Постанова

від 27.09.2012 по справі 5006/37/68пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2012 р. справа №5006/37/68пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойко І.А. Зубченко І.В., Радіонової О.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача (скаржника): від відповідача: від третьої особи: розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В. Ковальова Н.О. -представник (довіреність № 234 від 25.09.2012 р.) Клок О.П. -представник (довіреність б/н від 19.01.2012 р.) Не з'явився Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. (повний текст від 20.08.2012р.) у справі № 5006/37/68пн/2012 (суддя Д.О.Попков) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»м.Маріуполь до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»м.Маріуполь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь проРозірвання договору оренди № 207 від 24.01.2005 р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»м.Маріуполь про розірвання договору оренди № 207 від 24.01.2005 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»м.Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»м.Маріуполь про розірвання договору оренди № 207 від 24.01.2005 р. було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. у справі № 5006/37/68пд/2012, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»м.Маріуполь подав до донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищенаведене рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 11.09.2012 р. Донецьким апеляційним господарським порушено апеляційне провадження.

Позивач (скаржник) у судовому засіданні 26.09.2012 р. підтримав вимоги апеляційної скарги. Надав клопотання про залучення в якості ТОВ «Хозяюшка»ліквідатора Атаманенко С.В., у зв'язку з чим перенести розгляд справи на іншу дату.

Судова колегія розглянула та відмовила позивачу у задоволенні клопотання про залучення в якості ТОВ «Хозяюшка»ліквідатора Атаманенко С.В. у зв'язку з недоцільністю та відсутністю необхідності участі ліквідатора Атаманенко С.В. при розгляді апеляційної скарги.

Відповідач у судовому засіданні 26.09.2012 р. проти вимог апеляційної скарги заперечив, надав відзив, в якому просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. у справі № 5006/37/68пд/2012 -залишити без змін.

Третя особа у судове засідання 26.09.2012 р. не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом Донецької області, 24.01.2005 р. між закритим акціонерним товариством «Маркомпрод», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»(Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»(Орендар) був укладений договір оренди, який був нотаріально посвідчений 24.01.2005 р. та зареєстрований в реєстрі за № 207.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 1209 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1 для використання його під розміщення об'єкта торгівлі. Вищевказане нежиле приміщення належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності № 9, виданого 05.01.2000 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, та зареєстроване у Маріупольському бюро технічної інвентаризації 05.01.2000 року, за реєстром № 767.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору передбачено, що приміщення передається в належному санітарно-технічному стані, придатному для експлуатації за призначенням, вказаним в п. 1.1 договору. Передача приміщення здійснюється за актом про прийом-передачу нежилого приміщення, який складається у вільній формі та підписується представниками обох сторін. Передача здійснюється протягом семи робочих днів з моменту нотаріального посвідчення та Державної реєстрації договору оренди.

Факт передачі позивачем відповідачу приміщення підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 08.02.2005 р., підписаного уповноваженими представниками сторін, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.4., 3.5. договору сторонами визначено наступний порядок розрахунків: за користування орендуємим приміщенням з Орендатора щомісяця стягнується орендна плата у розмірі двадцять п'ять тисяч гривень; розрахунки по орендній платі здійснюються орендатором щомісяця, шляхом передплати, а саме: до 5 числа поточного місяця, перерахуванням встановленої суми на розрахунковий рахунок № 26009301512294 у Грецькій філії Іллічівського МВ ПІБ м.Маріуполя, або внесення грошовою готівкою у касу ЗАТ «Маркомпрод»; Орендатор відшкодовує Орендодавцю витрати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване орендуєме приміщення, згідно виставлених рахунків; Орендатор самостійно сплачує витрати за комунальні, експлуатаційні послуги, за користування телефоном на підставі договорів, укладених з відповідними організаціями.

Умовами п. 7.5 договору, сторонами передбачені підстави для розірвання договору, у тому числі у разі нездійснення оплати Орендарем за орендуєме приміщення протягом 3-х місяців з моменту закінчення строку, у цьому випадку Орендар зобов'язаний здати приміщення Орендодавцю в семиденний строк з обов'язковим складення акту-передач.

