Постанова

від 19.09.2012 по справі 17/166пн/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 17/166пн/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівПолянського А.Г., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", м. Луганськ на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року у справі господарського суду Луганської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", м. Луганськ доДержавного відкритого акціонерного товариства "Шахтопроходка", м. Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської обласної дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ провизнання права власності та витребування майна з незаконного володіння

за участю представників

позивача: Красовська Н.В.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Транспорт-Сервіс", правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс" (далі за текстом - ТДВ "Транспорт-Сервіс"), звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до державного відкритого акціонерного товариства "Шахтопроходка" (далі за текстом -ДВАТ "Шахтопроходка") про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.12.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено державне підприємство "Донецька залізниця" (далі за текстом -ДП "Донецька залізниця") в особі Луганської обласної дирекції залізничних перевезень.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.12.2011 року позовні вимоги задоволено частково: визнано за ТДВ "Транспорт-Сервіс" право власності на залізничну колію № 25, загальною довжиною 219 м., розташовану за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2; у задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння ДВАТ "Шахтопроходка" вищевказаної залізничної колії № 25 -відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю позивачем своїх вимог щодо визнання права власності на залізничну під'їзну колію, що підтверджується, зокрема, такими документами як: Інструкція про порядок обслуговування під'їзної колії, технічний паспорт, Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії, Акт огляду умов роботи на під'їзній колії та, крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн, яким за позивачем було визнано право власності на залізничні колії довжиною 17173 метрів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року рішення господарського суду Луганської області від 28.12.2011 року в частині визнання права власності за ТДВ "Транспорт-Сервіс" на залізничну колію № 25, загальною довжиною 219 м., розташовану за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2 було скасовано та в задоволенні позовних вимог в цій частині -відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 28.12.2011 року -залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку у справі щодо наявності у позивача необхідних документів, які підтверджують його право власності на спірну колію.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ТДВ "Транспорт-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року, а рішення місцевого господарського суду від 28.12.2011 року -залишити в силі.

Розпорядженням від 18.09.2012 року № 03.08-05/859 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Божок В.С., судді -Полянський А.Г., Сибіга О.М.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Представник позивача в судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду -скасувати, а рішення місцевого господарського суду -залишити в силі.

Відповідача та третю особу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.1993 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та орендним підприємством "Луганськспецбуд" було укладено договір купівлі-продажу державного майна цілого майнового комплексу.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 року № 2163-ХІІ (в редакції Закону, що діяв на момент приватизації цілісного майнового комплексу орендним підприємством "Трест Луганськспецбуд") єдиним (цілісним) майновим комплексом є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства.

Листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 29.08.2011 року №11-08-04193 підтверджено той факт, що при здійсненні приватизації підприємства 19,7 км залізничних колій увійшли до складу цілісного майнового комплексу.

До складу приватизованого майна цілісного майнового комплексу колективного підприємства "Луганськспецбуд" увійшло об'єднане господарство залізничного транспорту, на балансі якого знаходилась спірна залізнична колія.

Відповідно до протоколу № 2 засідання правління колективного підприємства "Трест Луганськспецбуд" від 20.03.1998 року було прийнято рішення про перетворення підрозділів, що входять до складу треста "Луганськспецбуд", у закриті акціонерні товариства, у зв'язку з чим об'єднане господарство залізничного транспорту було перетворено в закрите акціонерне товариство "Транспорт-Сервіс" з передачею основних фондів, оборотних і грошових засобів, які включають всі будівлі, інше нерухоме майно цілісного майнового комплексу, а також залізничну колію.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про акціонерні товариства" закрите акціонерне товариство "Транспорт-Сервіс" перейменовано в ПрАТ "Транспорт-Сервіс".

Право власності ЗАТ "Транспорт-Сервіс" на 17173 м. залізничних колій було визнано також рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року № 5/62пн.

Таким чином, ПрАТ "Транспорт-Сервіс" є правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків колективного підприємства "Трест Луганськспецбуд" в частині об'єднаного господарства залізничного транспорту і до його складу увійшли залізничні колії, в тому числі залізнична колія № 25 розвантажувальна від стрілки 23 до воріт довжиною 219 м.

В подальшому ПрАТ "Транспорт-Сервіс" було перетворено на ТДВ "Транспорт-Сервіс". Вказане підприємство є правонаступником всіх прав та обов'язків ПрАТ "Транспорт-Сервіс" (пункт 1.1 Статуту ТДВ "Транспорт-Сервіс").

У зв'язку з тим, що спірна під'їзна колія проходить через територію ДВАТ "Шахтопроходка" ПрАТ "Транспорт-Сервіс" на адресу відповідача було направлено листа від 19.09.2011 року № 773 з проханням надати допуск на його територію та здійснити обслуговування зазначеної колії.

