Постанова

від 13.09.2012 по справі 2а-10031/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2012 року 12:01 № 2а-10031/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002411730/1 від 09.07.2012 за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов.від 15.09.2011 №б/н)

від відповідача: Шуневич В.В. (дов.від 16.03.2012 №200/9/10-011)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.09.2012 року в 12 год. 01 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги заявлені про скасування податкового повідомлення рішення від 09.07.2012 №0002411730/1 прийнятого Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що є власником нежитлової будівлі -човнової станції, на якій веде свою господарську діяльність, сплачував земельний податок у розмірі 1% від встановленої грошової оцінки землі, як це вимагає Земельний кодекс України та Закон України «Про плату за землю». Позивач також вказує на те, що не є суб'єктом щодо сплати земельного податку, оскільки не має об'єкту оподаткування, в користуванні, власності та у володінні не мав земельної ділянки, на площу якої відповідачем донараховнао суму податку на землю та штрафні санкції.

При цьому, представник позивача зазначив, що земельну ділянку, на якій розташовано придбаний об'єкт нерухомості - човнову станцію використовує за функціональним призначенням, та відповідно до Договору купівлі-продажу.

З урахуванням наведеного позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято в порядку та у відповідності із чинним законодавством, а відтак підстав для його скасування немає. Зокрема, представник ДПІ зазначив, що в період перевірки встановлено порушення позивачем п.276 ст.276 Податкового кодексу України на загальну суму 241 980,30 грн, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з земельного податку. Посилаючись на норми Податкового кодексу України представник відповідача зазначив, що оскільки позивач не використовував землю за цільовим призначенням, тому до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 45372, 00 грн, та донараховано суму податку в розмірі 24198,30 грн, яке на думку податкового органу є правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.

Крім того, Позивач самостійно узгодив сплату земельного податку шляхом складання податкового розрахунку на земельних податок на 2012-2011 рр. та фактичної сплати сум земельного податку. Однак, земельна ділянка, яку займав позивач, віднесена до земель природно-заповідного фонду м. Києва, тому повинен сплачувати земельний податок у п'ятикратному розмірі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду про наступне.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №88625162 від 27.10.1998р.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач, як СПД, є власником об'єкту нерухомості - будівлі (човнової станції), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності, та підтверджується Договором від 26.11.2007 №376 купівлі -продажу, укладеним з Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради, та актом приймання-передачі від 14.01.2008 №381.

Пунктом 1 Договору №376 від 26.11.2007 визначено, що продавець передав,а покупець прийняв нежитлову будівлю -човнову станцію, загальною площею 141,50 кв.м. Покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на об'єкт приватизації у Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Під час розгляду справи встановлено відсутність оформленого права власності на земельну ділянку або договору оренди земельної ділянки, що, за загальним правилом (за відсутності договору оренди), покладає на користувача земельної ділянки обов'язок сплачувати земельний податок.

Відповідно до пункту 1.2. договору №376 від 26.11.2007 відчужуваний об'єкт приватизації належав територіальній громаді м. Києві на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення серія САВ №553767, виданого Головним управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради 12.10.2007 на підставі наказу від 12.10.2007 №1265-В, зареєстрованого комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухоме майно»від 21.11.2007, про що записано в реєстровій книзі №33п-40 за реєстрованим №3500-П.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали дані вищезазначених договору та акту прийманні-передачі нежитлової будівлі, витяг з державного земельного кадастру м. Києва (кадастровий номер 78:028:015), витяг з технічної документації № Ю-38068/2006 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.04.2006 р. № 282, податкові розрахунки земельного податку позивача на 2010-2011 р р, розрахункові документи про сплату позивачем земельного податку.

Витягом з технічної документації №Ю-23550/2008 Головного управління земельних ресурсів від 13.11.2008 №945 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №8000000000:79:301:0018) виданий ОСОБА_1 визначено функціональне користування земельної ділянки, а саме -землі комерційного використання.

Як встановлено матеріалами справи, податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, щодо нарахування земельного податку, на підставі чого складено Акт від 21.06.2012 №8/17-313/НОМЕР_1 . Зазначеним актом встановлено, порушення позивачем п.276.2 статті 276 Податкового кодексу України , та визначено суму податкового зобов'язання з змеленого податку: за даними платника - 60495,04 грн., за даними камеральної перевірки -302475,34 грн., відхилення 241980,30 грн.

Контролюючим органом з'ясовано, що листом від 18.06.2012 №05-07/4289 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві, повідомило податковий органом, що Голосіївський парк культури і відпочинку ім. М.Т.Рильського площею 14,09 га на території якого знаходиться човна станція позивача, оголошено об'єктом природно-заповідного фонду м.Києва (парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення) відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 29.01.1960 №105.

Листом Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 12.07.12 №03-480/19682 податковий орган було повідомлено, що за даними автоматизованої системи ПК «Кадастр»земельна ділянка, яка належить позивачу, не обліковується. Рішення Київська міська рада за поданням Головного управління земельних ресурсів про її передачу, не приймала. Документ, що посвідчує право власності (користування) зазначеною земельною ділянкою у Головному управлінні не зареєстровано.

Вищезазначене на думку суду свідчить про те, що позивач не є землекористувачем зазначеної земельної ділянки.

На підставі виявленого порушення податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 №0002411730/1 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 287352,61 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Пунктом «в»ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що користування землею є платним і плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», власники земельних ділянок сплачують земельний податок.

Пунктом 1.2 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, який справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі у цьому розділі - податок).

Відповідно до підпункту 276.2. ст. 276 Податкового кодексу України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1. 73 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Право постійного користування земельною ділянкою визначено ст.92 Земельного кодексу України, тобто - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Стаття 93 Земельного кодексу України визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, договір від 26.11.2007 №376 та акт приймання -передачі нежилої будівлі човнової станції від 04.01.2008 №381, який визначає передачу нежитлової будівлі шляхом викупу згідно з висновком про вартість майна, який затверджений наказом Головного управління комунальної власності м.Києва від 31.05.2007 №78-ПР, не є документами, на підставі яких позивача можливо вважати землекористувачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми 09.07.2012 №0002411730/1 винесено податковим органом неправомірно, оскільки з боку позивача суд не вбачає будь-яких порушень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсними та протиправним рішення Державної податкової служби у Голосіївському районі мста Києва Державної податкової служби податкове повідомлення - рішення від 09.07.2012 №0002411730/1 прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.07.2012 №0002411730/1, прийняте державної податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва державної податкової служби.

4. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат в розмірі 2146,00грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (01033, м.Київ,вул. Жилянська, 23).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук