Постанова

від 20.09.2012 по справі 11/5005/4011/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 11/5005/4011/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б.

судді: Бакуліна С.В., Мачульський Г.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. у справі господарського суду№11/5005/4011/2012 Дніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТРАНС-УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 530 221,45грн. пр. Куліковський В.М. -дов. б/н від 16.05.12р. не з'явився Розпорядженням №03.08-05/853 від 18.09.2012р. змінено склад колегії суддів у справі №11/5005/4011/2012, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.,утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б., судді Бакуліна С.В., Мачульський Г.М.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОТРАНС-УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" про стягнення з відповідача на користь позивача 530 221,45грн. заборгованості (з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та 18% штрафу), яка виникла за договором №01-12/11/369/11ПР від 01.12.2011р. про надання послуг з організації міжнародного (внутрішнього) перевезення вантажів та додаткових угод №1 від 01.12.2011р., №2 від 02.12.2011р.

Позовні вимоги було вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №01-12/11/369/11ПР від 01.12.2011р. про надання послуг з організації міжнародного (внутрішнього) перевезення вантажів та додаткових угод №1 від 01.12.2011р., №2 від 02.12.2011р. в частині своєчасної оплати наданих послуг, та положеннями ст.ст.526, 530, 610, 625 ЦК України, ст.ст.193, 230 ГК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012р. (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. (судді Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 329 035,34грн. основного боргу, 110 646,00грн. штрафу, 2 838,70грн. 3% річних, 407,41грн. інфляційних втрат, 10 358,55грн. судового збору. В частині стягнення 75 000,00грн. заборгованості провадження у справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог вмотивовані обґрунтованістю та доведеністю позивачем позовних вимог, в частині припинення провадження у справі вмотивовані тим, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції сплатив частину боргу позивачу та в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суди задовольнили клопотання відповідача про зменшення суми штрафу і скористалися своїм правом, передбаченим ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшили розмір штрафу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 110 646,00грн. штрафу та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 110 646,00грн. штрафу. В решті судові рішення залишити без змін.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОТРАНС-УКРАЇНА" (виконавець) укладено договір №01-12/11/369/11ПР від 01.12.2011р. та додаткові угоди №1 від 01.12.2011р., №2 від 02.12.2011р.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору виконавець зобов'язується виконати визначені даним договором послуги, пов'язані з організацією міжнародного (внутрішнього) перевезення вантажів замовника у власному, орендованому чи належного виконавцю на іншій законній підставі рухомому складі у напрямках та в об'ємах, вказаних додаткових угодах до даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно із п.1.2 договору, найменування, кількість, код вантажу у відповідності з Гармонізованою номенклатурою вантажу, код вантажу у відповідності з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів, об'єм вантажу, який перевозиться, маршрут прямування та інші відомості, необхідні для організації перевезення вантажів, визначаються у відповідних заявках (додатках), що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2.15 договору передбачено, що замовник зобов'язався підписати акт прийомки-здачі наданих послуг, наданий виконавцем або надати мотивовану відмову на протязі п'яти календарних днів з моменту його отримання за допомогою факсимільного зв'язку. У випадку ненадання мотивованої відмови від підписання акту прийомки-здачі наданих послуг, послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті в порядку, встановленому договором.

В пункті 3.1 договору сторонами встановлено, що вартість послуг виконавця та порядок розрахунків (розрахунки здійснюються по 100% попередній оплаті на розрахунковий рахунок виконавця) по даному договору визначається сторонами в Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2 додаткових угод №1 від 01.12.2011р., №2 від 02.12.2011р., оплата послуг здійснюється замовником на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

При розгляді справи по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заявок відповідача від 13.12.2011р., 23.12.2011р., 26.12.2011р. позивачем надано послуги відповідно до умов укладеного договору. Факт надання послуг підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийому послуг №322 з додатками від 31.12.2011р., №3 з додатками від 31.01.2012р. Загальна вартість наданих послуг складає 1 072 035, 34грн.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідачем зобов'язання по оплаті спожитих послуг виконано частково. На дату подачі позову сплачено 668 000,00грн. Заборгованість за надані послуги відповідно до вказаних актів здачі-прийому послуг складає 404 035,34грн. Після подачі позову відповідач здійснив додаткову оплату у сумі 75 000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.05.2012р., 22.05.2012р., 23.05.2012р., які додані відповідачем до матеріалів справи.

Таким чином, судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №01-12/11/369/11ПР від 01.12.2011р. складає 329 035,34грн., а тому дійшли правомірного висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочка оплати вартості наданих послуг мала місце, тому суди дійшли висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2 838,70грн. 3% річних, 407,41грн. інфляційних втрат, також підлягають задоволенню.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із п.4.6 договору у випадку ненадання копії накладної у відповідності з п.2.2.7 з вказаними відмітками, виконавець на протязі 3-х робочих днів після спливу вказаного строку виставляє замовнику штрафні санкції в розмірі 18 % від суми вартості послуг. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х днів.

Відповідно до п.8.2 договору надсилання документів передбачено факсимільним зв'язком з обов'язковим візуванням сторонами кожної сторінки документів, та наступним надсиланням оригіналів по пошті, або нарочним у строк не більше ніж через місяць з дня їх підписання.

При цьому, судами встановлено, що відповідачем не надано належних доказів виконання визначених п.п.2.2.7, 8.2 договору зобов'язань, а тому дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими і згідно наданого позивачем розрахунку, розмір штрафу складає 122 940,00грн.

Однак, відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій враховуючи вимоги ст.233 Господарського кодексу України та клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, правомірно скористувалися правом, передбаченим п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та зменшили на 10% розмір штрафу.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. справі №11/5005/4011/2012 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Т. Данилова

Судді С. Бакуліна

Г. Мачульський