Постанова

від 21.08.2012 по справі 2а-1544/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 2a-1544/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

при секретарі Бурда М.Р.,

за участю:

прокурора : не прибув,

представника позивача: Солонини Р.Д.,

представника відповідача Ломпас У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін»

до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі,

за участю прокуратури Івано-Франківської області,

про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій ,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Серін» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій.

29.08.2007 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області відкрито провадження в адміністративній справі №А-12/263.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 року, позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі № 0000432301/0 та № 0000452301/0 від 13.07.2007 року. Визнано неправомірними дії посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі щодо відображення в актах перевірки від 04.07.2007 року №599/23-32472639 та № 456/23-32472639 від 27.10.2006 року висновків, щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 7157713 грн., та зменшення податку на додану вартість в сумі 385697 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2010 року частково задоволена касаційна скарга ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 року скасовано, а справа направлена на розгляд Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 23 липня 2010 року призначено судове засідання із розгляду адміністративного позову.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 14.05.2007 року по 25.06.2007 року працівниками ДПІ в Надвірнянському районі проводилась виїзна планова документальна перевірка ТзОВ «Серін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.07.2007 року № 599/23-32472639 та винесені податкові повідомлення-рішення від 13.07.2007 року № 0000432301/0, № 0000452301/0, зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 7157713,00 грн.

З винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 13.07.2007 року № 0000432301/0, № 0000452301/0 та висновками викладеними в акті перевірки щодо зменшення об'єкту оподаткування по податку на прибуток, ТзОВ «Серін» не згідне з огляду на те, що як зазначено податковим органом в акті перевірки підприємством занижено скоригований валовий дохід за період, що перевірявся в сумі 4469824,00 грн., оскільки продукція підприємства поставлялась на експорт за цінами, нижчими собівартості її виготовлення, а договірні ціни, вказані товариством в контрактах з контрагентами, не відповідають рівню звичайних цін на цю продукцію. При цьому, на думку ДПІ, рівень звичайних цін щодо продукції товариства не може бути визначено в порядку, передбаченому Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» тому, необхідно застосувати правила, визначені національними положеннями бухгалтерського обліку та національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. Позивач вважає таку позицію податкового органу помилковою, виходячи з того, що відповідно до п.1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги), договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні ціни при укладанні угод між не пов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не включно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення); строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Таким чином на думку позивача, у загальному випадку звичайну ціну визначають на рівні договірної. Товариство вважає, що договірні ціни, за якими проводилась реалізація пиломатеріалів за межі митної території України, у повній мірі відповідають рівню звичайних цін, зокрема позивачем наведено у таблиці обґрунтування рівня договірної ціни до рівня звичайної у розрізі цін на продаж виробленої ТзОВ «Серін» продукції своїм іноземним контрагентам. Позивач вважає, що з урахуванням наведених у таблиці порівнянь цін ТзОВ «Серін» по контрактах з іноземними клієнтами, то ціна придбання виробленої продукції для всіх клієнтів є в межах звичайних цін, а отже, ціна продажу (договірна ціна) лісопродукції ТзОВ «Серін» є звичайною ціною. Також позивачем наведено обґрунтування рівня договірної ціни до рівня звичайної у розрізі цін продажу лісопродукції на ринку західного регіону. Зокрема зазначається, що позивачем було проведено аналіз цін на продукцію інших експортерів пиломатеріалів хвойних та букових. При цьому, позивачем були застосовані прайс-листи , газети, журнали, веб-сайти, а також інша доступна інформація. Наведено в таблицях порівняння цін продажу лісопродукції держлісгоспами (ДП «Ворохтянське лісове господарство», ДП «Делятинське лісове господарство») та ТзОВ «Серін» за період 2006-2007 роки з яких вбачається, що ціни по яких ТзОВ «Серін» відпускало продукцію своїм контрагентам є вищими, чим відпускні ціни держлісгоспів. Також позивач вважає, що оскільки основна частина виробленої продукції реалізується товариством за межі території України, то при здійсненні таких операцій та для обґрунтування рівня звичайних цін слід керуватись також і Указом Президента України від 10.02.1996 року №124/26 «Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» та затвердженому ним Положенню про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому позивач зазначає, що при митному оформленні продукції, працівники митниці в обов'язковому порядку перевіряють відповідність ціни продукції, вказаної в вантажно-митній декларації, рівню індикативних цін, зазначених в Листі Митного органу України від 10.07.2003 року №13/13-1680-ЕП. Також позивачем зазначається, що вказаним Указом Президента України передбачено, що контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів). У випадках, визначених цим Указом, контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін, запроваджуваних Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Отже, на думку позивача, якщо би мова йшла про необхідність застосування з метою визначення валових доходів звичайних цін за операціями із неризедентами, то такими звичайними цінами відповідно до Положеня про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності та Указу Президента України можуть вважатися саме індикативні ціни. Товариством при відпуску деревообробної продукції нерезидентам застосовувало індикативні ціни, відображені в Інформації щодо вартості лісопродукції та товарів деревообробної промисловості (Лист Митного органу України від 10.07.2003 року №13/13-1680-ЕП.). Крім того позивач зазначає, що відповідно до експертного висновку №В-182 від 22.06.2007 року Івано-Франківської ТПП договірні відпускні ціни ТзОВ «Серін» не є меншими від рівня звичайних цін. Щодо запитів обґрунтування рівня звичайних цін , надісланих ДПІ експортерам СПД ОСОБА_4 та ТзОВ «Розмай», а саме, що ціни на пиломатеріали, які реалізуються ними на експорт, не можуть бути використані в якості звичайних цін для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток ТзОВ «Серін», так як зазначені ними пиломатеріали по основних параметрах суттєво відрізняються від пиломатеріалів, що експортувались позивачем. Зокрема позивач зазначає, що ціни по яких СПД ОСОБА_4 та ТзОВ «Розмай» експортували продукцію аж ніяк не можуть бути показником рівня цін для ТзОВ «Серін», зважаючи на масштаб діяльності підприємств, обсяг продукції, що виготовлялась, об'єм реалізації. Таким чином позивач вважає, що звичайна ціна може бути визначена з використанням норм, наведених в пункті 1.20.2-1.20.4 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР а тому правила, визначені національними положеннями бухгалтерського обліку та національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав не застосовуються.

