Постанова

від 24.09.2012 по справі 5011-62/3482-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2012 № 5011-62/3482-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 24.09.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу споживчого товариства «Діамед» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року (повний текст складено та підписано 11.06.2012 року)

у справі № 5011-62/3482-2012 (суддя Любченко М.О.)

за позовом споживчого товариства «Діамед»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 4к»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Тосан Інвест»

за участю третіх особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віском ЛТД»

2. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»

про перевід прав та обов'язків покупця,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року у справі №5011-62/3482-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, споживче товариство «Діамед» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 06.07.2012 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Мальченко А.О., прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-62/3482-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Лобань О.І.

Відповідачі не скористалися своїм правом згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзиви на апеляційну скаргу що, відповідно до ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу СТ «Діамед» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-2 приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу споживчого товариства «Діамед» - без задоволення.

В судове засідання представники відповідача-1 та третіх осіб не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явилися в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-1 та третіх осіб.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.1999 року між Фондом приватизації комунального майна Ленінградського району міста Києва (далі - продавець) та споживчим товариством «Діамед» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлове підвальне приміщення в частині, загальною площею 28 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літера А.

Крім того, 06.07.2000 року між вказаними особами також укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху та надбудови окремо розташованої двохповерхової будівлі загальною площею 39,8 кв.м, що становить 2/100 частин від нежилого будинку, який знаходиться за зазначеною вище адресою.

На підставі перелічених договорів купівлі-продажу позивачу комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» видано реєстраційні посвідчення про право власності відповідно на 1/100 та 2/100 частин нежитлового будинку по АДРЕСА_1.

19.04.2000 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед» (далі - продавець) та споживчим товариством «Діамед» (далі - покупець) укладено договір, згідно якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві власності нежиле приміщення площею 84,5 кв.м, яке складає 4/100 частин нежилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2003 року позивачем придбано у малого приватного підприємства «Ілліс» нежиле приміщення загальною площею 167,4 кв.м, що складає 5/100 нежитлового будинку, що розташований за зазначеною вище адресою.

Як встановлено судом першої інстанції, споживче товариство «Діамед» є власником нежитлових приміщень площами 28 кв.м (1/100), 39,8 кв.м (2/100), 84,5 кв.м (4/100) та 167,4 кв.м (5/100), які знаходяться у нежитловому будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 112 ЦК УРСР від 18.07.1963 та ст. 356 ЦК України майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність); відповідно до якої власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що право власності на нежитлові приміщення площами 28 кв.м (1/100), 39,8 кв.м (2/100), 84,5 кв.м (4/100) та 167,4 кв.м (5/100), які знаходяться у нежитловому будинку по АДРЕСА_1 було зареєстроване на праві спільної часткової власності за споживчим товариством «Діамед».

Крім того, рішенням від 04.08.2010 року господарського суду міста Києва по справі №32/411 визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 4к» на об'єкт нерухомого майна, а саме нежилі приміщення №1 по №6, №10 по №19 (групи приміщень №3) загальною площею 314,20 кв.м (в літ. «А»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 543 236,00 грн.

Згідно із ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

На підставі судового рішення по справі №32/411 за відповідачем-1 було зареєстровано право власності на 1/1 частки нежилих приміщень №1 по №6, №10 по №19 (групи приміщень №3), загальною площею 314,20 кв.м (в літ. «А»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг №27297381 від 13.09.2010 року комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

Матеріали справи свідчать, що 27.01.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 4к» (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тосан Інвест» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця нежилі приміщення з №1 по №6, №10 по №19 (групи приміщень №3) в літері «А», загальною площею 314,20 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Виходячи зі змісту п. 1.3 вказаного договору нерухомість належить продавцю на праві власності на підставі рішення від 04.08.2010 року господарського суду міста Києва у справі №32/411, зареєстрованого комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна» 13.09.2010 року за реєстровим номером 31477777, запис у книзі д.3П-275 №1662-П.

27.01.2011 року на виконання умов договору купівлі-продажу між відповідачами складено та скріплено печатками акт приймання-передачі нерухомого майна.

15.02.2011 року комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відповідачу-2 було видано витяг №29005527 про державну реєстрацію права власності на придбане нерухоме майно.

Згідно з твердженнями позивача, під час укладання договору від 27.01.2011 року відповідачами було порушено переважне право позивача на купівлю частки у праві спільної часткової власності, що у відповідності до ст. 362 Цивільного кодексу України є підставою для переведення на споживче товариство «Діамед» прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 314,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на умовах, викладених у договорі.

У березні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 4к» та товариства з обмеженою відповідальністю «Тосан Інвест» про перевід на СТ «Діамед» прав та обов'язків покупця - ТОВ «Тосан Інвест» за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 314,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на умовах, викладених в договорі купівлі-продажу.

При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги споживчого товариства «Діамед» про перевід на позивача прав та обов'язків покупця - ТОВ «Тосан Інвест» за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 314,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на умовах, викладених в договорі купівлі-продажу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Також, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт знаходження на момент укладання договору купівлі-продажу від 27.01.2011 року нежитлових приміщень загальною площею 314,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у спільній частковій власності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції, з посиланням на відсутність доказів перебування об'єкту нерухомості у спільній частковій власності, помилково не було прийнято до уваги твердження позивача про те, що відповідач-1 не мав права без згоди споживчого товариства «Діамед» відчужувати спірне нерухоме майно, враховуючи наступне.

Під час розгляду справи, судовою колегією досліджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництва об'єкта будівлі загальною площею 2 295 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (далі - будівля), яка була збудована в 1991 році та поповерхові плани 1-го, 2-го поверхів та підвалу будівлі (а.с. 11-21, т. 1).

Так, із зазначеного акта вбачається, що будівля забезпечена єдиною системою комунікацій: водопостачанням, каналізацією, електропостачанням та опаленням із вводом у зовнішні стіни та послідуючим розведенням, тобто централізовано.

Відповідно до поверхових планів 1-го, 2-го поверхів та підвалу вбачається, що будівлі будівля є капітальною спорудою в плані прямокутної форми, що складається з підвалу, який розміщений під частиною будівлі, першого та другого поверху. Приміщення підвалу, першого та другого поверхів об'єднані в єдину конструктивну схему, за якою зовнішніми огороджувальними конструкціями є дах з покрівлею та зовнішні несучі стіни і навантаження від яких, а також від залізобетонного перекриття та інших конструктивних елементів, передаються на єдиний фундамент.

Відповідно до п. 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442,

Складовими частинами будівлі є приміщення - частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.

Єдиним власником будівлі на момент введення її в експлуатацію була теріторіальна громада Святошинського району м. Києва, від імені якої, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування», діяла Святошинська районна рада м. Києва.

Як свідчать матеріали справи, власник розділив цілу річ (будівлю) на окремі частки і здійснив відчуження вказаної будівлі частинами, що підтверджується вказаними вище договорами.

Відповідно до частини 2 ст. 355 ЦК України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Таким чином, укладаючи вищезазначені договори на частини приміщення, визначені в долях від цілого, територіальна громада Святошинського району не забороненим законом способом сама створила спільну часткову власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦКУ, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У вказаних вище договорах купівлі-продажу та реєстраційних посвідченнях БТІ власником яких є позивач, зазначено, що нежитлові приміщення площею 28 кв.м, 39,8 кв.м, 84,5 кв.м, 167,4 кв.м. складають відповідно 1/100, 2/100, 4/100, 5/100 частини від нежитлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 139, 136 , 142 , 132, т. 1).

Також, місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.06.2002 року, предметом якого є частини будівлі, приміщення площею 43,2 кв.м., що становить 2/100 (дві сотих) частин нежитлового приміщення - власник- третя особа (а.с. 133); договір купівлі-продажу від 31.07.1997 року, предметом якого є частини будівлі, приміщення площею 23,9 кв.м., що становить 1/100 (одна сота) частин нежитлового приміщення - власник - третя особа (а.с. 143).

З огляду на вищезазначене вбачається, що нежитлові приміщення є саме частинами від цілого, з визначенням частки, а отже, в розумінні ст. 356 ЦКУ є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів; продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Відповідно до листа №18030(И-2012) від 07.05.2012 року комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року надано інформацію про те, що власниками приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1 поряд з позивачем та відповідачем-2 також є товариство з обмеженою відповідальністю «Віском ЛТД», суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю «Бімаркет».

Оскільки за умовами договору від 27.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 4к» як співвласник нежитлових приміщень, які знаходяться у нежитловому будинку по АДРЕСА_1, здійснював продаж належної йому частки у праві спільної часткової власності, а тому за приписами ч. 2 ст. 362 ЦК України відповідач-1 зобов'язаний був письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

У матеріалах справи відсутні та апеляційному господарському суду не надані докази на підтвердження того, що ТОВ «Агроінвест 4к» належним чином повідомило СТ «Діамед» про намір продати приміщення ТОВ «Тосан Інвест».

