Постанова

від 20.09.2012 по справі 8/187-нм

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 8/187-НМ Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В., суддів :Гоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю: прокуратури: позивача: відповідача-1: відповідача-2, третіх осіб: касаційну скаргу Ступак Д.В. -прокурор, посв., Корнійчук А.О. -дир., Біленкький В.В. -дов. від 29.03.12, Грінчук Н.А. -дов. від 30.07.12, не з'явились, повідомлені належно, Прокуратури Житомирської області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.06.12 у справі№8/187-НМ господарського суду Житомирської області за позовомЖитомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" до треті особи за участю 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області 2. Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації 1. Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-торгівельної фірми "Україна" 2. Житомирської обласної ради Прокуратури Житомирської області проскасування реєстрації права власності, визнання недійсним наказу, зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.09.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.09.12.

Житомирське обласне виробничо-торгівельне об'єднання місцевої промисловості "Полісся" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням змін) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації про: 1) визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області №57 від 12.03.07 про затвердження переліку об'єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації, а також додатку до спірного наказу від 12.03.07 (на підставі якого проведена реєстрація права власності спірного майна); 2) скасування реєстрації прав власності від 31.07.07 на майновий комплекс дитячого оздоровчого табору відпочинку "Орлятко" за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Левків, вул. Лісова, 53, за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області; 3)зобов'язання скасувати реєстраційний запис №14838 про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс дитячого оздоровчого табору відпочинку "Орлятко" за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Левків, вул. Лісова, 53, за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником спірного майна, право власності якого виникло на підставах, передбачених статтями 331, 332 Цивільного кодексу України, а відтак дії відповідачів з реєстрації права власності на спірне майно порушують права позивача, як власника спірного майнового комплексу.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.08.10 (суддя Давидюк В.К.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації про скасування реєстрації прав власності від 31.07.07 на майновий комплекс дитячого оздоровчого табору відпочинку "Орлятко" за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Левків, вул. Лісова, 53, за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області; та зобов'язання скасувати реєстраційний запис №14838 про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс дитячого оздоровчого табору відпочинку "Орлятко" за вказаною адресою за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області. Ухвала обґрунтована приписами пункту 1 статті 80, статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.10.10 (суддя Давидюк В.К.) на підставі приписів пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі в частині позову про визнання права власності на майновий комплекс дитячого табору відпочинку "Орлятко".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.03.12 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) в позові про визнання недійсним наказу РВФДМУ по Житомирські області відмовлено. Господарський суд виходив з недоведеності позивачем права на спірне нерухоме майно та порушення його прав у зв'язку із прийняттям відповідачем-1 оспорюваного наказу. При цьому, судом було враховано, що позивач не є власником та балансоутримувачем спірного майна.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.12 (судді: Грязнов В.В., Василишин А.Р., Мельник О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна у Житомирській області №57 від 12.03.07 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації" та додаток до нього. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, оскільки відповідачем-1 не було проведено інвентаризацію спірного майна та не було запропоновано позивачеві викупити спірний об'єкт державної власності.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою звернулася Прокуратура Житомирської області, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Прокурор вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що оспорюваний наказ порушує права позивача та не відповідає вимога законодавства. Прокурор також не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач є балансоутримувачем спірного майна та вказує на те, що це майно перебуває на балансі ТОВ промислово-торгівельної фірми "Україна". Він зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, як орган уповноважений управляти спірним державним майном, змінило спосіб управління державним майном з приватизації на передачу у комунальну власність та припинило заходи з приватизації спірного майна. При цьому прокурор посилається на те, що дитячий оздоровчий табір "Орлятко" за рішенням Житомирської обласної ради від 27.03.09 №744, яке є чинним, був прийнятий у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області. Окрім того, прокурор зазначає про спільне проведення РВФДМУ по Житомирські області та ТОВ "ПТФ" Україна" інвентаризації спірного майна.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу прокуратури -без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів відзначає наступне.

