Постанова

від 24.09.2012 по справі 5/226

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/226   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  24 вересня 2012 року                      справа № 5/226 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши адміністративну справу у письмовому провадженні за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Товариства  з обмеженою відповідальністю «Дресс Код Студія» простягнення податкової заборгованості у сумі 56369,00 грн. ВСТАНОВИВ: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства  з обмеженою відповідальністю «Дресс Код Студія»про стягнення податкової заборгованості у сумі 56369,00 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що перевіркою встановлено порушення п. 5.2 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті України", зокрема застосовано штрафну санкцію за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день. Відповідачем заперечень проти позову не подав в судове засідання не з'явився, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Представником позивача на адресу суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу. За результатом перевірки складено Акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності № 26500355/2305 від 29.03.2007. Актом перевірки № 26500355/2305 від 29.03.2007 встановлено, що на час перевірки згідно касової книги залишок готівки на кінець дня становив: 02.03.2007 - 3030,00 грн., 05.03.2007 - 5924,50 грн. (з урахуванням виручки від реалізації товару в сумі 600,00 грн.), 06.03.2007 - 830,00 грн., 07.03.2007 - 1545,00 грн., 12.03.2007 - 9755,00 грн., 13.03.2007 -1030,00 грн., 14.03.2007 - 1840,00 грн., 15.03.2007 - 2800,00 грн., 16.03.2007 - 3443,00 грн., 26.03.2007 - 1000,00 грн., 28.03.2007 - 2870,00 грн. Таким чином, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі (з урахуванням здачі готівки в банк) складає: 05.03.2007 - 5324,50 грн., 12.03.2007 - 8810,00 грн., 14.03.2007 - 1840,00 грн., 15.03.2007 -2800,00 грн., 16.03.2007 - 3445,00 грн., 21.03.2007 - 2865,00 грн., 23.03.2007 - 1100,00 грн., 27.03.2007 - 1000,00 грн., 28.03.2007 - 1000,00 грн. На підставі висновків акта перевірки, 11.04.2007 прийнято податкове повідомлення - рішення №0003622305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С», яким до позивача за порушення п. 2.8 та п. 5.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ №72 від 19.02.2001, та згідно з п. 1 Указу Президента України №436 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосовано штрафні санкції у розмірі 56369,00 грн. У відповідності до вимог п. 1 Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) це граничний розмір суми готівки, що може запишатися в касі в позаробочий час. Відповідно до п.2.7, 2.8 вказаного Положення виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.   Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Крім того, гл. 5 Положення передбачено, що строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня: в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів. Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками. Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку (п. 5.1). Установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту затишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи (п. 5.2). Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення (п. 5.2). Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи (п. 5.3). Виходячи з положень п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (абз. 2). З розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі станом на 29.09.2006 ліміт каси був установлений в розмірі 20000,00 грн. станом на 02.01.2007 ліміт становив 11700,00грн. Ліміт залишку готівки в касі з 02.01.2007 в розмірі 11700,00 грн. був встановлений згідно наказу № 22/2 від 02.01.2007. Дана обставина підтверджує те, що позивачем були виконані передбачені чинним законодавством вимоги щодо порядку встановлення ліміту залишку готівки в касі. Отже виходячи з зазначеного можна зробити висновок, що залишок готівки на підприємстві на кінець відповідних робочих днів (з врахуванням здавання готівки в банк) не перевищував встановленого на підприємстві ліміту залишків готівки в касі, який станом на момент перевірки дорівнював 11700,00 грн. За таких підстав судом встановлено, що відповідачем не порушувались вимоги чинного законодавства щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства. Посилання позивача на той факт, що відповідачем не були переглянуті прогнозні розрахунки після спливу трьох місяців, що стало підставою для застосування штрафних санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі, судом не приймається, оскільки, позивачем не надано документів, що безпосередньо підтверджують наведений факт. Натомість, судом встановлено, що ліміт каси був переглянутий та встановлений. Також слід зазначити, що жодним законодавчим актом не встановлена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах в тому разі, коли ліміт залишку готівки в касі не був переглянутий. При цьому суд також бере до уваги і той факт, що до 02.01.2007 ліміт каси був встановлений в розмірі 20000,00 грн., а тому навіть якщо б він і не був переглянутий, перевищення залишку готівки в касі в жодному разі відсутнє. Водночас слід зазначити, що скориставшись свої правом, відповідачем оскаржено податкове повідомлення –рішення №0003622305 від 11.04.2007, за рішенням Господарського суду міста Києва по справі 29/496-А, податкове повідомлення - рішення було визнано не чинним, дану позицію було підтримано Київським апеляційним адміністративним судом справа № 22-а-9699/08 та Вищим адміністративним судом України справа К-5994/09. Враховуючи зазначені докази, суд не приймає доводи позивача та дійшов висновку, що позивачем неправомірно застосовано до відповідача штрафні санкції за рішенням №0003622305 від 11.04.2007. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.           Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Н.М. Клименчук