ № 206004).

Позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,0462 га, на якій розміщено самочинно зведене майно, за договором оренди земельної ділянки від 16.06.2008 року, укладеного на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2008 pоку № 395-22/V, зареєстрованого в Управлінні земельних ресурсів міста Дніпродзержинська 02.07.2008 року за № 10195 та Дніпродзержинському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.07.2008 року за № 040810600109.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновків, що: - попередній договір підлягає розірванню за приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не виконав умови попереднього договору оренди щодо укладення основного договору, допустивши істотне порушення попереднього договору та позбавивши позивача того, на що він розраховував;

- наявні передбачені частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно зведений ним на орендованій земельній ділянці об'єкт нерухомого майна, позаяк він відповідає нормативним вимогам та придатний до експлуатації, порушення прав та інтересів інших осіб з матеріалів справи не вбачається

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції натомість встановив, що позивач за змістом договору оренди земельної ділянки від 16.06.2008 року, укладеного на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2008 pоку № 395-22/V, зареєстрованого в Управлінні земельних ресурсів міста Дніпродзержинська 02.07.2008 року за № 10195 та Дніпродзержинському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.07.2008 року за № 040810600109, користується земельною ділянкою площею 0,0462 га для фактичного розміщення магазину кондитерського № 10.

За пунктом 8.1. вищезазначеного договору оренди земельної ділянки будівництво будівель і споруд на орендованій земельній ділянці здійснюється орендарем відповідно до проектів, затверджених та погоджених ним у встановленому чинним законодавством порядку.

10.12.2008 року позивач отримав в ОКП "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт на магазин продовольчих товарів за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14, яким визначено перелік та склад об'єктів, магазину продовольчих товарів за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. 50 років СРСР, 14, а саме:

- магазин продовольчих товарів (літ. А-1) усього площею 254,6 кв.м., який складається з:

І поверх: приміщення № 1-1 торговельний зал площею 168,6 кв.м.; приміщення № 1-2 коридор,площею 13,6 кв.м.; приміщення № 1-3 кладова площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-4 санвузол площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-5 вбиральна, площею 1,4 кв.м.; приміщення № 1-6 підсобне приміщення (прибудова літ. А"-1) площею 52,5 кв.м.; приміщення № 1-7 щитова площею 3,0 кв.м.; приміщення № 1-8 кімната прийому їжі площею 3,8 кв.м.; приміщення № 1-9 кабінет площею 8,9 кв.м.; склад (літ. Г-1) усього площею 10,5 кв.м., який складається з приміщення № 1-1 склад площею 10,5 кв.м.; навіс (літ. а-1); навіс (літ. а 1 -1); огорожа (літ. № 1); ворота (літ. № 2).

Докази звернення позивача до Дніпродзержинської міської ради з заявою про здійснення будівництва та перепланування відсутні.

Відтак апеляційним судом встановлено, що для забезпечення господарської діяльності позивача на зазначеній земельній ділянках було проведено будівництво прибудови (літ. А`-1), загальною площею 52,5 кв.м., навісу (літ. а-1), навісу (літ а 1 -1), складу (літ. Г-1), перепланування будівлі (літ. А-1) з самовільним зменшенням загальної площі на 8,8 кв.м. та змінено цільове призначення з магазину кондитерського № 10 на магазин продовольчих товарів.

Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції вказав, що встановлені місцевим господарським судом обставини не є достатніми для визнання права власності на самочинно зведене майно за положеннями статті 376 Цивільного кодексу України; висновки господарського суду про задоволення позову суперечать приписам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Судова колегія зазначає, що за статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Виходячи зі змісту приписів частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, лише після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності; до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає, а право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва.

Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно наведені в статті 376 вказаного Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за приписами якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України визначено можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна у разі усунення допущеного порушення, яке полягає у здійсненні самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, шляхом надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване майно.

Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об`єктів є:

- надання земельної ділянки під вже збудовані самочинно споруди;

- відсутність заперечення з боку власника земельної ділянки;

- відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Згідно частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

В силу частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, з відшкодуванням витрат особі, яка здійснила самочинне будівництво.

Частини 4 та 5 статті 376 Цивільного кодексу України підлягають комплексному застосуванню і стосуються випадків порушення прав власника чи користувача земельної ділянки через здійснення самочинного будівництва на його земельній ділянці іншою особою, а не самим користувачем.

Доказів надання позивачу земельної ділянки саме під самочинно збудоване майно матеріали справи не містять; визнання права власності на самочинно збудоване майно прямо порушує права власника земельної ділянки, що у письмових поясненнях заперечує проти даного позову.

Відтак, апеляційний господарський суд вірно застосував положення частин 3, 4 та 5 статті 376 Цивільного кодексу України, встановивши за наявними матеріалами справи відсутність передбачених законодавством підстав для легалізації самочинно реконструйованого нерухомого майна.

Також у касаційній скарзі не наведено доводів та доказів у спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення та відмови у позові в частині розірвання попереднього договору.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази відповідно до положень статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Тюльпан" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. у справі № 12/91- 09 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач