Ухвала

від 18.09.2012 по справі 2а-943/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2012 р. м. Київ К-27653/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

та заяву Прокуратури Донецької області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року

у справі № 2а-943/10/0570

за позовом Товарної біржі «Українська-Донецьк»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька,

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року, позов Товарної біржі «Українська-Донецьк»(позивач) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (відповідач) задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000021740/0 від 11 січня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Прокуратура Донецької області в заяві про приєднання до касаційної скарги підтримує її вимоги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга та заява Прокуратури Донецької області про приєднання до касаційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товарної біржі «Українська-Донецьк»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2247/17-311-2 від 28 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021740/0 від 11 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 3 402 542,52 грн. (1 134 180,84 грн. -основний платіж, 2 268 361,68 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.15 статті 1, пунктів 12.1, 12.3 статті 12, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 889-IV) з огляду на те, що податок з доходів фізичних осіб від операцій з продажу нерухомого майна сплачувався фізичними особами з вартості автомобілів, визначеної договорами купівлі-продажу, а не від оціночної вартості об'єкта рухомого майна, визначеної в порядку, передбаченому Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковий агент -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Закону № 889-IV, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Пунктом 12.5 статті 12 Закону № 889-IV передбачено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Відповідно до частини 7 статті 279 Господарського кодексу України, частин 3, 4 статті 1 Закону України від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу»товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Правовий статус товарної біржі свідчить про те, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а, отже, не є посередництвом.

Таким чином, оскільки, товарна біржа не є посередником з продажу рухомого майна, то вона, відповідно, не може бути податковим агентом.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та заяву Прокуратури Донецької області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.