З огляду на викладене колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що співвласником будівлі за адресою АДРЕСА_1, переважне право якого на купівлю приміщень у ТОВ «Агроінвест-4к» порушене внаслідок укладення договору від 27.01.2011 року є лише СТ «Діамед», а тому ТОВ «Агроінвест-4к» здійснено продаж приміщень з порушенням переважного права на їх купівлю позивачем як співвласником будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

СТ «Діамед» надало докази внесення на депозитний рахунок грошових коштів в розмірі 631 815,46 грн., які за договором від 27.01.2011 року повинен був сплатити ТОВ «Тосан-Інвест», а саме платіжне доручення №2271 від 30.05.2012 року на суму 631 815,46 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині спірної можливості укладення між СТ «Діамед» та ТОВ «Агроінвест 4к» договору від 27.01.2011 року, оскільки на переконання судової колегії порушено встановлене нормами статті 362 ЦК України переважне право СТ «Діамед», як співвласника, перед іншими особами на купівлю приміщень.

Крім того, судова колегія вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду України від 21.03.2006 року у справі №3/301, оскільки в силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, і не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких беруть участь ті самі сторони. Натомість, сторонами у справі № 3/301 були СТ «Діамед» (позивач), МП «Фірма Промснаб», ТОВ «Бімаркет», Київське міське БТІ (відповідачі) з іншим предметом позову - визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.04.2005 року нежитлового приміщення №10 площею 537,2 кв.м. в будинку, за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між МПП «Фірма Промснаб» і ТОВ «Бімаркет».

Також слід зазначити, що об'єкт розгляду справи №5011-62/3482-2012 - нежилі приміщення з №1 по №6, №10 по №19 (групи приміщень №3) в літері «А», загальною площею 314,20 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, як об'єкт спільною часткової власності виник пізніше - 16.05.2006 року, ніж були встановлені факти у постанові апеляційної інстанції від 22.09.2005 року та постанові Верховного Суду України від 21.03.2006 року у справі №3/301.

При цьому, спір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна - нежилих приміщень з №1 по №6, №10 по №19 (групи приміщень №3), літера А, загальною площею 314,20 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 або спір про визнання вказаного об'єкту окремим нежитловим приміщенням у справі №3/301 не розглядався. Крім того, сторонами не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів існування рішення компетентних органів щодо визнання вказаного об'єкту окремим нежитловим приміщенням, не містять такі докази і матеріали справи.

Разом з цим, відповідно до практики Верховного суду України щодо застосування норм статті 35 ГПК України, зазначено, що помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні інших справ, ототожнивши факти, встановлені цими судами, з їх юридичною оцінкою, (а.с. 20, т. 2). Натомість, позиція суду першої інстанції зводиться до застосування постанови від 21.03.2006 року ВСУ у справі №3/301 як прецеденту, проте обов'язком суду є надання своєї власної юридичної оцінки всім фактам і доказам у справі.

Отже, місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог СТ «Діамед» про переведення на позивача прав та обов'язків покупця - ТОВ «Тосан Інвест» за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень з №1 по №6, №10 по №19 (групи приміщень №3) в літері «А», загальною площею 314,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на умовах, викладених в договорі купівлі-продажу.

Отже, висновки суду місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, оскільки позивач надав суду докази порушення прав споживчого товариства «Діамед» внаслідок укладення 27.01.2011 року між ТОВ «Агроінвест 4к» та ТОВ «Тосан Інвест» договору купівлі-продажу нежилих приміщень з №1 по №6, №10 по №19 (групи приміщень №3) в літері «А», загальною площею 314,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем - споживчим товариством «Діамед» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 05.06.2012 року та про обґрунтованість позовних вимог про перевід на СТ «Діамед» прав та обов'язків покупця - ТОВ «Тосан Інвест» за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 314,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на умовах, викладених в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга споживчого товариства «Діамед» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу споживчого товариства «Діамед» на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року у справі № 5011-62/3482-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року у справі № 5011-62/3482-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Перевести на споживче товариство «Діамед» (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, код ЄДРПОУ 30176704) права та обов'язки покупця - товариства з обмеженою відповідальністю «Тосан Інвест» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 1, код ЄДРПОУ 37012624) за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень з №1 по №6, №10 по №19 (групи приміщень №3) в літері «А» загальною площею 314,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на умовах, викладених в договорі купівлі-продажу від 27.01.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 4к» (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 129. код ЄДРПОУ 36547037) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тосан Інвест» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 1, код ЄДРПОУ 37012624).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест 4к» (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 129, код ЄДРПОУ 36547037) на користь споживчого товариства «Діамед» (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, код ЄДРПОУ 30176704) 1 073,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 536,50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва

6. Справу № 5011-62/3482-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Лобань О.І.