Постанова

від 24.09.2012 по справі 2а/0570/10348/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10348/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голубової Л.Б.

при секретарі

за участі секретаря судового засідання Платонової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво

«Друкарський Двір»

до Головного управління Пенсійного фонду України в

Донецькій області

управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та

Слов'янському районі Донецької області

про визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду

України в м. Слов'янську про застосування фінансових

санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування)

або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування)

страхових внесків, у тому числі донарахованих

страхувальниками або органом Пенсійного фонду, № 1815

від 31 жовтня 2008 року

за участі:

представника позивача: Бутка В.І. - керівник, Дегтярьова В.В., за дов. від 17.09.12р

представника відповідача 1: не з'явились,

представника відповідача2: не з'явились

Закрите акціонерне товариство «Печатный двор» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2) про визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, № 1815 від 31 жовтня 2008 року.

Ухвалою суду від 10 вересня 2012 року було замінено неналежного позивача - закрите акціонерне товариство «Печатный двор» на належного - товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Друкарський Двір».

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги. Також надали письмові пояснення від 21 вересня 2012 року, в яких вважають, що оскаржуване рішення № 1815 від 31 жовтня 2008 року винесене на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність з 01 січня 2011 року.

В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання від 20 вересня 2012 року про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, № 1815 від 31 жовтня 2008 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, повинно було направити протягом п'яти робочих днів розпорядчий документ (вимогу) про сплату недоїмки у випадку, якщо страховик на кінець звітного періоду має борг по сплаті фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вказує, що відповідач не направляв такої вимоги взагалі. Таким чином, як вважає позивач, у підприємства відсутні зобов'язання по сплаті штрафу та пені.

Відповідачі заперечують проти позовних вимог, оскільки загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівності щодо виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків та відповідальності суб'єктів системи пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання чи неналежне виконання покладених на них обов'язків.

У відповідності до п. 12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058), у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками, тобто, платниками страхових внесків, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058). Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та стягнення заборгованості по внескам.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:

«Страхувальники» це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

«роботодавець» - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом».

У відповідності до ст. 19 Закону №1058, «страхові внески до солідарної системи нараховуються:

для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності».

Згідно з п. 4 ст. 20 Закону №1058 сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення відповідного базового періоду, за який вони нараховані (ч.6 ст.20 Закону №1058).

Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати.

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з пунктом 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, у зв'язку з чим суд не приймає посилання позивача на нерентабельність підприємства та його фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України.

31 жовтня 2008 року УПФУ в м. Слов'янську винесено рішення відносно позивача про застосування фінансових санкцій № 1815 (штраф - 34504,86 грн., пеня - 10553,96 грн.) (а.с. 3).

Згідно до п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У відповідності до п. 9 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у вигляді штрафу, який розраховується залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 5 статті 106 Закону України № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Протягом 2004-2005 років позивачем страхові внески до органу Пенсійного фонду не сплачувались у встановлені законодавством терміни, а саме:

- за січень 2004 року в сумі 4116,04 грн., строком сплати 20.02.2004 року, погашалися з 27.02.2004 року по 14.05.2004 року;

- за лютий 2004 року в сумі 4247,99 грн., строком сплати 22.03.2004 року, перераховувалися з 14.05.2004 року по 26.05.2004 року;

- за березень 2004 року в сумі 4141,66 грн., строком сплати 20.04.2004 року, погашалися з 26.05.2004 року по 30.06.2004 року;

- за квітень 2004 року в сумі 5033,45 грн., строком сплати 20.05.2004 року, перераховувалися з 30.06.2004 року по 21.10.2004 року, 06.03.2006 року;

- за травень 2004 року в сумі 4471,68 грн., строком сплати 21.06.2004 року, перераховувалися з 21.10.2004 року по 29.12.2004 року, 06.03.2006 року;

- за червень 2004 року в сумі 5288,32 грн. строком сплати 20.07.2004 року, погашалися з 21.10.2004 року по 29.12.2004 року, 06.03.2006 року;

