Постанова

від 29.01.2013 по справі 18/341

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа№ 18/341

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

За участю представників за первісним позовом:

від прокуратури: Шевченко О.В. - посвідчення № 002629;

від позивача: Дудник Л.В. - посвідчення № 414;

від відповідачів: 1) Фім Л.В. - представник за довіреністю від 04.01.2013 року;

2) Фім Л.В. - посвідчення № 1538;

3) ОСОБА_5 - представник за довіреністю від 27.07.2011 року;

від третіх осіб - 1) Куп’янська А.М. - представник за довіреністю від 23.11.2012 року;

2) ОСОБА_7 - представник за довіреністю від 05.09.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва та ОСОБА_8 на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року

у справі № 18/341 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави,

територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради,

до 1. Управління з питань комунального майна, приватизації та

підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради,

2. Шевченківської районної у місті Києві ради,

3. ОСОБА_8,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Науково-дослідний центр судової експертизи з питань

інтелектуальної власності,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_9,

про визнання договорів недійсними, визнання права власності та

повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави, територіальної громади міста Києва в особі позивача, у якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір від 20.10.2010 року купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, загальною площею 116,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_8; визнати за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право комунальної власності на нежилі приміщення з №1 по №10 (групи приміщень №19) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м.; зобов'язати відповідача 3 повернути у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежилі приміщення №1 по №10 (групи приміщень №19) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м.

Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог ст.ст. 8, 9, 15, 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна» в процесі приватизації об'єкту комунальної власності - нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площею 116,1 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір від 20.10.2010 року купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, загальною площею 116,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений між Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_8. Зобов'язано ОСОБА_8 повернути у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 19) (літ. А) загальною площею 116,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року в частині відмови в позові про визнання права власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що повноваження щодо володіння, користування та розпорядження усім комунальним майном на території м. Києва з моменту ліквідації районних рад перейшли до Київради, а відтак цей орган місцевого самоврядування наділений правомочностями власника відносно спірного майна.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року для розгляду справи № 18/341 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 08.11.2012 року.

Крім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_8 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції, що оспорюваний договір суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України та інтересам держави з посиланням лише на висновок будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ є безпідставним, оскільки КНДІСЕ знаходиться в сфері управління та фінансується за рахунок бюджету Міністерства юстиції України. Таким чином, експерти КНДІСЕ є зацікавленими в результаті розгляду даної справи.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року для розгляду справи № 18/341 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 08.11.2012 року.

Відповідно до розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду на: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року відповідно до статті 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_9, розгляд справи було відкладено на 29.12.2012 року відповідно до статті 77 ГПК України.

В судовому засіданні, як відбулося 29.11.2012 року було оголошено перерву до 13.12.2012 року.

Позивач в судове засідання 13.12.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники сторін у судовому засіданні 13.12.2012 року підтримали свої правові позиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року відкладено розгляд справи до 20.12.2012 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. та судді Руденко М.А. у відпустці, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Скрипки І.М. та Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року, справу № 18/341 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Скрипки І.М. та Пономаренка Є.Ю.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 20.12.2012 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи 2, представник відповідача 1 та 2 у судовому засіданні 20.12.2012 року підтримали заявлене клопотання

Представник прокуратури у судовому засіданні 20.12.2012 року заперечував проти заявленого клопотання.

Представник позивача та представник відповідача 3 у судове засідання 20.12.2012 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року відкладено розгляд справи до 22.01.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Скрипки І. М. у відпустці, справу № 18/341 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року, справу № 18/341 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А. та Пономаренка Є.Ю.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 22.01.2013 року заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративного позову ОСОБА_9 до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 року про визнання протиправним та нечинним пункту 1 в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва в пункті 1398 таблиці 6 додатку № 10.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Згідно із ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Беручи до уваги, що сторони при вирішенні спору в суді першої інстанції не посилалися на рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 року як на доказ, що підтверджує певні обставини, зважаючи, що даний доказ не був поданий до місцевого суду та третьою особою 2 не було обґрунтовано не можливість його подання до суду першої інстанції, вказане рішення на підставі ст. 101 ГПК України не приймається апеляційним судом до розгляду, а отже підстави для зупинення провадження у справі до розгляду адміністративного позову про визнання протиправним та нечинним пункту 1 в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва в пункті 1398 таблиці 6 додатку № 10 рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 року відсутні. Крім того, обставини, що будуть встановлені при розгляді адміністративної справи не впливають на оцінку доказів у даному провадженні.