Щодо не включення до складу валових витрат в сумі 114036,66 грн., та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 17142,53 грн., витрат на проживання та інше, консультантів ТзОВ «Serin UK LTD» які надавали послуги відповідно до контракту від 01.08.2003 року, позивач вважає, що ним на законних підставах витрати персоналу Виконавця за даним контрактом, віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки ці витрати товариство понесло у зв'язку з веденням своєї господарської діяльності.

Щодо віднесення до складу валових витрат відсотків за кредитом в сумі 92036,31 грн., отриманим для придбання об'єкту нерухомості та земельної ділянки у м. Івано-Франківську. Зазначено, що позивачем відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2005 року придбано домоволодіння (садибу) та земельну ділянку в м. Івано-Франківську з метою облаштування у ній офісних приміщень, про що свідчить рішення Засновника - ТзОВ «Serin UK LTD» на основі якого підприємством видано розпорядження від 16.11.2006 року, згідно якого зобов'язано працівників підприємства визначити перелік робіт, необхідних для перенесення головного офісу підприємства в м. Івано-Франківськ. На виконання розпорядження проведено обстеження стану будівлі і визначено перелік відділів та служб, які будуть перенесені до центрального офісу в м. Івано-Франківськ. Відповідно до технічної документації на будинок, його цокольне приміщення рішенням Івано-Франківської міської ради від 27.02.2001 року переведене з житлового фонду в не житловий фонд та переобладнано під офісні приміщення ще у 2003 році. Таким чином позивач у відповідності до п. 5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважає, що ним на законних підставах відсотки по кредиту віднесено до валових витрат, оскільки ці витрати ТзОВ «Серін» понесло у зв'язку з веденням своєї господарської діяльності.

Щодо не відображення у податковому обліку зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 2211891,00 грн., за 1 квартал 2006 року. Позивач вважає, що не може здійснити відповідні корегування, оскільки при прийнятті податковими органами рішення про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток, податківці повинні були надати підприємству відповідне податкове-повідомлення рішення, при незгоді з яким, позивач мав би можливість звернутись до суду, так як відсутність такого повідомлення-рішення безпідставно та неправомірно позбавило його права захистити свої інтереси в суді.