Крім того, п.7.4. спірного договору оренди визначено про його припинення у разі відчуження орендованого приміщення. Водночас, відповідно до п.п. б) п.4.6. договору оренди Орендар має привілеєве перед іншими особами право викупити орендоване приміщення у разі його продажу, а згідно п.п. е) п.4.1. Орендодавець зобов'язаний у разі продажу нежитлового приміщення інформувати про це Орендаря не пізніше ніж за три місяці до здійснення угоди.

Відповідачем 02.09.2009 р. з ПП «Продмаркет Сервіс» та 10.02.2010 р. з ПП «Аква Маркет»було укладено договори суборенди відносно приміщення, отриманого на підставі спірного договору оренди.

Згідно п.п. в) п.4.6. договору передбачено, що Орендатор має право передавати частину орендуємого приміщення у суборенду, попередньо повідомивши про це Орендодавця.

В порушення умов п.п. в) п.4.6. договору, докази повідомлення Орендодавця про передачу приміщення в суборенду відсутні, а позивач за змістом позовної заяви заперчує про наявність такої згоди.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. у справі №17/118пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2010р. позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»м.Маріуполь та приватного підприємства «Аква Маркет»м.Маріуполь про визнання недійсним договору від 10 лютого 2010р. суборенди та усунення перешкод в користуванні майном нежитловим приміщенням загальною площею 1'228,5 м2, розташованим за адресою: АДРЕСА_1; шляхом звільнення цього приміщення товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»(87500, м.Маріуполь, пр.Металургів, б. 58, кв. 2, код ЄДРПОУ 32939365) та приватним підприємством «Аква Маркет»(87500, м.Маріуполь, вул. Артема, 134, код ЄДРПОУ 35015089) задоволені повністю. Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»залучалось до участі у вказаній справі у якості третьої особи.

Зі змісту вищезазначеного рішення місцевого суду вбачається встановлення факту набуття фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2007р. права власності на орендовану товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»нежитлову будівлю за договором оренди від 24.01.2005р. у товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод». З інформаційної довідки Маріупольського бюро технічної інвентаризації № 151 від 21.06.2012 р., яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що реєстрація в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.08.2008р. права власності на орендоване приміщення за третьою особою саме на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2007 р.

29.04.2009 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 09/194, в якій вимагав погасити заборгованість з лютого 2009 р. по квітень 2009 р. у розмірі 117987,00 грн., у тому числі нараховану пеню у розмірі 4459,38 грн. та витрати за землю у розмірі 9241,16 грн.

26.08.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»(продавець) та ОСОБА_7 (покупець) був укладений договір про розірвання договору купівлі-продажу від 29.12.2007 р., умовами якого передбачалось повернення сторонами один одному нежитлової будівлі, отриманої за договором купівлі-продажу від 29.12.2007 р.

Як вбачається з інформаційної довідки Маріупольського бюро технічної інвентаризації № 151 від 21.06.2012 р., 27.08.2010 р. до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про приналежність позивачу права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. у справі №32/142пн відмовлено у задоволені позовних вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА" м.Маріуполь про усунення перешкод в користуванні майном за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його звільнення, визнано недійсним договір суборенди, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»та приватним підприємством «Продмаркет Сервіс»від 02.09.2009р. та задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в частині зобов'язання приватного підприємства «Продмаркет Сервіс»усунути перешкоди в користуванні належним товариству з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його звільнення.