За таких обставин колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 18/341.

Крім того, представник третьої особи 2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.01.2013 року оголошено перерву до 29.01.2013 року.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 29.01.2013 рокуповторно заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративного позову ОСОБА_9 до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 року про визнання протиправним та нечинним пункту 1 в частині затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва в пункті 1398 таблиці 6 додатку № 10.

Колегія суддів відхилила дане клопотання про зупинення провадження у справі з підстав зазначених вище.

Крім того, представник третьої особи 2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що строк розгляду справи обмежений, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін у судовому засіданні 29.01.2013 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, а частиною 30 цієї норми передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», комунальна власність є спільною власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заступник прокурора обгрунтовано звернувся до господарського суду із даним позовом.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради VIII сесії V скликання від 29.09.2009 р. №736 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» включено до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні нежитлове приміщення: площею 66 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та площею 121,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

22.06.2010 року Господарським судом міста Києва у справі №30/165 винесено рішення, яким зобов'язано Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради виконати рішення Шевченківської районної у м. Києві ради №736 від 29.09.2009 року шляхом проведення приватизації через продаж на аукціоні приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 121,1 кв. м.; визнано за територіальною громадою Шевченківського району міста Києва в особі Шевченківської районної у м. Києві ради право власності на нежилі приміщення з №1 по №10 (групи приміщень №19) в літ. А за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,10 кв. м.

Зазначеним рішенням також було встановлено, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Положення про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, продавцем об'єктів малої приватизації (органом приватизації), організатором проведення аукціону з продажу майна, що належить на праві власності територіальній громаді Шевченківського району міста Києва є Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

14.09.2010 року в газеті «Точка» від 14.09.2010 р. було опубліковано інформацію про продаж на аукціоні нерухомого майна, що належить територіальній громаді Шевченківського району міста Києва, зокрема: «лот №4: нежилі приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №10) загальною площею 63,50 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А), початкова вартість лота без урахування ПДВ становить 263 900,00 грн. На дане приміщення є діючий договір оренди до 16.06.2011 р.»; «лот №5: нежилі приміщень з №1 по №10 (групи приміщень №19) загальною площею 116,10 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А), початкова вартість лота без врахування ПДВ становить 475 670,00 грн. На дане приміщення є діючий договір оренди до 16.06.2011 р.». Також, повідомлено, що аукціон буде проведено 14.10.2010 р. о 11:00 в приміщенні Товарної біржі «Перша універсальна біржа «Україна»за адресою: м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8а.

У відповідності до протоколу про хід аукціону №10/10-14/04 від 14.10.2010 р. переможцем по лоту №5 (нежилі приміщень з №1 по №10 (групи приміщень №19) загальною площею 116,10 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А)) - визнано ОСОБА_8.

Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 20.10.2010 року, на підставі результатів аукціону із ОСОБА_8 уклало договір купівлі-продажу нежилого приміщення, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність нежилі приміщення загальною площею 116,10 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 і зобов'язується сплатити за них грошову суму, визначену цим договором.

В п. 1.1 договору також зазначено, що відчужуються нежилі приміщення з №1 по №10 (групи приміщень №19) (в літ. А) загальною площею 116,10 кв. м., згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27291521, виданим Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 13.09.2010 р.

Відповідно до п. 1.6. договору, згідно з висновком про вартість майна, затвердженим в. о. начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 06.09.2010 року, початкова вартість об'єкта продажу становить 475 670,00 грн.

В п. 1.7. договору зазначено, що, згідно з протоколом №10/10-14/04 від 14 жовтня 2010 року, затвердженим в. о. начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 18.10.2010 року, кінцева вартість об'єкта продажу становить 570 804,00 грн. Податок на додану вартість становить 114 160,80 грн. Остаточна вартість об'єкта продажу разом з ПДВ становить 684 964,80 грн.

Об'єкт договору був переданий ОСОБА_8 22 жовтня 2010 року, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення, який знаходиться в матеріалах справи.