Господарським судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом №57 від 12.03.07 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області затвердило перелік об'єктів державної власності групи Ж, котрі підлягають приватизації. В перелік, який є додатком до цього наказу, включено дитячий оздоровчий табір "Орлятко", що знаходиться за адресою: Житомирський район, с. Левків, вул. Лісова, 53. Зазначений наказ прийнятий відповідно до Закону України "Про державну програму приватизації", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" , Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМУ від 15.08.04 №1627 та наданим Фондом державного майна України погодженням переліку об'єктів групи Ж державної форми власності, що підлягають приватизації від 19.02.07. Дитячий табір відпочинку "Орлятко" за даними Департаменту інформаційних технологій, моніторингу та прогнозування Фонду державного майна України (лист від 15.02.07 №15-4/194) обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності як нерухоме державне майно, котре не увійшло до статутного фонду ТОВ ПТФ "Україна" та перебуває на його балансі. Господарським судом першої інстанцій установлено, що спірне майно є державним; що позивач не є тією особою чиї права порушені наказом №57 від 12.03.07. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є, зокрема, вимога Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" про визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна у Житомирській області №57 від 12.03.07 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації" та додатку до нього. Прокурор оскаржує в касаційному порядку постанову лише у вказаній частині. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог через їх необґрунтованість і недоведеність матеріалами справи. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Проте, висновок до якого дійшов апеляційний господарський суд є помилковим з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України , суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права і інтереси. Тобто підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності" . Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Відповідно до приписів статті 3 цього Закону об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук. Пунктами 1, 3 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92 №2558-ХІІ (чинного на час прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. Відповідно до пункту 6 названого Положення Фонд державного майна України має право видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними особами, контролювати їх виконання. Отже, як встановив господарський суд першої інстанції (і з цим погодився і апеляційний господарський суд), спірний наказ РВФДМУ по Житомирській області був прийнятий в межах компетенції останнього. Статтею 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" унормовано перелік об'єктів, які підлягають приватизації відповідно до цього Закону. Так, зазначеною нормою передбачено можливість продажу об'єктів, котрі перебувають у загальнодержавній власності, як на аукціоні, за конкурсом, так і викупу. Порядок приватизації об'єктів групи Ж визначений розділом ІХ Закону України "Про Державну програму приватизації" (чинного на час прийняття оскаржуваного наказу). Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Закону України "Про Державну програму приватизації" Фонд здійснює приватизацію державного майна на засадах індивідуальної приватизації. У розумінні приписів зазначеного пункту індивідуальна приватизація полягає у вивченні попиту на конкретний об'єкт приватизації, врахуванні кон'юнктури ринку, а на основі цього у визначенні способу продажу, який максимально враховує особливості виробничо-технічного та фінансово-майнового стану кожного підприємства, що підлягає приватизації. Одним із основних принципів індивідуальної приватизації відповідно до положень пункту 11 названого Закону є вибір способу приватизації. Отже, як встановив місцевий господарський суд (і це не спростовано апеляційним господарським судом), РВФДМУ по Житомирській області прийняло оспорюваний наказ у відповідності до зазначених вимог приватизаційного законодавства. Крім того, місцевий господарський суд врахував, що оскаржуваний наказ, в подальшому, був скасований (наказ РВФДМУ по Житомирській області від 11.06.10); що Житомирською обласною радою прийнято рішення про передачу спірного нерухомого майна в комунальну власність, з погодженням радою про прийняття такого майна у комунальну власність. Враховуючи викладене та те, що місцевий господарський суд установив відсутність обставин, з якими закон пов'язує визнання акта недійсним, відмова суду першої інстанції в позові визнається обґрунтованою. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, наведеного не врахував та не спростував встановленого господарським судом першої інстанції, а відтак дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог. Таким чином, зважаючи на наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Житомирської області про відсутність підстав для задоволення позову . Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. За таких обставин, постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Житомирської області - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.12 у справі № 8/187-НМ скасувати. Рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.12 залишити в силі.

Касаційну скаргу Прокуратури Житомирської області задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець