Постанова

від 18.09.2012 по справі 52/22-1/25

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 52/22-1/25

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року у справі№ 52/22-1/25 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-11" простягнення 98 763,28 грн. за участю представників: позивачаРадченко Ю.О., дов. від 02.07.2012р. відповідачаЯворський О.А., керівник

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року ВАТ "АК "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ЖБК "Мотозаводець-11" про стягнення заборгованості за період з 01.11.2006р. по 01.11.2009р. за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 98763,28грн., з яких 77 642,62 грн. основного боргу та 21 120,66 грн. інфляційних витрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 06547/4-13 від 31.03.1999 року на послуги водопостачання та водовідведення, пославшись на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України та статтю 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що позивач здійснив нарахування на підставі показів приладів обліку, які не стосуються правовідносин за даним договором.

Окрім цього відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності щодо заборгованості за надані відповідачем послуги водопостачання та водовідведення за листопад та грудень 2006 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011р. постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м.Києва з огляду на допущені процесуальні порушення, що вплинули на законність прийнятої постанови, неповноту встановлення істотних обставин справи.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 05.03.2011р. (суддя Мельник В.І.) позов задоволено частково: стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-11" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 14370,59 грн. заборгованості, 8809,17 грн. - інфляційних втрат, 246,91 грн. державного мита, 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення вмотивоване доведеністю вимог позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р. (судді: Федорчук Р.В. -головуючий, Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) рішення Господарського суду м.Києва від 05.03.2012р. залишено без змін з мотивів вірності та обґрунтованості його висновків.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 05.03.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р. в частині незадоволених вимог позивача у сумі 75583,52 грн., та задовольнити позов в цій частині незадоволених вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом порушення судами норм матеріального та процесуального права, посиланням про неповне з'ясування судами істотних обставин справи, приписів статті 129 Конституції України, статей 4 3 , 47, 43 Господарського процесуального кодексу України статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 4, 19, 20, 21, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", оскільки Господарськими судами не застосовано Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, неправомірним застосуванням до даних правововідносин Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки позивач не є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач не є споживачем в розумінні цього Закону; що всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди не перевірили обсяги фактично отриманих послуг з постачання питної води, не застосували вимоги нормативно-правових актів та пунктів 3.1, 3.7. договору №06547/4-13 від 31.03.1999 року на послуги водопостачання та водовідведення, не дослідили надані докази позивача щодо використання відповідачем води на підставі зняття показників водолічильників.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи повністю, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями , сторонами у справі було укладено договір № 06547/4-13 від 31.03.1999 року на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від нього каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих послуг на умовах цього договору, та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (втратили чинність з 18.10.2008 року), а також дотримуватись норм, норм визначених іншими нормативним актами, що регулюють правовідносини, що виникають за даним договором.

Розділом ІІ договору передбачені зобов'язання сторін та, зокрема, визначено, що Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично -допустимі концентрації шкідливих речовин, а Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством, а також відповідає за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан приміщення водомірного вузла.

Третім розділом договору № 06547/4-13 від 31.03.1999 р. сторони передбачили порядок розрахунку та встановили, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що якщо водолічильники відсутні, Постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.

Кількість стічних вод згідно п. 3.4 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію

Пунктами 3.6, 3.7 договору передбачено, що Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

Як вбачається з матеріалів справи спір стосується заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, надані за період з 01.11.2006р. по 01.11.2009р. по договору № 06547/4-13 від 31.03.1999 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги при повторному розгляді справи, судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що борг в сумі 14370,59 грн. та інфляційні втрати у сумі 8809,17 грн. є доведеними за даними актів зняття показників водолічильників та платіжних доручень про сплату вартості використаної води.

Щодо заборгованості за надані відповідачем послуги водопостачання та водовідведення за листопад та грудень 2006 року судом відмовлено на підставі статей 256, 257 Цивільного кодексу України у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Окрім цього, суди відмовили у задоволенні вимог про стягнення решти боргу у сумі 84633,10 грн., з огляду на недоведеність виникнення у відповідача обов'язку оплачувати обсяги води, що надходить до бойлера та використовується для гарячого водопостачання та опалення.

Судова колегія зазначає, що за статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства чи відповідно до звичаїв ділового обороту чи вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 та 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству; індивідуальні та колективні установки (пристрої) питного водопостачання - установки (пристрої) для забору води з водного об'єкта або водопровідної мережі та доведення її якості до вимог державних стандартів; питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Відповідно до статті 32 цього Закону за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно статей 11, 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виникають на підставах та виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суди попередніх інстанцій дослідили, що в період коли, за який було заявлено до стягнення заборгованість діяли Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.1994р. №65 (до 18.10.2008р.), Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р. №190 (з 18.10.2008р.)

Згідно пунктів 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України від 01.07.1994р. №65 встановлено, що абонентам, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на яких відкрито особовий рахунок і які перебувають у договірних відносинах їз водоканалом. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.

Пунктами 4.1., 4.2 цих правил встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води; абонент повинен придбати й встановити водолічильник, який буде перебувати у нього на балансі й обслуговуванні.

Згідно пунктів 4.3,4.19 вказаних правил встановлення водолічильників на водопровідних мережах абонентів повинно здійснюватися відповідно до проекту на обладнання вводу, БНіП 2.04.01-85. Внутрішній водопровід і каналізація будинків, технічних умов, паспорта водолічильника та цих Правил; абонент відповідає за цілість та збереження водолічильників, пломб і з'єднань водолічильника, запірної арматури, манометра та іншого обладнання водомірного вузла незалежно від місця його знаходження.

Відповідно до пункту 10.1. цих Правил знімання показників водолічильників представником Водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові Водоканалу у цьому, а також в забезпеченні безпечного проведення робіт.

Відповідно до пункту 1.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Згідно пункту 4.1. цих правил для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику необхідно отримати технічні умови відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 N 2328.

Пунктами 5.1., 5.2, 5.21 цих правил встановлено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію; вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу; зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Пунктами 3.1, 3.7 цих Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються споживачами щомісячно на основі показів засобів обліку та відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 вказаних правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, як умовами укладеного між сторонами договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.1994р. №65 (до 18.10.2008р.), Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р. №190 (з 18.10.2008р.) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод, тобто кількість спожитої води, визначається за показниками водолічильників абонента, зареєстрованих постачальником.

Відтак, попередні судові інстанції згідно зазначених ними доказів та змісту вимог та заперечень сторін визначили кількість води відповідно до даних приладів обліку абонента, встановлених та зареєстрованих у визначеному вище порядку.

Таким чином, викладені в касаційній скарзі доводи скаржника не містить доказів та доводів у спростування відповідних висновків судових інстанцій щодо обсягів та об'єктів водоспоживання відповідача, обумовлених договором.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази, перевірили здійснені сторонами розрахунки та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи та спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року у справі № 52/22-1/25 Господарського суду м.Києва та рішення Господарського суду м.Києва від 05.03.2011р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач