Ухвала

від 13.09.2012 по справі 2а-1854/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1854/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

за участю представника позивача - Галкіна В.Ю., представника відповідача - Корнієнка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві ДПС -Воронової С.Г. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової служби про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень № 0004564120 від 17.10.2011 та № 0004574120 від 17.10.2011.,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві ДПС про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень № 0004564120 від 17.10.2011 та № 0004574120 від 17.10.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано не чинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0004564120 від 17.10.2011року та № 0004574120 від 17.10.2011 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві ДПС -Воронова С.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які прибули в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

У вересні 2011 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ГВС-Сервіс»(код ЄДРПОУ 32050597) за період з 01.01.2009 року по 01.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 810/41-20/30019801 від 26 вересня 2011 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення ДК "Укртрансгаз" підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР . Контролюючий орган прийшов до висновку, що суб'єктом господарювання занижений податок на додану вартість всього у сумі 4 324 688 грн., в тому числі за червень 2009 року в сумі 205 441 грн., за серпень 2009 року в сумі 49 596 грн., за серпень 2010 року в сумі 125 853 грн., за березень 2011 року в сумі 3 943 798 грн., а також встановлено порушення підпункту 5.1., підпункту 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на прибуток, всього в сумі 10 541 305 грн., в тому числі у 1 кварталі 2009 року в сумі 174 241 грн., у півріччі 2009 року в сумі 256 802 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 318 797 грн., за 2009 рік в сумі 442 746 грн., у 1 кварталі 2010 року в сумі 1 019 732 грн., у півріччі 2009 року в сумі 1 019 732 грн., з 3 квартали 2010 року в сумі 8 121 433 грн., за 2010 рік в сумі 10 098 559 грн., оскільки податковий кредит ДК "Укртрансгаз" за зазначені періоди формувався за рахунок ТОВ «ГВС-Сервіс», постачальником якого виступало підприємство ТОВ «Торгсервіспостач», директор та засновник якого Діденко М.О. не підписував документи - накладні, податкові накладні, договори, угоди, інші документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торгсервіспостач»з ТОВ «ГВС-Сервіс», не формував та не подавав до органів державної податкової служби звітність ТОВ «Торгсервіспостач».

В акті зазначається, що ТОВ «ГВС-Сервіс»не було надано до перевірки договорів, проектної, технічної документації, що стосуються господарських відносин з ДК "Укртрансгаз", що підтверджує укладення правочинів без мети настання реальних наслідків та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже їх нікчемність, які, відповідно до підпункту 1, 2 ст. 215, підпункту 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України і в силу cт. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В заключенні контролюючим органом було зроблено висновок, що діяльність ТОВ «ГВС-Сервіс»була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплату відповідних сум податків.

17 жовтня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків були прийняті: податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0004564120 за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) та податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0004574120 за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) якими позивачу були визначені суми податкових зобов'язань за основним платежем та штрафних санкцій.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за спірний період, факт реальності спірних господарських операцій доведено належними доказами, відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ДК "Укртрансгаз" в особі філії УМГ «Київтрансгаз»та ТОВ «ГВС-Сервіс»було укладено наступні договори:

- Договір № ГВС-05/09 від 29.09.2005 року. Згідно предмету договору Підрядник зобов'язується виконати за рахунок Замовника монтаж замірних дільниць природного газу на ГРС УМГ «Київтрансгаз» Боярського ЛВУМГ, Чернігівського ЛВУМГ та Яготинського ЛВУМГ на базі обчислювачів «ФЛОІНЕК»в комплексі з перетворювачами перепаду тиску, температури та абсолютного тиску. Роботи за цим Договором виконуються з використанням матеріалів Підрядника. Відповідно до Протоколу погодження договірної ціни та кошторисної документації загальна сума Договору становить 19 798 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 3 299 786,67 грн. Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання.

- Договір № 110 від 31.07.2009 року. Згідно предмету договору Підрядник зобов'язується виконати за рахунок Замовника роботи з ремонту вузлів обліку газу на ГРС: «Малин», «Чайка», «Макарів», «Бородянка»Боярського ЛВУМГ зі встановленням коректорів об'ємної витрати природного газу. Сума договору складає: 297 578,00 грн., в т.ч. ПДВ 49 596,33 грн.

- Договір № 125/09 від 12.10.2009 року. Відповідно до умов Договору Підрядник зобов'язується виконати за рахунок Замовника роботи з капітального ремонту витратомірної дільниці вузла обліку газу на ГРС «Артемівка». Вартість Договору визначається згідно договірної ціни на основі локальних кошторисів та на основі Протоколу погодження договірної ціни, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість Договору складає 298 335.00 грн.. в т.ч. ПДВ 20 % - 49 722.50 грн. Замовник доручає Підряднику придбати устаткування згідно локального кошторису. Устаткування, придбане Підрядником передається Замовнику за Актом приймання-передавання. Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2009 року.

- Договір № 188 від 22.10.2009 року. Згідно предмету Договору Підрядник зобов'язується виконати за рахунок Замовника роботи по монтажу лічильників газу на вогневих підігрівачах та пусконалагодженню коректорів об'єму газу на ГРС Лубенського ЛВУМГ (ГРС Семенівка, ГРС Хорол, ГРС Зубівка, ГРС Чорнухи) за рахунок Замовника. Вартість Договору визначається згідно договірної ціни на основі локальних кошторисів та на основі Протоколу погодження договірної ціни, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість Договору складає 297 508,80 гри., в т.ч. ПДВ - 49 584.80 грн.

- Договір № 03-22-37 від 04.03.2010 року. Згідно предмету Договору Підрядник зобов'язується виконати за рахунок Замовника

роботи з установки лічильників газу Delta (G65) Dn 50 на ГРС «Жовтневе», «Соснова»та «Майорщина»Яготинського ЛВУМГ УМГ «Київтрансгаз».

- Договір № 03-22-38 від 04.03.2010 року. Предмет договору - надання послуг з монтажу, технічною обслуговування та ремонту витратомірної апаратури; ремонт та технічне обслуговування витратомірних комплексів у складі пунктів виміру витрат газу на газовимірювальній станції «Гребінківська»Лубенського ЛВУМГ УМГ «Київтрансгаз». За даним договором ТОВ «ГВС-Сервіс»було проведено роботи, що є предметом договору; оформлено Акти здавання-приймання робіт, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт, що скріплені печаткою обох підприємств, а також оформлено податкові накладні, виписані ТОВ «ГВС-Сервіс»згідно вимог чинного законодавства.

- Договір № 03-22-120 від 14.04.2010 року. Предмет договору - надання послуг з монтажу, і технічного обслуговування та ремонту витратомірної апаратури; ремонт вузлів обліку газу на ГРС Боярського ЛВУМГ УМГ «Київтрансгаз». За даним договором ТОВ «ГВС-Сервіс»було проведено роботи, що є предметом договору; оформлено Акти здавання-приймання робіт, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт, що скріплені печаткою обох підприємств, а також оформлено податкові накладні, виписані ТОВ «ГВС-Сервіс»згідно вимог чинного законодавства.

- Договір № 03-22-276 від 22.09.2010 року. Предмет договору - надання послуг з технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури: ремонт витратомірних вузлів на базі Суперфлоу на ГРС Красилівського ЛВУМГ із заміною витратомірних комплексів. За даним договором ТОВ «ГВС-Сервіс»було проведено роботи, що є предметом договору; оформлено Акти здавання-приймання робіт, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт, що скріплені печаткою обох підприємств, а також оформлено податкові накладні, виписані ТОВ «ГВС-Сервіс»згідно вимог чинного законодавства.

- Договір № 03-22-286 від 22.09.2010 року. Предмет договору - надання послуг з технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури: ремонт витратомірних вузлів на базі Суперфлоу на ГРС Бердичівського ЛВУМГ із заміною витратомірних комплексів. За даним договором ТОВ «ГВС-Сервіс»було проведено роботи, що є предметом договору; оформлено Акти здавання-приймання робіт, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт, що скріплені печаткою обох підприємств, а також оформлено податкові накладні, виписані ТОВ «ГВС-Сервіс»згідно вимог чинного законодавства.

- Договір № 03-22-292 від 05.10.2010 року. Предмет договору - надання послуг з технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури: ремонт витратомірних вузлів на базі Суперфлоу на ГРС та ГВС Диканського ЛВУМГ із заміною витратомірних комплексів. За даним договором ТОВ «ГВС-Сервіс»було проведено роботи, що є предметом договору; оформлено Акти здавання-приймання робіт, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт, що скріплені печаткою обох підприємств, а також оформлено податкові накладні, виписані ТОВ «ГВС-Сервіс»згідно вимог чинного законодавства.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, наявність договірних відносин та реальність здійснення робіт підтверджується належним чином складеними первинними документами, а саме: договорами, довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2), актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (типова форма № 03-2), видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що зазначені документи в ході перевірки Відповідачем досліджені не були. Більше того, факт реального здійснення господарських операцій між ДК "Укртрансгаз" та ТОВ «ГВС-Сервіс», а також факт наявності на об'єктах ДК "Укртрансгаз" поставленого, згідно укладених з ТОВ «ГВС-Сервіс»договорів, метрологічного обладнання та фактичне виконання робіт з монтажу, ремонту та пусконалагодження зазначеного устаткування в Акті перевірки не досліджується та не спростовується. Аналогічно, в Акті перевірки не зроблено висновок про безтоварність зазначених операцій або відсутність реальних наслідків укладених між ТОВ «ГВС-Сервіс»та ДК "Укртрансгаз" договорів. Не заперечується також правильність заповнення реквізитів податкових накладних та відповідність їх вимогам, встановлених чинним законодавством. В порушення п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 , в Акті перевірки відсутня чітка аргументація змісту виявлених порушень з боку ДК "Укртрансгаз", не зроблено посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, нормативні акти, що підтверджують висновки контролюючого органу, наведені в Акті перевірки.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» .