Проте, за результатами перегляду постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011р., рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. в частині визнання недійсним договір суборенди, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»та приватним підприємством «Продмаркет Сервіс»від 02.09.2009р. та задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в частині зобов'язання приватного підприємства «Продмаркет Сервіс»усунути перешкоди в користуванні належним товариству з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його звільнення скасовано і у задоволені таких вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»відмовлено. Із змісту вищезазначеної постанови апеляційного суду вбачається, що висновок про неприналежність фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, ґрунтувався на наявності виключно на наявності договору від 26.08.2010р. про розірвання договору купівлі-продажу від 29.12.2007р. і реєстрації 27.08.2010р. права власності на це майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод». В свою чергу, законність договору від 26.08.2010р. в межах справи №32/142пн не оцінювалася, але встановлений факт чинності договору оренди від 24.01.2005р. і наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»правових підстав для використання відповідного майна, а також - встановлено відсутність доказів виконання Орендодавцем вимог п.п. е) п.4.1. договору оренди від 24.01.2005р. щодо попереднього повідомлення про продаж об'єкту оренди.

Місцевим господарським судом також зазначено, що доказів здійснення такого повідомлення Орендаря про продаж майна Третій особі позивачем не надано і в межах розглядуваної справи (5006/37/68пд/2012).

В подальшому постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. в межах справи №13/98пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка» до товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 визнано недійсним договір від 26.08.2010р. про розірвання договору купівлі-продажу від 29.12.2007р. За змістом постанови вбачається, що апеляційним судом встановлений факт припинення зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2007р. виконанням згідно ст.599 Цивільного кодексу України.

24.02.2012 р. ОСОБА_7 звернулася до позивача з заявою про відмову від договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2007 р. та необхідність прийняття документації відносно зазначеного приміщення і повернення здійсненої оплати.

Листом № 44 від 07.03.2012 р. відповідач погодився прийняти відмову від договору і відповідне майно у власність та зобов'язався повернути оплату в строк до 30.06.2012 р.

07.03.2012 р. позивач та третя особа підписали акт приймання-передачі документації відносно відповідного нежитлового приміщення та акт про повернення самого приміщення у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод», а товариство з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»повернуло ОСОБА_7 оплату у загальному розмірі 676078 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1689 від 18.04.2012 р. на суму 570000,00 грн. та № 1697 від 20.04.2012 р. на суму 106078,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2012р. у справі №41/138пн, яке набрало законної сили 23.03.2012р. задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка" м.Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод" м.Маріуполь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7, про усунення перешкод у користуванні орендованою нежитловою будівлею за адресою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача звільнити приміщення та вселення до нього позивача. У своєму рішенні господарський суд Донецької області наголосив на відсутності в матеріалах справи доказів здійснення державної реєстрації права власності на спірне приміщення за ОСОБА_7, з огляду на те, що у сукупності із фактичним володінням та користування цим майном з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»дійшов висновку про порушення прав товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»як орендаря з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»як орендодавцем і власником майна. Водночас, в означеному рішенні встановлений факт передання товариством з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»у власність ОСОБА_7 за актом приймання-передачі від 01.08.2008р. нежитлової будівлі та технічної документації, що є предметом договору купівлі-продажу від 29.12.2007р.

21.03.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»пропозицію № 56 про розірвання договору оренди у зв'язку з невиконанням останнім істотних умов договору зі сплати орендної плати, передачею майна до суборенди та покращення орендованого майна.

Листом від 09.04.2012 р. відповідач надав відповідь стосовно отриманої пропозиції, в якій зазначив про невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод» рішення по справі № 41/138пн.

В результаті вищенаведеного позивач і звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди № 207 від 24.05.2005 р.

Постановою господарського суду Донецької області від 14.06.2012 р. по справі № 5006/5/29б/2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»визнано банкрутом як відсутнього боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012р. рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2010р. у справі № 40/186пд було скасоване та справу було направлено на новий розгляд, ухвалою господарського суду Донецької області від 24.07.2012 р. справу № 40/186пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка" м.Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод" м.Маріуполь та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка" права привілейованої купівлі нежитлової будівлі АДРЕСА_1, яка складається з нежитлової будівлі літ. А-1, тамбура літ. а-1, прибудови літ. а2-1, майданчиків а1, а3, а4, а7 загальною площею 1228, 5 кв.м.; переведення на позивача прав та обов'язків покупця за Договором купівлі-продажу даної нежитлової будівлі, укладеним 29.12.07р. товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод", як продавцем з фізичною особою ОСОБА_7, як покупцем, посвідчений 29.12.07р. приватним нотаріусом маріупольського міського нотаріального округу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права/інтересу; порушення цього права/інтересу з боку Відповідача; адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із вказаних умов унеможливлює задоволення позову.

