Рішення

від 17.09.2012 по справі 5011-36/7321-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/7321-2012 17.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім»

До Українського державного підприємства поштового зв'язку

«Укрпошта»(відповідач -1)

Житлово -будівельного кооперативу «5-й Радянський»(відповідач-2)

Про визнання договору недійсним та стягнення 268 000 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача Нікітіна -Дудікова Г.Ю. -по дов. №б/н від 24.05.2012р.

Від відповідача -1 Гибало О.В. -по дов. №12-183 від 27.12.2011р.

Від відповідача -2 Манаєнко Д.В. -екрівник (Витяг з ЄДРПОУ)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім» звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогами про:

визнання недійсним договору оренди вбудованих нежилих приміщень розташованих на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м., укладеного між Житлово-будівельним кооперативом «5-й Радянський»та Київською міською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»,

стягнення з Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»одержані доходи від користування майном ТОВ «КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ»в сумі 120 000 грн.. та збитки в сумі 148 800 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені приміщення на праві власності з 14.09.2011 року належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваш Дім». До цього часу ЖБК «5-й Радянський»не зареєстрував право власності на зазначені приміщення тому право власності на ці приміщення у нього не виникло. За таких обставин він не міг виступати Орендодавцем цих приміщень, а КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА»не мала права вносити зміни у договір оренди від 01.06.2010 року без попереднього підтвердження ЖБК свого статусу як власника цих приміщень та укладати з ним новий договір оренди від 29.06.2012 р. За таких обставин договір оренди від 29.06.2012 р. просить визнати недійсним.

Вважаючи, що КМД Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»набула його майно без достатньої правової підстави та відмовилася своєчасно повернути його, чим завдала збитки позивачу в сумі 148 800 грн. Крім того, належний відповідач - 1 повинний сплатити на його користь одержані доходи від користування вказаним майном в сумі 120 000 грн.

Відповідач -1 1 проти позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що укладений між ним та відповідачем 2 договір оренди від 29.06.2011 року на момент укладання договору від 31.01.2012 року був дійсним. За такими обставинами відповідач 1 вважає, що після набуття позивачем права власності на спірні приміщення в вересні. Крім того, відповідач -1 вважає, що підстави для стягнення з нього збитків відсутні.

Представник відповідача -2 проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що відповідач -2 мав правові підстави для укладення оспорюваного позивачем договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Київською міською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»було укладено договір за № 521/7-61/-1208 оренди нежитлових приміщень, в тому числі, по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, загальною площею 176,8 кв. м.

Згідно пункту 8. 2. вказаного договору строк його дії встановлений з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року.

Пунктом 2 рішення VI сесії VI скликання Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»було припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, в тому числі і Шевченківську районну у місті Києві раду. Пунктом 4 цього же рішення були припинені з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчі органи районних у місті Києві рад, в тому числі і Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі № 30/302 право власності на вищевказані приміщені, а саме: вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а, загальною площею 176,8 кв. м., було визнано за Житлово-будівельним кооперативом «5-й Радянський»(далі -відповідач 2).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року рішення по справі № 30/302 було залишено без змін, у зв'язку з чим в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу набрало законної сили.

10.03.2011 року ЖБК «5-й Радянський»та КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА»внесли зміни в частині зміни Орендодавця за договором оренди нежитлових приміщень № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року, доповнивши п.1.1. договору підпунктом 1.1.1. наступного змісту: «З моменту підписання змін до цього договору Орендодавцем вказаних у цьому підпункті приміщень з усіма правами та обов'язками, які передбачені законом та цим договором є Житлово-будівельний кооператив «5-й Радянський».

КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА»продовжувала користатися спірними приміщеннями і після сплину строку договору оренди нежитлових приміщень № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року.

Листом від 07.06.2011 року відповідач 2 повідомив КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА»про те, що термін строку дії договору оренди сплинув 31.05.2011 року і запропонував укласти новий договір оренди на ці же приміщення, який був укладений 29.06.2011 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі № 6/133, яке у встановленому порядку набрало законної сили, за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ»(далі -позивач) було визнано право власності на вбудовані нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м, які складають окрему одиницю права власності.

14.09.2011 року позивачем проведено державну реєстрацію права власності на вказані приміщення в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Вважаючи відповідача -1 належним Орендарем, 15.12.2011 року позивач звернувся до нього з листом, яким повідомив про набуття ним права власності на орендовані відповідачем нежитлові приміщення, запропонував внести відповідні зміни до договору в частині особи Орендодавця і попередив про необхідність сплати орендної плати на рахунок нового Орендодавця. До листа була додана копія витягу про державну реєстрацію прав від 14.09.2011 року.

