Рішення

від 11.09.2012 по справі 18/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/341 11.09.12

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави, територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради;

до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (відповідач 1);

Шевченківської районної у м. Києві ради (відповідач 2);

ОСОБА_1 (відповідач 3);

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності;

про визнання договорів недійсними, визнання права власності та повернення

майна.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від прокуратури: Ткаченко Т. М., прокурор відділу, посвідчення №160 від 30.05.2011 року;

Від позивача: Ткаченко А. Т., представник, довіреність №225-КР-1347 від 30.08.2012 року;

Від відповідача1: Фім Л. В., представник, довіреність №8 від 03.01.2012 року;

Від відповідача2: Фім Л. В., представник, довіреність №827 від 28.12.2011 року;

Від відповідача3: ОСОБА_2, представник, довіреність №2881 від 27.07.2011

року;

Від третьої особи: ОСОБА_5, представник, довіреність №б/н від 07.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. порушено провадження у справі №18/341; розгляд справи призначено на 22.11.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2011 р. відкладено розгляд справи до 08.12.2011 р.

В судовому засіданні 08.12.2011 року було оголошено перерву до 13.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

В судовому засіданні 13.12.2011 року було оголошено перерву до 22.12.2011 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року призначено у справі №18/341 судову економічну експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року поновлено провадження у справі №18/341 та призначено її слуханням на 28.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року розгляд справи відкладено до 20.03.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року відкладено розгляд справи до 10.04.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2012 року поновлено провадження у справі №18/341; призначено слухання справи на 14.08.2012 року.

У зв'язку із хворобою судді слухання справи 14.08.2012 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року відкладено розгляд справи до 21.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року відкладено розгляд справи до 11.09.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, територіальної громади міста Києва в особі позивача, у якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір від 20.10.2010 року купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, загальною площею 116,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_1 визнати за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право комунальної власності на нежилі приміщення зНОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м.; зобов'язати відповідача 3 повернути у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежилі приміщення НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м. з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Представник прокуратури м. Києва в поданиx в судовому засіданні поясненняx зазначив, що держава Україна на підставі Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»поклала на органи місцевого самоврядування, а саме -на місцеві ради, владні управлінські функції щодо розпорядження комунальним майном відповідниx територіальниx громад на праваx власника, тобто Київська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірниx відносинаx.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги прокуратури підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 і відповідач 2 у своїх відзивах на позов та представники останніx у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечували, у задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на те, що позивачем не наведено жодної підстави (невідповідність угоди за змістом, формою, дієздатністю та волевиявленням сторін, порушення через укладення цієї угоди законниx прав або оxоронюваниx законом інтересів особи, яка її спорює) для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.10.2010 р.

Відповідач 3 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував посилаючись на те, що до моменту відчуження зазначене нерухоме майно перебувало у комунальній власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва; оскільки спірні нежитлові приміщення до моменту відчуження за оспорюваним договором перебували в комунальній власності, даний спір інтересів держави не стосується; позов прокурором заявлено не в інтересаx держави, а орган, який прокурором визначений в якості позивача не є органом державної влади та жодниx функцій органу державної влади в спірниx правовідносинаx не виконує, тобто позивач не є особою, яка може оскаржити укладені на аукціоні угоди, оскільки ні власником спірниx нежитловиx приміщень, ні учасником їx приватизації не був.

Представник від третьої особи в судових засіданнях просив про призначення експертизи для визначення ринкової вартості майна, адже в порушення вимог приватизаційного законодавства не була проведена належна оцінка вартості спірного нерухомого майна, внаслідок чого воно було неправомірно відчужене за вартістю, яка не відповідала ринковій вартості даного майна на момент його продажу.

У позовній заяві заступник прокурора міста Києва просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на нежиле приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) загальною площею 116,1 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього кодексу заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Господарський суд відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, адже заявником не надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у справі №18/341.

На адресу господарського суду надійшло клопотання від ОСОБА_3 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Господарським судом відмовлено в задоволенні вищевказаного клопотання, адже заявником не доведено факту того, що прийняте судом у даній справі рішення може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_3

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників від прокуратури, позивача, відповідачів і від третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради VIII сесії V скликання від 29.09.2009 р. №736 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва»включено до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні нежитлове приміщення: площею 66 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, та площею 121,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2

22.06.2010 року Господарським судом міста Києва у справі №30/165 винесено рішення, яким зобов'язано Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради виконати рішення Шевченківської районної у м. Києві ради №736 від 29.09.2009 року шляхом проведення приватизації через продаж на аукціоні приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 121,1 кв. м.; визнано за територіальною громадою Шевченківського району міста Києва в особі Шевченківської районної у м. Києві ради право власності на нежилі приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) в літ. А за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,10 кв. м.