Щодо заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 521 644,36 грн. Позивач вказав, що в акті перевірки податковий орган зазначив, що інформаційно-консультаційні послуги надані товариством неправомірно відображені в рядку 9 (колонка А) в деклараціях з ПДВ за травень 2006 року, серпень 2006 року, жовтень 2006 року, грудень 2006 року та березень 2007 року а також вказав на порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість щодо не відображення підприємством надання послуг «Multidyes LLC» в деклараціях за квітень 2006 року в сумі 254501,68 грн., та за вересень 2006 року в сумі 192 162,60 грн. З цього приводу позивач зазначив, що інформаційні (консультаційні) послуги надавалися на основі укладених контрактів про надання інформаційних (консультаційних) послуг між ТзОВ «Серін» та неризедентами - компанією «Zentrum nachschleifen beschichtungen LCC» м.Ріва Сан Вітале (Швейцарія) та компанією «Multidyes LLC» м. Лугано (Швейцарія), які відображені в деклараціях з податку на додану вартість (рядок 9 (колонка А)) відповідно до п. 6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». Також вказується, що жодним законодавчим актом України не встановлений зразок звіту про результати дослідження, акту приймання-передачі наданих послуг, а також не встановлений і порядок оформлення цих документів. Результати наданих послуг (звіти) та документи, що підтверджують фактичне надання послуг та їх приймання (акти приймання-передачі послуг) поставлялись Замовникам у терміни, передбачені контрактами директором товариства - Клаудіо Паскуале, що підтверджується належним чином оформленими посвідченнями про відрядження. Порядок поставки результатів наданих послуг жодним документом не регламентований, також жодний документ не містить вказівки про те, що звіти та акти мають поставлятись Замовнику безпосередніми рядовими виконавцями цих послуг. На думку позивача надані послуги нерезидентам компаніям «Zentrum nachschleifen beschichtungen LCC» м.Ріва Сан Вітале (Швейцарія) та «Multidyes LLC» м. Лугано (Швейцарія), не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

На підставі наведеного, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі № 0000432301/0 та № 0000452301/0 від 13.07.2007 року визнати нечинними. Визнати неправомірними дії посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо відображення в акті перевірки від 04.07.2007 року №599/23-32472639 висновків щодо зменшення віємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 7157713,00 грн., та зменшення податку на додану вартість 385 697,00 грн.

Заявою від 11.10.2007 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі № 0000432301/0 та № 0000452301/0 від 13.07.2007 року та неправомірними дії посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі щодо відображення в актах перевірки від 04.07.2007 року №599/23-32472639 та від 27.10.2006 року висновків щодо зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 7 157 713 грн., та зменшення податку на додану вартість в сумі 385 697 грн.

02.07.2010 року представником позивача надано суду заяву про зміну позовних вимог, зокрема, просить податкові повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 13.07.2007 року № 0000432301/0 та № 0000452301/0, визнати недійсними та скасувати. Визнати неправомірними дії посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі щодо відображення в актах перевірки від 04.07.2007 року №599/23-32472639 та № 456/23-32472639 від 27.10.2006 року висновків, щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 7 157 713 грн., та зменшення податку на додану вартість в сумі 385 697 грн.

22.03.2011 року, за клопотанням представника позивача, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду провадження у справі було зупинено у зв'язку із призначенням судово-економічної експертизи - до одержання її результатів.

Згідно із супровідним листом від 30.03.2012 року №3204, на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду направлено висновок судово-економічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.03.2012 року.

11.05.2012 року провадження у справі №2а-1544/10/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень та неправомірними дій - поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 02.07.2010 року. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав викладених у письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи. Просила у задоволенні позову відмовити.

Прокурор в судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази та висновок судово-економічної експертизи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.

Судом встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період від 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, складено акт від 04.07.2007 року, за №599/23-32472639, згідно з яким встановлені порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1 і пп.5.3.9 п.5.3 та пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п.7.4.1 і пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7, п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями та п.2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», із змінами та доповненнями в результаті чого за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 7157713 грн.; п.п. 3.1.1. п.3 ст.3, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого ТзОВ «Серін» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 78591,06 грн., в тому числі : за липень 2006 року на суму 39766,06 грн., за березень 2007 року на суму 38 825,00 грн., занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 74498,83 грн., за березень 2007 року. Зменшено податок на додану вартість 385 697,00 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.07.2007 року №0000452301/0, яким позивачу зменшено до відшкодування ПДВ в розмірі 78591,06 грн., та застосовано штрафні санкції на суму 15 530,0 грн., та №0000432301/0, яким дораховано ПДВ в розмірі 74 498,83 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 29 799,53 грн.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні акту перевірки №599/23-32472639 від 04.07.2007 року, вказані порушення виникли у зв'язку із неправильним визначенням ТзОВ «Серін» ціни на пиломатеріали, включення до валових витрат витрат на проживання та проїзд на території України фізичних осіб - працівників ТзОВ « Serin UKLTD», які надавали позивачу послуги відповідно до контракту від 01.08.03, та відсотків за кредитом, отриманим для придбання об'єкту нерухомості та земельної ділянки по вул. Ленкавського, 3Б у м. Івано-Франківську.