Звертаючись до суду першої інстанції про визнання вищевказаного договору недійсним заступник прокурора міста Києва зазначив, що Шевченківською районною у м. Києві радою та Управлінням з питань коммунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради в процесі приватизації об'єкта комунальної власності - нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площею 116,1 кв. м. були порушені вимоги ст.ст. 8, 9, 15, 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», а саме:

- не був опублікований у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі список об'єктів, які підлягають приватизації;

- не було прийнято рішення про приватизацію об'єкта, в тому числі, на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі №30/165;

- не була опублікована інформація про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;

- не була проведена визначена законодавством оцінка об'єкта, що підлягає продажу на аукціоні в процесі приватизації;

- не була опублікована інформація про об'єкт, що підлягає продажу на аукціоні у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі;

- порушений двомісячний строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності належать до виключної компетенції міської ради, що вирішуються на її пленарних засіданнях.

В залежності від об'єкта, приватизаційний процес регулюється нормами Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Під дію Закону України «Про приватизацію державного майна» підпадає, зокрема, продаж цілісних майнових комплексів підприємств, а під дію Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» - продаж окремого індивідуально визначеного майна.

Приватизація об'єктів малої приватизації згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 25.11.03. № 263 «Про реорганізацію Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві» реорганізовано з 01.12.2003 року Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві в Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва зі статусом юридичної особи, яке є виконавчим органом Шевченківської районної у м. Києві ради та правонаступником КП УЖГ Шевченківського району в частині орендних відносин.

Положенням про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва, затвердженим вищевказаним рішенням, передбачено, що Управління, серед іншого, виконує продаж об'єктів приватизації, в т.ч. на аукціоні та за конкурсом; здійснює повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих рішень; через комісії по приватизації формує цінову політику з питань приватизації, здійснює оцінку комунального майна та укладає договори на проведення робіт по експертній оцінці об'єктів комунальної власності району, що підлягає приватизації (п. 3.1.17, п. 3.1. 18, п. 3.1.26).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Згідно ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», порядок приватизації державного майна передбачає:

- опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданняx державниx органів приватизації, місцевій пресі;

- прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;

- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта.

Згідно ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликиx державниx підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

- визначають початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні;

- готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідниx інформаційниx бюлетеняx та місцевій пресі, іншиx друкованиx виданняx, визначениx органами приватизації.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявне рішення VIII сесії V скликання Шевченківської районної в м. Києві ради № 736 від 29.09.2009 року, відповідно до якого нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 віднесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні. Крім того, в газеті «Точка» від 14.09.2010 року міститься повідомлення про зазначених нежилих приміщень на аукціоні.

А тому, твердження заступника прокурора про відсутність рішення щодо приватизації спірного майна та відсутність опублікування про проведення аукціону з продажу майна є безпідставними.

Водночас, згідно ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликиx державниx підприємств (малу приватизацію)» за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майновиx прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у випадку приватизації майна, що є у комунальній власності, проведення оцінки такого майна є обов'язковим.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутній рецензований органом державної влади або органом місцевого самоврядування акт оцінки майна.

Пунктом 66 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, передбачено, що для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом продажу на аукціоні, застосовується ринкова вартість.

В матеріалаx справи міститься висновок №01-12/Н від 16.12.2010 р. незалежного спеціалізованого підприємства ТОВ «Гарант Експерт Сервіс», де ринкова вартість даного об'єкту становить 1 906 440,00 грн.

Враховуючи, що вартість майна є спірною, судом першої інстанції було призначено будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5060/5061/12-42 судової будівельно-технічної експертизи від 22.06.2012 року, ринкова вартість майна, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні - нежилих приміщень з №1 по №10 (групи приміщень №19) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м., на момент приватизації (укладення договору купівлі-продажу 20.10.2010 року) могла складати 2 305 514,00 грн. з ПДВ, що без урахування ПДВ становить 1 921 262,00 грн.; «Звіт про незалежну оцінку майна - нежилих приміщень з №1 по №10 (групи приміщень №19) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 116,1 кв. м.», виконаний станом на 31.07.2010 року ТОВ «Центр експертної оцінки», не в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

Як вже зазначалося, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначалося вище, для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом продажу на аукціоні, застосовується ринкова вартість (п. 66 Методики оцінки майна).

