Постанова

від 20.09.2012 по справі 2а/1270/5496/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5496/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Тельдековій Н.В.

за участю:

представника позивача: Магденко Т.П.

представника відповідача: Зуєвої Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Краснолуцький відділ робітничого постачання» до управління Пенсійного фонду України в м.Красному Лучі Луганської області про скасування рішення № 33 від 31.01.2012 про застосування фінансових санкцій на суму 3359,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Краснолуцький відділ робітничого постачання» до управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області про скасування рішення № 33 від 31.01.2012 про застосування фінансових санкцій на суму 3359,06 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив про не згоду з рішенням відповідача №33 від 31.01.12 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі п.6 ч.11 ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 10% несвоєчасно сплачених сум у розмірі 3359,06 грн.

Посилається на ухвалу Луганського Господарського суду від 02.10.2001 якою введено процедуру санації ДП «Краснолуцький ВРП».Ухвалами суду термін процедури санації та повноваження керуючої санацією і розпорядника майна неодноразово продовжувався, в останнє ухвалою суду від 26.06.2012 у справі їх продовжено до 02.10.2012., тобто ДП «Краснолуцький ВРП» знаходиться у процедурі санації по справі про банкрутство Луганського господарського суду № 05/265-9/285б.

Звертає увагу, що рішення УПФУ в м. Красному Лучі Луганської області № 33 від 31.01.2012 було оскаржено до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за результатами розгляду скарга залишена без задоволення, а рішення - без змін.

Не погодившись з рішенням Головного УПФУ в Луганській області подав скаргу до Пенсійного фонду України, проте вона була залишена без задоволення.

Посилаючись на ст.1 та ст.12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважає, що боржник зобов'язаний виконувати свої зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але у зв'язку з тим, що мораторій діє у продовж провадження по справі про банкрутство, то органи податкової служби та фондів соціального страхування не мають підстав для нарахування штрафів, пені боржнику за неналежне їх виконання за весь період починаючи з дати початку мораторію на виконання вимог кредиторів і до дня його закінчення.

Враховуючи зазначене просить скасувати рішення відповідача № 33 від 31.01.2012.

Ухвалою суду від 31 липня 2012 року провадження по справі зупинялося за обґрунтованим клопотанням сторін та ухвалою суду від 12 вересня 2012 року поновлено.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Красному Лучі Луганської області № 33 від 31.01.2012 про застосування фінансових санкцій на суму 3359,06 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволені позову, підтримала доводи, викладені в письмовому запереченні, серед іншого посилаючись на ст.1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначила, що виходячи із зазначення поняття мораторію, фінансові санкції за несплату поточних платежів єдиного внеску протягом дії мораторію застосовуються на загальних підставах, оскільки на поточну заборгованість, яка виникла в процедурі санації, дія мораторію не поширюється.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Позивач - Державне підприємство «Краснолуцький відділ робітничого постачання», і.к. 00182395, зареєстроване виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради 21.01.1992, адреса: 94520, Луганська область, м.Красний Луч, вул.Коняєвська,б.26 ( а.с.23-27,28-29).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м.Красному Лучі Луганської області.

Постановою Правління пенсійного фонду України N 8-2 від 30.04.2002 затверджено Положення про управління Пенсійного фонду (далі - Постанова № 8-2).

Згідно із Положенням № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно -правовими ,оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню "адміністративної справи ".

Позивачем оскаржується рішення Управління Пенсійного фонду у м. Красному Лучі Луганської області № 33 від 31.01.2012 ( далі - рішення № 33) про застосування штрафних санкцій 3359,06 грн. та є предметом спору.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " від 08.07.2010 № 2464 ( далі -ЗУ №2464) , який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Відповідно до ч.3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Як платник страхових внесків відповідач зареєстрований в УПФУ в м.Красному Лучі та з 01.01.2011 вважається платником єдиного внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 3 ст. 25 зазначеного Закону встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно акту від 21.12.2011 № 144 про результати планової перевірки ДП «Краснолуцький відділ робітничого постачання» за період з 01.12.2008 по 31.10.2011 встановлено серед іншого порушення п.8 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- одночасно з виплатою заробітної плати не перераховано єдиного внеску, який підлягає нарахуванню на суми виплаченої заробітної плати у сумі 33590,57 грн.