Виходячи із змісту згаданих у позовній заяві ч.2 ст.651, ст.783 Цивільного кодексу України та ч.ч.2-4 ст.188 Господарського кодексу України право ініціювати питання про розірвання договору у судовому порядку належить виключно стороні такого договору.

Судова колегія апеляційної інстанції інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що хоча спірний договір і був укладений за участю правопопередника позивача як Орендодавцем, але встановлені судом на підставі наявних в матеріалах справи матеріалів фактичні обставини дають підстави для висновку про втрату позивачем статусу сторони за спірним договором ще до моменту подання розглядуваного позову (19.04.2012р.). В силу укладання між позивачем та третьою особою та виконання договору купівлі-продажу орендованої відповідачем нежитлової будівлі від 29.12.2007р., відбулося відчуження об'єкту оренди на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 з подальшою реєстрацією за нею права власності на відповідний об'єкт нерухомості.

Факт виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»та товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»своїх кореспондуючих зобов'язань за таким договором купівлі-продажу від 29.12.2007р. встановлений чинною постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. в межах справи №13/98пд і чинним рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2012р. у справі №41/138пн та має преюдиціальне у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України значення для розглядуваної справи. Відповідна обставина також була встановлена в межах справи №17/118пд.

01.08.2008р. (дата підписання акут приймання-передачі) згідно п.4.3. договору купівлі - продажу від 29.12.2007р. відбулося припинення права власності позивача на орендоване відповідачем майно у розумінні п.1 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України та правомірне виникнення такого права власності у третьої особи відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи відсутнє чинне судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2007 р.

Визнання в межах справи №13/98пд недійсним договору від 26.08.2010р. про розірвання договору купівлі-продажу від 29.12.2007р., який передбачав повернення сторонами один одному отриманого на виконання та відновлення у такий спосіб права власності позивача на орендоване відповідачем майно, згідно приписам ст.ст.216, 236 Цивільного кодексу України зумовлює висновок суду, з яким погоджується і судова колегія апеляційної інстанції про те, що право власності у позивача на таке майно у такий спосіб не відновилось, а у третьої особи, відповідно, не припинялось.

Відтак, здійснення 27.08.2010р. реєстрації права власності на спірне майно за позивачем за відсутню належної правовоприпиняючої підстави щодо такого права у третьої особи в контексті ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, що діяла на дату реєстрації права за позивачем), згідно яких реєстрація права здійснюється виключно за визначеним переліком підстав, унеможливлює сприйняття презюмованої достовірності реєстрації у якості належного доказу наявності права власності на майно у товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод».

