Постанова

від 25.09.2012 по справі 25/188

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 25/188 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - Амєліна О.О., відповідачів - Ковальова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "СК "Уніка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у справі№25/188 за позовомПАТ "СК "Уніка" до 1.ПАТ "Просто Страхування", 2.ПАТ "СК "Перша" провідшкодування шкоди в порядку регресу ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.12.2011 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 (судді: Ільєнок Т.В., Борисенко І.В., Шипко В.В.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ПАТ "СК "Уніка" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ч.2 ст.5 ЦК України, п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст.36.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 19.09.2011р.). Зокрема, скаржник вважає, що оцінена шкода була завдана третій особі саме внаслідок експлуатації напівпричепа, а не автомобіля (тягача). Таким чином, ПАТ "СК "Перша", як страховик цивільно-правової відповідальності водія напівпричепу, зобов'язане відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, що відбулося 24.06.2011р. Разом з тим, заявник вказує на помилкове застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин нової редакції норми ст.36.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", так як акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача-2, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.07.2009р. між ПАТ "СК "Уніка" (страховик) та Каплінським О.В. (страхувальник) було укладено договір страхування №1-АК (далі - договір), об'єктом якого є транспортний засіб Lanos TF69YP23, д.н. ВС 2464 СІ.

24.06.2011р. у м.Вінниці на перехресті вулиць Д.Нечая-Приманова відбулося зіткнення автомобіля Lanos TF69YО, д.н. ВС 2464 СІ (під керуванням Каплінського О.В.), та автомобіля Сканія д.н. АВ 5728 ВВ з напівпричепом ПП ВОSТ0STА, д.н. АВ 6644 ХТ, яким керував водій Крушельницький О.В.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Lanos TF69YО, д.н. ВС 2464 СІ, що підтверджується довідкою від 25.06.2011, виданою Відділом ДАІ м. Вінниця УМВС України у Вінницькій області (а.с.11-12).

Постановою В.Олександрійського районного суду Херсонської області від 26.07.2011 №3-595 Крушельницького О.В. визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.13).

25.06.2011 страхувальником було подано позивачу заяву про настання страхової події та виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО згідно рахунку (а.с.14-15).

За наслідками вказаної ДТП позивачем було перераховано на користь страхувальника (одержувач: ФОП Іщук Олег Васильович) страхове відшкодування в розмірі 13433,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.08.2011 №027849 (а.с.31). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом від 19.08.2011 №00069543 (а.с.8).

У відповідь на запит суду першої інстанції Моторно-транспортне страхове бюро України листом від 24.11.2011 №25890/7-3-11 (а.с.59) повідомило господарський суд про те, що за даними Єдиної централізованої бази даних М(Т)СБУ за страховим Полісом №ВЕ/8435857, виданим відповідачем-2, застраховано цивільно-правову відповідальність АТП №1 ЛТД щодо напівпричепу ПП ВОS103ST, д.н.АВ 6644 ХТ.

З огляду на те, що дія Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, що вступила в силу з 19.09.2011р., не розповсюджується на страховий випадок (ДТП), який настав 24.06.2011р., а чинним на момент вчинення ДТП законодавством не було передбачено відповідальність відповідача-2 як страховика напівпричепу, яким винна у скоєнні ДТП особа нанесла шкоду третім особам, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не підтвердив заявлені позовні вимоги необхідними та достатніми доказами, тому визнав заявлений позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

У відповідності зі ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою В.Олександрійського районного суду Херсонської області від 26.07.2011 №3-595 Крушельницького О.В. визнано винним у скоєнні ДТП.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДТП сталася з вини водія вантажного автомобіля Сканія д.н. АВ 5728 ВВ з напівпричепом ПП ВОSТ0STА, д.н. АВ 6644 ХТ (Крушельницького О.В.).

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації напівпричепа ПП ВОS103ST, д.н.АВ 6644 ХТ, застраховано за страховим Полісом №ВЕ/8435857, виданим відповідачем-2.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Згідно пп.1.10 п.1 Постанови КМ України "Про правила дорожнього руху" від 10.10.2001 причіп -транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду належать також напівпричепи та причепи-розпуски.

Зазначене переконливо свідчить про те, що причіп (напівпричіп) не може експлуатуватися окремо від тягача. Відтак, в разі встановлення вини водія автомобіля з причепом (автопоїзда) (пп.1.4 п.1 Наказу Міністерства транспорту України від 22.06.2000) у скоєнні ДТП, цивільно-правова відповідальність винної особи повинна наставати за шкоду, заподіяну третім особам як внаслідок експлуатації тягача (автомобіля), так і внаслідок експлуатації напівпричепа.

Однак, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не надано належної оцінки тим встановленим фактичним обставинам, що на час скоєння ДТП вантажний автомобіль Сканія д.н. АВ 5728 ВВ перебував у з'єднанні із застрахованим напівпричепом ПП ВОSТ0STА, д.н. АВ 6644 ХТ, тобто по суті був єдиним транспортним засобом.

Крім того, судами не з'ясовано, чи під час ДТП з транспортним засобом потерпілої особи (Lanos TF69YP23, д.н. ВС 2464 СІ) мало місце безпосереднє зіткнення застрахованого напівпричепа ПП ВОSТ0STА, д.н. АВ 6644 ХТ або ж це було зіткнення саме з тягачем Сканія д.н. АВ 5728 ВВ.

В зв'язку з цим, передчасним є висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови в позові, який мотивований відсутністю страхування відповідачем-2 відповідальності за шкоду, завдану внаслідок експлуатації безпосередньо тягача Сканія д.н. АВ 5728 ВВ. Адже, згадане обґрунтування могло б бути вагомою підставою для відмови в позові в разі скоєння ДТП за участю автомобіля Сканія д.н. АВ 5728 ВВ без напівпричепа ПП ВОS103ST, д.н.АВ 6644 ХТ.

Вищенаведеним також спростовується висновок апеляційної інстанції про те, що чинним на момент вчинення ДТП законодавством не було передбачено відповідальність відповідача-2 як страховика напівпричепу, яким винна у скоєнні ДТП особа нанесла шкоду третім особам, оскільки такий передчасний висновок ґрунтується передусім на тлумаченні норми ст.36.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що набрала чинності з 19.09.2011р.), яка не має зворотної дії стосовно страхового випадку (ДТП), що настав 24.06.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Таким чином, в порушення приписів ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не переглянув справу в повному обсязі, а обмежився констатацією висновку суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо обсягу та меж відповідальності відповідача-2, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.111 7 ГПК України) та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

У зв'язку з вищевикладеним, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.111 12 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи достеменно встановити дійсні права та обов'язки сторін, обсяг відповідальності відповідача-2 у скоєнні ДТП, та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.

Разом з тим, не заслуговують на увагу голослівні посилання заявника на помилкове застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин нової редакції норми ст.36.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки оскаржувані рішення та постанова жодних вказівок з цього приводу не містять.

Відповідно до п.3 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "СК "Уніка" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 06.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2012 у справі №25/188 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун