Постанова

від 28.08.2012 по справі 2а-9336/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2012 року 11:56 № 2а-9336/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМАКС"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІМАКС" (надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року № 0000592240/1730.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що позивач правомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ "ОСТІН ТРЕЙД" на підставі належно оформлених його контрагентом податкових накладних. Доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов'язань за угодами з вказаним контрагентом вважає податкові накладні, видаткові накладні тощо.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань з на додану вартість було те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ОСТІН ТРЕЙД" фактично не здійснювались, в зв'язку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагента, не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за угодами, в результаті яких занижуються податкові зобов'язання з ПДВ та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на ряд доказів, які долучені до матеріалів справи.

Отже, на думку відповідача, послуги позивачем фактично у ТОВ "ОСТІН ТРЕЙД" не придбавалися, а витрати на придбання таких послуг, які позивач відніс до складу валових, є надуманими у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

На підставі Наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки від 29.02.2012р. №256-П, постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Братко Т.О. від 10.01.2012р. про призначення документальної перевірки, а також службового посвідчення серія УКМ №028459, виданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, та пп.78.1.11. п.78.1, ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755~УІ, із змінами та доповненнями, Барановим Сергієм Олександровичем - Головним державним податковим ревізором - інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, інспектором податкової служби І рангу, проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімакс», код ЄДРПОУ 24255733, з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Остін Трейд»за період діяльності з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Прімакс»п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., у розмірі 303 280,00 грн., по періодам -липень 2011р. на суму -253 223,00 грн. та вересень 2011р. на суму -50 057,00 грн..

Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між ТОВ "Прімакс" та контрагентом ТОВ "Остін Трейд", який, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 12.03.2012р. № 175/2240/24255733, на підставі якого Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення -рішення від 03 квітня 2012 року № 0000592240/1730, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 379 100,00 грн., з якої 303 280,00 грн. основного платежу та 75 820,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Прімакс" та ТОВ "Остін Трейд" суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Прімакс»(Одержувач) в особі директора Кравченка Володимира Олександровича, що діяв на підставі Статуту підприємства, та ТОВ «Остін Трейд (Постачальник) в особі директора ОСОБА_5, що діяв на підставі Статуту підприємства було оформлено договір з додатками: №1 від 29.06.2011р., №3 від 01.07.2011р., №4 від 01.08.2011р., №5 від 01.09.2011р., №2206ОТ від 22.06.2011р., згідно якого Постачальник продає, а Одержувач купує товар (Обладнання).

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ "Остін Трейд" на адресу ТОВ "Прімакс" було виписано ряд податкових накладних.

Також, представником позивача були долучені видаткові накладні, договори про подальшу реалізацію товарів, довіреності, специфікація, штатний розклад працівників позивача, які посвідчують на думку позивача реальне виконання договорів.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій ТОВ "Прімакс" та ТОВ "Остін Трейд", яке має ознаки фіктивного підприємства.

Відповідно до пояснення громадянина Російської Федерації ОСОБА_5, який являвся директором та головним бухгалтером контрагента позивача, отриманого оперуповноважений ОРЧ відділу МВС Росії по місту Арзамасу капітаном поліції Басіним А.А. від 14.12.2011р гр. ОСОБА_5 ніякого відношення до діяльності ТОВ «Остін Трейд»не має, ким та коли здійснювалась реєстрація вказаного підприємства йому не відомо, ніяких документів він не підписував.

Також, згідно протоколу допиту свідка від 27.12.2011р. ОСОБА_7, ТОВ «Остін Трейд»було створене та використовувалось на протязі 2010-2011р.р. без мети ведення господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним СПД. Поставка товарів та надання послуг від підприємства на адресу клієнтів формлювалась лише по документам, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду доказів взаєморозрахунків між сторонами згаданого договору.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт між ТОВ "Прімакс" та ТОВ "Остін Трейд" фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За наведених правових норм у суду відсутні підстави вважати наявні в матеріалах справи податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Кодексу, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів у ТОВ "Остін Трейд".

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги сумнівність ведення господарської діяльності ТОВ «Остін Трейд» в рамках правового поля, враховуючи свідчення директора вказаного підприємства, а також свідка ОСОБА_7, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 03 вересня 2012 року