Постанова

від 20.09.2012 по справі 2а-18855/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18855/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»до Окружної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 10.11.2011 року № 0000804200,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Пулінг»звернулися в суд з адміністративним позовом до Окружної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 10.11.2011 року № 0000804200.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 року в задоволені вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини по господарським операціям між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман»в періоді з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року в результаті виконання сторонами нікчемної угоди залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, а також порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави, у зв'язку з чим відповідачем правомірно прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 10.11.2011 року № 0000804200.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»(код ЄДРПОУ 32209212) з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман»(код ЄДРПОУ 36940615) за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт позапланової виїзної документальної перевірки №958/42-40/32209212 від 31.10.2011 року.

З акту перевірки вбачається, що господарська діяльність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман»в період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року здійснювалась на підставі господарського договору поставки №2805-01 від 28.05.2010 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2011 року на суму 2 488 694 грн..

Відповідачем в ході проведення перевірки встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростман»неможливість фактичного здійснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростман»господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу: здійснення операцій із товаром, який не придбавався; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновоки податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман»ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, та не узгоджуються з положенням ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки; отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених на підтвердження нікчемності договору поставки №2805-01 від 28.05.2010 року та спростування реальності зазначеного договору відповідачем не надано, колегія суддів дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман»мали реальний характер, а правочини були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман»за договором №2805-01 від 28.05.2010 року колегією суддів встановлена, у зв'язку з чим у позивача були наявні правові підстави для формування податкового кредиту по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман»за зазначеним договором.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові накладні, які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг»від постачальника, оформлені належним чином, отримання податкових накладних підтверджується реєстром отриманих податкових накладних товариства, на момент проведення перевірки сума податкового кредиту підтверджена наявними податковими накладними, суми податку на додану вартість правомірно, з дотриманням зазначених вище вимог діючого законодавства, включена товариством до складу податкового кредиту.

Не заслуговує на увагу висновок податкового органу про порушення вимог пп. 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки правочин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман»вчинено у 2010 році, а податковий кредит було сформовано у 2010 році, з дотриманням положень Закону України «Про податок на додану вартість», тому що Податковий кодекс України набув чинності значно пізніше 01 січня 2011 року.

Апелянт правомірно, з дотриманням положень пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сформував податковий кредит у сумі 2 488 694,00 грн. по господарський операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростман».

Суд першої інстанції залишив поза увагою порушення відповідачами вимоги підпункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Згідно положень підпункту 86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до набрання законної сили відповідним рішенням суду. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Позапланова виїзна перевірка позивача проводилась на підставі постанови слідчого від 05.07.2011 року про призначення документальної перевірки (розділ 1 Вступна частина, арк. 1 Акту) по кримінальній справі № 56-2659 (абз. 1 Розділу З, арк. 7 Акту).

Нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Перевіряючий орган порушив вимоги підпункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, та прийняв спірне податкове повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням суду (у кримінальній справі).

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.11.2011 року №0000804200.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 року та постановлення нової постанови про задоволення вимог позивача.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню 28,24 гривень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно платіжного доручення №5247 від 15.12.2011 року.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»до Окружної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 10.11.2011 року № 0000804200 -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.11.2011 року №000804200.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»28,24 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 26.09.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.