З огляду на те, що вищевказаний лист залишено відповідачем без відповіді та належного реагування позивач звернувся до суду.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 345 Цивільного кодексу України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Предметом спору є визнання права власності на залізничну колію, яка є спорудою, що невідривно пов'язана з земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Згідно довідки позивача про балансову належність від 20.09.2011 року № 778 спірні колії знаходяться на балансі позивача та балансова вартість колії № 25 складає 14 667,00 грн.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в плані приватизації орендного підприємства „Луганськспецбуд" 1993 року вказано, що до складу майна об'єднаного господарства залізничного транспорту, яке входить до складу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Луганськспецбуд", відносяться 19,7 км. залізничних колій 1970 року будівництва, площею по місту 3,8 га.

Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам -суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

При цьому, відповідно до вимог статті 67 Статуту залізниць України відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під'їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

Аналогічні положення містяться і у п. п. 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 875/5096, згідно з якими відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію (п.1.3. Правил).

На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (п.1.4. Правил).

Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін (п.1.5. Правил).

Таким чином, вищенаведені законодавчі норми містять вичерпний перелік документів, які також є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії -для новозбудованої залізничної колії; масштабний план; технічний паспорт; поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд.

До того ж, аналогічний перелік документів міститься і в ст. ст. 80, 82 Статуту залізниць СРСР, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964 року № 270.

З огляду на приписи ст. 67 Статуту залізниць України та п. п. 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій ТДВ "Транспорт-Сервіс" в обгрунтування своїх позовних вимог було надано судам Паспорт залізничних колій ЗАТ „Транспорт-сервіс" датований 1989 роком та 2005 роком, Інструкцію про порядок обслуговування під'їзної колії 2002 року, Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії ЗАТ „Транспорт-сервіс" та станції примикання Лутовиновське селище ДП "Донецька залізниця", погоджений Луганською дирекцією залізничних перевезень ДП "Донецька залізниця" від 2006 року, Акт огляду умов роботи на під'їзній колії та станції примикання від 26.06.2006 року.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що апеляційним господарським судом не було прийнято до уваги, що відповідно до положень ст. ст. 64, 67 Статуту залізниць України у ТДВ "Транспорт-Сервіс" є всі необхідні документи, які вимагає закон для визнання права власності на колію.

Крім того, згідно з наявним в матеріалах справи Паспортом колійного господарства об'єднаного господарства залізничного транспорту тресту „Ворошиловградспецбуд", який складений станом на 1989 рік, під'їзна колія № 25 належить об'єднаному господарству залізничного транспорту тресту „Ворошиловградспецбуд", правонаступником якого є позивач.

При цьому, як вірно встановлено місцевим господарським судом, технічний паспорт є одним із належних доказів наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію.

Крім того, наявні у справі матеріали по приватизації орендного підприємства „Луганськспецбуд" свідчать про приватизацію цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Луганськспецбуд" організацією орендарів, про що між Фондом державного майна України (продавець) і організацією орендарів (покупець) 30.07.1993 року було укладено відповідний договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції Закону, що діяв на момент приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Луганськспецбуд") єдиними (цілісними) майновими комплексами є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства, а відтак місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що до складу приватизованого організацією орендарів майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Луганськспецбуд", в тому числі, увійшли і залізничні під'їзні колії, власником яких згідно з технічним паспортом на даний час є позивач.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що право власності на залізничні колії визнано рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн.

Вказане рішення мотивоване тим, що крім договору купівлі-продажу від 30.07.1993 року на підтвердження права власності позивачем було надано реєстраційне посвідчення від 22.09.1993 року № 1/16 про право власності, видане комітетом комунального майна м. Луганська. Також, право власності на об'єкти нерухомого майна підтверджено довідкою регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 04.02.1997 року № 1-3/44, проте право власності в БТІ своєчасно зареєстровано не було.

З огляду на те, що вищевказане судове рішення набрало законної сили, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційному господарському суду необхідно було врахувати преюдиційність фактів, встановлених рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн.

Зазначені обставини залишились поза увагою апеляційного господарського суду, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в частині витребування майна з незаконного володіння з огляду на те, що приписами ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власнику майна надане право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а відтак позивачу слід було звертатись до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні майном, а не витребуванні майна з незаконного володіння та, крім того, спірні колії невідривно пов'язані із земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а тому поділ залізничної колії на певні складові частини та від'єднання її від землі безумовно тягне за собою втрату колією свого функціонального призначення, а витребувати вказані колії у відповідача, які до того ж знаходяться на його земельних ділянках, без їх знищення як колій, є неможливим.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду Луганської області про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання права власності на під'їзну колію з огляду на те, що відповідно до положень ст. ст. 64, 67 Статуту залізниць України у ТДВ "Транспорт-Сервіс" є всі необхідні документи, які вимагає закон для визнання права власності на колію.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТДВ "Транспорт-Сервіс".

З урахуванням викладеного, оскільки постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року у даній справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТДВ "Транспорт-Сервіс", а ч. 1 ст. 111 10 ГПК України зазначає, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу ТДВ "Транспорт-Сервіс" задовольнити, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року -скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 28.12.2011 року.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року у справі № 17/166пн/2011 -скасувати.

3. Рішення господарського суду Луганської області від 28.12.2011 року у справі № 17/166пн/2011 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: А.Г. Полянський

О.М. Сибіга