Постанова

від 25.09.2012 по справі 5017/1254/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 5017/1254/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Пироговського В.Т.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 25.09.2012 року № 715)

При секретарі Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кільян А.М., за довіреністю;

від відповідача: Майорова Н.М., за довіреністю;

від 3-ї особи: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд Лайт"

на рішення господарського суду Одеської області від 10 липня 2012 року

у справі № 5017/1254/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Діелектрик", м. Одеса, вул. Артилерійська, 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд Лайт", м. Одеса, п-т Шевченка, 31

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закрите акціонерне товариство „Діелектричні кабельні системи України", м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, буд. 3/7

про: стягнення 25 284, 32 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Діелектрик" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закритого акціонерного товариства "Діелектричні кабельні системи України", про стягнення заборгованості за договором поставки електромонтажної продукції №029111 від 11.01.2011р. у розмірі 25284,32грн., а саме: основного боргу у розмірі 18817,23грн., інфляційних витрат у розмірі 4168,24грн., 3% річних у розмірі 1398,85грн. та 900грн. витрат на оплату послуг адвокату.

17.05.12 року від позивача надійшли пояснення, згідно яких на виконання вимог ухвали суду, надав уточнення правового статусу третьої особи, та зазначило що Закрите акціонерне товариство" Діелектричні кабельні системи України" має бути залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

29.05.12 року від третьої особи надійшло клопотання, згідно якого зазначила, що позовні вимоги позивача підтримує, та просило суд розглядати справу за відсутності її представника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Діелектрик" про визнання недійсним з моменту укладання договору поставки № 029111 від 11.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.12 року №5017/2012/1185 керуючись ст.60, ст.63, п.п.4,6 ст.63, ст.86 ГПК України, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" повернуто без розгляду.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов не надав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 липня 2012 року по справі № 5017/1254/2012 (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено.

13.07.2012 року до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.07.2012 року про повернення зустрічної позовної заяви № 5017/2012/1185.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд Лайт" на ухвалу господарського суду Одеської області від 04 липня 2012 року № 5017/2012/1185 (вх. № 2134/12 від 13.07.2012 року) з додатками повернуто скаржнику.

17.07.2012 року до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" на рішення господарського суду Одеської області від 10 липня 2012 року по справі № 5017/1254/2012.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд Лайт" на рішення господарського суду Одеської області від 10 липня 2012 року по справі № 5017/1254/2012 (вх. № 2167/12 від 17.07.2012 року) з додатками повернуто скаржнику.

24.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Трейд Лайт" знову звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10 липня 2012 року по справі № 5017/1254/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 року по справі № 5017/1254/2012, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд Лайт" прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

08.08.2012 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 5017/1254/2012 до вирішення пов'язаною із нею справи № 5017/2274/2012 за позовом ТОВ „Трейд Лайт" до ТОВ „Діелектрик" про визнання недійсним дилерського договору поставки електромонтажної продукції № 029111 від 11.01.2011 року, яке було залишено судовою колегією без задоволення в зв'язку із наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Отже, незалежно від того, чи є зупинення провадження у справі обов'язком, або правом господарського суду, таке процесуальне рішення може бути визнане обґрунтованим лише за тієї умови, що без здійснення тих дій, у зв'язку з якими зупиняється провадження, подальший розгляд господарської справи є неможливим.

Судова колегія вважає можливим розгляд справи щодо стягнення заборгованості за договором поставки електромонтажної продукції до вирішення по суті господарської справи № 5017/2274/2012.

Відповідно п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази, керуючись законом. Таким чином, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору він має право визнати цей договір недійсним.

Отже у апеляційного суду є можливість розглянути справу та встановити самостійно ті обставини у даній справі, які впливають на її вирішення.

Зазначеної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (Постанова ВГСУ від 22.06.2012 року по справі № 11/17-5110-2011)

Крім того, відповідач звертався із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Діелектрик" про визнання недійсним з моменту укладання договору поставки №029111 від 11.01.2011р., яку ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.12 року №5017/2012/1185 було повернуто без розгляду на підставі ст.60, ст.63, п.п.4,6 ст.63, ст.86 ГПК, в зв'язку із поданням зустрічного позову після початку розгляду справи по суті.

Отже на момент звернення до суду першої інстанції і на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції договір поставки №029111 від 11.01.2011 року є дійсним.

Відповідно до ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія, дійшла до висновку, що відповідно до вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України навіть якщо вищезазначений договір поставки №029111 від 11.01.2011 року буде визнано недійсним, то даний факт взагалі не може розглядатися судом апеляційної інстанції, оскільки позивачем не було наведено жодних підстав неможливості його оскарження до подання позову про стягнення заборгованості, а може бути лише підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

13.08.2012 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

3-тя особа не скористалась своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника 3-ї особи, тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 26.07.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення учасниками процесу в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Від 3-ї особи, представники якої не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 11.01.11р. між Закритим акціонерним товариством "Діелектричні кабельні системи України" (Виробник), Товариством з обмеженою відповідальністю „Діелектрик" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" (Дилер) було укладено дилерський договір поставки електромонтажної продукції №029111, предметом якого є правовідносини Сторін, що виникають у зв'язку з наданням Дилеру не виключного права проводити від власного імені і за власний рахунок на території України (надалі - "'Регіон") будь-які юридичні та пов'язані з ними фактичні дії щодо оптового та роздрібного продажу електромонтажної продукції торгівельних марок КС", "ВОССНIOТТІ", "Іnset", ", МЕТ", "СЕРІ", "Еlеmatіс", "Еgі", "Аve", "Коrner", оvір", ast", "Маrlanvil", "Егісо", "(надалі - Продукція).

