Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-1854/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1854/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Грищенко Т.М., суддів -Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі -Киш С. А., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва звернулась до суду з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 3461502,03 грн.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, знаходиться на обліку в ДПІ Голосіївського району міста Києва та перебував на спрощеній системі оподаткування.

Позивач у своєму позові посилався на те, що сума заборгованості виникла в результаті проведеної співробітниками ДПІ перевірки дотримання вимог податкового законодавства, за результатами перевірки був складений акт №196/174023/НОМЕР_1 від 19.07.2010 р, яки встановлені порушення п.1, п.2, п.3, п.8, п.13 ст. 3, п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 6.07.1995 р.

За результатами перевірки за порушення вказаних норм законодавства до ФОП ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції за формою «С»№0001731740/0 від 12.08.2010 року на суму 3457220 грн. та направлене податкове повідомлення-рішення з єдиного податку на підприємницьку діяльність фізичних осіб №0001731740/0 від 12.08.2010 року на загальну суму 500 грн. та податкове повідомлення -рішення з доходів найманих працівників на загальну суму 3375 грн., тобто, на загальну суму 3461095,00 грн.

Позивачу направлялись перша податкова вимога №1/2139 від 29.06.2010 року на загальну суму 199,84 грн., та друга податкова вимога №2/3788 від 5.11.2010 року на суму 4082,03 грн., які відповідачем сплачені не були. Позивач вважає, що позивачем визначена та самостійно узгоджена сума, а саме -3461502,03 грн. несплачена до бюджету. Тому, позивач звернувся до суду про стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 3461095 гривень, з огляду на те, що стягнення своєчасно сплаченого платником податків податкового боргу здійснюється в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду від 9 червня 2011 року позов ДПІ Голосіївського району міста Києва був задоволений повністю. Судом першої інстанції вказувалось, що позивачем при проведенні перевірки були встановлені порушення податкового законодавства, в результаті чого був складений акт , а на підставі акту були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та направлені податкові повідомлення-рішення. Відповідачем вони не оскаржені в установленому порядку.

У зв»язку з неможливістю вручення відповідачу рішення про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень податковою інспекцією складався акт.

Тому, суд першої інстанції, посилаючись на пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону №2181, вважав правомірними подальші дії позивача по направленню почергово двох податкових вимог, які відповідачем виконані не були. Суд вважав даний позов доведеним і задовольнив його в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_2 10.09.2012 року подав апеляційну скаргу на дану постанову суду. Апелянт вважає, що судом першої інстанції були порушені його права на захист своїх інтересів у суді, він не погоджується із сумою стягнення, з підставами проведеної перевірки податковою інспекцією, з висновками, викладеними в акті перевірки. У своєму поясненні він вказує, що до кінці 2009 року у нього була розрахункова книга, на 2010 рік він її не отримав, тому вважає, що санкції не можуть бути застосовані до нього з другого кварталу 2007 року. В останнє судове засідання відповідач не з»явився, але з його пояснень, даних в минулих судових засіданнях, він пояснив, що може продавати пиво в пляшках без РРО, але визнав, що у його кіоску працював продавець, належним чином не оформлений за якого він не платив податку. Відповідач підтримав свою апеляційну скаргу, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову позивачу у позові.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував і просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши представлені докази, ознайомившись з доводами, викладеними у постанові суду першої інстанції та апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції вцілому правильно встановлені обставини справи і зроблені вірні висновки щодо порушень допущених відповідачем при здійсненні своєї підприємницької діяльності та правомірності дій податкового органу за даних обставин.

Щодо розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, встановлених рішенням від 12.08.2010 року №0001751740, то колегія суддів вважає, що позивачем зроблений невірно застосоване діюче на момент проведення перевірки і складення акту перевірки законодавство.

Акт перевірки ФОП ОСОБА_2. складений19.07.2010 року. Об»єктом перевірки був кіоск у АДРЕСА_1. Із змісту акту вбачається, що у кіоску здійснювався продаж продуктів, прохолодних напоїв та пива закоркованого у пляшках без РРО та КОРО. Було встановлено, що продаж здійснювала продавець, а на товарах не було цінників.

Актом були встановлені порушення п.1, п.2, п.3, п.8, п.13 ст. 3, п.6 ст.3 ЗУ «Про РРО»від 6.07.1995 р. та Указ Президента України «Про спрощену систему звітності…»від 3.07.1998 р.

Тобто, перевіркою було встановлено, що відповідач здійснював торгівлю у кіоску пива закоркованого в пляшках.

Законом України від 11.07.1996 року №313/96 «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) встановлено ставки акцизного збору на пиво солодове по 0,74 грн. за 1л.

Статтею 3 закону «Про РРО»суб»єкти господарювання , які здійснюють торгівлю підакцизним товаром повинні здійснювати розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та приведену фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів. Як встановлено в суді у відповідач не застосовував РРО, а КОРО була в нього до 2009 року.

Позивач у своєму поясненні посилається на ст. 17 Закону України «Про РРО», якою передбачається за порушення вимог цього Закону до суб»єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органі ДПІ України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п»ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлена невідповідність, зокрема і в разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання такої операції, або без використання розрахункової книжки.

Колегія суддів вважає порушення, викладені в акті доведеними.

З пояснень, наданих позивачем при перегляді даної справи, вбачається, що обрахунок фінансових санкцій взятий за період з П кварталу 2007 року і до моменту перевірки та складення акту. Позивачем взяті дані платника податків, які він подавав до ДПІ за вказаний період про обсяги прибутку, який склав 691155 грн. та помножив його на п»ять, що і склало суму 3455775 грн. До вказаної суми була додана суму штрафних санкції за відсутність цінників у розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний не виставлений цінник на товар в сумі 1445 грн. і сума штрафних санкцій склала 3457220 грн.

Колегія суддів вважає, що Законом України «Про РРО»не врегульоване питання періоду, за який можуть бути взяті суми обсягу отриманого прибутку платника, що допустив порушення цього закону щодо застосування у своїй діяльності РРО. Позивачем достатньо не обгрунтовано, чому він взяв обсяг отриманого прибутку саме за цей період.

Але, колегія суддів вважає, що слід взяти до уваги ст. 250 ГК України в редакції, яка діяла на момент перевірки 19.07.2010 року, згідно з якою адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб»єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За вказаних обставин, суд вважає правомірним застосувати ст. 250 ГК України до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за порушення ЗУ «Про РРО», а саме застосувати шестимісячний строк.

З наданих суду від 3.12.2012 року пояснень відповідача вбачається, що з 19.07.2010 року за шість місяців, що передували перевірці діяльності відповідача, обсяг отриманого прибутку становив1490 грн.

Зважаючи на передбачений ст.17 Закону України «Про РРО» порядок нарахування штрафних санкцій у п»ятикратному розмірі від суми вартості проданого товару, сума штрафних санкцій за порушення ст.3 цього Закону складає 7450 гривень замість 3455775 грн. нарахованих податковим органом.

До вказаної суми слід додати суму штрафних санкцій за відсутність цінників на товарах в сумі 1445грн., що в сумі буде складати 8895 грн.

У зв»язку з наведеним, колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору в цій частині допущено неповноту з»ясування обставин справи, що мали значення для справи. Зокрема, суд не пересвідчився в правильності нарахування штрафних санкцій відповідачу і задовольнився сумою цих санкцій вказаних у Рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2010 №0001751740, без витребування у позивача належного розрахунку.

При цьому, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо правильності нарахування податкового зобов»язання з доходів найманих працівників з штрафними санкціями у податковому повідомленні рішенні №0001741740/0 від 12.08.2010 року в сумі 3375 грн. та суми податкового зобов»язання з податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб №0001731740/0 від12.08.2010 року в сумі 500 грн.

Тобто, сума до сплати відповідачу становить 12770 грн.

Наведені обставини на думку колегії суддів є достатніми для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, за яким сума стягнення повинна бути зменшена до обрахованої у відповідності з вимогами ст. 250 ГК України.

Керуючись статтями 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 червня 2011 року, - скасувати на винести нову постанову.

Позов державної податкової інспекції задовольнити частково.

Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до державного бюджету заборгованість в сумі 12770 гривень. В решті позовних вимог, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.