Постанова

від 03.09.2012 по справі 30/228

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2012 № 30/228

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Кондес Л.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу приватного підприємства «Бель-стиль»

на рішення господарського суду міста Києва

від 04.10.2011 року

у справі №30/228 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Фабрика «Динамо», м. Запоріжжя,

до приватного підприємства «Бель-стиль», м. Київ,

про стягнення 23323,91грн.,

за участю представників:

від позивача: Качуренко Ю.Ю. - предст. (дов. № 9 від 22.02.2012р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Фабрика «Динамо» (надалі - ПАТ «Фабрика «Динамо») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Бель-Стиль» (надалі - ПП «Бель-Стиль») про стягнення заборгованості за договором оренди № 23/06 від 07.07.2008 року в сумі 23 323,91 грн., у тому числі: 16 494,03 грн. - основного боргу, 1 224,99 грн. - три проценти річних, 4 337,11 грн. - інфляційних втрат та 1 267,78 грн. - пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2011 року у справі № 30/228 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП «Бель-Стиль» на користь ПАТ «Фабрика «Динамо» 16 494,03 грн. - основного боргу, 146,84 грн. - пені, 103,60 грн. - три проценти річних, 291,66 грн. - інфляційних втрат, а також судові витрати: 170,36 грн. державного мита та 172,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПП «Бель-Стиль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме, безпідставне стягнення орендної плати після припинення дії договору оренди та помилковість висновку суду про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи на 12.07.2012 року.

12.07.2012 року судове засідання в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 20.08.2012 року через неявку скаржника та подане ним клопотання про відкладення розгляду справи (т.2 а.с.33).

Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2012р., в зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, справу №30/228 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Мальченко А.О., суддів - Кондес Л.О., Майданевича А.Г.

20.08.2012 року, у зв'язку з черговою неявкою апелянта, розгляд справи було відкладено на 03.09.2012 року.

03.09.2012 року в судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Скаржник уповноважених представників в судове засідання не направив, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), що підтверджується реєстром поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6 Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування ГПК України».

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі відповідача, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність скаржника за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством "Фабрика "Динамо" (правонаступником якого є позивач) (в тексті договору - орендодавець) та приватним підприємством "Бель-Стиль" (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 23/06, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 153 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жукова, 9, кімната 128, яке належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 1118, виданим Запорізькою міською радою від 14.04.01 року).

Пунктом 2.1.1 договору сторони узгодили, що передача об'єкта оренди в користування оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору та є його невід'ємною частиною. При цьому, після завершення строку оренди або у випадку дострокового припинення дії цього договору орендар зобов'язаний протягом 20 календарних днів повернути орендодавцю об'єкт оренди. Факт приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди та його фактичний стан підтверджується актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін (п.п.6.1, 6.3 договору).

07.07.2008 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Пунктами 3.1, 3.1.1 договору сторони узгодили строк оренди з 07.07.2008 року по 31.12.2008 року. Виконання орендарем умов даного договору припускає пролонгацію його дії, та відповідно і строку оренди, на наступний аналогічний проміжок часу.

Орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди (пункт 5.1 договору).

За використання об'єкта оренди орендар сплачує орендодавцю за липень орендну плату в розмірі 3121,20 грн., у т.ч. ПДВ. Далі орендна плата сплачується щомісячно з урахуванням щомісячного індексу інфляції за даними Мінстату України (пункт 5.2 договору).

У відповідності до пункту 5.3 договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунку на оплату у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту його отримання.

Відшкодування за комунальні, експлуатаційні та інші послуги, які надаються орендарю здійснюються окремо у термін, визначений п. 4.2 договору (п. 5.4 договору).

Відшкодування спожитих комунальних, експлуатаційних та інших послуг здійснюватиметься незалежно від орендної плати, на підставі актів про надані послуги, за умови їх двостороннього підписання, на протязі 5 банківських днів з дати підписання відповідного акту виконаних робіт обома сторонами (п. 4.2 договору).

Поряд з цим, сторони погодили, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання орендарем чи орендодавцем будь-якого грошового зобов'язання, що передбачено цим договором, винна сторона сплачує контрагенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення (п.7 договору).

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів, комунальних послуг, а також штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору оренди.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні приписи, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

В силу частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 цього ж Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що в ході виконання договору позивачем та відповідачем були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): - № ДИ-0000263 від 31.07.2008 року на суму 2 517,00 грн. (за оренду нежитлового приміщення за липень 2008 року);

- № ДИ-0000264 від 31.07.2008 року на суму 26,10 грн. (вартість комунальних послуг за липень 2008 року);

- № ДИ-0000314 від 28.08.2008 року на суму 3 121,20 грн. (за оренду нежитлового приміщення за серпень 2008 року);

- № ДИ-0000315 від 28.08.2008 року на суму 267,72 грн. (вартість комунальних послуг за серпень 2008 року);

- № ДИ-0000358 від 29.09.2008 року на суму 3 121,20 грн. (за оренду нежитлового приміщення за вересень 2008 року);

- № ДИ-0000359 від 29.09.2008 року на суму 293,82 грн. (вартість комунальних послуг за вересень 2008 року);

- № ДИ-0000397 від 28.10.2008 року на суму 3121,20 грн., (за оренду нежитлового приміщення за жовтень 2008 року);

- № ДИ-0000398 від 28.10.2008 року на суму 422,15 грн. (вартість комунальних послуг за жовтень 2008 року);

- № ДИ-0000438 від 27.11.2008 року на суму 3121,20 грн. (за оренду нежитлового приміщення за листопад 2008 року);

- № ДИ-0000439 від 27.11.2008 року на суму 465,88 грн. (вартість комунальних послуг за листопад 2008 року).