Зазначеним рішенням також було встановлено, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Положення про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, продавцем об'єктів малої приватизації (органом приватизації), організатором проведення аукціону з продажу майна, що належить на праві власності територіальній громаді Шевченківського району міста Києва є Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

14.09.2010 р. в газеті «Точка»від 14.09.2010 р. було опубліковано інформацію про продаж на аукціоні нерухомого майна, що належить територіальній громаді Шевченківського району міста Києва, зокрема: «лот №4: нежилі приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_5 (групи приміщень НОМЕР_3) загальною площею 63,50 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, початкова вартість лота без урахування ПДВ становить 263 900,00 грн. На дане приміщення є діючий договір оренди до 16.06.2011 р.»; «лот №5: нежилі приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) загальною площею 116,10 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 початкова вартість лота без врахування ПДВ становить 475 670,00 грн. На дане приміщення є діючий договір оренди до 16.06.2011 р.». Також, повідомлено, що аукціон буде проведено 14.10.2010 р. о 11:00 в приміщенні Товарної біржі «Перша універсальна біржа «Україна»за адресою: м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8а.

У відповідності до протоколу про хід аукціону в„–10 /10-14/04 від 14.10.2010 р. переможцем по лоту №5 (нежилі приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) загальною площею 116,10 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 -визнано ОСОБА_1.

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності належать до виключної компетенції міської ради, що вирішуються на її пленарних засіданнях.

В залежності від об'єкта, приватизаційний процес регулюється нормами Закону України «Про приватизацію державного майна»та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Під дію Закону України «Про приватизацію державного майна»підпадає, зокрема, продаж цілісних майнових комплексів підприємств, а під дію Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»- продаж окремого індивідуально визначеного майна.

Приватизація об'єктів малої приватизації згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 25.11.03. № 263 «Про реорганізацію Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві»реорганізовано з 01.12.2003 року Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві в Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва зі статусом юридичної особи, яке є виконавчим органом Шевченківської районної у м. Києві ради та правонаступником КП УЖГ Шевченківського району в частині орендних відносин.

Положенням про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва, затвердженим вищевказаним рішенням, передбачено, що Управління, серед іншого, виконує продаж об'єктів приватизації, в т.ч. на аукціоні та за конкурсом; здійснює повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих рішень; через комісії по приватизації формує цінову політику з питань приватизації, здійснює оцінку комунального майна та укладає договори на проведення робіт по експертній оцінці об'єктів комунальної власності району, що підлягає приватизації (п. 3.1.17, п. 3.1. 18, п. 3.1.26).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів приватизації.

Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 20.10.2010 року на підставі результатів аукціону із ОСОБА_1. уклало договір купівлі-продажу нежилого приміщення, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність нежилі приміщення загальною площею 116,10 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 і зобов'язується сплатити за них грошову суму, визначену цим договором.

В п. 1.1 договору також зазначено, що відчужуються нежилі приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) загальною площею 116,10 кв. м., згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27291521, виданим Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 13.09.2010 р.

Відповідно до п. 1.6. договору, згідно з висновком про вартість майна, затвердженим в. о. начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 06.09.2010 р., початкова вартість об'єкта продажу становить 475 670,00 грн.

В п. 1.7. договору зазначено, що, згідно з протоколом в„–10 /10-14/04 від 14 жовтня 2010 р., затвердженим в. о. начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 18.10.2010 року, кінцева вартість об'єкта продажу становить 570 804,00 грн. Податок на додану вартість становить 114 160,80 грн. Остаточна вартість об'єкта продажу разом з ПДВ становить 684 964,80 грн.

Об'єкт договору був переданий ОСОБА_1 22 жовтня 2010 року, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення, який знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ст. 11 Закону України про «Приватизацію державного майна», порядок приватизації державного майна передбачає:

- опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданняx державниx органів приватизації, місцевій пресі;

- прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;

- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта.

Згідно ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликиx державниx підприємств (малу приватизацію)»з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

- визначають початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні;

- готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідниx інформаційниx бюлетеняx та місцевій пресі, іншиx друкованиx виданняx, визначениx органами приватизації.

Матеріалами справи встановлено, що прокуратурою міста Києва проведено перевірку з питань додержання вимог чинного законодавства щодо приватизації приміщень за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2

Заступник прокурора міста Києва, який звернувся до господарського суду в інтересах держави, територіальної громади міста Києва в особі позивача, у своїй позовній заяві зазначає, що Шевченківською районною у м. Києві радою та Управлінням з питань коммунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради в процесі приватизації об'єкта комунальної власності -нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площею 116,1 кв. м. були порушені вимоги ст.ст. 8, 9, 15, 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», а саме:

- не був опублікований у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі список об'єктів, які підлягають приватизації;

- не було прийнято рішення про приватизацію об'єкта, в тому числі, на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі №30/165;

- не була опублікована інформація про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;

- не була проведена визначена законодавством оцінка об'єкта, що підлягає продажу на аукціоні в процесі приватизації;

- не була опублікована інформація про об'єкт, що підлягає продажу на аукціоні у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі;

- порушений двомісячний строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликиx державниx підприємств (малу приватизацію)»за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майновиx прав та професійну оціночну діяльність.

