Рішення

від 24.09.2012 по справі 5017/2160/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2012 р.Справа № 5017/2160/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Цушко Я.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Антонішин І.І. за довіреністю № 1 від 02.07.2012р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „РІАС" до товариства з обмеженою відповідальністю „Євро -Електро" про стягнення 114 275,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „РІАС" (далі по тексту -ПП „РІАС") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Євро -Електро" (далі по тексту -ТОВ „Євро -Електро") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 114 275,75 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 105 000 грн., трьох відсотків річних в сумі 3 995,75 грн., збитків від інфляції в сумі 3 780 грн. та збитків в сумі 1 500 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 129 від 07.02.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, проте ТОВ „Євро -Електро" не скористалось наданим законом правом на участь свого представника в судовому процесі. Оскільки відзиву на позов відповідачем суду надано не було, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

07.02.2011р. між ТОВ „Євро -Електро" (Покупець) та ПП „РІАС" (Продавець) було укладено договір № 129, у відповідності до статей 1, 2 якого Продавець продає, а Покупець купує обладнання, зазначене у додатку В (далі по тексту договору -„продукція"). Загальна сума договору на продукцію у відповідності до додатку А складає 105 000 грн., в тому числі ПДВ 20%, на умовах поставки EXW -Франко-завод (Інкотермс -2000) до м. Київ.

Підписанням специфікації на поставку продукції (додаток А до договору № 129 від 07.02.2011р.) сторони по справі погодили, що предметом вищезазначеної угоди є три розподільчих трансформатори з екранованою обмоткою „РІАС-4ТР/15" (заводські номери В0156, В0157, В0158) загальною вартістю 105 000 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень статей 2, 4, 5 договору № 129 від 07.02.2011р. Продавець зобов'язаний надати продукцію в розпорядження Покупця на умовах EXW -Франко-завод (Інкотермс 2000) в м. Київ. Продавець зобов'язаний письмово повідомити Покупця про дату та місце, коли продукція буде надана в розпорядження Покупця. Право власності на Продукцію переходить до Покупця в момент 100% оплати суми поставки Продукції на рахунок Продавця. Ризики випадкового пошкодження та втрати продукції переходять від Продавця до Покупця з моменту надання продукції Покупцю. Датою поставки продукції є дата відпуску товарно-транспортної накладної.

Положеннями ст. 662, 664 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з положеннями ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту приймання-передачі обладнання від 25.02.2011р., скріпленим підписами представників сторін та відповідними печатками, позивач на виконання умов договору № 129 від 07.02.2011р. передав в розпорядження ТОВ „Євро -Електро" продукцію у погоджених сторонами кількості та асортименті. На відпуск вказаного товару ПП „РІАС" було складено товарно-транспортну накладну № 19 від 25.02.2011р. При цьому, зважаючи на приписи ст. 697 ЦК України та положення статті 4 договору № 129 від 07.02.2011р. право власності на передану продукцію зберігається за ПП „РІАС" до моменту повної оплати її вартості з боку ТОВ „Євро -Електро".

Згідно з положеннями статті 5 договору № 129 від 07.02.2011р. оплата за продукцію повинна бути здійснена на основі окремої заставної угоди та прямого платежу в розмірі 100% вартості продукції з моменту її поставки. При цьому, підписанням акту приймання-передачі обладнання від 25.02.2011р. сторони по справі погодили, що оплата отриманого обладнання буде здійснена Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту передачі обладнання Продавцем.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Євро -Електро" не було здійснено оплати вартості товару в сумі 105 000 грн., придбаного у позивача на виконання умов договору № 129 від 07.02.2012р.., протягом тридцяти календарних днів з моменту його прийняття, чим порушило прийняті на себе грошові зобов'язання за даною угодою, внаслідок чого на момент пред'явлення даного позову у відповідача наявна заборгованість перед ПП „РІАС" за договором № 129 від 07.02.2011р. на суму 105 000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП „РІАС" в частині стягнення з ТОВ „Євро -Електро" заборгованості за придбаний товар в сумі 105 000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 3 995,75 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань /а.с. 7/, суд доходить висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, що укладається в наступному.