Зазначений лист представником відповідача -1 отримано 20.12.2012 р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення, проте відповіді не надало.

11.01.2012 року позивач повторно звернувся до відповідача -1 з аналогічним листом, на який 16.01.2012 р. була надана відповідь, що з метою всебічного та повного розгляду питання оренди необхідно надати установчі документи позивача та інші документи.

20.01.2012 року, з листа Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна» № 2210 позивачу стало відомо, що по даним книг реєстрації БТІ м. Києва по нежитловому фонду за адресою по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві державна реєстрація права власності на належні йому приміщення раніше за будь-якими іншими особами не проводилася.

Не вважаючи відповідача -1 належним Орендарем спірних приміщень, 31.01.2012 року позивач уклав з ТОВ «Агрегатор мобільного контенту»договір оренди належних йому на праві власності по вул. Гоголівській, 1-3 в місті Києві нежилих приміщень.

Згідно зі п. 1.1. цього договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (ТОВ «Агрегатор мобільного контенту») приймає в тимчасове платне користування вбудовані нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв..

Відповідно п. 7.1. договору орендодавець зобов'язався передати орендарю об'єкт оренди по акту приймання-передачі майна протягом 15 днів з моменту укладання договору, тобто до 15.02.2012 року.

Проте до теперішнього часу позивач не має можливості передати зазначені приміщення новому орендарю, у зв'язку з тим, що відповідача -1 відмовляється їх звільнити.

Спір по справі виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач не має правових підстав для користування спірним приміщення, а тому такими діями відповідача -1 позивачу завдані збитки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Аналізуючи зміст рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі № 30/302 про визнання права власності на житлові приміщення, рішення господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі № 6/133 про визнання права власності на житлові приміщення, договір оренди нежитлових приміщень за № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року, договір оренди нежитлових приміщень від 29.06.2011 року, договір оренди нежитлових приміщень від 31.01.2012 року суд приходить до висновку, предметом спору по вказаним рішенням та предметом зазначених договорів були одні і ті самі приміщення, а саме: вбудовані нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м, які складають окрему одиницю права власності.

Із наданих позивачем суду документів: довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» № 2210 та витягу про державну реєстрацію прав від 14.09.2011 року виданим реєстратором Київського МБТІ Рябоконь О.І. вбачається, що до моменту реєстрації права власності на спірні приміщення за позивачем право власності на ці приміщення за будь-якими іншими особами не було зареєстровано.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року).

Відповідно ч. 1 статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(далі -Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом винесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. ч. 1, 3 статі 3 Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Закон № 1878-VI від 11.02.2010 року набрав чинності з момент його публікації 16.03.2010 року.

Таким чином, на момент набрання законної сили рішення суду у справі № 30/302 від 08.12.2010 року про визнання права власності на вказані приміщення за відповідачем 2 діяли приписи Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року.

Відповідач 2 не надав суду доказів державної реєстрації прав на спірні приміщення у встановленому порядку, отже в силу припису статті 3 Закону право власності на ці приміщення у нього не виникло.

Судом встановлено, що між відповідачем -1 в особі КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА»та відповідачем -2 стосовно спірних приміщень було укладено два договори оренди: № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року із змінами від 10.03.2011 року та від 29.06.2011 року.

Аналізуючи зміст вказаних договорів суд приходить до наступних висновків.

01.06.2010 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Київською міською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»(далі -КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА») було укладено договір за № 521/7-61/-1208 оренди нежитлових приміщень, в тому числі, по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, загальною площею 176,8 кв. м.

Згідно пункту 8. 2. вказаного договору строк його дії встановлений з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року.

Пунктом 2 рішення VI сесії VI скликання Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»було припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, в тому числі і Шевченківську районну у місті Києві раду. Пунктом 4 цього ж рішення у аналогічний спосіб були припинені виконавчі органи районних у місті Києві рад, в тому числі і Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація.

29.06.2011 року між відповідачами був укладений договір оренди спірних приміщень.

Згідно п. 1.1. договору оренди нерухомого майна, що належать до власності житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський»від 29.06.2011 року орендодавець -ЖБК «5-й Радянський»передає, а орендар - Українського державне підприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА» приймає в платне користування нерухоме майно житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський»- нежитлові приміщення площею 176, 8 кв. м, розміщені на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3 літ. А.