Як вбачається протоколу про хід аукціону № 10/10-14/04 від 14.10.2010 року спірне майно було продано за заниженою ціною, а саме 684 964, 80 грн., що становить менше ринкової вартості об'єкту.

Зважаючи на викладене договір купівлі-продажу від 02.10.2010 року суперечить викладеним вище нормам законодавства, а також інтересам держави.

При цьому, ОСОБА_8 в апеляційній скарзі зазначає, що посилання суду першої інстанції при визнанні спірного договору недійсним, лише на висновок будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ є безпідставним, оскільки КНДІСЕ знаходиться в сфері управління та фінансується за рахунок бюджету Міністерства юстиції України. Таким чином, експерти КНДІСЕ є зацікавленими в результаті розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Судом встановлено, що в п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384 та 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, ОСОБА_8 не надала суду жодних доказів того, що експерт, який проводив експертне дослідження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року надав завідомо неправдивий висновок.

Отже, вищевказані твердження відповідача 3 є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

За таких обставин, суд погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні від 20.10.2010 року.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на спірне майно, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності може пред'явити виключно власник майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті.

Рішенням Київської міської ради VIII сесії ХХІІІ скликання «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва» №162/1139 від 30.01.2001 року прийнято рішення утворити в місті Києві 10 районів, в тому числі Шевченківський район міста Києва.

Таким чином, з моменту прийняття зазначеного рішення був утворений самостійний суб'єкт права власності - територіальна громада Шевченківського району міста Києва.

Рішенням Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010 року вирішено припинити з 31.10.2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, не утворювати районні у місті Києві ради та протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.

Водночас, як вбачається із витягу з ЄДРПОУ, наявного в матеріалах справи, станом на день розгляду справи, Шевченківська районна у місті Києві рада не ліквідована, а знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами та іншими учасниками процесу, до укладення оспорюваного договору спірні нежитлові приміщення належали на праві власності територіальній громаді Шевченківського району міста Києва.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Доказів згоди безпосередньо територіальної громади, в тому числі шляхом проведення референдуму, або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу про вилучення у територіальної громади Шевченківського району міста Києва і передачу у власність іншому суб'єкту права комунальної власності - територіальній громаді міста Києва спірних нежитлових приміщень суду не надано.

Таким чином, оскільки до моменту відчуження в ході проведення приватизації спірне нерухоме майно належало на праві власності окремому суб'єкту права власності -територіальній громаді Шевченківського району міста Києва, а суб'єкт права власності -територіальна громада міста Києва власником спірного нерухомого майна не була, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовної вимоги про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради відсутні.

Посилання прокурора на рішення Київської міської ради №7/4819 від 09.09.2010, відповідно до якого районні у місті Києві ради не утворюються, суд вважає необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади.

Вказане рішення не передбачає ліквідацію первинного суб'єкта місцевого самоврядування та суб'єкта права власності - територіальної громади Шевченківського району міста Києва.

Крім того, посилання прокурора на те, що рішенням Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 року майно, яке належало територіальній громаді Шевченківського району було передано до комунальної власності територіальної громади міста Києва, в тому числі і спірне майно, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вищевказане рішення було постановлено після набуття ОСОБА_8 права власності на оскаржуване майно (договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.10.2010 року).

Однак, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_8 повернути спірне майно враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як встановлено апеляційним судом на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 18.05.2012 року ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_9 нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 19) (в літ. А) загальною площею 116, 10 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Також, з витягу про державну реєстрацію прав, наявного в матеріалах справи вбачається, що нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 19) (в літ. А) загальною площею 116, 10 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 належать на праві власності ОСОБА_9.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дані докази були наявні в матеріалах справи в суді першої інстанції, однак останній не надав їм належної оцінки.

Так, колегією суддів встановлено, що спірне майно не зберігається у ОСОБА_8, а знаходиться у володінні ОСОБА_9.

Враховуючи зазначене, вимоги заступника прокурора про зобов'язання відповідача 3 повернути спірне майно є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року в частині витребування спірного майна підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року № 18/341 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року № 18/341 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року у справі № 18/341 скасувати частково.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_8 повернути у комунальну власність громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 19) (в літ. А) загальною площею 116, 10 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року у справі № 18/341 залишити без змін.

6. Повернути ОСОБА_8 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

8. Матеріали справи № 18/341 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.