Відповідно до п.1.2. договору, Дилер приймає на себе зобов'язання по реалізації Продукції в строки та в обсягах, встановлених у Додатку №1 до цього Договору (Комерційні умови на 2011 рік), який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.1.3. договору, Постачальник надає Дилеру знижку на продукцію (Дилерська знижка). Розмір Дилерської знижки визначається Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору (Комерційні умови на 2011 рік), який є від'ємною частиною Договору.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що відносини між Виробником, Постачальником і Дилером є партнерськими та спрямовані на взаємовигідне співробітництво зі збуту Продукції. Сторони докладають спільних зусиль по поширенню продукції у регіоні.

У відповідності до п. 4.6 договору, розрахунок за отриману партію продукції здійснюється Дилером Постачальнику на протязі 25 (двадцяти п'яти) календарних днів з моменту отримання продукції.

Згідно до умов п. 5.1. договору, поставка продукції здійснюється Постачальником на підставі замовлення Дилера, у якому вказується кількість та номенклатура продукції, що замовляється, протягом 5 днів з моменту отримання такого замовлення.

Відповідно до п. 5.2. договору, передача-приймання продукції дилеру відбувається за видатковими накладними, в яких зазначається кількість та ціна продукції, яка відвантажується.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та даним договором.

Згідно п. 6.2. договору усі спори, що виникають між сторонами в процесі виконання даного договору, вирішується шляхом переговорів між сторонами.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на виконання умов договору поставки позивач передав відповідачеві в період з 03.02.2011р. по 23.06.2011р. продукції на загальну суму 126095,33грн., що підтверджується накладними, а саме: №00000046 від 03.02.11р. на суму 108477,41грн., №0000087 від 03.02.11р. на суму 5613,19грн., №0000071 від 14.02.11р. на суму 1158,07грн., №0000073 від 14.02.11р. на суму 1051,05грн., №0000086 від 22.02.11р. на суму 3016,95грн., №0000091 від 23.02.11р. на суму 223грн., №0000127 від 03.03.11р. на суму 1247грн., №0000134 від 10.03.11р. на суму 3694,24грн., №0000211 від 11.04.11р. на суму 278,10грн., №0000212 від 11.04.11р. на суму 1051,05грн., №0000452 від 23.06.11р. на суму 285грн., підписаними представниками обох сторін та відповідними довіреностями, а саме: №23 від 03.02.11р., №33 від 14.02.11р., №35 від 14.02.11р., №42 від 21.02.11р., №45 від 23.02.11р., №48 від 02.03.11р., №53 від 10.03.11р., №75 від 11.04.11р., №77 від 11.04.11р., №121 від 23.06.11р.

Судова колегія наголошує, що наявні в матеріалах справи довіреності та видаткові накладні, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства України, зокрема п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ № 88 від 24.05.1995 року, ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якими не передбачено обов'язковості наявності печаток на первинних документах, а передбачено наявність особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом МФУ №99 від 16.05.1996 року сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно -матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Крім того, факт отримання відповідачем продукції підтверджується і частковим розрахунком за неї.

Однак, розрахунки за поставлену продукцію відповідач здійснював з постійними порушеннями порядку оплати, тому станом на 20.07.2011р., утворилася заборгованість по оплаті отриманої продукції у розмірі 18817,23грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Діелектрик" від 09.04.2012р. Отже позивач передав відповідачеві в період з 03.02.2011р. по 23.06.2011р. продукції на загальну суму 126095,33грн., тобто відповідач без зауважень розрахувався за більшість поставленої продукції і питань щодо неправильного оформлення видаткових накладних та довіреностей в нього не виникало.

Отже, факт передачі товару на підставі довіреностей та видаткових накладних, оформлених у відповідності до вимог діючого законодавства, належним чином підтверджується матеріалами справи, а позиція апелянта з цього приводу є хибною та такою, що не приймається судовою колегією до увагу в зв'язку із її безпідставністю.

Таким чином, станом на 10.04.2012р. сума основного боргу по договору поставки складала 18817,23грн.

Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст.11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України та дійшов до вірного висновку про наявність поставки позивачем товару відповідачу, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" по оплаті вартості отриманого товару та задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 18817,23грн.

Крім того суд першої інстанції правильно застосував приписи ст.ст. 625 ЦК України, ст.ст. 32-34, 49 ГПК України та дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 4168,24грн., 3% річних у розмірі 1398,85грн., витрат за надання правової допомоги у розмірі 900грн., в зв'язку з їх обґрунтованістю та підтвердженням наявними у справі матеріалами.

Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача у будь-якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд Лайт", м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 10 липня 2012 року по справі № 5017/1254/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 26 вересня 2012 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: В.Т. Пироговоський