Відповідно до частини 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ч. 6 ст. 283 до відносин оренди застосовуються відповідно положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать ці права.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»(із змінами та доповненнями, далі -Наказ) установлено, що до 01 січня 2012 р. державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно зі п. 1.3. Тимчасового положення державна реєстрація проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ. Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.

Відповідно п. п. 5 пункту 1.5. Тимчасового положення державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на приміщення -частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Судом встановлено, що на момент укладання договору оренди від 29.06.2011 року відповідач 2 право власності на приміщення, які підлягали передачі в оренду відповідачу 1, належним чином в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» не зареєстрував, отже, право власності на ці приміщення у нього не виникло.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать ці права.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки на момент укладання договору оренди 29.06.2011 року вказані нежилі приміщення житлово-будівельному кооперативу «5-й Радянський»на праві власності не належали, зміст укладеного між ним та відповідачем 1 договору оренди суперечить приписам ч. 1 ст. 761 ЦК та ч. 6 ст. 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ч. 1 ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Зазначеними обставинами встановлено, що дії відповідачів щодо користування та розпорядження вказаними нежилими приміщеннями, на здійснення яких законних прав вони не мають, порушують законні права позивача на володіння та користування своїм майном.

За таких обставин позивач мав право звернутися до суду із позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди вказаних нежилих приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно до ч. 1 ст. 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Заперечення відповідачів в цій частині обґрунтовуються тим, що відповідач - 2 за рішенням суду набув право власності на вказані приміщення і відповідно мав право передати їх в оренду.

Оскільки договір оренди від 29.06.2011 року був укладений раніше ніж позивач набув права власності на спірні приміщення в вересні 2011 року, для позивача він є чинним.

За наявності такого договору позивач не мав права передавати ці приміщення в оренду іншій особі крім відповідачу - 1.

За таких обставин відповідач - 1 вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК після набуття позивачем права власності на спірні приміщення в вересні 2011 року до останнього перейшли всі права орендодавця за договором від 29.06.2011 року.

На думку відповідачів зміст укладеного між ними договору оренди від 29.06.2011 року не суперечить приписам ч. 1 ст. 761 ЦК.

З вищенаведених мотивів суд вважає це ствердження хибним, оскільки за відсутності державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідач -2 2 не набув права власності на спірні приміщення, тому він не мав права укладати будь-які правочини щодо спірного нерухомого майна, в тому числі і договір оренди з відповідачем -1 1.

З огляду на наведене укладений між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 договір оренди вищезазначених нежилих приміщень від 29.06.2011 року слід визнати недійсним.

При розгляді позовних вимог про стягнення збитків та частини одержаних відповідачем -1 доходів суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач набув право власності на спірні приміщення з моменту державної реєстрації права власності на ці приміщення в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14.09.2011 року.

На момент набуття позивачем права власності на вказані приміщення на підставі договору оренди від 29.06.2011 року укладеного з відповідачем 2 ці приміщення займала Київська міська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА».

Згідно п. 1 Положення про Київську міську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА», затвердженого 18.06.2009 року Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА», дане положення визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності філіалу - Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»і розроблено на основі чинного законодавства України та Статуту Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА».

Відповідно до п. 1.6. Положення Київська міська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»не є юридичної особою і здійснює свою діяльність від імені Підприємства в межах повноважень, наданих їй підприємством і закріплених цим Положенням.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦК філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Відповідно п. 1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 р. № 02-5/492 «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб»коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 95 ЦК філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

На підставі п. 2.3.5. Положення Київська міська дирекція має право укладати від імені підприємства договори в межах наданих керівнику повноважень.

Судом встановлено, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір оренди вищезазначених нежилих приміщень від 29.06.2011 року слід визнати недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що листами від 15.12.2011 року та 11.01.2012 року позивач повідомив відповідача 1 в особі його Київської міської дирекції про набуття ним права власності на займані відповідачем 1 приміщення по вул. Гоголівська, 1-3 в м. Києві та виходячи з припущення законного укладання попереднього договору оренди цих приміщень запропонував внести відповідні зміни до цього договору в частині особи Орендодавця, якщо такий договір дійсно був укладений.

За такими обставинами суд вважає, що направлення позивачем листів на адресу Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»про набуття ним права власності на орендовані відповідачем 1 приміщення свідчить про належне повідомлення відповідача 1 щодо прав позивача на спірні приміщення.

Судом встановлено, що на момент отримання вказаних листів між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 був укладений договір оренди спірних нежилих приміщень від 29.06.2011 року.

Проте відповідач - 1 по суті вимог викладених у листах відповіді не надав, про укладений ним договір оренди від 29.06.2011 року позивача не повідомив та не перевірив наявність у відповідача - 2 законного права на укладання цього договору.