Пунктом 66 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, передбачено, що для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом продажу на аукціоні, застосовується ринкова вартість.

Товарна біржа «Перша універсальна біржа «Україна»є товарною біржею за своїм правовим статусом, а відтак на неї поширюються норми Закону України «Про товарну біржу»та статті 278-282 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 15, 16 Закону України «Про товарну біржу», статті 281 Господарського кодексу України, біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам -громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.

Згідно із частиною 3 статті 279 Господарського кодексу України, засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

У позовній заяві зазначається, що проведення аукціону з продажу належних Шевченківській районній в м. Києві раді нежилого приміщення в процесі приватизації на товарній біржі носило завідомо незаконний характер та було спрямоване на незаконне заволодіння майном територіальної громади міста Києва.

На підставі вищевикладеного заступник прокурора міста Києва просить задовольнити позовні вимоги і, зокрема, визнати недійсним з моменту укладення договір від 20.10.2010 року купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У позовній заяві наголошується на тому, що внаслідок незаконного відчуження нежилого приміщення під час його приватизації була спричинена шкода інтересам держави в особі територіальної громад міста Києва, оскільки спірне майно перебуває в комунальній власності. Фінансування витрат, пов'язаних з приватизацією майна, здійснюється за рахунок бюджетних коштів, у випадку проведення приватизації майна з порушенням чинного законодавства, бюджет не отримує кошти від приватизованого майна, а також витрачає кошти, витрачені на проведення приватизації.

Деякі із тверджень заступника прокурора міста Києва спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема:

- твердження про відсутність відповідного рішення про приватизацію спірного нежитлового приміщення спростовується наявністю рішення VIII сесії V скликання Шевченківської районної в м. Києві ради №736 від 29.09.2010 року, відповідно до якого нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 віднесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні;

- твердження про відсутність відповідної публікації про приватизацію спірного приміщення спростовується копією ст. 23 газети «Точка»від 14.09.2010 року, в якій міститься інформація про продаж зазначених нежилих приміщень.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предметі і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідач 3 у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не є особою, яка може оскаржувати укладені на аукціоні угоди, оскільки ні власником спірних нежитлових приміщень, ні учасником їх приватизації не був.

Однак, господарський суд не може погодитися із вищевикладеним, адже, як зазначено вище, Цивільним кодексом передбачено, що заінтересована особа може заперечити дійсність правочину і такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Також відповідач 3 у відзиві зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №48/431 від 10.10.2011 року за позовом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Шевченківської районної у м. Києві ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство юстиції України, відповідача -Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Товарна біржа «Перша універсальна біржа «Україна»про визнання права на оренду, визнання аукціонів, договорів та пункту розпорядження недійсними, зобов'язання вчинити дії в задоволенні даного позову відмовлено повністю.

У вказаному рішенні зазначено, що відмова у позові відбулася тому, що судом встановлено відсутність у Центру порушення його прав як орендаря спірного майна, відсутні підстави для висновку щодо порушення суб'єктивного цивільного права позивача, яке потребує правового захисту.

Таких фактів щодо Київської міської ради не встановлено, тому твердження відповідача про те, що заявлений позов не ґрунтується на положеннях чинного законодавства і на фактичних обставинах, господарський суд не може прийняти до уваги.

Відповідач 3 звернув увагу суду також на те, що, на його думку, даний позов прокурором заявлено не в інтересах держави, а орган, який прокурором визначений в якості позивачем не є органом державної влади та жодних функцій органу державної влади в спірних правовідносинах не виконує.

Таку ж позицію викладено у відзиві відповідача 1 і відповідача 2.

Згідно з вимогами статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, втому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, а частиною 30 цієї норми передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до розділу V «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», комунальна власність є спільною власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

В частині позовних вимог про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності може пред'явити виключно власник майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ», систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті.

Рішенням Київської міської ради VIII сесії ХХІІІ скликання «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва»№162/1139 від 30.01.2001 року прийнято рішення утворити в місті Києві 10 районів, в тому числі Шевченківський район міста Києва.

Таким чином, з моменту прийняття зазначеного рішення був утворений самостійний суб'єкт права власності -територіальна громада Шевченківського району міста Києва.

Рішення про ліквідацію територіальної громади Шевченківського району міста Києва не приймалося.