- за липень 2004 року в сумі 4252,63 грн., строком сплати 20.08.2004 року, перераховано 29.12.2004 року, 06.03.2006 року;

- за серпень 2004 року в сумі 4086,11 грн., строком сплати 20.09.2004 року, перераховано 29.12.2004 року, 06.03.2006 року;

- за вересень 2004 року в сумі 3899,17 грн., строком сплати 20.10.2004 року, перераховано 23 лютого 2005 року;

- за жовтень 2004 року в сумі 3903,64 грн., строком сплати 22.11.2004р., погашалися з 23.02.2005 року по 16.05.2005 року, 06.03.2006 року;

- за листопад 2004 року в сумі 3953,22 грн., строком сплати 20.12.2004 року, погашалися з 16.05.2005 року по 07.06.2005 року, 06.03.2006 року;

- за грудень 2004 року в сумі 3823,67 грн., строком сплати 20.01.2005 року, перераховувалося з 07.06.2005 року по 31.08.2005 року, 06.03.2006 року;

- за січень 2005 року в сумі 3718,11 грн., строком сплати 21.02.2005 року, погашалися з 31.08.2005 року по 11.10.2005 року, 06.03.2006 року;

- за лютий 2005 року в сумі 3804,29 грн., строком сплати 21.03.2005 року, погашалися з 11.10.2005 року по 17.10.2005 року, 06.03.2006 року;

- за березень 2005 року в сумі 3603,45 грн., строком сплати 20.04.2005 року, погашалися з 17.10.2005 року по 10.11.2005 року, 06.03.2006 року;

- за квітень 2005 року в сумі 3672,04 грн., строком сплати 20.05.2005 року, погашалися з 10.11.2005 року по 28.11.2005 року, 06 03.2006 року;

- за травень 2005 року в сумі 3654,62 грн., строком сплати 21.06.2005 року, погашалися з 28.11.2005 року по 28.12.2005 року, 06.03.2006 року;

- за червень 2005 року в сумі 3652,15 грн., строком сплати 20.07.2005 року, сплачено 28.12.2005 року, 06.03.2006 року;

- за липень 2005 року в сумі 3971,70 грн., строком сплати 22.08.2005 року, сплачено 28.12.2005 року, 06.03.2006 року;

- за серпень 2005 року в сумі 3457,25 грн., строком сплати 20.09.2005 року, сплачено 28.12.2005 року, 22.03.2006 року;

- за вересень 2005 року в сумі 3228,25 грн., строком сплати 20.10.2005 року, перераховано 28.12.2005 року, 05.04.2006 року, 06.05.2006 року;

- за жовтень 2005 року в сумі 3228,31 грн., строком сплати 21.11.2005 року, перераховано 28.12.2005 року, 06.05.2006 року, 16.05.2006 року;

- за листопад 2005 року в сумі 3005,15 грн., строком сплати 20.12.2005 року, перераховано 28.12.2005 року, 13.01.2006 року, 16.05.2006 року.

Відповідно наявних в матеріалах справи карток особового рахунку страхувальника - позивача та розрахунків фінансових санкцій та пені (а.с. 65-77) позивач за період з 20 лютого 2004 року по 28 грудня 2005 року несвоєчасно сплачував страхові внески у зв'язку з чим відповідач правомірно зараховував сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Суд не бере до уваги пояснення позивача стосовно скасування пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2011 року, оскільки оскаржуване рішення винесене відповідачем 31 жовтня 2008 року, коли дана норма закону діяла.

Перерозподіл сплачених позивачем сум в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості не здійснювався, оскільки за період з 2004 - 2005 роки до позивача не застосовувалися фінансові санкції.

Разом із тим, суд зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області взагалі не порушувало права позивача.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дана правова позиція викладена у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а/0570/2225/2011, яка залишена без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем спірного рішення від 31 жовтня 2008 року № 1815, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Друкарський Двір» до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, № 1815 від 31 жовтня 2008 року - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 24 вересня 2012 року в присутності представників позивача.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.