Так, в процесі розгляду даної справи господарським судом було встановлено, що ТОВ „Євро -Електро" мало оплатити вартість придбаної продукції протягом 30 календарних днів з моменту її прийняття, яке мало місце 25.02.2012р. Таким чином, тридцятий календарний день для виконання даного обов'язку відповідача припадає на 27.03.2011р., тобто на неробочий день (неділя). Згідно зі ч. 5 ст. 254 ЦК України у випадку, коли останній день строку припадає на неробочий день, останнім днем строку для вчинення обов'язку оплати продукції слід вважати наступний за цим вихідним робочий день. З огляду на викладене, останнім днем для виконання обов'язку відповідача здійснити оплату вартості придбаного у позивача товару припадає на 28.03.2011р., що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку трьох відсотків річних та, відповідно, мало наслідком неправильне визначення кількості календарних днів, протягом якого триває прострочення даного грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:

105 000 грн. * 278 (кількість днів прострочення з 29.03.2011р. по 31.12.2011р. включно) * 0,03 / 365 = 2 399,18 грн.

105 000 грн. * 184 (кількість днів прострочення з 01.01.2012р. по 02.07.2012р. включно) * 0,03 / 366 = 1 583,61 грн.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування відповідачу до сплати трьох відсотків річних в сумі 3 982,79 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору № 129 від 07.02.2011р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 3780 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції /а.с. 7/, господарський суд дійшов висновку про допущення ПП „РІАС" помилки при його здійсненні.

Так, при здійсненні розрахунку збитків від інфляції у спірних правовідносинах, позивачем було правомірно визначено період, протягом якого розраховуються даного роду витрати кредитора. Однак ПП „РІАС" не було взято до уваги значення індексу інфляції, меншого ніж 100%, який мав місце за даними офіційно опублікованої статистичної інформації протягом періоду нарахування збитків від інфляції.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця -червня.

Суд зазначає, що пред'явлення вимог про сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Вказану правову позицію висловлено у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. за № 15/065-11.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України та висновків суду щодо порядку визначення суми інфляційних витрат, згідно з якими при визначення розміру збитків від інфляції необхідно застосовувати всі індекси інфляції протягом періоду розрахунку даних витрат, незалежно від того, чи мала місце дефляція, розмір даного роду збитків у спірних правовідносинах має становити:

105 000 грн. * 1,0158921215 (зведений індекс інфляції протягом періоду з квітня 2011р. по травень 2012р.) -105 000 = 1 668,67 грн.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування відповідачу до сплати збитків від інфляції в сумі 1 668,67грн.

Стосовно позовних вимог ПП „РІАС" в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 1 500 грн., завданих позивачу внаслідок неналежного виконання з боку ТОВ „Євро -Електро" прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № 129 від 07.02.2011р. щодо своєчасної оплати вартості придбаної продукції, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у названій частині позивач посилається на той факт, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, ПП „РІАС" було змушене понести витрати в сумі 1 500 грн. з метою забезпечення судового захисту власних порушених прав, що були сплачені на користь ПП „Юридична фірма „Евіденс" за надання юридичних послуг по стягненню заборгованості із відповідача, яка виникла на підставі договору № 129 від 07.02.2012р.

В силу положень ст.ст. 611, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків особою, яка порушила прийняті на себе зобов'язання, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях ТОВ „Євро -Електро" складу цивільного правопорушення.

Так, протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах укладається у неналежному виконані прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № 129 від 07.02.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Досліджуючи питання наявності у вищезазначеному порушенні прийнятих на себе зобов'язань вини відповідача, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В свою чергу, статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, в порушення наведених приписів закону, ТОВ „Євро -Електро" не було спростовано наявність власної вини у допущеному ним порушенні прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № 129 від 07.02.2011р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що несплата відповідачем заборгованості перед позивачем за придбаний товар є наслідком винних дій ТОВ „Євро -Електро" як особи, якою порушено прийняті на себе зобов'язання.

Обгрунтовуючи наявність збитків від вчинення відповідачем вищезазначеного порушення власних зобов'язань та їх розмір, ПП „РІАС" посилалось на необхідність отримання юридичних послуг для забезпечення судового захисту власних прав. Із названою метою між ПП „РІАС" (Замовник) та ПП „Евіденс" (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 01/07 від 02.07.2012р., у відповідності до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по поверненню суми заборгованості та відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язань з боку ТОВ „Євро -Електро". Виконавець зобов'язується: а) розробити та узгодити з Замовником необхідність вчинення дій правового характеру, а саме: претензійно-позовна робота; представництво інтересів замовника в суді; здійснення контролю за термінами виконання та законністю виконавчого провадження; представництво інтересів Замовника в усіх державних органах; б) надати послуги по правовій допомозі шляхом виконання певної роботи у передбачені для цього процесуальні строки з моменту підписання даного договору тощо. Після підписання даного договору Замовник сплачує Виконавцю протягом 7 банківських днів суму в розмірі 1 500 грн. за виконані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання юридичних послуг № 01/07 від 02.07.2012р. позивачем було сплачено на користь ПП „Юридична фірма „Евіденс" плату за надані юридичні послуги в сумі 1 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 614 від 02.07.2012р.