Отже, територіальна громада міста Києва та територіальна громада Шевченківського району міста Києва є окремими самостійними суб'єктами права власності.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами та іншими учасниками процесу, до укладення оспорюваного договору спірні нежитлові приміщення належали на праві власності територіальній громаді Шевченківського району міста Києва.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Доказів згоди безпосередньо територіальної громади, в тому числі шляхом проведення референдуму, або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу про вилучення у територіальної громади Шевченківського району міста Києва і передачу у власність іншому суб'єкту права комунальної власності -територіальній громаді міста Києва спірних нежитлових приміщень суду не надано.

Таким чином, оскільки до моменту відчуження в ході проведення приватизації спірне нерухоме майно належало на праві власності окремому суб'єкту права власності -територіальній громаді Шевченківського району міста Києва, а суб'єкт права власності -територіальна громада міста Києва власником спірного нерухомого майна не була, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовної вимоги про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради відсутні.

Посилання прокурора на рішення Київської міської ради №7/4819 від 09.09.2010, відповідно до якого районні у місті Києві ради не утворюються, суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним.

Стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади.

Вказане рішення не передбачає ліквідацію первинного суб'єкта місцевого самоврядування та суб'єкта права власності -територіальної громади Шевченківського району міста Києва.

Згідно ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликиx державниx підприємств (малу приватизацію)»за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майновиx прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у випадку приватизації майна, що є у комунальній власності, проведення оцінки такого майна є обов'язковим.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

В матеріалах справи немає акту оцінки майна, на якому б стояла рецензія органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Пунктом 66 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, передбачено, що для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом продажу на аукціоні, застосовується ринкова вартість.

В матеріалаx справи міститься висновок №01-12/Н від 16.12.2010 р. незалежного спеціалізованого підприємства ТОВ «Гарант Експерт Сервіс», де ринкова вартість даного об'єкту становить 1 906 440,00 грн.

Заступник прокурора міста Києва у своїй позовній заяві зазначає, що оцінка об'єкта малої приватизації -нежилого приміщення загальною площею 116,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та до Методики оцінки майна, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891 не проводилася, початкова вартість продажу цих об'єктів на аукціоні не відповідає ринковій вартості цього майна.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 117 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, одним із питань, що вирішуються за допомогою будівельно-технічної експертизи є ринкова вартість нерухомого майна.

Із викладено вбачається, що суд може приймати в якості належного та допустимого доказу у справі лише висновок експерта, який здійснено у порядку проведення судової експертизи, коли вартість майна є спірною, а відтак неправомірним буде вирішення справи виключно на підставі експертних висновків, які містяться в матеріалах справи.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 09.08.2005 року у справі за позовом Міжтериторіального виробничо-будівельного кооперативного об'єднання «Епос»до ВАТ «Трест Київміськбуд-3»про стягнення коштів.

Враховуючи той факт, що вирішення питання щодо ринкової вартості майна потребує наявності спеціальних знань та відповідних повноважень, господарським судом у справі №18/341 призначено проведення будівельно-технічної експертизи. На вирішення експертів поставлено наступні завдання: яка початкова вартість майна, що підлягало приватизації шляхом продажу на аукціоні -нежилих приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м., на момент приватизації, виходячи з початкової вартості інших нежилих приміщень комунальної власності Шевченківського району, проданих на аукціоні в 2010 році; чи відповідають критерії оцінки, застосовані у «Звіті про незалежну оцінку майна -нежилих приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м.»нормативно-правовим актам, що регламентують діяльність з оцінки майна.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5060/5061/12-42 судової будівельно-технічної експертизи від 22.06.2012 року, ринкова вартість майна, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні -нежилих приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м., на момент приватизації (укладення договору купівлі-продажу 20.10.2010 року) могла складати 2 305 514,00 грн. з ПДВ, що без урахування ПДВ становить 1 921 262,00 грн.; «Звіт про незалежну оцінку майна - нежилих приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м.», виконаний станом на 31.07.2010 року ТОВ «Центр експертної оцінки», не в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

Як вже зазначалося, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Однак, враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 2.10.2010 року суперечить викладеним вище нормам законодавства, а також інтересам держави, адже внаслідок незаконного відчуження нежилого приміщення під час його приватизації була спричинена шкода інтересам держави.

Місцеве самоврядування в м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, та їх виконавчі органи. Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»з особливостями, передбаченими цим законом (статті 6, 9 Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ»).

Згідно зі статтею 15 статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №371/1805, Київська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві.

Зважаючи на зазначене, Київська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи той факт, що судом визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, ОСОБА_1 зобов'язана повернути це майно попередньому власнику, тобто територіальній громаді.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги заступника прокурора міста Києва, який звернувся до господарського суду в інтересах держави і територіальної громади міста Києва в особі позивача, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір від 20.10.2010 року купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, загальною площею 116,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_1

3. Зобов'язати ОСОБА_1 (інд. АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (інд. 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) нежитлове приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) (в літ. А) загальною площею 116,1 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Видати наказ.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (інд. АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення 21.09.2012 р.