Таким чином, суд вважає, що з моменту отримання 20.12.2011 року листа позивача від 15.12.2011 року відповідач - 1 не міг не знати, що займає спірні приміщення без достатніх правових підстав, оскільки підстава зайняття цього приміщення -договір оренди фактично був укладений ним з особою, якій майно, передане в оренду, на праві власності не належало.

Суд враховує, що наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначено главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Законом не передбачено відтермінування обов'язку повернення потерпілому його майна, тому суд вважає, що зобов'язана особа повинна повернути потерпілому безпідставно набуте майно щойно, як їй стало відомо про це.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.

Про свої права на спірні приміщення як орендаря та відмову їх звільнити відповідач - 1 повідомив позивача листом від 17.07.2012 року, після укладання договору оренди від 31.01.2012 року та через сім місяців з моменту отримання повідомлення позивача на свої права на спірні приміщення від 15.12.2011 року.

За наведеними обставинами відповідач - 1, дізнавшись з листа позивача від 15.12.2011 року що останньому належать приміщення, які на даний час він безпідставно займає, повинний був, не очікуючи звернення до нього позивача за захистом своїх прав, повернути ці приміщення позивачу, а у разі незгоди -повідомити його про свої права орендаря цих приміщень.

В квітні 2012 року позивач ще раз направив листа відповідачу 1 з вимогою звільнити незаконно займані ним приміщення та передати їх товариству, проте останній від розгляду питання по суті ухилився і надав відповідь аналогічну раніше наданої від 16.01.2012 року.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеним факт безпідставного набуття та збереження майна (спірних нежилих приміщень) відповідачем 1 за рахунок іншої особи -позивача.

31.01.2012 року між позивач уклав договір оренди належних йому приміщень з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту».

Згідно п. 1.1. договору від 31.01.2012 року орендодавець (позивач) передає, а орендар (ТОВ «Агрегатор мобільного контенту») приймає в тимчасове платне користування вбудовані нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м, ( надалі - об'єкт оренди) відповідно до Плану об'єкту оренди (Додаток № 1 до цього договору).

Заперечуючи проти позовних вимог про стягнення збитків, пов'язаних з неможливістю позивача отримувати орендну плату, відповідач 1 посилається на те, що позивач мав поставити питання про виселення відповідача 1 до моменту укладання ним договору оренди від 31.01.2012 року з ТОВ «Агрегатор мобільного контенту».

З такими доводами суд не може погодитися з огляду на наступне.

Суд вважає, що після отримання листа позивача від позивача 15.12.2011 року для відповідача 1 було очевидним те, що займані ним приміщення є безпідставно набутим майном, яке належить позивачу та підлягає поверненню.

Законом не передбачено, що в оренду можуть бути передані тільки ті приміщення, які не зайняті третіми особами, оскільки ці приміщення можуть бути звільнені цими особами і передані власником орендарю в залежності від умов договору оренди і після його укладання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ч. 6 ст. 319 ЦК діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов"язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановленим законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За такими обставинами право позивача на укладання договору оренди спірних приміщень не може ставитися в залежність від направленості дій відповідача 1 щодо користування цими приміщеннями, тим паче якщо ці дії являються неправомірними.

З зазначених підстав суд вважає необґрунтованими запереченнями відповідача 1 в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Про наміри своїх дій щодо спірних приміщень відповідач 1 ніяким чином позивача не повідомив, хоча був зобов'язаний це зробити.

На момент укладання договору оренди 31.01.2012 року позивач вправі був розраховувати на те, що відповідач 1 добровільно поверне спірні приміщення позивачу, що надасть останньому можливість передати ці приміщення новому орендарю до 15.02.2012 року відповідно до п. 7.1. договору.

Аналогічний строк передбачений також ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якою у разі виконання рішення про примусове виселення боржника державним виконавцем надається строк до 15 днів для самостійного виконання рішення.

Відповідно п. 4.1. договору від 31.01.2012 року орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підприсання сторонами цього договору акта приймання-передачі об'єкта оренди, тобто до 15.02.2012 року.

У зв'язку з тим, що відповідач 1 добровільно не виконав своїх зобов'язань щодо вчасного звільнення займаних ним приміщень і до теперішнього часу відмовляється їх звільнити, позивач не має можливості передати зазначені приміщення належному орендарю - ТОВ «Агрегатор мобільного контенту».