Відповідно до поданого заперечення на адміністративний позов та пояснень представника відповідача, в ході проведення перевірки податковим органом були проведені вичерпні заходи щодо застосування з метою оподаткування звичайних цін з використанням норм пп.1.20.2-1.20.4 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема направлено запити щодо обґрунтування рівня цін на пиломатеріали до Івано-Франківської митниці, Івано-Франківської торгово-промислової палати, управління статистики та підприємствам-експортерам, проте отримані відповіді не дали можливості податковому органу їх застосування в якості визначення звичайних цін, тому ДПІ в Надвірнянському районі застосовано правила, визначені національним положенням бухгалтерського обліку та національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 02.11.1999 за №751/4044.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що основна частина зробленої продукції реалізується ТзОВ "Серін" за межі України, тому при відпуску деревообробної продукції нерезидентам позивачем застосовано індикативні ціни, відображенні в листі Митного органу від 10.07.03 №13/13-1680-ЕП, що у спірному випадку відповідають рівню звичайних цін. При цьому для визначення ціни пиломатеріалів хвойних та букових в тому числі (держлісгоспів) відповідно до п.1.20.2 вищезазначеного закону, а також отримано висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-354 від 22.10.2007 року, з якого вбачається, що договірні відпускні ціни ТзОВ "Серін" не є меншими від рівня звичайних цін, що підтверджується матеріалами справи.

В обґрунтування своїх тверджень представник позивача посилався на Указ Президента України від 10.02.1996 №124/26 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цінової політики у сфері зовнішньо-економічної діяльності" та затверджене ним положення про індикативні ціни у сфері зовнішньо-економічної діяльності.

Відповідно до п. 1.20.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робі, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Однак ні при проведенні перевірки, ні в судовому засіданні ринкова несправедливість договірної ціни відповідачем доведена не була.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо правомірності визначення позивачем відпускних цін на пиломатеріали.

Твердження відповідача, що ґрунтуються на п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав; з метою оподаткування терміни "справедлива вартість", ринкова вартість та чиста вартість реалізації, які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом, судом до уваги не приймається, оскільки зазначена правова норм обумовлює її застосування у випадку, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх пунктів.

Суд також приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності визначення звичайної ціни на підставі п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо не включення до складу валових витрат в сумі 114036,66 грн., та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 17142,53 грн., витрат на проживання та інше, консультантів ТзОВ «Serin UK LTD» які надавали послуги відповідно до контракту від 01.08.2003 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються будь-які суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 цієї статті.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається із заперечення на позовну заяву, витрати по контракту від 01.08.03 не відображені в бухгалтерському та податковому обліках ТзОВ "Серін", тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави дня включення отриманих позивачем послуг на суму 114 037 грн. до валових витрат.

В той же час, відповідач зазначає, що позивачем віднесено до витрат підприємства в бухгалтерському обліку та включено до складу валових витрат в податковому обліку витрати на проживання та проїзд на території України фізичних осіб, які є працівниками виконавця по договору від 01.08.03 та не перебували з позивачем в трудових відносинах, а в підтверджуючих документах про надання їм відповідних послуг замовником та платником цих послуг зазначено ТзОВ "Серін".

Однак відповідно до п.п. 3.1.4, 4.1.2 контракту замовник зобов'язується забезпечити персонал виконавця проживанням, харчуванням, здійснити придбання необхідних матеріалів для виконання умов контракту, самостійно оплатити витрати персоналу виконавця, пов'язані з їх проїздом та пересуванням та інші витрати, розрахунки замовника з третіми особами у зв'язку із забезпеченням персоналу виконавця проживанням, харчуванням та іншим, здійснюються ним самостійно та є його прямими витратами за даним контрактом.

З огляду на наведені обставини суд вважає, що позивачем правомірно віднесено витрати персоналу Виконавця по договору про надання консультаційних послуг від 01.08.03 до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки ці витрати понесені позивачем у зв'язку із веденням господарської діяльності.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат відсотків за кредитом в сумі 92036,31 грн., отриманим для придбання об'єкту нерухомості та земельної ділянки у м. Івано-Франківську, слід зазначити наступне.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат відсотків за кредитом в сумі 92036,31 грн., оскільки відповідно до п.п.5.5.1 п. 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-яким кредитами, депозитами ) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, а відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2005 року та державного акту на право приватної власності на землю, фотокопії яких долучені до матеріалів справи, цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки є будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Судом встановлено, що ТзОВ «Серін» відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2005 року придбано домоволодіння (садибу) та земельну ділянку в м. Івано-Франківську по вул. Ленкавського 3Б. Для оплати вартості зазначеного об'єкту укладено кредитний договір від 06.10.2006 року за користування кредитом по якому ТзОВ «Серін» сплатило 92036, 31 грн., відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, вказаний об'єкт товариством придбано з метою облаштування в ньому офісних приміщень, про що свідчить рішення Засновника - ТзОВ «Serin UK LTD» на основі якого підприємством видано розпорядження від 16.11.2006 року, згідно якого зобов'язано працівників підприємства визначити перелік робіт, необхідних для перенесення головного офісу підприємства в м. Івано-Франківськ. На виконання розпорядження проведено обстеження стану будівлі і визначено перелік відділів та служб, які будуть перенесені до центрального офісу в м. Івано-Франківськ. Відповідно до технічної документації на будинок, його цокольне приміщення рішенням Івано-Франківської міської ради від 27.02.2001 року переведене з житлового фонду в не житловий фонд та переобладнано під офісні приміщення.

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованим віднесення позивачем до складу валових витрат відсотків за кредитом в сумі 92036,31 грн., отриманим для придбання об'єкту нерухомості та земельної ділянки у м. Івано-Франківську.

Стосовно визначення в акті перевірки про те, що інформаційно-консультаційні послуги надані позивачем, неправомірно відображені в рядку 9 колонка А в декларації з ПДВ за травень, серпень, жовтень, грудень, 2006 року та березень 2007 року, а також не відображення підприємством надання послуг компанії «Multidyes LLC» та «Zentrum nachschleifen beschichtungen LCC» позивачем надано зазначеним компаніям послуг за перевіряємий період на суму 2608221, 84 грн. На думку податкового органу, зазначена сума є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п.3.1 п.3.1ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки зазначені послуги створені на території України і надані нерезидентам на митній території України ( а не покупцям , які знаходяться за межами України).

Разом з тим, відповідно до п.3.1 зазначеного закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкта застави позичальнику для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу. П.п "а" 6.5 цього закону передбачено , що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д"-"е" цього підпункту , - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента, а п.п. "д" встановлено, що місцем поставки послуг є місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок, надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарі (послуг) на ринку (промоутерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником на користь іншої особи, надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання в оренду рухомого майна (у тому числі банківських сейфів).

Аналізуючи вищенаведену правову норму, суд вважає, що місце поставки позивачем інформаційно-консультативних послуг підпадає під дію п.п."д" Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того суд приходить до переконання, що обставини щодо правомірності реалізації деревообробної продукції підприємством по індикативних цінах, правомірність невключення до складу валових витрат витрати на проживання та інше, консультантів ТзОВ "Serin UК LTD ", які надавали послуги відповідно до контракту, а також правомірність відображення в рядку 9 (колонка А) в декларації з ПДВ інформаційно-консультаційних послуг згідно ч.1 ст.72 КАС України доказуванню не підлягають, оскільки дані обставини були встановлені постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 року у справі №2а-13/08/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними та визнання неправомірними дій посадових осіб, що набрала законної сили згідно ухвали Львівського адміністративного апеляційного суду від 18.04.2012 року. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи вищевказані судові рішення постановлені при оскарженні дій та податкових повідомлень-рішень, прийнятих за ідентичні порушення, які мали місце на думку посадових осіб органів ДПІ, в інших звітних періодах.

Крім того, наявність встановлених судом фактів підтверджується висновком №3204 судово-економічної експертизи у справі №2а-1544/10/0970 від 30.03.2012 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З вищевказаного та наведених правових норм, суд оцінюючи належність висновку №3204 судово-економічної експертизи від 30.03.2012 року в даній справі, встановив можливість його використання для встановлення фактів і водночас самих цих фактів як доказів при вирішенні справи по суті.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували встановлені судом обставини по справі.

Щодо позовної вимоги позивач про визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо відображення в актах перевірки від 04.07.2007 року №599/23-32472639 та від 27.10.2006 року №456/23-32472639 висновків щодо зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток та про зменшення податку на додану вартість до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Так згідно ст.11 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами. Результати перевірок органи державної податкової служби відображають у відповідних актах, які є підставою для винесення у разі необхідності податкового повідомлення - рішення.

Як вбачається з наведеного, висновки, зроблені при проведенні перевірки, робляться посадовими особами податкових органів на власний розсуд, не є юридично-значимими, так як вимагають подальшої реалізації шляхом прийняття відповідних рішень.

Таким чином суд не вбачає в діях посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі жодної неправомірності щодо проведення перевірок та відображення в їх актах відповідних висновків, оскільки зроблені висновки самі по собі не мають юридичних наслідків, тобто не створюють жодних обов'язків чи позбавляють прав.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432301/0 від 13.07.2007 року.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452301/0 від 13.07.2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Серін" 85,00 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 27.08.2012 року.