На вимогу суду позивачем було надано калькуляцію юридичних послуг, що були надані ПП „Юридична фірма „Евіденс" на виконання умов договору про надання юридичних послуг № 01/07 від 02.07.2012р., які включають в себе роботу із первинними документами, їх аналіз, складання позовної заяви до ТОВ „Євро -Електро", здійснення розрахунків, витрати на відрядження, плату за представництво інтересів позивача у суді.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наслідком надання правової оцінки представлених позивачем доказів в обгрунтування понесених ним збитків на отримання юридичних послуг в сумі 1 500 грн. з метою реалізації судового захисту своїх прав, порушених відповідачем, господарський суд визнає їх допустимими та належними, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність факту понесення ПП „РІАС" збитків в сумі 1 500 грн. з метою отримання вказаних послуг. В порушення приписів ст.ст. 32, 33 ГПК України, викладені обставини з боку ТОВ „Євро -Електро" спростовані не були.

Розглядаючи питання наявності причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим ТОВ „Євро - Електро" порушенням прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № 129 від 07.02.2011р. та завданими позивачу збитками суд зазначає наступне. Так, як неодноразово було зазначено вище по тексту рішення, витрати в сумі 1 500 грн. були понесені ПП „РІАС" з метою стягнення в судовому порядку заборгованості відповідача за придбаний на виконання умов договору № 129 від 07.02.2011р. товар. Викладені обставини, за переконанням суду, підтверджують необхідний причинно-наслідковий зв'язок між здійсненим порушенням та завданими ним збитками.

Підсумовуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що у діях ТОВ „Євро -Електро" з нездійснення оплати вартості товару, придбаного на виконання умов договору № 129 від 07.02.2011р., наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, які, в свою чергу, є підставою для відшкодування позивачу спричинених даним порушенням збитків, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний відшкодувати на користь ПП „РІАС" завдані цим порушенням збитки у сумі 1 500 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Євро -Електро" перед ПП „РІАС" за договором № 129 від 07.02.2011р. в загальному розмірі 112 151,46 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 105 000 грн., трьох відсотків річних в сумі 3 982,79 грн., інфляційних витрат в сумі 1 668,67грн. та збитків в сумі 1 500 грн., завданих порушенням зобов'язання, витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Будь-яких доказів, спростовуючих даний висновок, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарському суду вбачаються правові підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ТОВ „Євро -Електро" на користь ПП „РІАС" суми основного боргу в розмірі 105 000 грн., трьох відсотків річних в сумі 3 982,79 грн., інфляційних витрат в сумі 1 668,67грн. та збитків в сумі 1 500 грн. згідно зі ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 610 -612, 614, 615, 617, 623, 625, 629, 662, 664, 692, 697, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 610 -612, 614, 615, 617, 623, 625, 629, 662, 664, 692, 697, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Євро -Електро" /65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 1, код ЄДРПОУ 31693288, р/р 26003133946701 в ОФ КБ „Фінанси та Кредит" в м. Одеса, МФО 328823/ на користь приватного підприємства „РІАС" /04205, м. Київ, Оболонський проспект, 22 Б, кв. 56, код ЄДРПОУ 33694400, р/р 260060132739 в АТ „Сбербанк Росії, МФО 320627/ суму основного боргу в розмірі 105 000 грн. /сто п'ять тисяч грн. 00 коп./, три відсотки річних в сумі 3 982 грн. 79 коп. /три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві грн. 79 коп./, інфляційні витрати в сумі 1 668 грн. 67 коп. /одна тисяча шістсот шістдесят вісім грн. 67 коп./, збитки в сумі 1 500 грн. 00 коп. /одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 2 243 грн. 03 коп. /дві тисячі двісті сорок три грн. 03 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 24.09.2012р.

Суддя Желєзна С.П.