Зазначений акт підписано керуючою санацією та головним бухгалтером підприємства без зауважень ( а.с.21).

Позивачем не оскаржується наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та період та період її виникнення у 2011 році, як зазначено в акті звірки розрахунків (а.с.66).

Згідно ч.ч. 11,12 ст. 9 Закону України №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Стаття 25 зазначеного Закону України передбачає заходи впливу та стягнення.

Згідно п.6 ч.11 зазначеної статті Закону України за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

31 січня 2012 року начальником Управління Пенсійного фонду у м. Красному Лучі Луганської області було прийнято рішення № 33 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок ( авансових платежів) , яким до позивача застосовані штрафні санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум - 3359,06 грн. ( а.с.7).

Абз.2 ч.14 ст.25 ЗУ № 2464 передбачено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

10.02.2012 позивачем подано скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення відповідача № 33 ( а.с.8).

Рішенням Головного УПФУ в Луганській області від 21.03.2012 № 2409/09-10, яке отримано позивачем 01.04.2012 -рішення, що оскаржується залишено без змін, а скаргу без задоволення ( а.с.9).

10.04.2012 позивачем подано скаргу до Пенсійного фонду України ( а.с.10).

Рішенням Пенсійного фонду України від 15.06.2012 № 13929/09-10, яке отримано позивачем 19.06.2012 -рішення управління Пенсійного фонду України в м.Красному Лучі Луганської області від 31.01.2012 № 33 -залишено без змін, скаргу - без задоволення.(а.с.12-13).

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями позивач звернувся до суду.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ухвалою Арбітражного суду Луганської області від 12.11 1997 року відкрито провадження по справі про банкрутство Позивача. Ухвалою зазначеного суду введено процедуру санації Позивача. ( а.с. 22, 42,54,55).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.05.2001 по справі 05/265-9/285б про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами введення ухвалою Луганського Господарського суду від 02.10.2001 процедури санації ДП «Краснолуцький ВРП» по справі про банкрутство Луганського господарського суду № 05/265-9/285б, продовження ухвалами суду терміну процедури санації та повноваження керуючої санацією і розпорядника майна.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.06.2012 продовжено повноваження керуючого санацією та розпорядника майна ( а.с.22).

В судовому засіданні представником позивача не оскаржується ні наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та виникнення її після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ні порядок винесення оскаржуваного рішення та розрахунок штрафних санкцій за несплату єдиного внеску одночасно з виплатою заробітної плати.

Проте стверджує, що у відповідача були відсутні підстави для винесення рішення № 33 від 31.01.2012, оскільки посилаючись на ст.1 та ст.12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважають, що боржник зобов'язаний виконувати свої зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але у зв'язку з тим, що мораторій діє у продовж провадження по справі про банкрутство, то органи податкової служби та фондів соціального страхування не мають підстав для нарахування штрафів, пені боржнику за неналежне їх виконання за весь період починаючи з дати початку мораторію на виконання вимог кредиторів і до дня його закінчення.

Суть спору, як вбачається з підстав звернення до суду визначених позивачем , полягає у неможливості застосування штрафних санкцій на підприємство, відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів», яким передбачена не можливість нараховування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Виходячи із приписів ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях згідно загальних правил застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Така позиція відповідає і вимогам ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, згідно із якою з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Відповідно, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у підприємства не припиняється обов'язку сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення податкового законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій.

Беручи до уваги, що штрафні санкції за оскаржуваним рішенням були нараховані на заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.10.2011, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ухвалу Господарського суду Луганської області про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, винесену 22.05.2001 справа № 05/356-9/285 б. ( а.с.42) до виникнення зазначеної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відсутні підстави для скасування рішення № 33 від 31.01.2012 про застосування фінансових санкцій на суму 3359,06 грн., суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог за необґрунтованістю.

Судові витрати не підлягають стягненню з Державного бюджету, оскільки рішення ухвалене не на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Краснолуцький відділ робітничого постачання» до управління Пенсійного фонду України в м.Красному Лучі Луганської області про скасування рішення № 33 від 31.01.2012 про застосування фінансових санкцій на суму 3359,06 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 25 вересня 2012 року.

Суддя С.М. Чиркін