Так, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказано, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Тобто, необхідною умовою для віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства та сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності підприємства.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи вищевикладене у Позивача були законні підстави для включення податкових накладних, виданих ТОВ «ГВС-Сервіс», до податкового кредиту та віднесення відповідних сум до валових витрат (витрат податкового обліку).

Стосовно тверджень Відповідача про те, що на момент проведення перевірки ТОВ «ГВС-Сервіс»відсутнє за місцем своєї державної реєстрації, а директор ТОВ «Торгсервіспостач»не підписував документи - накладні, податкові накладні, договори, угоди, інші документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торгсервіспостач»з ТОВ «ГВС-Сервіс», не формував та не подавав до органів державної податкової служби звітність ТОВ «Торгсервіспостач», колегія суддів зазначає, що покупець (ДК "Укртрансгаз") не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентами-продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, баз даних ДПС України тощо.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таке ж роз'яснення виклав і Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки законодавство України, чинне на момент здійснення господарських операцій у періоді, що перевірявся, не встановлювало підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій, через що висновки Відповідача про порушення Позивачем податкового законодавства є безпідставними.

Тобто, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Тим більше, при здійсненні позивачем господарських операцій з ТОВ «ГВС-Сервіс»останнім були надані копії власних установчих документів, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, завірені копії документів, що підтверджують повноваження керівника та головного бухгалтера, копія ліцензії на здійснення будівництва магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання. Крім того ДК "Укртрансгаз" було проведено відповідний моніторинг зазначеного контрагента, шляхом здійснення роздруківок з сайту ДПАУ, які підтверджують, що контрагент не значиться в переліку суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками «податкових ям»та зареєстрований як платник ПДВ, а також те, що юридична адреса контрагента не входить до переліку адрес масової реєстрації.

Так, з практики Вищого адміністративного суду України випливає, що платник податків не може вважатися несумлінним, якщо на момент укладення правочину запис про його контрагента знаходився в ЄДР і його було зареєстровано як платника ПДВ, нести відповідальність за допущені контрагентом порушення вимог податкового законодавства суб'єкт господарювання також не повинен.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» , згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Колегія суддів також зазначає, що твердження відповідача про фіктивний характер укладених позивачем договорів та визнання їх нечинним є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Встановлюючи факт відсутності реальності господарської операції, податковий орган зобов'язаний керуватися чинним законодавством, відповідно до якого правочини, за якими відсутнє фактичне здійснення господарської операції, є фіктивними. При цьому факт фіктивності таких операцій встановлюється судом шляхом визнання угоди недійсною (стаття 234 ЦК України ).

При цьому СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не враховує припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК , згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, прямо встановлена законом, а не актами податкових перевірок.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року зазначається наступне: відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності того чи іншого правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при цьому такий правочин повинен бути спрямований на знищення, пошкодження майна держави або незаконне заволодіння ним, а наявність умислу та вини осіб, що уклали такий правочин, повинно бути встановлене вироком суду у відповідній кримінальній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки Відповідачем не містить доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів на виконання робіт між Позивачем та ТОВ «ГВС-Сервіс»не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчило б про намір сторін при виконанні договорів завдати шкоди інтересам держави і суспільства. Відповідач також не звертався до суду з позовом про визнання зазначених договорів фіктивними або з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Так, сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, ТОВ «ГВС-Сервіс»порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності не є безумовною підставою для висновку про укладення зазначеним суб'єктом господарювання договорів з Позивачем з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ГВС-Сервіс» носили реальний характер, підтверджуються необхідними документами та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту ДК "Укртрансгаз" було сформовано правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та з прибутку підприємств за період з 01.01.2009 року по 01.08.2011 року, а висновок акту перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР та підпункту 5.1., підпункту 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР є помилковим, відтак визначення в податкових повідомленнях-рішеннях № 0004564120 та № 0004574120 від 17 жовтня 2011 року суми податкового зобов'язання на загальну суму 18 582 491,00 грн. є протиправним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст., 160 , 195 , 19 6 , 198 , 200 , 205 , 206 , 211 , 212 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві ДПС -Воронової С.Г. залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.