Ухвала

від 24.09.2012 по справі 2а-3810/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/49675/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі -Зозуля Ю.В.,

за участю представників:

позивача -Корнієнко Р.О.,

відповідача - Герасименко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012

у справі № 2а-3810/11/1070

за позовом Приватного підприємства «Літл»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012, задоволено позов ПП «Літл»в особі ліквідатора -ТОВ «Прем'єр Ліга»до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2009 № 0000032301/0, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 42549073, 50 грн. (за основним платежем - 28366049,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 14183024,50 грн.).

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство «Літл»є юридичною особою, що зареєстровано 24.10.2003 державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. Як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області та є платником податку на додану вартість.

Станом на момент подання позову приватне підприємство «Літл»перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.09.2011 (а.с.35-36).

Вказане зумовлено постановою Господарського суду Київської області від 17.05.2011 по справі № Б3/050-11 про визнання боржника банкрутом, згідно якої приватне підприємство «Літл»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено товариство з обмеженою відповідальністю «Премєр Ліга».

У ході здійснення ліквідаційної процедури Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області подано заяву про визнання її кредитором з грошовими вимогами у сумі 42563969, 00 грн.

Не погоджуючись із підставами виникнення вказаної заборгованості, ТОВ «Премєр Ліга», як ліквідатор ПП «Літл», з урахуванням статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, оскаржило до адміністративного суду рішення податкового органу, на підставі якого ґрунтуються вимоги про стягнення заборгованості.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки позивача в період з 19.12.2008 по 08.01.2009 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ольвія-Кан»за період з 01.06.2008 по 31.07.2008, складено акт від 12.01.2009 № 5/23-3/32684103, в якому встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту за червень 2008 року у розмірі 15 488 994, 00 грн. та за липень 2008 року у сумі 12 877 055, 00 грн., внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28 366 049, 00 грн.

Так, під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що укладені між ПП «Літл»та ПП «Ольвія-Кан»правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними, в результаті чого надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2009 № 0000032301/0, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 42 549 073, 50 грн. (за основним платежем - 28366049,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 14183024,50 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З вбачається з матеріалів справи, між ПП «Літл»та ПП «Ольвія-Кан»01.01.2008 було укладено договір № 05/ЛТ-08 поставки нафтопродуктів, за умовами якого товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості якості за умови підписання акту приймання-передачі товару та/або накладної.

На підтвердження факту виконання вказаного договору, ТОВ «Ольвія-Кан»було виписано видаткові накладні у червні 2008 року на суму 92 933 965, 95 грн. (в т.ч. ПДВ 15 488 994, 02 грн.), та у липні 2008 року на суму 77 262 325, 52 грн. (в т.ч. ПДВ 12 877 054, 23 грн.).

Також, ПП «Ольвія-Кан»виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні у червні 2008 року на суму 92 933 965, 95 грн. (в т.ч. ПДВ 15 488 994, 02 грн.), та у липні 2008 року на суму 77 262 325, 52 грн. (в т.ч. ПДВ 12 877 054, 23 грн.).

Зокрема, 01.03.2008 між ПП «Літл»та ПП «Ольвія-Кан»було укладено договір доручення № 08/ЛТ-08, за умовами якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя укласти договори на закупівлю нафтопродуктів, в кількості, асортименті та за ціною, зазначеною у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору. Винагорода повіреному становить 120 000, 00 грн. (у тому числі ПДВ 20 000, 00 грн.).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період червень-липень 2008.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2009 було частково задоволено позов ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області до ПП «Літл»та ПП «Олівія-Кан»про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою від 01.01.2008 № 05/ЛТ-08.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2011, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2009 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Так, у ході судового розгляду справи № 2а-8608/09 Вищим адміністративним судом України встановлено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Крім того, зазначено, що товар, який став предметом купівлі-продажу за оспорюваною угодою, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його виготовлення та купівлі-продажу.

Також, суд касаційної інстанції встановив відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а отже і відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 Цивільного кодексу України правових наслідків, пов'язаних із стягненням вартості виконаного.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що податковий орган неправомірно визначив нікчемність спірної угоди, оскільки не вбачається, в чому ж полягала мета, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також не доведено, що метою укладання спірної угоди було настання протиправних наслідків.

В силу приписів ч. 1 статті 72 та ч. 2 статі 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, висновки відповідача щодо нікчемності укладеного між ПП «Літл»та ПП «Ольвія-Кан»правочину є помилковими та такими, що не доводяться при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно задоволені позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2009 № 0000032301/0, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 42549073, 50 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. Моторний Судді І.В. Борисенко В.В. Кошіль