Приймаючи до уваги вищенаведене, місцевим господарським судом, з чим погоджується і судова колегія апеляційної інстанції, правомірно відхилені як юридично неспроможні посилання позивача на визнання за ним права власності на спірне майно в межах справ №32/142пн і №41/138пн, оскільки: визнання права власності за позивачем на спірне майно не було предметом вимог за розглядуваними справами; в межах справи №32/142пн не враховувалося встановлена пізніше в межах справи №13/98пд недійсність договору від 26.08.2010 р. про розірвання договору купівлі-продажу від 29.12.2007р.; висновок у справі №41/138пн про приналежність товариству з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод» ґрунтувався на фактичному володінні майном цим товариством, недоведеності іншого та відсутності доказів здійснення реєстрації відповідного права за ОСОБА_7, тоді як відомості про здійснення такої реєстрації 08.08.2010р. судом були встановлені під час розгляду справи №5006/37/68пд/2012р., зважаючи на що міркування суду про приналежність майна у справі №41/138пн не є встановленими фактами, а являють собою лише оцінку наявних у справі доказів, що (оцінка) не має преюдиціального значення для розгляду справи №5006/37/68пд/2012 і не обмежує суд у встановлені інших фактів.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом, щодо відхилення посилань позивача та третьої особи про відновлення права власності товариством з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»на орендоване відповідачем приміщення внаслідок здійснення конклюдентних дій з відмови від договору купівлі-продажу, прийняття такої відмови та фактичного повернення один одному всього отриманого за договором купівлі-продажу, оскільки: 1)повторна реєстрація права власності на спірне майно за Позивачем здійснена 27.08.2010р. - до вчинення так званих конклюдентних дій з відмові від договору та зворотного майнового обігу, що відбулися у період з 24.02.2012р. по 20.04.2012р.; 2)ч.3 ст.214 Цивільного кодексу України визначає необхідність вчинення відмови від правочину у такій самі формі, в якій було вчинено правочин, в розглядуваному випадку - у нотаріальній формі єдиного документу за участю двох сторін, як і договір купівлі-продажу від 29.12.2007р. Між тим, в даному випадку позивачем і третьої особою не було дотримано вимог щодо форми відмови від договору, ст.214 Цивільного кодексу України взагалі не визначає повернення виконаного одне одному правовим наслідком відмови від правочину; 3)не можуть вчинені позивачем і третьою особою «конклюдентні дії»кваліфікуватися як одностороння відмова від зобов'язань у розумінні ст.615 Цивільного кодексу України, оскільки підставою для такої відмови є факт порушення зобов'язання іншою стороною, тоді як в розглядуваному випадку зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу від 29.12.2007р. припинені виконанням в порядку ст.599 Цивільного кодексу України (не має навіть об'єкту відмову - невиконаного обов'язку); 4) ані діюче законодавство, ані сам договір купівлі-продажу від 29.12.2007р. не містить положень про можливість застосування право на односторонню відмову від нього у розумінні ч.3 ст.615 Цивільного кодексу України, тим більше, що такий правочин за змістом ч.2 ст.653 цього Кодексу можливо вчинити лише відносно не припиненого виконанням договору, на чому наголошено в межах справи №13/98пд.

Таким чином, матеріали справи не опосередковують підстави для припинення у третьої особи набутого за договором купівлі-продажу від 29.12.2007р. права власності на орендоване відповідачем майно у розумінні ст.346 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, відчуження позивачем в перебігу орендних правовідносин з відповідачем об'єкту оренди на користь третьої особи без дотримання визначеного спірним договором оренди порядку попереднього повідомлення (на чому наголошувалося судом в межах розгляду справи №32/142пн і дотримання такого повідомлення не було доведено всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України і під час розгляду цієї справи) та преюдиціальність встановленого у згаданій справі факту чинності договору оренди від 24.01.2005р., унеможливлює застосування п.7.4. спірного договору оренди про його припинення у разі відчуження орендованого приміщення.

Строк дії цього договору: з 24.01.2005 р. по 24.01.2015 р. (п. 7.1. договору).

Відтак, згідно ч.1 ст.770 Цивільного кодексу України на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2007р. з 01.08.2008р. відбулася заміна сторони орендодавця у спірному договорі оренди з позивача на третю особу.

Наявність статусу сторони за спірним договором оренди від 24.01.2005р. на дату подання позову (19.04.2012р.) не у позивача, а у третьої особи, вказує на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»захищуваного розглядуваним позовом суб'єктивного права та унеможливлює порушення такого відсутнього права з боку відповідача, внаслідок чого суд відмовляє у задоволені позову неналежного позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маркомпрод»м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012р. у справі №5006/37/68пн/2012 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012р. у справі №5006/37/68пн/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Бойко

Судді: І.В.Зубченко

О.О.Радіонова

Надруковано: 5 прим.

1- позивачу

1- відповідачу

1 -третій особі

1- у справу

1 -ДАГС