Поряд з цим, позивачем відповідачеві були виставлені та направлені поштою рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оренду нежитлового приміщення:

- № ДИ-0000474 від 25.12.2008 року на суму 31210,20 грн.;

- № ДИ-0000024 від 30.01.2009 року на суму 3121,20 грн.;

- № ДИ-0000051 від 27.02.2009 року на суму 3121,20 грн.

Отже, у період з липня 2008 року по лютий 2009 року позивач нарахував відповідачеві плату за користування орендованим приміщенням на суму 24 365,40 грн. та в рахунок відшкодування комунальних послуг - 1 475,67 грн., а всього 25 841,07 грн.

З представлених позивачем банківських виписок з особового рахунку за вищевказаний період вбачається, що відповідачем договірні зобов'язання були виконані частково та сплачено орендні платежі на загальну суму 9 053,22 грн., а вартість комунальних послуг на суму 293,82 грн., а всього 9 347,04 грн.

Зважаючи на представлені позивачем рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оренду нежитлового приміщення, надання комунальних послуг у спірний період, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у відповідача основної заборгованості за договором на суму 16 494,03 грн., з них: по сплаті орендних платежів 15 312,18 грн. та по відшкодуванню комунальних платежів 1 181,85 грн.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Аналізуючи дані норми закону, колегія апеляційного господарського суду погоджується з позицією місцевого суду про порушення відповідачем зобов'язань, покладених на останнього законом та умовами договору щодо сплати орендної плати та комунальних послуг в сумі 16 494,03 грн.

Відповідач розмір наявної заборгованості не спростував, доказів сплати такої в повному обсязі не надав, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог ПАТ "Фабрика "Динамо" в частині стягнення з ПП "Бель-стиль" 16494,03 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач був завчасно поінформований відповідачем, в порядку п.9.2.1 договору, про припинення дії договору оренди з 01.12.2008 року, про що скаржник надав копію листа від 05.11.2008 року за вих.№ 15, судова колегія відхиляє, оскільки належних доказів вручення позивачеві даної кореспонденції суду не представлено.

Водночас, колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до вимог пунктів 6.1., 6.2, 6.3 договору, відповідач не вчинив дій по поверненню позивачеві об'єкта оренди та не надав суду відповідних доказів, а тому, з наведеного слідує, що договір своєї дії не припинив, у зв'язку з чим у позивача наявні підстави для нарахування орендної плати.

В апеляційній скарзі відповідач наголосив на тому, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДИ-0000474 від 25.12.2008 року, № ДИ-0000024 від 30.01.2009 року та № ДИ-0000051 від 27.02.2009 року не містять підписів та печатки ПП «Бель-Стиль», а тому є неналежними та недопустимими доказами, проте суд першої інстанції зробив помилковий висновок про виникнення у відповідача обов'язку по їх оплаті.

Апеляційний господарський суд з даними твердженнями не погоджується, зважаючи на те, що дані акти не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 того ж Кодексу. Таким чином, наявність чи відсутність даних актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити обумовлений у договорі розмір орендної плати за користування нежилим приміщенням.

Поряд з вимогою про стягнення основного боргу, позивач просив суд, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 337,11 грн. та три проценти річних у розмірі 1 224,99 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 Цивільного кодексу України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості за договором є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування відповідальності, встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних у перерахованих місцевим господарським судом сумах 291,66 грн. та 103,60 грн. відповідно.

При цьому, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язання по своєчасному внесенню орендних платежів, оскільки позивач не виконав ухвали місцевого суду від 15.09.2011 року щодо надання обґрунтованого розрахунку суми основного боргу із зазначенням періоду його виникнення.

Позивач також просив стягнути з відповідача 1 267,78 грн. пені.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Здійснивши перерахунок суми пені, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судова колегія погоджується з розрахунком, проведеним місцевим господарським судом та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 146,84 грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів находить необгрунтованими доводи апелянта про безпідставне застосування місцевим судом штрафних санкцій.

Не зважаючи на повернення ухвали про порушення провадження у справі № 30/228 від 01.09.2011 року у зв'язку з відсутністю відповідача за адресою, зазначеною в позовній заяві, апеляційний господарський суд не вбачає порушень норм процесуального права місцевим господарським судом при розгляді даної справи, оскільки матеріали справи містять витяг та довідки з ЄДРПОУ, з яких вбачається, що місцезнаходженням відповідача є адреса: м. Київ, вул. Закревського, 37-Б (т.1 а.с.60,124), яка зазначена у позовній заяві та вказана у поштових відправленнях. Як на момент направлення копій позовних матеріалів відповідачеві (09.08.2011 року) так і на момент відправлення судом ухвали про порушення провадження у справі (станом на 25.07.2011 року та 05.08.2011 року) місцезнаходження відповідача не змінювалось.

Слід зазначити, що за умовами п.10.1 договору оренди сторони взяли на себе обов'язок негайно письмово повідомляти одна другу про зміну власної адреси чи інших реквізитів, в іншому випадку таке повідомлення надсилається за останньою відомою адресою такої сторони і вважається поданим належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Бель-Стиль» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бель-Стиль» на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2011 року у справі №30/228 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2011 року у справі №30/228 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 30/228 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Кондес Л.О.

Майданевич А.Г.