Інших обставин, які могли би завадити позивачу передати спірні приміщення ТОВ «Агрегатор мобільного контенту»відповідачі суду не надали.

Таким чином, прострочення позивачем з вини відповідача 1 виконання свого зобов'язання щодо передання орендарю зазначених приміщень завадило йому отримувати орендну плату за договором оренди, починаючи з 15.02.2012 року, на яку він мав право у разі своєчасного передання приміщень.

Відповідно до п. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються до вимог про, зокрема:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно до ч. 5 ст. 226 ГК у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно до ч. 3 ст. 22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Встановлюючи розмір завданих позивачу збитків суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3.1. Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує на користь Орендодавця плату (надалі - орендна плата), в розмірі 37 200 грн. за один місяць.

Таким чином, починаючи з 15.02.2012 року по 15.05.2012 року позивач не отримав орендну плату за три місяці в сумі 111 600 грн. (37 200 грн. х 3 місяці).

Суд приймає до уваги те, що відповідач -1, отримавши листа позивача від 15.12.2011 року, мав реальну можливість запобігти виникненню збитків у останнього у разі, якщо би він діяв відповідно до приписів глави 83 ЦК, тому покладання ним відповідальності за отримані збитки на самого позивача є хибним.

При визначенні розміру втраченої вигоди судом враховуються тільки конкретні дані, котрі безспірно підтверджують реальну можливість отримання позивачем грошових коштів у вигляді орендної плати за укладеним договором оренди від 31.01.2012 року.

Суд приходить до висновку, що розмір упущеної вигоди дорівнює сумі орендної плати, яку позивач міг отримати від передачі належних йому приміщень в оренду і складає 111 600 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача 1.

Крім того, п. 10.4. договору передбачено, що в разі несвоєчасного передавання об'єкта Оренди з вини Орендодавця останній повинний сплатити на користь Орендаря штраф у сумі орендної плати за один місяць.

04.05.2012 року ТОВ «Агрегатор Мобільного Контенту» направив на адресу позивача претензію з вимогою сплатити штраф за порушення умов п. п. 7.1., 10.4. договору в сумі 37 200 грн.

Платіжним дорученням від 29.05.2012 року за порушення умов договору позивач сплатив на користь ТОВ «Агрегатор мобільного контенту»штраф в сумі 37 200 грн., що підтверджується довідкою АТ «Ерсте Банк», який підлягає відшкодуванню відповідачем 1.

Заперечуючи проти стягнення збитків відповідач 1 посилається на суперечність вимог позивача приписам ст. ст. 611, 614, 623 ЦК, вважаючи, що спірні правовідносини регулюються саме цими нормами.

Відповідно до п. 1 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 01.03.1994 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Оскільки наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначено главою 83 Цивільного кодексу України, обґрунтування відповідачем 1 своїх заперечень приписами ст. ст. 611, 614 ЦК, якими регулюються правові наслідки порушення зобов'язання не можуть бути прийнятими до уваги.

Відповідно ч. 1 ст. 1214 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа, дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Позивачем заявлена вимоги про зобов'язання відповідача 1 відшкодувати всі доходи, які він одержав від користування майном позивача, починаючи з дня отримання зазначеного листа -20.12.2012 р., які позивач оцінив в сумі 120 000 грн..

Проте на порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів ті обставини, на які він послався як на підставу своїх вимог, оскільки ним не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем 1 зазначеної суми.

За такими обставинами в задоволенні вимоги про відшкодування доходів, одержаних відповідачем - 1 від користування майном позивача, слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач володіє та користується спірними приміщеннями безпідставно, при цьому відмовляється виконати законні вимоги позивача щодо звільнення цих приміщень, чим завдає йому збитки.

Позивач має право вимагати усунення порушення його права володіння та користування належними йому приміщеннями шляхом визнання укладеного між відповідачами договору оренди недійсним та стягнення з відповідача 1 завданих позивачу збитків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі, відповідно до ст.. 49 господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна - вбудованих нежилих приміщень розташованих на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м., укладений 29.06.2011 року між Житлово-будівельним кооперативом «5-й Радянський»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, ідентифікаційний код 23378505) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, ідентифікаційний код 01189979).

Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, ідентифікаційний код 01189979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ»(65114 м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 37/1 кв. 1, ідентифікаційний код 33723661) збитки в сумі 148 тисяч 800 грн., 3 512 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, ідентифікаційний код 23378505, р/р 26007000025999 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, або з будь-якого іншого ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ»(65114 м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 37/1 кв. 1, ідентифікаційний код 33723661) судовий збір у сумі 536 грн. 50 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко